Батьківські збори з елементами тренінгу у 2 класі "Педагогічна культура сім’ї"

Про матеріал

Батьківські збори з елементами тренінгу «Педагогічна культура сім’ї» допоможуть сформувати разом з батьками принципи взаємодії дорослих і дітей;спонукатимуть батьків до сімейного читання педагогічної літератури, користуватись порадами класного керівника стосовно виховання учнів,допоможуть батькам усвідомити, що читати з дитиною потрібно щодня, обговорюючи прочитане; заохочуватимуть батьків дарувати дітям книжки, знаходити час і можливості для сімейного читання.

Перегляд файлу

Батьківські збори з елементами тренінгу

«Педагогічна культура сім’ї»

Мета:сформувати разом з батьками принципи взаємодії дорослих і дітей;

спонукати батьків до сімейного читання педагогічної літератури, користуватись порадами класного керівника стосовно виховання учнів,допомагти батькам усвідомити, що читати з дитиною потрібно щодня, обговорюючи прочитане, використовуючи для уникнення перевтоми фізкультхвилинки, ігрові прийоми; заохочувати батьків дарувати дітям книжки, знаходити час і можливості для сімейного читання.
Обладнання: аркуші для плакатів, фломастери, картки, клей

Хід зборів

І Організаційна частина.

1. Хвилинка очікування.

Виберіть фігуру листочка і запишіть, що ви очікуєте від зборів

2.Вступна бесіда.

В.О.Сухомлинський казав: „На мою глибоку думку, педагогіка повинна стати наукою для всіх – для вчителів, для батьків.”

А педагогіка – це наука про виховання та навчання. Як бачимо, на першому місці стоїть виховання. Чому? ( відповіді батьків )Напевно, тому що для родини і суспільства першопорядне значення має сама людина, її духовність, а вже потім професійні якості.

З одного боку, виховувати так просто: як виховували мене, так і я виховуватиму своїх дітей.

Однак, з іншого боку, це дуже важка справа: виховуєш – виховуєш, та все марно.

Так уже склалося, що виховання дітей у родині йде „саме собою”, але вважається, що дитина одержує виховання саме в родині.

„Ваша власна поведінка – найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи карає її. Ви виховуєте дитину кожну мить вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома”.

А.С.Макаренко

Наша зайнятість

За середньостатистичними даними, дитина одержує в день тільки 12,5 хвилин на спілкування з батьками. З цього часу 8,5 хвилини батьки відводять на різного роду наставляння, зауваження і суперечки зі своїми дітьми. На довірче дружнє спілкування залишається усього лише 4 хвилини. Звичайно, це мало і тому ми починаємо поспішати, нервувати, кричати і т.д.

До речі, у середньому дитина одержує 468 негативних зауважень і всього лише 32 позитивних. Є над чим задуматись.

Сучасні діти дорослішають дуже швидко, відбувається багато змін. Батькам доводиться чути нові терміни – „діти – індиго”, „гіперактивність”, „інтерактивність”, інколи не розуміючи їх значення.

А успішне виконання сім’єю виховних функцій залежить від педагогічної культури сім’ї. І тут на допомогу батькам приходить школа.

„Вихователь сам повинен бути вихованим”.

К. Маркс

Сьогодні ми проведемо педагогічну школу для батьків

ІІІ. Основна частина.

1.Діагностика на виявлення стосунків батьків із дитиною, тобто на психологічну сумісність батьків і дитини
Із наведених моделей необхідно обрати ту, яка відповідає реальним стосункам із дитиною (демонструються моделі)
123

456

Моделі стосунків із дітьми:
1. Ви з дитиною не залежні один від одного і не близькі. Це непокоїть, варто замислитися над пошуками шляхів зближення.
2. Ви не залежні, не дуже близькі, але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще.
3. Разом ви як особистості дуже близькі, але й не залежні.
4. Ви ближчі, ніж у моделі 3. Це гарні стосунки.
5. Ви близькі, як одне ціле «ми». Це дуже гарні стосунки.
6. Одна особистість повністю поглинута іншою особистістю. Для виявлення свого «Я» дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.

