Авторський вірш на замовлення "Про роботу педагога"

До педвузу як вступала

Мені мама так казала:

«Молодець ти в мене, доню,

Гарну вибрала ти долю!

Бути вчителем престижно,

Педагоги живуть пишно!

Мають гарну всі зарплату,

Можуть все купить у хату!

І в селі їх поважають,

Всіх шанують, в лице знають…

Вчися, доню, вчися гарно!

Не марнуй часу там марно!

Будеш, як вареник в маслі,

В теплім і затишнім класі…

Та й робота не з важких,

Знай собі, читай книжки!»

Час пройшов, я все ж довчилась

В рідній школі опинилась,

З 90-х починала,

Президентів всіх застала!

З перших днів тії роботи

Знаю лиш одні клопоти!

І оті слова матусі

Все дзвенять мені у вусі

Де ж ота… Ну, як? Престижність?!

А повага де? А пишність?

Думала: «А може мало

Я ще тут пропрацювала?

І престижність щоб відчуть

Треба спину ще погнуть?»

Що ж це робиться, скажіть?

Як виходить? Поясніть?

Хто не вчивсь – той на коні,

Хто з педвузу – де там? Ні!

Чоловік є однокласник

Магазинів вже трьох власник.

Інший теж собі все знає

І авто щорік міняє.

Тож кажу усім відверто

Розкладу усе конкретно.

Що престижність тії праці

Під ногами десь у паці.

На городі. У сараї,

Кожен з нас це добре знає.

А приходиться пахати,

Бо не вистача зарплати…

Хтось вирощує курчатка,

Інший цюкає на грядках.

Методички ж купить треба,

Бо не падають із неба…

То папір, то сканування

Календарне планування…

Виписать журнал з предмета,

Якусь сукню, без секрета…

Ми ж від ліній тих гарячих

День і ніч всі разом плачем!

Вміємо писать відписки

Та пояснення-записки!

В Інтернеті засвітились

Жаль, тоді не нарядились!

Чоловік вночі чекає,

А дружина не лягає…

Зошити перевіряє,

Та конспекти все складає…

Тести-модулі проходить,

З Інтернета не виходить…

Особистеє життя

Десь пішло у небуття!

Знов заснув, не дочекався,

Щось бубнів там, возмущався!

Ти, коханий, вже пробач,

Плачу я і ти поплач…

Так, сьогодні у освіті

Криза, кожен знає,

1 клас вже на перерві

Про секс розмовляє.

В класах взимку вже не тепло,

Бо ліміти – справжнє пекло!

Мерзнуть вуха в педагога,

Ходе з діркою в колготах!

І в таких умовах треба

Марку ще тримати,

І предмет свій на «відмінно»

Дітям викладати!

Курси, атестація,

НУШ і апробація,

Методичне об’єднання,

І урок відкритий зрання…

В селі знають все про нас

Хто з роботи в який час,

З ким куди коли пішов,

І о котрій ти прийшов!

Усі зуби ходять точуть,

Філію зробити хочуть!

Та не вийдемо зі строю,

Не залишим поле бою!

От така повага й шана,

От така нам з неба манна.

То хіба ж таке годиться,

Вчителькою народиться?

Та поглянеш на діток,

Ніби в тебе усе «ок»!

Зранку школа загуде,

Діти прибігають…

Сумніви, здається, всі

Десь, кудись зникають.

Наша праця все ж потрібна,

Муж нехай чекає,

Я затримаюсь й сьогодні

Хай вже пробачає…

Ей, Ви! Пане президенте!

Вчителів почуйте!

І майбутнє України

Від ганьби врятуйте!

Бо не буде те майбутнє

Добрими зростати,

Як не будуть педагоги

Гідних зарплат мати!

Скільки можна ті програми

Раз на раз міняти?

Скільки можна ті реформи

Вперепроводжати?!

І ще хочемо відверто

Дещо вам сказати

Дайте нам спокійно, врешті,

В школі працювати!

Захистіть, плече підставте,

Досить вже брехати!

І слова подяки діти,

Зможуть Вам сказати.