ПРЯМА І НЕПРЯМА МОВА, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ

І ГРАМАТИЧНО-СМИСЛОВІ ОСОБЛИВОСТІ

 

Методична розробка відкритого заняття

з навчальної дисципліни «Українська мова»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості. Методична розробка відкритого заняття з навчальної дисципліни «Українська мова» для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації всіх спеціальностей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

   ВСТУП

1 МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВІДКРИТОГО ЗАНЯТТЯ

  ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Українська мова– один із основних навчальних предметів. Серед інших дисциплін її місце визначається великою роллю в суспільстві, у побудові навчальної роботи, у розвитку духовних здібностей: за допомогою мови, її лексики збагачуються знання, виробляється їхній світогляд, формуються моральні норми поведінки. Вивчення всіх інших предметів великою мірою залежить від успішного засвоєння мови. Без мови не можна ні передавати, ні сприймати думок.

Досконале володіння мовою - одна з основних ознак високої освіченості і культури людини.

 Дана методична розробка дає можливість не тільки поглибити знання студентів про пряму мову, а ще й виробляти у студентів уміння визначати стилістичні особливості авторських слів у реченнях з прямою мовою; правильно проводить синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;  комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях.

Важливим аспектом даного заняття є  практичне спрямування. Працюючи над темою, викладачеві слід спиратися на знання, вміння, навички, які студенти здобули у школі.

 

1 МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВІДКРИТОГО ЗАНЯТТЯ

 

ТЕМА. Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості.

 

МЕТА: розширити знання про способи відтворення чужого мовлення; розвивати вміння передавати чужі думки за допомогою прямої, непрямої мови; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати повагу до літературної мови й культурних надбань рідного народу.

 Очікувані результати

 Студенти зможуть :

­       давати визначення понять теми заняття;

­       знаходити у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення, визначати їх роль і доречність використання в тексті;

­       правильно проводити синонімічну заміну в реченнях;

­       давати власну оцінку запропонованого тексту;

­       узагальнювати свої знання щодо прямої і непрямої мови;

­       виконувати вправи на закріплення;

­       набудуть навиків самостійної роботи над опорною схемою.

Методична мета. Методика розвитку мовних вмінь і навичок у студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації на заняттях з української мови.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Стилістика:стилістичні особливості авторських слів при прямій мові, синоніміка речень із прямою і непрямою мовою.

 Міжпредметні зв′язки: українська література, народознавство, риторика.

Тип заняття: заняття розширення й поглиблення знань та розвитку практичних умінь.

Обладнання : дидактичний матеріал, таблиці,схеми, ПК.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою, метою і завданнями заняття

У процесі спілкування у мовців виникає потреба передавати чи відтворювати висловлювання інших. Ралізувати цю потребу ми можемо використовуючи різні способи передачі чужого мовлення. Отже, сьогодні ми опрацюємо тему «Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості» і розглянемо такі питання:

1. Способи відтворення чужого мовлення.
2. Пряма й непряма мова.
3. Речення з прямою мовою.
4. Слова автора.
5. Заміна прямої мови непрямою

Опрацьовуючи цю тему, ви навчитеся знаходити речення з прямою і непрямою мовою, репліками діалогу та визначати особливості їх, виражальні можливості; здобудете вміння й навички заміня­ти пряму мову непрямою та порівнювати виражальні можливос­ті різних способів передачі прямої мови; усвідомите роль речень із прямою та непрямою мовою у процесі створення усних і письмо­вих висловлювань різних видів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда

1. Що вам відомо про пряму мову зі шкільного курсу української мови?
2. З якою метою люди використовують пряму мову?
3. Яку структуру мають речення з прямою мовою?
4. Пригадати інтонаційні особливості прямої мови. Навести при­клади.

IV. Вивченя нового матеріалу

Пояснення викладача

Способи передачі чужого мовлення

Основними способами відтворення чужого мовлення є пряма, непряма й власне пряма мова.

(робота з опорним конспектом)

Пряма мова - це точно відтворене чуже мовлення зі збереженням форми, змісту та інтонації висловлювання. Вона може бути побудована у вигляді простих, ускладнених і складних речень, належати до різних типів речень за метою висловлення. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому належить пряма мова й у який спосіб вона була висловлена.