2. Робота з анкетами «А чи знаєш ти, що Я..»

(аналіз заздалегідь проведеного з дітьми тестування)

Батькам роздаються такі ж анкети як у дітей,де вони заповнюють їх. Потім віддаються дитячі анкети і батьки порівнюють наскільки вони добре знають свою дитину.

«Це все про мене»
«Це Я вмію»
«Мій настрій»
«Я ось тут»

„Самооцінка учня”,

Запропонувати учням поставити слово « Я » в один із кружечків. Якщо «Я» буде стояти в першому чи другому кружечку – висока самооцінка.

Якщо «Я» буде стояти у сьомому чи восьмому – низька самооцінка.

4)„Я ось такий»

Запропонувати дітям намалювати фігуру людини із трикутників, квадратів і кругів.

( можна порівняти з тим, яку геометричну фігуру вибрали батьки, коли заходили до класу для написання очікувань)

- Лідерські здібності, комунікативність, генератори ідей, організатори.

- Емоційні, комунікатори, емпатія.

- Гарні професіонали, педантичні виконавці.

3.Виховання інтересу до читання

На успішність учнів впливає дуже багато різноманітних факторів. Але одним із найважливіших серед них є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі під час виконання домашніх завдань, їй нецікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, бо читання приносить йому не задоволення, а муку.
Виховати інтерес до читання неможливо без допомоги батьків: їхньої ласки, турботи, мудрого слова, поради. І якщо в родині теплі, доброзичливі взаємини, то й дитина швидше долає труднощі в навчанні.

Впевненість у собі, у своїх силах і можливостях зароджується в дружній, теплій атмосфері сім’ї. Дитина потребує підтримки, уваги, поваги. Якщо в сім’ї з повагою ставляться до книжки, таке ставлення виробляється і в дитини. Не тільки в школі, але і вдома слід вчити дітей читати й любити книжки.
Мабуть, немає батьків, які б не хотіли навчити своїх дітей швидко і виразно читати, викликати інтерес до читання. Адже роль книги в житті дуже велика. Чим би не захоплювалася дитина – історією, природознавством, технікою, науковими пошуками – на допомогу їй завжди прийдуть книги. Працюювати з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках, але треба і вдома приділяти значну увагу спілкуванню з нею. Маленький учень має працювати в школі з допомогою вчителя, вдома – з допомогою батьків.
Читання нерозривно пов’язане з письмом, а також з іншими навчальними предметами. У більшості випадків, якщо учень добре читає, він і грамотно пише, краще розвинений, естетично вихований. Якщо він уміє визначати головну думку твору, зробити висновки з прочитаного, тобто вміє логічно мислити, йому легше розв’язувати задачі з математики. Дитині, котра погано читає, складно виконувати домашні завдання, їй нецікаво на уроках.
Ми маємо прагнути, щоб наприкінці початкової школи більша частина учнів мала швидкість читання не нижчу, ніж 120 слів за хвилину.

4. Робота в групах «Як ви прививаєте дитині любов до читання?»

Оформлення плакату «Що я роблю, щоб моя дитина читала».

Батьки отримують аркуші, де записують як відбувається читання з дитиною вдома(прикріплюємо на дошку)

Оформлення плакату «Що я можу зробити, щоб моя дитина читала».

Батьки отримують інші аркуші і підказки «як зацікавити дитину читанням»(батьки пишуть,клеють і вішають на дошку та порівнюють результати з першим плакатом)

(Знайти правильні дії, неправильні не клеїти)

Правильні дії

Потрібно знайти «ключик», який відкриє шлях до книги.

Постійно читаючи разом з дитиною, ви обов’язково помітите, які книги вона любить більше, які краще розуміє. Якщо ваша дитина поки що читає лише комікси або розважальні видання – не поспішайте критикувати. Пам’ятайте – дитина читає!

