Бібліотечний урок "Заради майбутнього"

«Заради майбутнього»

Презентація життя і творчості Макса Кідрука до 35-річчя письменника.

 

 У 2018 році було проведено опитування пересічних громадян на знання сучасної української літератури. Загалом респонденти назвали 145 імен сучасних українських письменників. 14% не змогли пригадати жодного, майже стільки ж (13,8%) обра­ли відповідь «важко відповісти». 10% не відповіли. 16% українців взагалі не чи­тали творів вітчизняних авторів сьогодення.

Сьогодні я запросила вас для знайомства з доволі визначним, як на мій погляд, письменником. Сучасним українським письменником – Максом Кідруком.

Слайд 1

Скажу чесно, до знайомства з творчістю Кідрука мені більше подобалася українська література ХІХ  та другої половини ХХ сторіччя. Не буду наголошувати на іменах тих сучасних авторів (сучасною прийнято вважати літературу, час написання якої охоплює найближчі 20 років), які сформували моє негативне ставлення до сучасної української літератури (це суто суб’єктивна думка, але через неї я років 5 не брала до рук видання сучасників).  Аж тут впала в око книга «20 письменників сучасної України» і цікавість взяла верх. Як ви вже, певно, здогадались, у збірці був твір Макса Кідрука.

До неї ми ще повернемось, а поки розповім, власне, про автора.

Ось що нам каже Вікіпедія.

Слайд 2

Кідрук Максим Іванович -український письменник, мандрівник, колумніст чоловічого журналу «XXL». Автор романів «Зазирни у мої сни», «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо», «Твердиня», а також низки тревелогів. За освітою інженер-енергетик.

Загалом побував більше ніж у 30 країнах, серед яких Танзанія, Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія, Нова Зеландія та інші.

Народився1 квітня 1984у селищі Володимирець Рівненської області. Роки активності 2009—донині. Напрямоктехнотриллер. Жанр - тревелог, технотриллер. Премії: Коронація слова (друга премія, номінація «Романи», 2009, «Мексиканські хроніки»)

Навчався у фізико-математичному класі з посиленим вивченням іноземної мови. У 2001 році закінчив школу із золотою медаллю. Того ж року вступив на Механіко-енергетичний факультет в Рівненському університеті водного господарства (спеціальність «Теплоенергетика»). На третьому курсі почав працювати на російську компанію «АСКОН» програмістом. Займався розробкою CAD-систем.

2005 переїхав до Києва. Вступив до аспірантури НТУУ «КПІ» на Теплоенергетичний факультет.

2007 Максим Кідрук виграв грант на навчання за кордоном і виїхав на проживання до Стокгольма (Швеція), де вступив до аспірантури Королівського технологічного інституту. Почав мандрувати Європою.

Тобто ми бачимо, що освіта була суто технічна і ніякого відношення до літератури взагалі не мала.Звідки ж любов до книжок і тяга до письменництва?

Максим виріс в родині письменника Івана Кідрука. У них вдома була бібліотека з усією світовою та українською класикою. В одному з інтерв’ю він розповів, що найбільше йому подобалися наукові та пригодницькі книжки. В дитинстві прочитав усіх найвідоміших неоромантистів – Фенімора Купера, Майн Ріда та інших. Багато в чому любов до мандрів зумовлена книжками.

«У романі «Донька Монтесуми» Генрі Райана Хаггарда мене зацікавив не так любовний сюжет, як історія про підкорення Мексики, тому туди я перш за все і поїхав. А до поїздки на острів Пасхи, наприклад, підштовхнули книги Тура Геєрдала»,- сказав він.

Кідрук також каже, що ще в дитинстві вирішив стати письменником, але його мрія здійснилася не одразу.

Слайд 3

- Батько змалечку підсадив мене на книги про мандри. Я мріяв мандрувати, набиратися досвіду, про це писати і з того жити. Коли мені було 14 років, батько подарував мені книгу Вілбура Сміта "Око тигра" - сучасний, модерний, зубодробильний пригодницький роман-трилер.

Були моменти, коли у мене волосся на потилиці дибки вставало. Я був вражений тим, що так можна писати! Я пишу для того, щоб на когось 14-річного в Україні мої твори справили би таке ж враження, як на мене - книга Вілбура Сміта. Щоб цей хтось прочитав і сказав: "Вау, читати це прикольно, це круто!".

Але в той час – на початку 90-х - навіть мріяти про те, щоб бути професійним письменником в тій Україні, за тих умов – це було щось співмірне з божевіллям. Тому коли дійшло до вибору майбутньої професії, я навіть не затинався про кар’єру письменника.

