Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки
Хмельницької обласної Державної адміністрації
ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей»
Бесіда на тему:
«Таємниці Бабиного Яру»
Бібліотекар-- Людмила КУЛАКОВА
С. Лісоводи
2023р.
Мабуть, жодне покоління не зазнало стільки невимовних страждань, як покоління, народжене у двадцятих. Усі кола пекла пройшло воно, витримавши на собі сатанинські експерименти більшовизму, відвернувши від світу коричневу чуму фашизму.
Минуло майже півстоліття з дня, коли розпочалася величезна трагедія і величезний злочин ХХ століття – розстріли у Бабиному Яру. Розстріли тривали 2 роки. За цей час було знищено десятки тисяч людей різних національностей: євреїв, українців, росіян, циган (розстріляли вже в перші дні окупації – три куренівські табори). Розстрілювали військовополонених, підпільників, комуністів, душевнохворих з лікарні ім. Павлова.
Боячись остаточного розгрому наші війська змушені були поспіхом залишати Київ і поспішати за Дніпро. Сталося це 17 вересня, а німці вступили до міста 19 вересня. Один день, 18 вересня, Київ був нічий. Загалом за розрахунками окупантів у Києві було 150 тисяч євреїв. Розстріли у Києві розпочались буквально з першого дня окупації. Розстріли набирали організованого характеру: за непокору, за листівки, за саботаж. За вбитих німців почали брати полонених. Німці привернули увагу до цього і готували акцію помсти.
26 вересня було проведено нараду за участю Блобеля і Еккельна, а також коменданта міста Ебергардта, де розглянули і затвердили план винищення євреїв: визначили місце, час, способи оповіщення.
28 вересня в Києві було розклеєно 2000 оголошень російською, українською і німецькою мовами: «Усі жиди міста Києва та околиць повинні зявитися у понеділок, 29 вересня 1943 року на 8-у годину ранку на ріг Мельниковської і Дохмурівської вулиць (біля цвинтарів)».
Місто завмерло в чеканні. Чи знали люди, куди їх кличуть, що чекає цього судного дня. Більшість вірила, що переселятимуть в інше місце: все-таки – німці цивілізований народ. І вранці 29 вересня натовпи євреїв звідусіль рушили на Сирець: йшли старі, жінки, діти. Багато-багато дітей. До війни єврейські сім’ї були, як правило, багатодітні. Наприкінці вулиці Артема починалося незрозуміле, точніше вже зрозуміле.
На перехресті з’явилося перше загородження – ланцюг з фашистів і місцевої поліції. Тут забирали речі, і сміючись, б’ючи кілками, квапили іти далі. Біля наступного пункту забирали паспорти й документи. На самому цвинтарі прибулих примушували швидко роздягатися і гнали до краю яру через пролом у стіні цвинтаря. На валах були вузькі тераси у вигляді стежок. Кулемети стріляли з протилежного боку яру. Тераси були вузькі і люди могли падати тільки вниз. Заглушуючи постріли, над яром кружляв літак. Кажуть, що хтось з фашистів лічив приречених. Бо звідки ж така точність до одного – 33771 розстріляний. Саме про таку кількість доповідали (виконавці) у Берлін. Однак газета «Известия» 19 листопада 1943 року писала: «Нью-Йорк, 18 нября (ТАСС). Как сообщает кореспондент агентства Оверсис Ньюс из одного пункта в Европе, из достоверных источников получены сведения, что немцы в Киеве казнили 52 тысячи евреев – мужчин, женщин детей.»
Це було перше повідомлення про трагедію Бабиного Яру в радянській пресі. Розстріли в Бабиному Яру тривали 2 роки – 104 тижні у вівторок і суботу. Привозили людей на розстріли (або вже розстрілених) із віддалених точок, навіть із Бориспільського табору для військовополонених.
Постає питання: навіщо людей привозили так далеко (з Борисполя до Бабиного Яру 50 км.). Хіба не можна було робити свою чорну справу ближче?
Отже, загадки залишилися:
1.Чи була акція з розстрілу євреїв запланована, чи її план визрів уже в Києві?
2.Скільки євреїв розстріляли 1-3 жовтня 1943 року?
3.Як з’явилася точна цифра вбитих євреїв – 33771?
4.Чи збереглися документи, які обов’язково здавали євреї, що йшли на розстріл?
5.Чому в офіційних повідомленнях кількість жертв називають по-різному?
6.відомо, що в перші дні окупації, ще до розстрілу євреїв, було розстріляно три табори куренівських циган. Скільки їх було?
7.Де списки душевнохворих із лікарні ім. Павлова, розстріляних і задушених у душогубках на початку окупації Києва? Де їх поховано?
Понад півстоліття зберігає свої таємниці мовчазний Бабин Яр.