Вечори сімейного читання.

Такі читання беруть початок в народній педагогіці. Прикладом цього може стати сім’я

Уявіть вечір: вся сім’я в одній кімнаті, де затишно і спокійно. Один або по черзі рідні люди вголос читають книжку. Якщо дитина бажає, дозвольте їй часом запрошувати на такі вечори друзів.

Обговорювати з дитиною прочитане.

Дивуйтесь, радійте, переживайте разом з нею. Ненав’язливо перевіряйте якість сприймання того, що дитина читає:

- Перед читанням розгляньте обкладинку книги. Чи знайома дитина з іншими творами автора? Нехай дитина прочитає назву і повторить її, можливо, висловить свої передбачення за змістом книги.

- Чи всі слова були зрозумілими? Уточніть і доповніть розуміння усіх незнайомих слів.

- Обов’язково поцікавтесь після читання – сподобалась книга (твір) чи ні? Чим саме?

- Попросіть розповісти про головних героїв, про найцікавішу подію у творі. Можливо, дитина захоче зачитати вам смішні, захоплюючі уривки. Залиште на хвильку свої справи і уважно послухайте дитину.

- Спитайте, що в книзі є повчальним. Нехай дитина спробує пригадати схожі історії зі свого життя. А, може, у вапшій пам’яті спливуть такі ж випадки. Поділіться цим з дитиною.

- Якщо ваша дитина любить творити, запропонуйте їй намалювати, виліпити з пластиліну, зробити аплікацію, виріб з конструктора героя чи епізоду, який сподобався. Якщо прочитали збірку віршів, попросіть вивчити один з них у подарунок рідним до свята, як номер для виступу на сімейному концерті тощо.

Треба читати з нею кожного дня (домашнє тренування має проводитися трьома порціями по 5-10 хвилин з великими перервами)

Відвідувати бібліотек

Дарувати книги

Читати перед сном (останні події дня фіксуються емоційною пам’яттю, і людина уві сні перебуває під їх впливом)

Читати і вчити короткі вірші

Читання у темпі скоромовки

Подавати власний приклад, нехай дитина частіше бачить, як я читаю книжку, газету чи журнал (адже дитина наслідує дорослих, а надто батьків, а не лише робить те, що ті їй скажуть.)

Читати в будь-який час, коли зручно

Брати книжку в подорож, на річку, у машині, у парк…

Читати дитині вголос, навіть після того як вона навчилася читати самостійно

Використовувати для читання з дитиною книжки різних форматів – паперові, електронні, аудіо книжки.

Неправильні дії

Читати тільки те, що задали в школі

Читати тільки мовчки

Запитати дитину чи все прочитала, що задали в школі

Говорити дитині, що вона гарно почитала, навіть якщо допускала помилки,не обговоривши з дитиною їх

Читати в ті дні коли виконуєте домашнє завдання

5. 16 порад батькам другокласників

1.Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.

2.Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань.

Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання:

- Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня;

- Привчайте дитину вчасно сідати за уроки;

- Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви;

- Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;

3.Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.

4.Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.

5.Показувати дитині приклад організованості і зібраності.

6.Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі.

Для успішного навчання важливо:

- Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»;

- Чи знайоме дитині почуття відповідальності;

- Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;

7. Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.

8.Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню.

9.Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність.

Якщо дитина погано навчається, то:

- Вона втратила віру в свої сили;

- Боїться, що його спитають на уроці;

- Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем;

- Дорослі ставлять завищені вимоги;

10.Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент.

Що робити?

- Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …);

- Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання);

- Підбирати цікаві завдання;

- Уникати нервозності і невиправданих конфліктів;

- Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос;

- Обов’язково відмічати перші успіхи дитини;

- Намагатися розвинути в дитині почуття гідності;

11.Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок - якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.

12.Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів.

