Бесіда: «Де можна гратися, а де — ні».
Виховне заняття для дітей на тему «Правила дорожнього руху»
Мета: закріпити поняття дітей про те, що дорога — це небезпека і біля неї гратися не можна. Розвивати навички безпечної поведінки. Виховувати увагу і бажання завжди перебувати в безпеці.
Обладнання: малюнки, таблиці.
Учитель. Діти, чи любите ви гратися на свіжому повітрі? (Відповіді дітей.)
Давайте перевіримо, чи знаєте ви, де можна гратися, а де — ні. Приготуйтеся і будьте уважні.
— Дружно всі скажіть мені
На дорозі можна гратись?
— Ні!
— Лине музика й пісні
При дорозі гратись можна?
— Ні!
— Б’є в ворота м’яч хлопчак
На подвір’ї гратись можна?
— Так!
— Можна на дорозі, ви скажіть мені,
Мчати на велосипеді?
— Ні!
— Як тобі вже чотирнадцять й ти мастак
По дорозі можна їхати вже?
— Так!
— А щоб ви ніколи не були сумні,
Правила порушувати можна?
— Ні!
Ось тепер я перевірила, чи вмієте ви гратися. Здається, вмієте.Як ви гадаєте, чому не можна гратися поблизу дороги, особливо там, де рідко їздять машини? Тому що діти під час гри не зважають на небезпеку. Захоплені грою, вони можуть не побачити, не почути автомобіля, що рухається. Якщо м’яч покотився, дитина біжить за ним і більше нічого не бачить, а тому досить часто потрапляє під колеса автомобіля. Та й будь-яка гра настільки захоплює дитину, що іноді вона втрачає пильність. Так само не можна кататися на проїжджій частині на скейт-бордах, на роликах, самокатах, оскільки швидкість їзди на них розвивається висока, що досить небезпечно. І на тротуарах не треба кататися, бо ненароком можна з’їхати на дорогу. Для цього є спеціально обладнані майданчики, стадіони, парки. Тому добре це запам’ятайте і не порушуйте правил, як зайці-пустунці.
Вчитель читає казку «Зайці-пустунці».
Якщо ти вивчиш і запам’ятаєш ці правила, то вбережеш своє життя від нещасного випадку. Та це ще не все.
Усі діти дуже люблять різні ігри. Вони влаштовують їх скрізь, і все для гри підходить: консервна банка враз стає футбольним м’ячем, фантик — літачком, камінець — м’ячем для влучення в ціль і т. д. І тоді діти забувають про всі застереження. Вони можуть вибігти на проїжджу частину дороги за своїм м’ячем чи літачком і потрапити під колеса машини.
Запам’ятайте!
Правил різних є багато, їх потрібно знати.
Про свою безпеку завжди треба пам’ятати.
Бо розвага — це чудово, та життя — одне!
Поведешся необачно й лихо не мине.
І не дуже вихваляйся, що герой такий.
Й на героя теж приходить раптом час лихий.
Краще сонечку радіти і в безпеці жить,
Правила усі вивчати й з ними подружить.
Послухаймо казочку про звірят і самі від них повчимося, як треба поводитися на дорогах, а як не треба.
Чи знаєте ви, де живе Казка? Ні? Цього не може бути! Я вам розкажу і ви знатимете. Виявляється, що вона живе всюди. Так, не дивуйтеся! Казочка схожа на маленьку дівчинку, як Дюймовочка, а може, ще меншу. Вона може спокійнісінько сховатись у квіточці, і ніхто її не помітить, а може сидіти під листочком. Коли йде дощ, її не видно. Вона може бути і в мурашнику, бо дуже любить мурашок за їх працелюбство. А рухається Казка так швидко, що ви собі уявити не можете. Вона є скрізь, лише встигай спостерігати. Ви запитаєте, чому ми її не бачимо? Бачити може лише той, хто вміє спостерігати, хто любить природу, не кривдить її мешканців, нічого не нищить. Людина також є частинкою природи. А якщо ти зламав рослинку, скривдив тваринку, то хіба прийде до тебе Казочка? Звичайно, ні! Серед цієї дивовижної краси живе чарівна Казочка, якої, може, ще й ніхто не бачив, крім мене. Тому я вам про неї і розповім.
Одного разу я прийшла в ліс, який палахкотів осінніми барвами. Як гарно було навкруги! Я ходила по опалому листі і мріяла. Аж раптом побачила оту малесеньку Казочку, яка виглядала з-під листочка і дзвінко сміялась. Як тільки я наближалася до неї, вона швидко переміщалася в інше місце. Веселий сміх долинав то з квіточки, то з тонесенької гілочки, на якій вона сиділа, звісивши ніжки. То раптом спускалася на срібній павутинці бабиного літа, гойдаючись, мов на гойдалці. Яка ж вона мила, яка чарівна ця весела дівчинка Казка!
Вона повела мене до рудої білочки, яка жила у цьому гарному лісі і про все знала. Раптом я зробилася такою малесенькою, як дівчинка Казка, і разом з нею полетіла до білочки. Руда красуня розповіла мені дуже цікаві історії, які трапилися колись у цьому дивовижному лісі.
Отож слухайте.
Вчитель читає казку «Як білочки правила дорожнього руху учили».
А ви, діти, не забули їх? Давайте і ми повторимо!
Щоб здоровим завжди бути,
Треба добре те збагнути,
Що дорога, безперечно,
Дуже-дуже небезпечна.
Та як правила всі знаєш
І щодня їх пам’ятаєш,
То, звичайно, що тоді,
Де узятися біді?
Кожен знає перехожий:
Перехід на зебру схожий.
Й попереджувальний знак
Перехід покаже, так?
А від школи і додому
Знаєш стежечку знайому?
Бо ж водили мама й тато,
Хоч і знаків там багато.
Знає вже дитина кожна,
Як пройти безпечно можна.
Загадки
Якось через кладочку
Йшла собі Загадочка.
Та побачила Миколу,
Та й зайшла до діток в школу,
Щоб побавитись, погратись,
Трішки з ними позмагатись.
Ще й загадок загадати,
Їх про дещо запитати.
По дорозі летить,
Що є сили тріскотить.
Крил немає, роги є,
В нього є ім’я своє. (Мотоцикл)
От натисну на педалі та й помчу в далекі далі. (Велосипед)
Перше біжить, друге доганяє,
На собі вершника тримає.
Роги є і голос має,
Як він зветься, хто вгадає? (Велосипед)
Не живий, а голос має,
Хоч не пташка, а літає.
В синім небі цей артист
Залишає білий хвіст. (Літак)
Має хто три різних ока,
Та ще й дивиться звисока.
Ними він весь час моргає,
Що за звір, хто відгадає? (Світлофор)
Питання для повторення
Поміркуй!
Як я поступлю?