Бесіда "Родина, сім'я - незгасающе вогнище духовності"

Підготувала: Вишневська М.В.

Мета:

      готувати учнів до майбутнього сімейного життя;

      формувати в учнів усвідомлення ідеалу родини, визначення ролі та значення матері для людини;

      виховання кращих моральних якостей особистості;

      сприяти зміцненню доброзичливих стосунків між учнями та їхніми батьками;

    виховувати любов до найдорожчої для кожного з нас родини, сім’ї, історії, традицій своєї сім’ї.

Форма проведення: бесіда.

Крилаті   вислови:

     Шануй батька та Бога - буде тобі всюди дорога.

     Виховуємо хлопчика - формуємо людину, виховуємо дівчину - створюємо всесвіт.

     Найдорожчий клад,  як в родині лад.

     У дитини заболить пальчик, а у матері  - серце.

     Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж нікого ріднішого над матіночку.

     Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

     Без сім'ї нема щастя на землі.

     Неповна сім'я — неповне й щастя.

     «Родина – це те середовище, де людина повинна вчитися чинити добро».

     «Яка сім’я, такий і я».

     «Яке дерево, такі в нього і квіточки, які батьки, такі і діточки».

     «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

     «Діти гарні – батькові-матері – вінець, діти погані – батькові-матері - кінець».

Попереднє завдання:

1. Пошукати на сторінках газет, журналів матеріали про скалічені долі людей через зраду, розлучення, необдумані вчинки тощо.
2. Опишіть, що вміють робити руки матері та батька вашого.
3. Створити «Родинне дерево» за даними  макетами:

Слово вчителя:

 Кожен рід — це велике дерево, на якому гілочки, які швидко ростуть, міцніють, живляться соками великої гілки — сім'ї. Як гілка міцно зростається із стовбуром, то її не відламати, так і родина ніколи не ослабне, поки буде споживати соки землі-матінки через мову, звичаї, обряди, родинні реліквії.

В Україні говорять: «Без сім'ї немає щастя на землі». Саме в сім'ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю. Батьки - це найцінніше, що є в кожної дитини.

Учень.

Рід – це низка поколінь, які походять від одного предка.

Родовід – це історія поколінь певного роду, перелік, запис, що виявляють й ілюструють походження, послідовність поколінь.

Родина - це природне середовище життя і розвитку дитини, у якому закладаються основи особистості. У розвитку дитини родина виконує такі важливі функції, як регулювання фізичного та емоційного розвитку, вплив на розвиток психологічної статі, вплив на розумовий розвиток, ознайомлення дитини з соціальними нормами, формування ціннісних орієнтацій, соціальна підтримка. Виконанню цих функцій сприяє клімат родинних відносин, режим родинного життя, зміст діяльності, притаманний різним поколінням членів родини.

Сім’я – це, звичайно, мама і тато, сестра і брат, бабуся і дідусь. Сім’я – це група людей, яка складається із чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом під одним дахом.

Учень.

Серед усіх геніальних винаходів людства одне  з найважливіших місць займає сім’я, родина.

«Від родини йде життя людини», «Без сім’ї немає щастя на землі» -  говорять в Україні.

Сім’я – святиня людського  духу, благородних людських  почуттів: кохання, любові, вірності, піклування. Сім’я – це невсипуща хранителька  національних звичаїв і традицій, пам’яті предків. Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні.

Сьогодні всі ми тут зібралися, щоб краще пізнати себе та близьких нам людей. Адже не випадково в народі кажуть, що у світі існує багато нерозгаданих таємниць, і одна, найбільша серед них, – любов до батьків і дітей.

Вчитель.

Сім’я, родина, Батьківщина – це єдині поняття. Людина до глибокої старості пов’язана з тією сім’єю, з якої вона вийшла. І все її життя пов’язане із землею, де вона народилася, зросла. У кожної сім’ї своя історія.

Питання вчителя?

Що людині дається від природи?

А що в людині виховує родина?

Робота в групах

1- визначте людські риси, які виховує в дитині батько.

2-  визначте людські риси, які виховує в дитині мама.

3- визначте людські риси, які виховують в дитині дідусь і бабуся. (Ппрезентація групової роботи).

Учень.