13.Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці.

Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.

14.Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.

15.Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».

16.Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.

Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.

- Письмові завдання варто чергувати з усними.

- Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.

- Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».

- Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.

6.10 "золотих правил" виховання щасливих дітей

1.Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:

• щира любов до батьків дає відчуття захищеності;

• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних;

• зовнішня привабливість: одяг, манери;

• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників.

• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;

• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба".

Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.

7. У кожної дитини має бути гарний друг.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.

Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

7. Пам’ятка для батьків

1. Будьте для дітей прикладом у всьому.

2. Зробіть для своїх дітей куточок для занять. Коли учень готує уроки, не відривайте його на сторонні справи.

З. Вчіть дітей бути у всьому бережливими.

4. Частіше бувайте у школі, радьтесь з педагогами, психологом з питань виховання дітей, допомагайте вчителям краще навчити ваших, дітей,

5. Не кажіть нічого поганого про школу, вчителів, прищеплюйте дітям любов і повагу до школи.

6. Слідкуйте за чистотою І охайністю дитини, за акуратним утриманням підручників, одягу. Чистота і акуратність дисциплінує дітей.

7. Дотримуйтесь режиму дня, слідкуйте, щоб дитина не перевтомлювалась.

8. Виховуйте у дітей вміння вести себе скромно і пристойно як вдома, так і на вулиці, в шкоді, в громадських місцях.

9. Виховуйте у дітей повагу до старших і молодших.

10. Не застосовуйте фізичного покарання до дітей, спокійно поясніть їм неправильність їх вчинків.

11. Заохочуйте в дітей Інтерес до книги, природи, туризму, спорту.

12. Привчайте дітей виконувати носильну фізичну роботу.

13. Знайте з ким товаришують ваші діти, як вони поводять себе.

14. Пам'ятайте, що виховання дітей - головний обов'язок батьків.

15. Пам'ятайте, що тільки в тісній прані зі школою, можливо успішно вирішити питання виховання громадянина України.

8. Покарання .7 правил для батьків

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більш того, покарання має бути корисним.

2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

3. За один раз - одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все відразу, а не по одному за кожний вчинок.

4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

5. Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова. Не заважайте розпочати дитині життя спочатку.

6. Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як Ваша перемога, над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що Ви несправедливі, дія покарання буде зворотною.

7. Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти.

9.Пам’ятка для батьків, або як спілкуватися з дітьми раннього віку

Спілкуючись зі своєю дитиною, намагайтесь:

1. Бути послідовними. Не забороняйте дитині те, що було дозволено ще вчора.

2. Будьте ввічливі з дитиною.

3. Співробітничати, а не керувати дитиною. Ваші накази, різкі заборони демонструють неповажне відношення до дитини, можуть спровокувати агресивну поведінку.

4. Ввести чітку систему заборон. Їх повинно бути небагато, вони потрібні для відчуття безпеки для вашої дитини (наприклад: не брати сірники, не включати газ та інше).

5. Формулювати заборони коротко, конкретно. Краще сказати дитині: „Гаряче!”, „Брудно!”, ніж „Відійди!”, „Не можна!”.

6. Використовувати в спілкуванні з дитиною чіткі, зрозумілі дитині інструкції. Не читайте нотації. Скоріше всього дитина зрозуміє лише те, що ви незадоволені їй або навіть, що ви не любити її.

7. Бути терплячими.

ІІІ Заключна частина

Результати очікування

- Подивіться на листочки, на яких ви зробили записи на початку зборів.

- Чи отримали ви відповіді на свої запитання?

- Що ще треба зробити, щоб здійснилися ваше очікування.

Основні завдання батьківського виховання:

• розвиток талантів дитини;

• навчання взаємодії – соціалізація;

• моральне виховання: життєві цінності, базові принципи самовияву;

• формування навичок саморегуляції і регуляції (управління) власною життєвою ситуацією.

Щоб реалізувати поставлені завдання, батькам необхідно: