«Безмежний світ театрального мистецтва»

«Безмежний світ театрального мистецтва»

Розповідь на тему:   “Театр починається з……»

   Дніпро – театральне місто, ми у цьому впевнені. Справа у тім, що в місті, окрім театру Опери та балету, театру драми та комедії, театру ім. Т. Шевченка, театру одного актора "Крик», існує дуже багато народних та дитячих театрів. Театр - це важлива складова духовності людини. Театральне мистецтво допомагає людині відірватися від дійсності, втекти від проблем і зануритися в кращу частину людської душі, в якій живе любов, спілкування наживо, музика, танці….,  театральне мистецтво - це ліки  від усіх хвороб…

  У  2018 - 2019 н.р. нам дуже пощастило, бо ми побували на цікавій екскурсії в театрі Опери та балету  під назвою «За лаштунками» (яку провела Лебедєва Майя Сергіївна),  переглянули  виставу  театру,  а саме, мюзикл «Сорочинський ярмарок», і були вражені грою акторів, музикантів, танцюристів. Ми зрозуміли, що сцена – це безмежний  вимір  актора,  що хоче донести до глядача почуття героя, в роль якого вживається. А театральна постанова – це не просто вистава, а складна, неймовірна праця, в якій задіяні усі: гримери, костюмери, майстри бутафорного відділу, режисери – постановники та інші.

І знову переконалися у тому, що сцена – це озеро актора, у якому він має плавати, відчувати себе комфортно та легко.

Окремо хочеться виділити робочий процес підготовки сцени, вистави та гри акторів:

1.Майстри бутафорного відділу

Нелегко дається результат майстрам бутафорного відділу, які працюють над виглядом робочого простору актора. Вони власноруч виробляють декорації з підручних матеріалів, намагаючись зробити загальний вигляд сцени настільки реалістичним, наскільки глядач хоче його таким бачити. Якщо роздивитись ближче, можна побачити навіть кожен стібок, у який вкладена частинка душі майстра.  Не менш важливою є й робота гримерів та костюмерів, що також відіграє неабияку роль у виставі. Кожна волосинка перуки пройшла крізь руки майстра. Актору пошили прекрасний костюм для певної вистави, загримували. «Ось і все, актор готовий грати»,- сказали б ви, однак, не все так просто, як здається…

2. Голос

Пісня доповнює танок, додаючи одночасно складності номеру та пафосності, дозволяє глибше зрозуміти героя та його дії. Вокальні партії (арії, хорові виконання) вчаться та виконуються мовою оригінала твору, щоб краще передати атмосферу тієї місцевості, епохи, країни, де відбуваються події.

3. Оркестр

Музикальний супровід для танцю та пісні – це довга складна мелодія з особливою динамікою та ритмом, що дозволяє зрозуміти глядачеві ситуацію.  Щоб вивчити музикальну партію, потрібно не менш як два місяці, уявіть собі, ні один день, ні одну годину, а місяці….., щоб створилася цілісна картина вистави.

4. Світло

Після того, як підготували музику та поставили танець, починається робота зі світлом. Як розташувати світло, щоб виділити особливо важливі моменти декорації, потрібен час і для актора, який має звикнути до сцени, увійти у роль….

Сцена освітлюється фронтальним світлом, яке вертикально видає група пристроїв, котра знаходиться за межами сцени.

Основним завданням художника зі світла є організація роботи обладнання таким чином, щоб вони освітлювали лише сцену та авансцену, але не глядацький зал. Для таких цілей використовують наступні типи фронтального освітлення:

1. Нижнє.

Отримують за допомогою рампи – системи світлових пристроїв направленого та розсіяного світла. Така рампа може бути рухомою чи стаціонарною, вона зменшує контрастність тіней, які створюються верхнім ті діагональним театральним світлом.

2. Верхнє

Забезпечується прожекторами, які знаходяться у зоні, яку не бачить глядач – в спеціальних нішах чи за виступами стелі та карнизів. Для того, щоб правильно розташувати світлотіні на обличчях акторів та отримати більш натуральне освітлення, кут падіння направленого світла біля краю авансцени встановлюється в межах 40 градусів….

3. Діагональне

Світлові пристрої цього виду сховані від глядачів завдяки встановленню у ложі, ніші, виступах  стін та рядів крісел. Для цього типу освітлення використовують пристрої зі шліфованими лінзами, профільні, низьковольтні.

Саме це  і є  основними пунктами постановки вистави у театрі.

   Організація  однієї вистави займає в п’ять, а то й в десять разів більше зусиль, ніж сам фінальний виступ. Актори   грають роль, яка чітко  прописана в сценарії.   Але сцена – це «коротке життя»,  яке проживає актор. А в житті, як ви знаєте, трапляються різні ситуації, казуси, несподіванки, і в таких випадках наш герой починає  імпровізувати, «кожен раз виступає  по - різному, і залежить це від настрою, навколишнього середовища  та серцебиття»,  - розповідав нам в  інтерв’ю   головний   режисер.

• А ви про це знали?
• Ось і ми думали, що грати на сцені легко…, але скільки підготовки…., витримки, сил  для цього потрібно….

Цей напіванекдотичний - напівправдивий вислів знають навіть ті, хто в театрі ніколи не був. Безперечно, він не претенедує на те, щоб вважатися істиною в останній інстанції. Натомість кожен може підкоригувати цей вислів, відповідно до своїх уподобань. Різноманітність варіантів може коливатися від “Театр починається з…… буфету, з вішалки, з балету…, буклету”. Однак, як на нас, для кожної окремої людини театр починається перш за все зі знайомства, що саме і зробили ми.  Розповідати, що таке театр – це  все одно, що нюхати запах троянди з картинки.  Це треба бачити, це треба відчувати.   Попри всі негаразди, пов’язані радше з віянням нової епохи, театр продовжує плідно працювати і розвиватись на полі духовного збагачення людини. Цей живий організм ніколи не зупиниться, бо вбирає усі попередні надбання, але водночас залишається експериментальним. Якщо театр і може чимось допомогти людині, то це зробити її трішки кращою і щасливішою. Хай це будуть сльози, сміх чи роздуми, але байдужою вона не залишиться ніколи….