Пряма мова зі словами автора - особливий тип синтаксичної конструкції, яка нагадує безсполучникове складне речення з різнотипними частинами. Проте в безсполучниковому реченні його складові частини нерозривно пов'язані між собою за змістом, розташовані в певному порядку. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена. Таке речення називається словами автора. У реченні з прямою мовою слова автора можуть стояти перед прямою мовою, всередині її або після неї:

Завдання. Прослухайте речення, визначте місце слів автора в реченні.

Ліна Костенко писала: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». «Нації вмирають не від інфаркту, -  писала Ліна Костенко. - Спочатку їм відбирає мову». «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», -  писала Ліна Костенко.

Стилістична функція слів автора

Слова автора також виконують стилістичну функцію.

Використання синоніміки лексико-граматичних засобів у рамках авторської мови, особливо в способах вираження присудка, дає можливість уникнути лексикограматичної одноманітності.

Якщо слова автора вжито перед прямою мовою, то в них звичайно стоїть спочатку підмет, потім – присудок; якщо ж після чи всередині – то спочатку присудок, потім підмет.

Завдання 1. Визначте порядок розташування головних членів речення у словах автора  залежно від місця їх у реченні.

Тарас Шевченко писав: «А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди».

 «А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму, - писав Тарас Шевченко. - У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди».

 «А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди»,- писав Тарас Шевченко.

Слова автора використовуються для характеристики персонажів. З цією метою з групи дієслівних синонімів (слів, фразеологічних виразів) зі значенням мовлення добираються такі дієслова, які зі стилістично-функціонального боку відповідають змісту й інтонації чужого мовлення. Наприклад: Та на порозі наштовхується на стару бабу, замотану в чорну хустку, низеньку і горбату, й бурмоче: — Слава Ісусу Христу! (Г. Пагутяк, «Тебе спалить сонце»). — Вона німа, — зронив старий (Я. Лижник, «Четверо за столом»).

У складі слів автора є спеціальні слова, що вводять пряму мову, певною мірою з'ясовують її особливості: говорити, казати, повідомляти, відповідати, запитувати, зазначати, натякати, порадити, попросити, пояснювати, підкреслювати, зауважити, буркнути, думати: "Земля найкраще пахне восени", - говорить сам до себе Тимофій (М. Стельмах); "А що коли з ним насправді сталась якась небезпечна пригода?" - думав хлопець (О. Донченко).

Вибірково-розподільний диктант

Завдання Виберіть слова, що вводять пряму мову в речення. Запишіть їх у два стовпчики:  стилістично-нейтральні і стилістично-забарвлені. З’ясуйте їх  роль у тексті.

Стилістично-нейтральні

Стилістично-забарвлені

„Запам'ятайте це місце, Євгене”, – сказав Брянський (О. Гончар). „Оце наша електростанція,— пояснював Іван Федорович.— Хіба не красуня?” «Війна повторю­ватиметься до тих пір, — писав французький гуманіст Анрі Барбюс, — поки питання про неї вирішуватимуть не ті, хто помирає на полі бою». Аналізуючи історичний зв'язок «мова — нація», Л. Костенко зауважує: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Ще за сотні років до нашого часу мудрець Антисфен зауважував: «Держави гинуть тоді, коли не можуть відрізнити добрих людей від поганих». Завжди безкомпромісний сам, Гр. Тютюнник закликав такими бути й інших, бо: «Сердяться слабкі душі, сильні — ненавидять або прощають».

Мати благала Миколу: „Сину, не зачіпай ти осавули” (І. Нечуй-Левицький). „Чи всі ви живі та здорові? ”– гукнула Миша Пацюкові (Л. Глібов). „У який шпиталь? — здивувався Валерій.— Я цілком здоровий” (П. Кочура). „Ох, голубе!– Лисиця застогнала.— Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть» (Л. Глібов). «Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу!» — захоп­лювався О. Довженко народною піснею. Не вірили, сміялися, глумилися: «Ото приду­мав: серед степу — гай!»  «Тільки любов — захист од тиранів», - зірницею спалахнуло в Платоновій голові.  Зима вже білий стяг підносить, благає, порятунку просить: «Не треба бою, досить, досить!», - і лине за лиман.

Висновок: дієслова, які є стилістично-забарвленими, допомагають змалювати   ситуації  мовлення, з'ясовують її особливості,  відповідають змісту  на  момент мовлення.

Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без допомоги сполучників.

Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною та неокличною.

 Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою:

Записи на дошці:

А:‖ «П».

Карл Маркс говорив: «Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову».

 

Слова, що стоять піс­ля прямої мови, вимовляються трохи прискорено і з пониженням голосу: 

«П», - а .

«Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя» , - казав Франсуа Вольтер.

 

 Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється з підвищен­ням голосу, друга — залежно від мети висловлювання, а слова автора виділяються паузами з обох боків і вимовляються з інто­нацією вставних слів, із зниженням голосу в кінці: 

«П, -‖ а, ‖ - п!» Доповніть схему, врахувавши мету висловлювання

«… Поки живе мова – житиме й народ, яко національність ... – говорив Іван Огієнко‎. - От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань!»   «Мова – це наша національна ознака, -  стверджував Іван Огієнко, - в мові - наша культура, сутність нашої свідомості».

 

Робота в групах (Розвиток пошукової пізнавальної активності )

(3 групи, відповіді пишуть на аркушах, чіпляють на дошку) 

Завдання 2. Прочитайте текст, дотримуючись відповідної інтонації. Якого значення вони надають висловлюванню? Складіть схеми інтонування речень (1-5) з прямою мовою, використовуючи наступні позначки: А, а – слова автора; П,п пряма мова, ‖ - пауза;       - підвищення голосу;            - пониження голосу.

БАБУСИНА НАУКА

Гумор такою ж мірою відображає духовний світ народу, як його пісні, казки, легенди. Український народний гумор — образний, добре приперчений, оптимістичний, необразливий, викликає усмішку, а не брутальне «ги-ги».

1. «Як спалось? — запитувала мене малу ранком бабуся. - Чи сухо всталось?» 2. «Не мийся так довго, бо станеш біла-біла, ворона подумає, що сир, і вкраде»,- якщо я довго затримувалась у ванній, приказувала. 3. Коли я сумувала, радила: «Бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву».  А ще зичила: «Дай тобі Бог здоров'я в ручки, у ніжки і в животик трішки».

Бід баби Люби почула я такі розповіді.  Везуть помираючого від голоду на цвинтар, а назустріч йому стара: «Чоловіче, візьми сухарик, з'їси та й одужаєш».  А він у відповідь: «Та це ж треба води накачати, та наносити, та сухар розмочити... Поганяй до ями!». Пообіцяли мужику: скільки землі обійде, стільки йому дістанеться.

4. Пам'ятаю бабусині приказки: «Дай Боже нашому теляті вовка з'їсти», «Не дай Боже свині роги, а мужику — панства», -  і улюблену — «Що громаді, те й бабі» (І. Ганюкова).

Правильні відповіді

 

1.«П?‖ – а.‖ – П?»  2.  «П»,-  а.  3. А: «П». 

 

4.  А:‖ «П», «П», -а -‖ «П».

 

Робота з опорним конспектом

Завдання Скориставшись опорним конспектом, розкажіть про непряму мову, особливості цього засобу передачі чужого мовлення.

Пояснення викладача

Непрямою мовою називається чужа мова, уведена в авторський текст як мова автора. Непрямою мовою мовець передає чиєсь висловлювання від свого імені, причому це він робить не буквально, а тільки переказує його загальний зміст. Така мова не зберігає індивідуальних рис переказуваного чужого мовлення (лексики, синтаксису), не передає інтонації. У чистому вигляді у художній літературі чи поезії вона зустрічається рідко. Сфери її використання: ділові стосунки, наукова проза. Непряма мова відрізняється від прямої:

– граматично. Вона не може бути самостійним реченням, – це завжди підрядне речення, що стоїть після головного. Головне – цеслова автора.

– інтонацією. В головному реченні тон підвищується, потім – пауза, і з високого тону, що спадає, вимовляється непряма мова

Непряма мова характеризується такими ознаками:

1. На відміну від прямої мови, вона ніколи не виражається простим реченням: речення з непрямою мовою - це завжди складнопідрядна конструкція, в якій слова автора, що стоять на початку, виконують функцію головної частини, а непряма мова є підрядною частиною.

2. Підрядна частина з непрямою мовою завжди займає позицію після головної й поєднується з нею за допомоги сполучників та сполучних слів: хто, що, щоб, ніби, наче, неначе, який, чий, котрий.

