Барвиста осінь в Україні

                                          Барвиста осінь в Україні

         Осіння краса рідної України дійсно  неймовірна завдяки яскравим золотим та багряним кольорам листя на деревах, різнокольоровим пейзажам, аромату стиглих фруктів та шарудінню листя під ногами, що створює унікальну чудову  атмосферу, про яку згадується в поезії та  прозових творах. 

       Привертають увагу яскраві фарби осені: осінь розмальовує природу, перетворюючи зелень на золоті, червоні та багряні відтінки, особливо на кленах. 

Яскравими є різнокольорові пейзажі: парки, сквери та сади вкриваються килимом різнокольорового листя, створюючи надзвичайно красиві краєвиди. 

Аромати та звуки осені – це справжнє диво! Запах плодів – це справжнє диво,   адже восени достигають фрукти, такі як яблука та груші, сливки, які додають свіжості та аромату повітрю.  А приємне шарудіння листя під ногами є одним із знакових звуків осені, що створює особливу атмосферу відчуттів. 

       Шанувальники осені часто порівнюють її з художницею, яка вишиває золотими нитками на зеленій канві природи. Це сезон, коли дерева скидають своє "намисто", а люди готуються до холодів. Але це не заважає їм милуватися красою осені."Осінь красива, осінь барвиста" — це одне з ліричних висловлювань, що описує красу осені, її багаті кольори та різнобарвні пейзажі, наповнені золотими, червоними та оранжевими відтінками листя, як у віршах  відомих  нам  поетів. 

Дійсно, осінь відома  нам своїми яскравими кольорами.  Тільки спостережливі шанувальники краси  природи  можуть побачити чудові  барви  навколишнього світу  й  належно оцінити їх. Листя дерев стає золотим, червоним, оранжевим, приємного лимонного  кольору, створюючи дивовижне розмаїття кольорових гам у таких  неповторних пейзажах. Початок осені часто дарує ясні, сонячні дні, коли сонечко ще сміється золотим промінням. Мимоволі  ця пора року нагадує кожному з нас дивовижну мудру казку з дитинства, де щодня оновлюються  неповторні пейзажі. 

       Але, окрім  яскравих  кольорів, осінь приносить дощ, який може створювати затишну атмосферу для читання,  вязання, малювання; а  також  вітер-пустунець  та перші приморозки.  До слова запрошуємо майстрів слова – шанувальників красуні-осені. Барвиста осінь

Барвиста осінь, золота й пригожа.

В ній розмаїття кольорових гам.

Вона на дивну й мудру казку схожа,

Оновлює щодня пейзажі нам.

Відтінки у пейзажах тих тепленькі:

Червоні, жовті диво-кольори.

Ще й сонечко сміється золотеньке,

Оранжеве проміння шле згори. Надія Красоткіна

Осінній день швидесенько скінчився

Тож сонце одсвітило і пішло

І вечір враз прийшов, не забарився

Та сутінками землю затягло.

Все небо щільно вкрилося хмарками…

Надія жевріє, що дощик все ж пройде.

Немає зірки жодної над нами,

А чорна нічка привидом бреде

Та холод перед себе посилає

І з вітром закидає у хати.

Господар щільно двері зачиняє,

Щоб подих сонця в хаті зберегти.

А тиха ніч безшумною ходою

Іде і стелить темінь по землі.

Скрізь чорно-чорно: в полі, над водою…

Усі спішать сховатися в теплі. Надія Красоткіна

Осінній ранок, мов чарівна казка

Осінній ранок, мов чарівна казка!

У ньому ніжність, радість і краса,

І прохолода, й сонечкова ласка,

Мов з перламутру на траві роса…

Над річкою пливуть тумани сиві,

В серпанку ніжнім чарівне село…

Осінні квіти, ну такі красиві!

І все це віддає своє тепло

І щиру ніжність, й дивовижну ласку,

Красу свою до серденька несе.

Запрошує у дивосвіт, у казку…

Осіннім ранком дивовижне все!

І як цей світ чудовий не любити!

Й не захопитись, ну скажіть мені!

Як без краси і цього дива жити?

А часом сходить сонце, як в вогні…

Все небо ніжним маком червоніє,

Від сонця засвітилися хмарки!

І від краси аж на душі світліє,

Який наш дивовижний світ, таки…Надія Красоткіна
Сю ніч зорі чомусь колючі,

як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
– Що ж це робиться, поясни?

Тільки вчора було ще влітку,

А сьогодні вже восени!    Ліна Костенко

    Вже червоніють помідори,
І ходить осінь по траві.
Яке ще там у біса горе,
Коли серця у нас живі?

    Високі айстри, небо синє,
Твій погляд, милий і ясний…
Це все було в якійсь країні,
Але не знаю я, в якій.

     Що з того, що осіннім чарам
Прийде кінець? Але в цю мить
Баштан жовтіє понад яром,
Курінь безверхий ніби спить,

     І гнеться дерево від плоду,
І не страшний, моє дитя,
Нам час останнього походу
Без вороття — без вороття.  Максим Рильський

***  Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.
    В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.
     І він спитав: — Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: — Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.
     І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
     Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова… Ліна Костенко

      Осінь барвиста, осінь чудова, сукня на ній прекрасна і нова!

Хочу я бачить  її  це вбрання, вона привертає увагу зрання…

І люди милуються, в захваті зранку, як тільки побачать на ній вишиванку!

Такої красуні ніде не знайти, від неї в захопленні всі: ми,  я  і ти !!! 

Ці рядки поезії народилися в моїй уяві від спостереження теплого  й  сонячного жовтневого ранку. Добрих ранків усім, гарного настрою, мирних і теплих днів!