Я пішов на інженерну спеціальність, і там у мне все гарно виходило, але те, що у вас щось гарно виходить, не означає, що це справа вашого життя. Я вступив в аспірантуру в Києві, а потім – у Стокгольмі, але це все було не те, що мені подобалось.

Я розумів, що хочу писати, що буду писати, що повернусь до України. Зрештою, так і сталося, і зараз я з великою приємністю усвідомлюю, що я є професійним автором, тобто нічим окрім літератури більше не займаюся. Писати - це єдина річ, яка мені по-справжньому подобається».

Слайд 4

Кідрук схильний вважати освіченою людину, котра прочитує не менше 20 книг на рік. «Не так важливо, які книги, головне — процес. Читати потрібно постійно. Сам намагаюся прочитувати понад вісімдесят книг на рік. Україні не вистачає людей, які читають. У нас їх кількість на порядок менше, ніж у сусідній Польщі. Я вже мовчу про Штати чи Британію».

Макс не любить, коли його порівнюють зі Стівеном Кінгом.

-По-перше, це принизливо. Коли тебе порівнюють із таким метром, це говорить про твою вторинність.

По-друге, що іще більше мене зачіпає, - це те, що я ніколи не намагався копіювати Кінга! Я не пишу горори (романи жахів. - Ред.), ніколи не писав і не писатиму. У моїх книгах є певні моторошні моменти, але "Зазирни у мої сни" писалась не для того, щоб налякати людей, це не горор! Я дуже поважаю Кінга, в нього є чудові історії, але я ніколи не намагався бути схожим на нього.

Впродовж 2007—2008 рр. вінпобував у Фінляндії, Норвегії, Італії, Франції, Балтійських країнах. А влітку 2008 Кідрук вирушає у тривалу подорож Мексикою. Вона стала першою великою мандрівкою за океан. Результатом поїздки стала книга «Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії», яка у 2009 здобула ІІ премію на конкурсі «Коронація слова».

Слайд 5

Влітку 2009 здійснюється ще одна велика подорож — до Південної Америки (Еквадор, Перу, Чилі) та острова Пасхи, де Макс Кідрук став першим офіційно зареєстрованим українцем.На основі цієї поїздки було написано книгу «Подорож на Пуп Землі» (у двох томах), яка вийшла друком у 2010 році. У ній Кідрук розказує про причини, що спонукали його покинути навчання в аспірантурі і повернутися зі Швеції до України.

Того ж року , в грудні  Кідрук через сварку з дівчиною вирушає у мандри до Пантаналу (Бразилія). Ця мандрівка лягла в основу книги «Любов і піраньї».

Слайд 6

Зимою 2010–2011 Кідрук мандрує країнами Близького Сходу (Ліван, Сирія, Йорданія та Єгипет). Цілий місяць проводить у пустелі Сахара, відвідавши всі п'ять оаз: Дахла, Аль-Харґа, Фарафра, Бахарія та Сива. На початку лютого, повернувшись із Сахари, письменник став свідком єгипетської революції та пише «Навіжені в Мексиці» та «Навіжені в Перу».

У цей же час було написане те саме оповідання, завдяки якому відбулося моє знайомство з Кідруком.

У квітні 2011 вирушив до Нової Зеландії в рамках акції «На Зеландію!», організованою разом із Сергієм Притулою.

Ось як про це розповідає сам Кідрук.

«Після того, як на новозеландському радіо переможець одного з конкурсів отримав приз – поїздку до України , ведучий ранкового шоу «Підйом» на «Новому каналі» Сергій Притула задумав акцію у відповідь, котра отримала назву «На Зеландію!». Передати новозеландцям «привіт» від України поїхав письменник та мандрівник Максим Кідрук. На початку лютого 2011 року якомусь розумнику з радіостудії «TheRock FM», що у Окленді, Нова Зеландія (www.therock.net.nz), прийшла в голову «конгеніальна» ідея: оголосити серед слухачів своєї радіостанції конкурс, за результатами якого вручити переможцю спеціальний приз. Усе б нічого, якби нагородою звитяжцеві не стала поїздка в Україну нібито за дружиною. Конкурс назвали «Win a UkrainianWife». Поспішимо розчарувати всіх, хто повірив, що новозеландець відправлятиметься до нас за дружиною. На радіо, як і в будь-якій медійній організації, існує юридичний відділ, котрий пильно слідкує за тим, що діється, говориться та пишеться в ефірі. Тож формулювання «Виграй собі дружину» стало лише юридично виваженим прикриттям. Насправді ж «TheRock FM» зобов’язалась оплатити «щасливчику» переліт та двотижневе перебування в Україні, а також надати необхідні кошти для того, щоб… порозважатися з нашими красунями (обіцяли нову дівчину щовечора). По суті, Україну публічно, при всьому світі обізвали борделем, і українці це мовчки проковтнули. Причому таке паскудство розкручувалось на загальнонаціональному новозеландському радіо та ТБ не один місяць. На превеликий жаль, єдиною офіційною особою, котра відреагувала цілком адекватно і жорстко, став посол України в Австралії та Новій Зеландії пан Валентин Адомайтіс. Згодом до нього приєднались представники Асоціації українців Нової Зеландії (www.nzukrainians.org). Виграв конкурс оклендський винороб — тлустий хлопець на ім’я Грег Морган (GregMorgan), котрий у анкеті на сайті «TheRock FM» з гордістю зазначив, що «випиває не частіше, ніж два рази день». Достеменно не відомо, чи пан Морган, який випиває не частіше ніж двічі на день і, можна сказати, слугує взірцем тверезості для новозеландців, відвідував Україну. Подробиці його візиту зі зрозумілих причин трималися в таємниці. Проте через певний час, коли пристрасті довкола цього ганебного проекту трохи вляглися, в новозеландських ЗМІ з’явилися інтерв’ю з Грегом, в яких цей чолов’яга повідує землякам про те, що «жінки в Україні дуже гарні, але тупі — з ними нема про що говорити». А на запитання, які там чоловіки, відповідає: «Жодної конкуренції. Всі чоловіки в Україні — пиятики та алкоголіки»… Враховуючи все наведене вище ведучий ранкового шоу «Підйом» на «Новому каналі» Сергій Притула задумав акцію у відповідь, котра отримала назву «На Зеландію!». В ефірі «Підйому» було анонсовано початок конкурсу на пошук молодого авантюрного українця, котрого буде доправлено до Нової Зеландії зі спеціальним дорученням: передати новозеландцям «привіт!» (читаємо вище про роботу юридичного відділу), популярно роз’яснити їм, що Україна — не бордель, а також зробити все, що в його силах, аби подібні вихватки у майбутньому не повторювалися. Переможцем цього відбору став ваш скромний слуга, письменник і мандрівник Макс Кідрук.

Докладніше можна дізнатися з книги Кідрука «На Зеландію!»

Слайд 7

У грудні 2011 — лютому 2012 мандрував Намібією та Анголою. Саме тоді відзняв відеоролик «Азаров, аяяй!»,на якому африканське плем'я хімба розмовляє українською. Африканці чітко вимовляють фрази «Азаров, як тобі не соромно?», «Коли ти вивчиш мову?» та «Азаров, ай-яй-яй!». Відео стало популярним в інтернеті.

На парламентських виборах 2012 року Максим Кідрук балотувався до Верховної Ради України від партії УДАР Віталія Кличка. В результаті виборів Кідрук посів третє місце, більше до політики не збирається, бо за його словами: «Політика - це бруд».

На початку 2012 Кідрук заявив про завершення роботи над першим українським техно-трилером. Книга під назвою «Бот» вийшла друком 25 вересня 2012 у видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Роман стартував на 16-му місці у ТОП-20 мережі книгарень «Є». Після двох тижнів продажів книга піднялась на 2-гу позицію. 2015 —  виходить друга частина «Боту» - «Бот: Ґуаякільський парадокс»

 

Слайд 8

 

У вересні 2013 з'явився технотрилер Максима Кідрука «Твердиня»

Тур на підтримку книги «Твердиня» складався з 28 міст і більше ніж 38 презентацій.

"Твердиня" – хороший зубодробильний трилер з купою цікавих фактів про джунглі, цивілізацію інків, древні руїни, історію, техніку.

Мої  герої часто мають прототипів, як це, наприклад, було з п’ятьма героями трилеру «Твердиня».  Я навіть не змінював імен. Герої реальні повністю: і зовнішньо, і поведінково. Головні персонажі – копії моїх знайомих і друзів, з якими я навчався у Стокгольмі, коли там жив. Мені так було легше: описувати людей, яких знаю. Навіть не так описувати, а вгадувати, якими будуть їхні дії у тих ситуаціях і обставинах, куди я їх помістив. У решті книг, безперечно, багато героїв мають прототипів у реальному житті, але значно меншою мірою, як це було у «Твердині».

