Без запитання нема знання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

Без запитаннянема знання

 

 

 

 

 

 

 

Здосвіду роботи вчителя

 фізики

Новгород – Сіверського державного ліцею імені  К. Д. Ушинського

Завадської Олени Олександрівни

 

 

 

 

 

 Правильно поставлене запитання - половина рішення.

 

  Величезний об`єм інформації, який за умов сучасної освіти потрапляє в свідомість учня, призводить до інформаційного  «отруєння», виснаження нервової системи, байдужості до цікавого. Вмикається психологічний захист і людина впадає в апатію. 

   У африканського племені догонів є дуже цікавий спосіб передачі  молоді своїх  космогонічних уявлень про виникнення їхнього племені, Всесвіту, який наштовхнув мене на ідею нового методу  засвоєння матеріалу. 

 

 

Ця інформація підноситься учням спочатку в загальних рисах. Потім наставник пропонує ставити запитання. Глибина пізнання залежить від кількості і якості поставлених запитань. (Є така приказка: «Якщо питань нема-зрозуміло або все, або нічого»).  

     Наведемо простий приклад:  літак в блакитному небі, майже точка. 

 

Починаємо задавати запитання: 

1)  Яку форму має літак? (обтічну - крила,хвіст), 

2)  Чому він не падає ?(підіймальна сила крила ), 

3)  Хто ним керує? (пілот), 

4)  Які бувають літаки? (військові, цивільні).  Кожне питання можна розширяти, уточнювати:

 по 1) Що таке обтічна форма? Для чого літаку хвіст?;  по 2) В чому полягає закон Бернуллі?;

 по 3) Де отримують знання пілоти? Які прилади містяться на панелі управління? Що таке альтиметр, радар?; 

по 4) Чим відрізняється військовий літак від цивільного? Що таке звуковий бар`єр,  надзвукова швидкість?

 

  Об`єкт з точки на небі перетворюється в щось відчутне,зрозуміле. Будь-яка дрібниця стає значимою. Для життя здатність будувати логічний ланцюжок практичного сприйняття дуже корисна. Учня на уроках по темі веде вчитель, вміло керуючи озвучуванням питань від елементарних до складних. 

 

 Як застосовувати цей підхід до навчання  в фізиці?

I етап - формування понять. 

Від знань про природу на побутовому рівні треба перевести дітей до фізичних понять.

Приклад: побутові поняття:тепло, холод, термометр;

наукові: молекула, хаотичний рух, температура, середня кінетична енергія молекул.

Формування зв`язку між побутовими та науковими поняттями в цій методиці починаємо з загального опису: молекулярного складу речовини,  хаотичного руху…

Вміння правильно (коректно) поставити запитання вимагає усвідомлення дитиною, що їй ясно і де проблема розуміння. Ця необхідність пробуджує пізнавальну активність, примушує систематизувати, будувати певну модель явища, встановлювати логічні зв`язки. Питання можуть бути різного рівня. Кожне питання є відбитком індивідуального погляду, вірніше його проблемних сторін. Активізація процесу пізнання веде до оптимального використання інформації в подальшому житті, вмінню приміняти її на практиці.

   Наше завдання: навчити дитину ставити місткі, правильні, послідовні питання, які відтворять логіку властивостей фізичного тіла, явища.

Приклад питань за темою «Тепловий рух в газах»:

  

1)    Чи можуть молекули в газі знаходитися в стані спокою?

2)    Чи має молекула «зачіску»? (Кожну  людину можна описати: ніс, очі, зріст …Молекулу можна описати фізичною мовою: маса, одно- чи багатоатомна, швидкість …

3)    Що буде, якщо дати молекулі щигля?

(зміниться швидкість за напрямком, величиною) 4) Чи зміниться при цьому температура газу в даному об`ємі?

5)    Чи зміниться температура газу при зіткненні молекул?

6)    Чи зміниться сумарна кінетична енергія двох молекул після їх зіткнення?

  

7)    Чи можна присвоїти поняття «температура» одній молекулі?

II                  етап – створити повну картину фізичного явища. Вчитель узагальнює і систематизує відомості з теми.

III               етап – свідомо руйнувати картину знань, допускаючи помилки у висновках, для перевірки стійкості і правильності зв`язків. 

Це допустимо тільки на рівні впевненого засвоєння матеріалу. Намагання спровокувати дитину, предоставити хибне твердження, пропозиція знайти невідповідність  призводить до закріплення знань, вміння використати їх в житті, випрацювання критичного мислення. Вчитель повинен попередити учнів , що будуть свідомо допущені помилки для перевірки ї х уваги і розуміння. При виявленні помилок діти мають негайно реагувати.

Приклад:

Уявіть собі посудину, в якій знаходиться газ (рис. 1)

 

 Рис. 1

 В ній хаотично лежать молекули зеленого та синього кольорів. Слово «хаотично» означає, що всі вони рухаються в одну сторону. Кожна молекула має свою швидкість. Є більш ліниві молекули, є шустріші. Під час зіткнення швидкості молекул не міняються  за напрямком і за величиною. Але все одно більшість молекул будуть мати швидкості близькі за значенням. Якщо взяти і замінити ці молекули миттєво на вдвічі легші, а швидкості залишити тими самими, середня кінетична енергія зменшиться вдвічі.

Значить при зіткненні з зовнішньою𝐸 стінкою,= 𝑚2𝑣2  енергія, яку вони можуть передати молекулам іншого тіла стане меншою вдвічі. Температура спаде теж в чотири рази, хоча середня швидкість молекул незмінна

𝐸 = ³2 𝑘𝑇 (півтора кота, (за допомогою рис. 2 формула легко

запам`ятовується)

 

 

Рис. 2

Теплова енергія, яку може передати газ іншому тілу теж вдвічі зростає.

   На мою думку тільки ті знання, які активно засвоєні та систематизовані учнями шляхом активного сприйняття інформації, можуть по справжньому називатися знаннями. Річард Фейнман колись описував плем`я

«літакопоклонників».  Під час другої світової війни американські літаки базувалися на їх острові . Солдати пригощали місцевих жителів смачною їжею, дарували необхідні для вжитку предмети. Коли військові пішли звідти аборигени розчистили аеродром, зробили хатинку як будиночок радиста, встановили бамбукову антену і почали викликати літаки. Але ж, звичайно, ніхто до них не прилетів.

Формально засвоєні знання перетворюють учнів в таких «літакопоклонників».