БЕЗПЕКА РУХЛИВИХ ІГОР ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЙ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Антон Заставний

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка

БЕЗПЕКА РУХЛИВИХ ІГОР ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЙ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Анотація. В статті розкрито поняття рухливі ігри, ОРА. Проаналізовано та узагальнено особливості безпеки рухливих ігор дітей із порушенням функцій ОРА.

Ключові поняття. Безпека рухливих ігор, рухливі ігри, ОРА, діти із порушенням функцій опорно-рухового апарату, опорно-руховий апарат.

Постановка проблеми. На при великий жаль, але із кожним роком кількість дітей у світі, і в тому числі велика кількість в Україні збільшується із різними формами порушення постави та сколіозу. На сьогодні у дошкільному віці порушення постави виявлено у 2,1% дітей, у чотири роки – у уже в 33%, це кожна третя дитина. У дітей старшого шкільного віку – 15-17% дітей, у сім років  показник складає 67-72%.

Отже, рухові порушення, котрі обмежують, чи роблять неможливими активні рухи, віддзеркалюються на загальному здоров’ї дитини, знижують опір організму до простудних і інфекційних захворювань, негативно впливають на розвиток усіх систем організму (серцево-судинної, дихальної, травної) та нервово-психічну діяльність.

Враховуючи те, що проявами захворювань ОРА являються порушення рухових функцій організму дитини, одним з основних методів комплексної реабілітації виступають рухливі ігри, котрі повинні відбуватися безпечно.

Аналіз останніх досліджень. Проблема соціалізації дітей з набутими вадами опорно-рухового апарату висвітлена у працях А. Адлера, А. Бандури, О.В. Мудрик, Л.Е. Орбан-Лембрик, Т. Парсонса, Г. Тарда. Питаннями різних аспектів анімаційної діяльності займалися Т. Лесіна, С. Пальчевський, М. Петрова, Л. Тарасов, М. Ярошенко. Основні проблеми, які гальмують процес інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями у загальних навчальних закладах вивчали вчені С.А. Місяк, В.С. Церилевич.

Дослідник Т.С. Голозубець теоретично обґрунтувала й експериментально перевірила ефективність методики використання креативних засобів адаптивного фізичного виховання, яка містить корекційні рухливі ігри [3]. Комплексна програма І.П. Випасняка розширила уявлення про вплив ігор на рухову активність і розвиток психофізичних якостей дітей [2].

Мета дослідження: Розкрити та проаналізувати безпеку рухливих ігор дітей із порушенням функцій ОРА.

Виклад основного матеріалу. Психологічна реабілітація передбачає психологічну підтримку людини з обмеженими можливостями.

Поняття «діти з особливими освітніми потребами», широко охоплює всіх учнів, чиї освітні проблеми виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей з особливостями психофізичного розвитку, обдарованих дітей та дітей із соціальне вразливих груп (наприклад, вихованців дитячих будинків тощо) [1, с. 56].

Діти з порушеннями опорно-рухового апарату являють собою неоднорідну та поліморфну категорію, як у клінічному, так і психолого-педагогічному аспектах. У залежності від природи порушень опорно-рухового аппарату, таких дітей умовно можна поділити на кілька груп [4]:

•                   діти з порушеннями моторної сфери внаслідок захворювань нервової системи (зокрема, хворі на дитячі церебральні паралічі, поліомієліт);
•                   діти з вродженою патологією опорно-рухового апарату (зокрема, з вродженими вивихами стегна, кривошиєю, клишоногістю та іншими деформаціями стоп, аномаліями розвитку хребта (сколіоз), недорозвитком і дефектом кінцівок, аномаліями розвитку пальців кисті, артрогрипозом тощо);
•                   діти з набутими  захворюваннями й травмами опорно-рухового апарату (зокрема, з травматичними пошкодженнями спинного мозку, головного мозку і кінцівок, поліартритом, захворюваннями скелету (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт), системними захворюваннями скелету (хондродистрофія, рахіт);
•                   діти, що мають порушення опорно-рухового апарату спадкової етіології з прогресуючими м’язовими атрофіями (міопатія Дюшенна, невральна аміотрофія Шарко-Марі, аміотрофія Вердинга-Гоффмана) [4, c. 88].

Для розвитку дітей, котрі мають порушення опорно-рухового аппарату, варто займатися рухливими іграми, адже рухливі ігри – це один із важливих засобів усебічного виховання дітей [5, c. 116].

Рухливі  ігри – це важливий засіб усебічного виховання дітей, які мають порушення опорно-рухового апарату. Правильно дібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму особистості [1, c. 64].

Варто зазначити, що правильно організовані рухливі ігри сприятливо відбиваються на стані здоров’я і самопочутті дітей. Варто враховувати, що це можливо тільки в разі суворого виконання правил безпеки [4, c. 91].

Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність опорно-рухового апарату, серцево-судинної, ди­хальної та інших систем організму, збуджують апетит та піддержують міцний сон. Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду.

За допомогою ігор у дітей закріплюються та вдосконалюються різноманітні вмін­ня і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги); розвиваються такі важливі фізичні якості, як: швидкість, сприт­ність, витривалість [2, с. 11].

Значний вплив мають рухливі ігри на виховання морально-вольових якостей. У колективних іграх у дітей формується по­няття про норми громадської поведінки, виробляються організа­ційні навички, виховуються стійкість, сильна воля, витримка. Спільний інтерес, викликаний грою, об’єднує дітей у дружній колектив.

Рухливі ігри також впливають на розумовий розвиток дітей, допомагаючи уточнити уявлення про навколишній світ, різні явища природи тощо. Виконуючи різні ролі, імітуючи дії тварин, птахів, комах, діти на практиці з’ясовують здобуті знання про життя, способи пересування живих об’єктів [2, с. 12].

За ступенем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої та малої рухливості. До ігор великої рухливості належать ті, у яких бере участь одночасно вся група дітей. Зміст цих ігор становлять інтенсивні рухи: стрибки, біг у по­єднанні з метанням, подоланням перешкод (пролізання в обруч, перестрибування через кубики). Характер гри середньої рухливості відносно спокійніший (ме­тання предметів у ціль, ходьба в поєднанні з іншими рухами: підлізання під дугу, переступання через предмети). Активно руха­ється лише частина учасників гри, а решта перебувають у статич­ному положенні й спостерігають за діями тих, хто грають.

Рухи, котрі являються змістом гри, виконуються в повільному темпі. Більшість рухливих ігор доступні й корисні дітям різних ві­кових груп. Перед тим як обрати гру, слід визначити мету, ура­хувати вікові можливості дітей, їхні інтереси та фізичну підготов­леність, час проведення, а також погодні умови. Залежно від підготовленості дітей правила можна спростити або ускладнити. Визначаючи гру, слід ураховувати її місце в режимі дня і дотримуватися певної послідовності в діяльності дітей [4, c. 113].

Безпека рухливих ігор (з догонялками) дітей із порушенням функцій опорно-рухового апарату передбачає дивитися в напрямку свого руху; виключити різкі зупинки.

Безпека рухливих ігор (з бігом) передбачає для уникнення зіткнення з іншими граючими сповільнити швидкість свого бігу і зупинитися; пам’ятати, що не можна штовхати в спину того, хто біжить попереду, забігати на лавки.

Безпека рухливих ігор (з перебіжками) передбачає завчасно сповільнювати біг при перетині лінії; не зупиняти себе, упираючись руками або ногою в стіну [3, c. 17].

Також для безпеки рухливих ігор дітей із порушенням функцій опорно-рухового апарату забороняється організовувати спортивні ігри у відсутності інструктора; брати участь у спортивних та рухливих іграх без спортивної форми і взуття [1, с. 65].

Висновки. Вважаємо, що саме рухливі ігри для дітей із порушенням функцій опорно-рухового апарату формують відчуття власної гідності та потрібності людям; вони являються найкращим засобом для відновлення соціальних зв’язків дітей з набутими вадами опорно-рухового апарату, тому на сьогодні дуже важливо притримуватись безпеки рухливих ігор. Використовуючи ігри для дітей із порушенням функцій опорно-рухового апарату, педагогу слід творчо підходити до них, створювати нові варіанти, які часто виявляються більш ефективними в освітньому, виховному і оздоровчому плані.

Перспективи подальшого дослідження полягають у практичному впровадженні методичних рекомендацій щодо використання рухливих ігор для дітей із порушенням функцій опорно-рухового апарату.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.               Бондаря В.І. Діти з особливими потребами у загальноосвітньому просторі: початкова ланка / В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К. : 2004. – 152 с.
2.               Випасняк І.П. Соціальна інтеграція глухих дітей на основі рухової активності: авто-реф. дис. … канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02. / І.П. Випасняк. – Львів, 2007. – 19 с.
3.               Голозубец Т.С. Методика АФВ детей младшего школьного возраста с использованием креативных средств физической культуры: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Т.С. Голозубец. – Дальневосточная гос. академия физ. культуры. – Хабаровск, 2005. – 22 с.
4.               Зганяйко  Г.В.  Пустовалов  В.О.  Рухливі  ігри,    навчально-методичний посібник / Г.В. Зганяйко. – Черкаси. 2012. – 105 с.
5.               Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. ч.1. / Б.М. Шиян. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с.