 

Восени 2014 року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» вийшов друком трилер «Жорстоке небо» — роман-катастрофа з елементами детективу, який автор характеризує як перший український роман про українську авіацію. У книзі розповідається драматична історія про розслідування авіакатастрофи українського літака у Франції, частково заснованої на реальних подіях. Однією з особливостей роману є те, що головним героєм стала жінка.

Тур на підтримку книги «Жорстоке небо» складався з 23 міст і 24 презентацій

Слайд 9

У квітні 2015 року на замовлення польського видавництва Akurat з'явилася публіцистична книга «Ja, Ukrainiec». Українське видання надрукувало видавництво «Клуб сімейного дозвілля» під назвою «Небратні». У книзі аналізується історія відносин України та Росії від визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького до Євромайдану та війни на Сході.

2016 — «Зазирни у мої сни»- дещо більше ніж технотриллер, каже автор , в першу чергу це соціальна драма, а в другу – гостросюжетний роман.

Але найголовніше, що я хотів показати цією книгою, - це те, що в житті часто трапляються ситуації, коли ти робиш все правильно, на кожному етапі приймаєш правильне рішення, завертаєш у правильному напрямку, але все сходить на пси і ти опиняєшся у найгіршій ситуації з усіх можливих.

Слайд 10

У 2017 побачив світ роман «Не озирайся і мовчи». Книга про складне життя сучасних підлітків. Про те, як вони намагаються втекти від нього. У нагоді стає звичайний ліфт. Але все закінчується не так, як сподівалися головні герої… Та й читач теж.

 

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.

Закінчує останній на сьогоднішній день роман «Де немає бога».

Загалом книга містить історії про сімох героїв. Наприклад, це українка, яка намагається перевезти велику суму грошей у нижній білизні; пілот-росіянин, у якого розвинувся страх літати, оскільки його кохана загинула в авіакатастрофі; таємний кардинал, який за завданням Папи мандрує до країни, де навіть не існує інституцій Католицької церкви; гравець Американської національної футбольної ліги, життя якого зламав невдалий розіграш.

 «Усіх їх об’єднує літак», – наголосив Макс.

Слайд 11

У 2019 році виходять друком книги «Заради майбутнього»  - збірка оповідань та «Доки світло не згасне назавжди»

Слайд 12

«Бородатий Тамарин» — видавництво нонфікшену та наукової фантастики, засноване у листопаді 2022 року сім’єю Кідруків.

«Ми не ганяємося за бестселерами, а добираємо книжки, які читаємо самі й яких, на нашу думку, не вистачає українському ринкові. Й найважливіше — ми серйозно заморочуємося».

І вже в цьому видавництві побачила світ книга «Темні віки. Колонія».

Сучасний письменник має бути і шоуменом, вважає Макс Кідрук . Він знімає трейлери, проводить тури по країні на підтримку своїх книг, які користуються великим попитом. Продає їх з автографом через соцмережі. Причому напис робить за бажанням покупця. В кінці книги автор розміщує список пісень, під які, на його думку слід читати його твір. 

І наостанок, на питання чи варто у школах активніше вивчати сучасну літературу він відповів:

– Ти маєш щось зробити, щоб тебе вивчали у школах, а не тому, що ти просто «сучукрліт» і треба, щоб про тебе знали. Я зараз взагалі скептично ставлюся до програми з літератури у школах. У мене таке враження, що вона створена не для того, аби прищепити дітям любов до читання, а для того, щоб їх задовбати. Чи хочу я бути в цій програмі? О ні! Це радше почне відштовхувати, аніж зацікавить.

Від себе скажу, що такі книги повинні таки бути у фонді шкільної бібліотеки хоча б для позакласного читання, як приклад якісної та надзвичайно цікавої літератури.

 

Викоритані джерела:

 

https://glavred.info/kultura/258108-pismennik-maks-kidruk-ukrajini-ne-vistachaye-lyudey-yaki-chitayut.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/Кідрук_Максим_Іванович

https://www.bbc.com/ukrainian/features-46208044

https://www.bbc.com/ukrainian/features-46370863

https://www.bbc.com/ukrainian/features-46438651

https://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/11/161104_book_2016_interview_kidruk_ag

https://www.unian.ua/culture/497524-yak-u-noviy-zelandiji-ukrajinu-ogolosili-svitovim-bordelem.html

kidruk.com

Завідувач бібліотеки

 П’ятигірського ліцею

Донецької селищної ради

Ізюмського району

  Харківської області

Наталія Вербицька