Без рідної мови нема України,без рідної мови людини нема

  СВЯТО РІДНОЇ МОВИ

 

Без рідної мови нема України,

Без рідної мови людини нема!

 

Мета: Виховувати в учнів повагу і любов до української мови, потребу в постійному духовному самозбагаченні через неї, формувати почуття патріотизму, національної гідності.

Обладнання:

1. Плакати з висловами про мову.
2. Таблиця-плакат "Скарби української мови".
3. Вишиті рушники, гілки калини.
4. Звукозаписи пісень.

Святково прибрана зала. Звучить пісня Демиденка та Семенова "Звучи, рідна мово". На сцену виходять учень і учениця, ведучі свята.

Ведучий: Добрий день!

Ведуча: Вітаємо вас у цій залі. Запрошуємо на свято мови.

Ведучий: Ми – українці, і є у нас своя держава - Україна. А ще є у нас рідна мова. І як говорив відомий український письменник Б. Антоненко – Давидович: «Для нас вона – це все: невід’ємна частка Батьківщини, і голос народу, і чарівний інструмент. На його звуки відгукуються найтонші і найніжніші струни людської душі. У мові чується голос предків, відлунюють сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорожчим і найціннішим зв’язком, що з’єднує всі покоління народу в одне велике історичне живе ціле».

Ведуча: Мова - душа народу. Мова - початок людини, її розвиток, її життя.

 Ведучий: І любов до Батьківщини виявляється в любові до рідного слова.   Словом рідним  треба дорожити, як честю матері, як совістю.

 Ведуча: У тлумачному словнику української мови міститься понад 136 тисяч слів. Українська мова належить до найбільш багатих, розвинених і мелодійних мов світу.

Ведучий: Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності,слави і гордого духуУчениця читає вірш Олександра Підсухи "Мова":

- Ой яка чудова українська мова!

  Де береться все це, звідкіля і як?

  Є в ній ліс, лісок, лісочок, пуща, гай, діброва,             Бір, перелісок, чорноліс, є ще і байрак.

                          І така ж розкішна, і гнучка, як мрія,

                          Можна "звідкіля і звідки, можна і звідкіль.

                          Є у ній хурделиця, віхола, завія,

                            Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль".

Ведучий: Багатство української мови виявляється у великій кількості слів, фразеологізмів, крилатих висловів. Рідною мовою можна виражати найскладніші наукові поняття, найтонші людські почуття.

Ведуча: Багатство нашої рідної мови зафіксовано в усній народній творчості: у загадках, казках, прислів'ях, приказках, піснях.

(Ведуча проводить гру з учасниками свята. Підібрати до поданих тлумачень фразеологізми.)

1. Перебільшити (зробити з мухи слона)
2.   Втекти (накивати п'ятами)
3.   Червоніти (пекти раки)
4.   Слізно просити (канючити)
5.   Тісно (ніде голці впасти)
6. Мовчати (прикусити язика)
7.   Зайвий (п'яте колесо до воза)
8. Мало (як кіт наплакав)
9.   Стоїть непорушно (як вкопаний)
10. Знати все (від дошки до дошки)
11. Нічого не робити (бити байдики)
12. Плакати (розпускати нюні)

Ведучі слідкують за відповідями і визначають того, хто найбільше підібрав фразеологізмів.

Ведуча: А скільки українською мовою складено українських пісень.

Адже пісня - це душа народу. В ній сподівання, радощі, туга.

(Учні в українських костюмах виконують українські народні пісні,  інценізують українську народну пісню: « А до мене Яків приходив».

Ведуча: А скільки прислів'їв і приказок є в нашій мові, які збагачують її, роблячи образною.

Конкурс "Хто більше". Потрібно назвати якомога більше прислів'їв і приказок. Перемагає той, хто назве більше.)

1.	Мене б'ють, топчуть, ріжуть, перевертають. Я все терплю і всім
	добром плачу. (Земля)
2.	Кругом вода, а з питвом біда.
	Хто знає - де це бува? (На морі)
3.	Сидить баба серед літа
	В сто сорочок одіта. (Капуста)
4.	Вузенька, довгенька, а як устане -
	До неба дістане. (Дорога)
5.	Кінь біжить, аж земля дрижить. (Грім)
6.	За лісом, за праслісом біла вовна висить. (Хмара)
7.	Летіло золото, а стало болото. (Дощ)
8.	Літом умираю, восени оживаю. (Струмок)

Ведучий: Українській мові присвячено багато віршів видатних письменників, в яких вчувається гордість за рідне слово, а також і вболівання за долю мови. У цих віршах історія мови, її сучасне, майбутнє.

І рідну мову - материнський дар.

Учень читає вірш М. Адаменка "Жива мова"

Зневажить мову - зрадити народ,

Котрий до сонця зводивсь крізь муки,

Це - забруднити плеса чистих вод,

 Це - потоптати материнські руки.