Усі ви, мабуть, не раз чули або й самі співали пісню на слова Б.Лепкого, що стала народною, "Час рікою пливе...". І відносить та ріка на своїх хвилях роки безтурботного дитинства, невпинно наближає завтрашній день. Кожен очікує його з тривогою і надією. Кожен має свої плани, сподівання, мрії. І, звичайно, кожен сподівається на щастя. Над змістом Цього слова мудрують упродовж усієї історії людства. Думаєте, мрієте про своє щастя і ви, пов'язуючи його з багатьма факторами: найперше — із здоров'ям, далі — зі становищем у суспільстві, яке забезпечить вам самореалізацію і матеріальний добробут, відчуття своєї вагомості й повагу серед людей. Але, окрім цього, кожен юнак і кожна дівчина мріє про щасливе кохання. І в цьому немає нічого дивного, це природно. Бо ким би не була людина, яких би вершин не сягнула в науці, мистецтві чи якійсь із сфер виробництва, якою б шаною не користувалася у колективі, в громаді чи навіть у цілій державі, скільки б не мала грошей на рахунках у банку, — їй потрібна тиха, спокійна пристань, де можна відпочити тілом і душею, скинути з себе тягар проблем і гризот, отримати новий заряд життєвої енергії, теплоти, добра. Такою пристанню є рідний дім. І не важливо який він: супермодний котедж чи старенька хата. Не розмір будинку, не меблі й не речі творять тепло рідного дому, а серця дорогих тобі людей. Щаслива та людина, яка має хорошу сім'ю, в чиїм домі панують злагода, любов, взаєморозуміння, правдивість, щиросердечність. Про таку оселю в народі кажуть:  «Як святі ангели хату перелетіли».

Учень.

 Зайвим буде запитувати, чи хочете ви створити таке родинне гніздо, яке б не обминули «святі ангели», в якому б запанувало добро і щастя. Звичайно, хочете. Чи будете мати його? Це залежить і від Волі Божої, і від вас. Волю Божу треба заслужити, а свою щасливу долю треба творити. Щаслива доля, як уже сказала, у щасливій сім'ї.

Найперше, ясна річ, зустріти. Знайти свою  «другу половинку», тобто людину, яку ви щиро покохаєте і яка так само щиро покохає вас. Та не всім, на жаль, щастить зустріти саме таку людину. Тому така невесела статистика розлучень молодих подружніх пар, які створювалися, здається ж, на основі кохання. Добре ще, коли в сім'ї, яка розлучається, немає дітей. Але здебільшого залишаються жертви безпорадних батьків — сироти чи напівсироти при живих батьках. Хто виростав у такій неповній сім'ї, той знає, що це значить, як гірко дитині, позбавленій материнського чи батьківського тепла, поради, підтримки, опіки. Звідси й дитяча озлобленість на несправедливий до неї світ, яка нерідко веде до хуліганства, цинізму, жорстокості. Коли б не народилася ця дитина, чи була до розлучення батьків їх офіційна реєстрація шлюбу (і навіть присяга перед вівтарем!), чи до весілля й не дійшло, - все одно вона нещаслива, бо приречена жити в так званій «неповній сім'ї». А неповна сім'я — неповне й щастя. Хоч і є в ній, певно, й світлі дні, і свої невеличкі радощі, якщо матеріальний достаток є, — та відсутності батьківського або материнського тепла ніщо не компенсує. То як же створити міцну сім'ю, таку, що не розпадеться? Що є її найголовнішим «цементуючим матеріалом?» Звичайно, те, без чого сім'я не була б створена. Взаємна любов. Глибока, благородна і жертовна. Вже потім (щоб зберегти її) — і розум, і почуття обов'язку, і совість, і честь, і страх перед гріхом...

Учень.

Якщо в хлопця чи дівчини до зустрічі з коханим уже були зв'язки з іншим (- ою), не варто цього приховувати, бо, як кажуть, «брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся». Треба все щиро розповісти, разом це пережити, і, якщо це не стане причиною розлуки, значить, є справжнє почуття. Нехай вас люблять такими, як ви є, а не такими, якими хочете показатись. Бо, мовить народ, «шила в мішку не сховаєш», приховане рано чи пізно може стати явним і тоді вам можуть не простити обману. Любляче серце все прощає, але важко простити брехню. Втрачену довіру ой як нелегко повернути.

У сьогоднішній розмові ми не зможемо охопити всіх аспектів сімейного життя. Про це ще буде мова. Мета нинішньої бесіди — переконати вас у тому, що знайти надійного супутника на все життя — справа не з легких. Не все те золото, що блищить, не всі красиві слова йдуть від щирого серця. Учіться мудрості, будьте обачні, щоб не стати рабами своїх почуттів.

Роль спілкування в сім’ї

Учень.

Роль спілкування в сім’ї Чим відрізняється сім’я від просто групи чужих людей? Таке, наче, дивне і смішне питання. Члени сім’ї пов’язані безліччю спільних інтересів, справ, вони разом живуть, спільно проводять багато часу, вони люблять один одного! Але навіть маючи спільну мету в житті і безліч зв’язків, сім’ї часто перетворюються на групи чужих, незацікавлених одне одним людей. І все це – через брак спілкування!

Хтось обуриться: «Як же сім’ї не спілкуватися? Кожен день члени сім’ї обмінюються безліччю слів та речень!». Зауважте, не завжди вимовляння слів, які адресуються іншій людині, можна назвати розмовою, бесідою. Розмова потребує взаємного контакту, слухання і обміну думками. Важко назвати спілкуванням ті моменти, коли жінка роздає доручення дітям чи чоловікові, наслідуючи своїм тоном військового командира, чи сухо оголошує: «Обід на плиті. Буду пізно!», або «Не забудьте вигуляти собаку!». Чи можуть ці фрази, кинуті поспіхом, «на автоматі», називатися «родинною розмовою».

Учень.

Сім’я перетворюється на групу чужих людей, а їх спільний дім – осередок сімейного вогнища, – на готель, в якому люди просто ночують, а на ранок розбігаються хто-куди, не цікавлячись один одним. Не допустіть, щоби такий, вельми типовий сьогодні сценарій, спіткав Вашу сім’ю! Добре слово, щира зацікавленість, увага – творять дива. Розмова об’єднує сім’ю, створює відчуття близькості і безпеки. І хоч часу так мало, бо треба їхати, бігти, летіти, щоб заробляти гроші, «крутитися», забезпечувати сім’ю... Пам’ятайте: спочатку ми не знаходимо часу для розмов, а згодом, коли віддаляємось один від одного, – вже не знаходимо і спільних тем. У кожного свої справи, свої проблеми, всі поспішають… «Життя тепер таке…». Зупиніться на хвильку і подумайте, що є дійсно важливим, на що має завжди вистачати сили і натхнення?

Тоді Ви зрозумієте, що на розмову час знайдеться завжди. Чудова нагода поговорити – за спільною трапезою, що зараз, нажаль, теж стало чимось нереальним, адже в кожного свій розпорядок дня і свої справи. Чудовою традицією є спільна родинна вечеря, і, звичайно, недільний обід. Попіклуйтеся, аби це стало вашою сімейною традицією, якої всі дотримуватимуться. І ніякого телевізора на кухні! Тільки смачні страви, приготовані з любов’ю, і живе спілкування. Також дуже постарайтеся частіше влаштовувати спільні прогулянки, походи. Не виходить? Тоді хоча б перед сном знайдіть кілька хвилин для теплої розмови. Говоріть про все! Про роботу, навчання, речі, які Вас розсмішили і засмутили, про ваші мрії, плани, про події в державі, соціумі, про те, як пройшов день. Можливо хтось з рідних має якісь проблеми чи потребує поради або підтримки?

Учень.

Проблеми, з якими стикаються сучасні сім’ї можна розподілити відповідно до функцій сім’ї та характерних систем взаємовідносин. Їх можна умовно розподілити таким чином:

-     порушення механізму адаптації сім’ї до динамічних процесів у суспільно-політичній та економічній сферах;

-  послаблення її захисної функції (як матеріальної, так і психологічної);

-         структурно-функціональна трансформація сім’ї за невизначеності або суперечливості сімейних ролей;

- зниження значення сім’ї в системі життєвих цінностей особистості з подальшою переорієнтацією значної частини молоді на позашлюбні стосунки, повторний шлюб;

-         погіршення дитячо-батьківських взаємин, зумовлене невідповідністю та догматичністю батьківських норм;

-     орієнтація подружжя на малодітну сім’ю;

-    загострення суперечностей між партнерами в орієнтації сім’ї на демократичний (з боку жінок) або патріархальний (з боку чоловіків) розвиток;

-   дисфункціональний розвиток сім’ї, ознаками якого є: тенденція до домінування, боротьба за владу обох партнерів, неузгодженість рольової поведінки, негнучкість встановлених норм, маніпуляція партнером або дітьми, ігнорування потреб і почуттів членів сім’ї;

-   ускладнення сімейної адаптації молодого подружжя внаслідок неадекватних дошлюбних очікувань, завищених вимог до партнера;

- нестабільність життєвих планів в умовах економічної нестабільності.

Учень.

Кризові прояви в сучасному процесі сімейного виховання яскраво проявляються через поведінку батьків і дітей. Спостереження останніх кількох років дають підстави стверджувати про формування певних негативних тенденцій, а саме:

-    повернення до тоталітарних моделей сім’ї та виховання дітей за тиранічною моделлю;

-  відсторонення одного з батьків, частіше чоловіка, від виховання дітей вмотивоване наданням достатніх коштів для покращення умов виховання;

-    велика кількість розлучень зі складними психологічними наслідками як для дитини, так і для колишніх дружини та чоловіка.

Учень.

З кінця 1990-х рр. в українському суспільстві склалися такі психологічні моделі батьківства:

-    мати доглядає дитину, годує та виховує. Саме мати, як правило, залишає на три та більше років професійну сферу, перебуває вдома з дитиною, виконує всю домашню роботу, яка іноді не залишає жінкам часу для повноцінного впливу на розвиток дитини;

-  батько керує вихованням дитини, забезпечує сім’ю матеріально.

Учень.

Необхідно окремо виділити нові типи сімейних конфліктів, які набули широкого розповсюдження з кінця минулого століття.

1. В умовах трансформації суспільства поширюється дещо викривлена модель патріархальної сім’ї. Заможний чоловік обирає собі красуню, а вона розраховує на заможне життя. Жінка не зважає на те, що платою за цю заможність є повне підкорення, економічна залежність, психологічне або фізичне насильство. Конфлікт - між бажанням жінки бути забезпеченою та диктаторською поведінкою чоловіка, який її утримує.

2. Конфлікт між чоловіком і дружиною через його безробіття та перенесення відповідальності за економічне забезпечення сім’ї виключно на жінку. В умовах економічної кризи гендерні аспекти функціонування сім’ї загострюються. Особливо конфліктною є ситуація, коли жінка змушена фінансово забезпечувати сім’ю, бере на себе роль лідера, натомість чоловік не готовий взятися за домашнє господарство та виховання дітей. Постійні сімейні конфлікти та негнучкість позицій призводять до загострення сімейних проблем, а відтак до пошуку інших партнерів або розлучення.

3. Розлади сексуального життя та низький рівень культури щодо вирішення таких проблем за допомогою професіоналів. Типовою є ситуація, коли чоловік, маючи сексуальні розлади, вирішує свої проблеми не тільки через цілеспрямовану професійну самореалізацію, але й через систематичне приниження дружини. Постійне психологічне насильство може призвести до формування заниженої самооцінки жінки, депресії, імпульсів до суїциду.

4. Відсутність позитивних емоцій у житті родини. У випадку, коли в родині немає згоди, можуть виникнути сварки, фізичне насильство і жорстоке поводження з дітьми.

5. Залежність чоловіка, дружини чи обох від алкоголю, азартних ігор тощо. Це породжує складні психологічні проблеми, суттєво позначається на економічному становищі сім’ї, призводить до нехтування потребами дітей та інших членів родини або може привести сім’ю в злиденне становище.

6. Конфлікти через відмінність цінностей чоловіка та жінки, різні інтереси, смаки, уявлення та бажання щодо проведення вільного часу тощо.

7. Конфлікти в сім’ї, в якій є дитина з особливими потребами. На жаль, чоловік часто виявляється неготовим до життя в умовах тривалої хвороби чи інвалідності одного з членів сім’ї. Весь тягар догляду за такою дитиною лягає на жінку. Нерідко чоловік залишає таку сім’ю.

Учень.

Між тим, поодинокі конфлікти ще не свідчать про не благополучність сім’ї. Часто вони сприяють зміцненню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конфлікти набувають затяжного, хронічного характеру. Стійкі й невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сім’ї, яке може спричинити її дезорганізацію, спровокувати насильство, жорстоке поводження з дітьми та розлучення.

Необхідно зазначити, що до руйнування сімейних стосунків веде не сама наявність конфліктів, а відсутність уміння і бажання їх вирішувати. У випадку досягнення позитивного результату вдається поліпшити взаємини в сім’ї, підвищити рівень довіри та близькості між чоловіком та дружиною.

Учень.

Від 52% до 62% розлучень в Україні припадає на молоді сім'ї на 2013 р.

За 10 років кількість розлучень в Україні скоротилася більше, ніж у 3,5 рази.

2003 року в Україні було зареєстровано 177 тис. 22 випадки розірвання шлюбу. Водночас, 2012 року це число склало лише 49 тис. 807. Про це свідчать дані про кількість зареєстрованих актів цивільного стану.

Вчитель.

  Водночас найбільша частка розлучень від кількості укладених шлюбів припадає на 2004 рік – 62,2%, найменша – на 2011 (17,4%).

 Коли в Сократа запитали, що зробити, щоб кохання з першого погляду не принесло біди, — він відповів: «Уважно подивитись другий раз, потім третій, четвертий... десятий...» Треба почекати, поки пройде перше захоплення, сліпота закоханості і відновиться гострота зору.

Задовго до шлюбу молоді люди повинні серйозно обговорити проблеми сімейного життя, уявити свою сім'ю, як, де і на які кошти вона буде жити, вияснити ставлення обох до поділу на «чоловічу» і «жіночу» роботу, усвідомити складні обов'язки батьківства і материнства, зважити, чи під силу їм виконувати ці обов'язки, вивчити звички, смаки й уподобання партнера й проаналізувати своє ставлення до цих звичок, смаків, уподобань.