3. Непряма мова характеризується інтонацією підрядності, за якої головне речення вимовляється підвищеним тоном.

Завдання 3. Прочитайте речення. Усно перебудуйте їх на речення з прямою мовою. Новостворені речення вимовте з належною інтонацією.
1. Мати каже, що найбільше див у світі робиться на світанні. (М. Стельмах). 2. І сонечко тихенько запитало, чи тепло у душі моїй сьогодні. (О. Омельченко). 3. Колись люди говорили, що наша земля наповнена молоком і медом. (І. Захарченко). 4. Із гордістю сина кажу я про те, що мати мені Україна. (М. Луків). 5. Питалася матуся, чом я крізь сон сміюся, а в день пісні співаю, роботу забуваю (О. Маковей).

Висновок: синонімічними є конструкції з прямою й непрямою мовою, але вони характеризуються різними стилістичними відтінками. Пряма мова — це художній прийом змалювання постаті персонажа, розкриття його внутрішнього світу й поведінки, його ставлення до оточення. Це засіб індивідуалізації мови літературних героїв. Непряма мова стилістично нейтральна, позбавлена експресивності.

Заміна прямої мови непрямою

Пряма мова може замінюватися непрямою – замінюються форми особових дієслів і займенників + сполучники або сполучні слова. Не всі особливості прямої мови передаються (звертання, вигуки, наказові форми дієслів змінюються).

1. Під час заміни прямої мови на непряму слова автора стають головним реченням, а пряма мова — підрядним. Найчастіше використовується сполучник що: А хмари біліли, і гомоніли сині потоки: «Справедлива душа чарується небом, а чорна — смертю» (Гр. Тютюнник).→ А хмари біліли, і гомоніли сині потоки про те, що справедлива душа чарується небом, а чорна — смертю.

Зверніть увагу! Непряма мова ведеться не від імені того, хто її висловив, а від імені автора. Тому, замінюючи пряму мову непрямою, змінюють форми всіх особових та присвійних займенників відповідно до того, як їх має вживати автор, що передає чиюсь мову. Іноді доводиться переміщувати деякі слова, замінювати іншими, часом пропускати.

Завдання 4.  Перебудуйте подані речення з прямою мовою на складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними. Перебудовані речення перекладіть і запишіть українською мовою.

1. А вот на это отвечу: «Взрослые доверяют тем, кто не подводит, на кого можно положиться» (В. Вяликов). 2. Михаил Иванович сказал однажды: Культура начинается с умывания лица (Т. Кедрина).3. Ты что тут делаешь? — спросил другой детский голос (Б. Полевой).4. Искать друзей в будущем — удел* одиночества**, — сказал Кульков (Е. Леонов).5. В жизни ни единого цветка не продал! — торжественно ответил Николай Никитич (К. Паустовский).

Правильна відповідь

А ось на це автор відповів, що дорослі довіряють тим, хто не підводить, на кого можна покластися. Михайло Іванович сказав одного разу, культура починається з умивання обличчя. Інший дитячий голос запитав, що він тут робить. Кульков сказав, що шукати друзів в майбутньому – доля самотності. Микола Микитович урочисто відповів, що в житті не продав ще жодної квітки.

2. Якщо автор у чомусь сумнівається, то непряма мова вводиться сполучниками ніби, мов, немов, наче, неначе: Мені здається, наче я це десь читала.

Завдання 5. Перебудуйте подані речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою.

1. «Нічого, АнтонеГерасимовичу, не падайте духом, — невпевнено сказав Комишанець, — все ж таки за нами другемісце? Срібло!» (О. Гончар)

4. При передачі прохання, наказу непряма мова:

• приєднується за допомогою сполучника ЩОБ або простим реченням із неозначеною формою дієслова.

«Ану, Васильку, йди до дошки», — сказав учитель. - Учитель сказав, щоби Василько йшов до дошки.

Сестра просила брата: «Заграй на скрипці». - Сестра просила брата заграти на скрипці.

• можуть передаватись і за допомогою слів хай, нехай:

Олеся просить, хай почекають її.

Завдання 5 ( продовження)

2. «Мамо, а чи не принесли б Ви мені мисочку узвару» — звернувся віндо своєї матері (О. Довженко). 3. Комісар наказує: «Не зменшуючи швидкості, маневрувати, слідкувати за дорогою» (Ю. Яновський).4. «Не кидайсь хлібом, він святий!» — в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій (М. Рильський). 5. У листі до свого сина Сухомлинський писав: «У щасливий день свого життя прийди на могилу героїв, схили голову і поклади квіти».

5. Коли  треба передати непряме питання, непряма мова приєднується до слів автора:

• питальними займенниками: хто, що, який, чий, котрий, стільки
  • питальними прислівниками: де, куди, звідки, коли, як.
  • за допомогою частки ЧИ.

Завдання 5 ( продовження)

6. Мама запитала: «Сину, ти вже виконав своє завдання?» 7. «Сьогодні буде дощ?», — спитав бригадир, поглянувши на сонце (І. Багмут). 8. « Чи земля найкраще пахне восени?», — питав сам  себе Тимофій (М. Стельмах).

 

6. Складним реченням із сполучниками ніби, мов, немов, наче, неначе: «Право на побачення треба заробити», — міркував Борис Савович (О. Гончар). → Борис Савович міркував, ніби право на побачення треба заробити.

7. Просте речення, ускладнене вставною конструкцією, що вказує на джерело повідомлення: Газети повідомляють: «У цьому році очікується високий урожай збіжжя». → У цьому році, за повідомленням газет, очікується високий урожай збіжжя.

8. Просте речення з поширеним додатком: Мама йому строго наказала: «Не виходь до вуличних хлопчаків!» (За В. Винниченком). → Мама йому строго наказала не виходити до вуличних хлопчаків.

Однак не всяку пряму мову можна замінити непрямою. Важко (або й неможливо) замінити пряму мову, насичену звертаннями, вигуками, вставними словами, словами і зворотами, характерними для усного мовлення. У такому випадку всі такі слова випускаються, а зміст прямої мови переказується приблизно:

 «Ох, ох, ох! Бідна моя головонько!» — голосила сусідка. - Сусідка бідкалася й голосила.

 «Га, та як твоя Наталка, Ясенихо? — ще здалеку запитав голова. — Одужала?» - Голова ще здалеку запитав Ясениху, чи одужала Наталка.

V. Удосконалення практичних умінь і навичок

Мовна трансформація

Завдання 6. Перебудуйте  подані синтаксичні одиниці:

І стовпчик: на речення з прямою мовою та словами автора;

ІІ стовпчик: на речення з непрямою мовою.

Прокоментуйте різницю між ними та їх інтонаційним оформленням.

Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови.

Павло Мовчан

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство.

Шафраник

Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови...

Максим Рильський

Стилістичне редагування

Завдання 7. Усуньте помилки, допущені під час заміни прямої мови непрямою. Обґрунтуйте свою правку.

1. Тренер  попросив новенького, що ти розкажи мені трохи про себе. 2. Пасажир запитав у провідника, чи скоро ви подасте мені чай.3. Мати суворо сказала донькам, що тепер ходімо в теплицю і там пересадимо квіти.4. Майстер весело звернувся до будівельників, що тепер берімося до діла.5. Микола, розглядаючи в сутінках засмагле цегляно-червоне обличчя бронебійника, сказав, що ловко ти останній танк підбив.6. Юнак, зриваючись із місця, гукнув товаришам, що я зараз буду тут, лише на хвилинку забіжить додому.

Прийом «Мікрофон»

Завдання 8.  Поміркуйте вголос, що позитивного і негативного є у вашому характері. Використовуйте при цьому конструкції з непрямою мовою на зразок: мама каже, що; тато помічає, ніби; друзі стверджують, наче...

Завдання 9. Перегляньте уривок мультфільму. Підготуте переказ 1 група, використовуючи речення з непрямою мовою, 2 група – речення з прямою мовою.

VI. Підсумок заняття

Які синтаксичні синоніми мають речення з прямою мовою?

Які між ними емоційно-експресивні відтінки?

Які стилістичні особливості мають слова автора при прямій мові?