Зневажить мову мамину - біда, Котра пустими зробить наші душі

І ми нащадкам зможем передать Лиш те, що корені калині сушить.

Зневажить мову - зрадити себе,

 (А зрадників хто може поважати?)

 І стане   чорним   небо   голубе, Вмиратиме у муках рідна мати.

Ведучий: Багато зробив для розвитку рідної мови Т. Г. Шевченко. Надзвичайно хвилювала його доля української мови, якої сам ніколи  не відрікався, а оспівував її мелодійність, поетичність, чарівність.

Про це розповів у своєму вірші В. Самійленко:

Діамант дорогий на дорозі лежав,

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшло багато людей і топтали його.

                       Але зараз тим шляхом хтось чудовний ішов,

 І в пилу на шляху діамант він знайшов.

 Камінець дорогий він одразу пізнав,

 І додому приніс, і гарненько, як знав,

                       Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палаючим вогнем кольористо блищить

                       І проміння його усім очі сліпить.

                      Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої.

                      І в народний вінець, як в оправу ввела

   І як зорю ясну вище хмар піднесла.

   І на злість ворогам засіяла вона

  Як алмаз доргий, як та зоря ясна.

                     І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

                      І лихим ворогам буде очі сліпить.

                      Хай же ті вороги поніміють скоріш,

                     Наша ж мова сія щогодини ясніш!

                    Хай коштовним добром вона буде у нас,

                   Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

   Щоб, поглянувши сам на створіння своє,

   Він поважно сказав: " Відкіля нам сіє? "

 

Ведучий: Всі ми добре пам'ятаємо заповіт нашого Кобзаря, основоположника української літературної мови Т. Г. Шевченка   

           " І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь!"

 З приводу цього Павло Глазовий написав гумореску " Турок "

( Учень читає гумореску )

Збирається мій знайомий

В далеку мандрівку:

Придбав собі в Туреччину

На тиждень путівку.

 

Костюм справив елегантний,

Вчить турецьку мову -

Уже знає, як звуть турки

свиню і корову.

 

Як спитати в магазині

Почім у них шуби,

Де купити можна пасту

Щоб почистить зуби?

 

Голова гуде у нього

Від отих уроків....

Він, до речі, в Україні

Живе 30 років.

 

Ходить всюди, як хазяїн,

Аж дверима гурка.

А ось мову українську

Знає гірше турка.

Ведуча: «А зараз ви подивитесь інсценізацію гуморески Павла Глазового " Кухлик "

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці,

Має гроші - не мина

Жодної крамниці.

 

- Кухлик мені окажіть   Он отой, що скраю

Продавщиця:"Что, чєго? Я нє понимаю?"

 

-  Кухлик, люба, покажіть Той, що збоку смужка.

-  Да какой же кухлик здєсь Єжели то кружка?

Дід у руки кухлик взяв

 І насупив брови:

 - На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

 

Продавщиця теж була Гостра та бідова

 "У мєня єсть свой язык. Ни к чєму мне мова ".

 

І сказав їй мудрий дід:

                                      -Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має бідна язика,

Та не знає мови.

Ведучий: Про рідну мову треба дбати, потрібно постійно вдосконалювати її, намагатися правильно говорити нею. Як часто в нашій мові ми зустрічаємо мовленневі помилки і тому культура нашої мови бажає бути кращою.

(Ведучий читає слова, які вжито неправильно, а учасники свята називають, як ці слова звучать українською літературною мовою)

                           

                               Неправильно                 Правильно

 

відложити	відкласти
віддихати	відпочивати
дальше	далі
два роки назад	два роки тому
держати	тримати
доказувати	доводити
досрочно	достроково
другим разом	іншим разом
любий	будь-який
найти	знайти
надоїдати	набридати
налог	податок
лишати слова	позбавляти слова

Ведуча: Рідна мова, як і все дорогоцінне в світі, потребує дбайливого догляду й вірної любові. Ось як про це говорив Максим Рильський у вірші "Мова";

(Учениця читає вірш)

Як парость виноградної лози

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

 Вона хай буде. Вірно і слухняно

 Нехай вона щоразу служить вам,

 Хоч і живе своїм живим життям.

 

 Не бійтесь заглядати у словник:

 Це пишний яр, а не сумне провалля;

 Збирайте, як розумний садівник,

 Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

 Не майте гніву до моїх порад

 І не лінуйтесь доглядать свій сад.

 

Ведучий і ведуча виходять на сцену.

 

 Ведучий:

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мова.

Ведуча:

 Плекаймо в серці кожне гроно,

 Прозоре диво калинове.

 Хай квітне, пломенить червоно

 В сім'ї великій, вольній, новій.

Ведучий:

 Любіть Україну у сні й наяву,

 Вишневу свою Україну.

 Красу її вічно живу і нову

 І мову її солов'їну!

 

        Ведучі: На цьому наше свято закінчилось. Дякуємо всім за увагу.

Звучить пісня « Рідна мова» .