 

VII. Домашнє завдання

Написати продовження мультфільму «Різдвяна ніч», використовуючи речення з прямою та непрямою мовою.
Додаток 1

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПРЯМОЇ МОВИ

 

 

 

 

	Пряма мова (ПМ)		Невласне пряма мова	Непряма мова
	Слова мовця  (СМ)	Слова автора (СА)
Призначення	Передає  чуже мовлення, дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями		Це „внутрішнє мовлення” персонажа (автор перевтілюється у персонаж, говорить за нього)	Чужа мова, уведена в авторський текст як мова автора
Синтаксичні особливості	Може  складатися з одного слова, одного речення, кількох речень	Складається з одного речення, кількох речень	Місце  у СПР	СМ – ПР, СА - ГР          СПР
Граматично-смислові особливості	Супроводжується словами авторами, зберігає порядок слів	-	Зберігає  порядок слів, дослівні вирази Використання особових форм займенників.	Мовець  передає чиєсь висловлювання від свого імені, переказує його загальний зміст. Особові  форми займенників і дієслів уживаються „з погляду автора”, а не того, чия мова автора передається
Стилістична функція, особливості	Уникнення лексикограматичної одноманітності	Для  характеристики персонажів	Для  характеристики персонажів	Не  зберігає індивідуальних рис переказуваного чужого мовлення (лексики, синтаксису)
Інтонаційне вираження	Розповідна,  питальна, спонукальна, оклична,  неоклична	Розповідна	Розповідна	[    ] // (  ) Розповідна,питальна, спонукальна Не  передає інтонації ПМ
Сфера використання	Ділові  стосунки, література, ЗМІ, побут		Ділові  стосунки, література, ЗМІ, побут	Ділові  стосунки, наукова проза, література (зрідка)

 

ЗАМІНА ПРЯМОЇ МОВИ НЕПРЯМОЮ

	СПОСІБ ЗАМІНИ		ПРИКЛАДИ
			ПРЯМА МОВА		НЕПРЯМА МОВА
Розповідне речення	Слова  автора стають головним реченням, а пряма мова — підрядним - Сполучник  що		«Справедлива душа чарується небом, а чорна — смертю» (Гр. Тютюнник).		А хмари біліли, і гомоніли сині потоки про те, що справедлива душа чарується небом, а чорна — смертю.
	Складне речення + сполучники  ніби, мов, немов, наче, неначе		«Право на побачення треба заробити», — міркував Борис Савович (О. Гончар).		Борис Савович міркував, ніби право на побачення треба заробити.
	Просте речення + ускладнена вставна конструкція, що вказує на джерело повідомлення		Газети повідомляють: «У цьому році очікується високий урожай збіжжя».		У цьому році, за повідомленням газет, очікується високий урожай збіжжя.
	Просте речення + поширений додаток		Мама йому строго наказала: «Не виходь до вуличних хлопчаків!» (За В. Винниченком).		Мама йому строго наказала не виходити до вуличних хлопчаків.
Автор  у чомусь сумнівається	Сполучники ніби, мов, немов, наче, неначе		«Я це десь читала», -промвила Ольга.		Їй здається, наче вона  це десь читала.
При передачі прохання, наказу	Сполучник  щоб або просте реченням із неозначеною формою дієслова, слова хай, нехай		«Ану, Васильку, йди до дошки», — сказав учитель. Сестра просила брата: «Заграй на скрипці».   Олеся просить: «Почекайте мене!»		Учитель сказав, щоби Василько йшов до дошки. Сестра просила брата заграти на скрипці. Олеся просить, хай почекають її.
При передачі  непрямого питання	Питальні займенники: хто, що, який, чий, котрий, стільки;  питальні прислівники: де, куди, звідки, коли, як;  частка  чи.		Мама запитала: «Сину, ти вже виконав своє завдання?»		Мама запитала сина, чи він виконав уже своє завдання.
ЗАМІНА ВАЖКА АБО НЕМОЖЛИВА
Пряма  мова насичена звертаннями, вигуками, вставними словами, словами і зворотами, характерними для усного мовлення		Всі  такі слова випускаються, зміст прямої мови переказується приблизно		«Ох, ох, ох! Бідна моя головонько!» — голосила сусідка		Сусідка бідкалася й голосила.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.       Ладоня В.О. Українська мова. Посібник для підготовки молодших спеціалістів вищих навчальних закладів. – К.: Вища школа, 2001.

2.     Юшук І.П. Українська мова. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2007

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

1. http://pidruchniki.ws
2. http://www.movi.com.ua/pidruchniki-ukrainskoyi-movi-skachati
3. http://www.movi.com.ua/samouchiteli-ukrainskoyi-movi-skachati