БІЛІ ЯНГОЛИ ВІЙНИ: ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗБІРКИ В. І. ДІДКІВСЬКОГО «ЛЮБОВ І СЛОВО» ( ЛІРИКА, ПІСНІ, САТИРА)

Міністерство освіти і науки України                                                        Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради                                                              Білоцерківське територіальне відділення МАН України

 

 

Наукове відділення літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства
Секція: українська література

 

БІЛІ ЯНГОЛИ ВІЙНИ: ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗБІРКИ В. І. ДІДКІВСЬКОГО «ЛЮБОВ І СЛОВО» ( ЛІРИКА, ПІСНІ, САТИРА)

 

                        

Роботу виконала: Юрчик Дар’я Сергіївна, учениця 9 – А класу Білоцерківської гімназії – початкової школи № 15 Білоцерківської міської ради Київської області     Науковий керівник: Кушніренко Світлана Миколаївна, бібліотекар, вчитель зарубіжної літератури Білоцерківської гімназії – початкової школи № 15 Білоцерківської міської ради Київської області

Біла Церква – 2023

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………… ……………………………………………………………….3 

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ В. І. ДІДКІВСЬКОГО ТА ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗБІРКИ………………………………………....................6

1.           Вірші, які висвітлюють героїзм та трагедію воєнних подій…………….6
2.           Відмінності між лірикою та піснею у творчості поета…………………13
3.           Сатиричні твори …………………………………………………………14

Висновки  ……………..…………………………………………………………15

РОЗДІЛ 2. «БІЛІ ЯНГОЛИ ВІЙНИ» ЯК СИМВОЛ ДОБРОТИ, ГУМАНІЗМУ ТА ГЕРОЇЗМУ У НАЙТЕМНІШІ ЧАСИ ВІЙНИ……..……………………....17

 2.1. Вплив творчості письменника на сучасного читача: поезія, що надихає та відображає справжні людські цінності ……………………………………..17

2.2. Наші дослідження: важливість розуміння та вшанування «білих янголів війни» в умовах сьогодення…………………………………………………….22

Висновки  ………………………..………………………………………………24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….28

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..30

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Збірка віршів «Любов і Слово» (пісні, лірика, сатира) авторства Володимира Дідківського є відображенням його таланту і глибокої поетичної майстерності.

У творчості сучасного українського поета відображені різні теми, включаючи кохання, слово та сатиру, любов до рідної домівки, природи, любов до неньки - України, повага і шана до людей (дружні шаржі), вшанування померлих земляків, загиблих воїнів та гостра ненависть до російського ворога, який поневолив рідну землю.

Автор, поринаючи у спогади минулого, милується красою природи, пригадує рідну домівку, закликає до Бога, щоб покарав ворога, який топче своїм чорним чоботом українську землю, називає Героїв «Білими Янголами», «сонечками», які захищають нас, оберігають від чорного нашестя.

Такі роздуми поєднують у собі ліричність, соціальну критику та філософську розсудливість.

«Любов і Слово» стала предметом нашого дослідження в рамках наукової роботи «Білі Янголи війни», оскільки вони відображають сукупність поетичних рис, які не лише вражають своєю внутрішньою глибиною, але й відображають соціальний та культурний контекст нашого часу.

Ця наукова робота присвячена ретельному аналізу збірки віршів «Любов і Слово» з метою розкриття їхнього поетичного значення, вивчення літературних прийомів, тематики та їхнього впливу на сучасне українське літературне середовище.

Поетичний світ В.І. Дідківського відкриває перед читачем багатий і розмаїтий шлях до розуміння глибини людських почуттів, відносин та рефлексії над світом, що оточує нас (Додаток Е).

Цей творчий пошук, виражений через «Любов і Слово», став об’єктом нашої уваги та  вивчення.

Актуальність дослідження збірки віршів В. І. Дідківського полягає в кількох аспектах:

• літературна цінність: дослідження цієї збірки може допомогти розкрити літературну важливість творчості письменника, його стиль, мовні особливості, використання поетичних засобів та образів;
• культурний контекст: розуміння творчості митця в історико-культурному контексті української культури та літератури;
• сучасність тем: в дослідженні виявлено актуальність тем, важливість поглядів, висловлених думок поета та їх значення для сучасних читачів;
• поетичні техніки: аналіз поетичних технік та їх використання в контексті відображення тематики героїко-патріотичного спрямування, віршів про природу, любові до рідного краю, до рідного слова та сатири, засудження війни є цікавим для літературознавчого дослідження та для сучасного читача.

Об’єктом наших досліджень є збірка Володимира Івановича Дідківського «Любов і Слово» (лірика, пісні, сатира).

Предметом дослідження є аналіз ліричних творів письменника, що ввійшли до даної збірки, життєвий та творчий шлях митця.

Мета дослідження полягає в розширенні розуміння творчості Володимира Дідківського, ретельний аналіз збірки віршів «Любов і Слово», розкриття поетичного значення, вивчення літературних прийомів, тематики та їхнього впливу на сучасне українське літературне середовище, сучасного читача (учнів школи).

Матеріалом  дослідження: є  ліричні жанри збірки «Любов і Слово» (пісні, лірика, сатира).

Методологічною базою дослідження слугувала збірка ліричних творів В.І.Дідківського «Любов і Слово» (лірика, пісні, сатира), Енциклопедія Сучасної України, статті, публікації, інші збірки автора.

Практична значущість – дослідження збірки «Любов і Слово» має практичне значення як для збагачення культурного доробку, так і для розвитку літературної освіти та спонукання дискусій про важливі теми сучасності для дослідників літератури та історії Київщини, фольклористів - краєзнавців, вчителів літератури та історії, учнів, студентів; засудження російсько-української війни та сатира є цікавою темою для сучасних читачів, які не байдужі до рідного слова, природи та рідного краю; сприяє підвищенню культурної та літературної грамотності.

Структура роботи – робота складається з  анотації, змісту, вступу, двох розділів, які мають підрозділи, висновків та загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ В. І. ДІДКІВСЬКОГО ТА ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗБІРКИ

1.          Вірші, які висвітлюють героїзм та трагедію воєнних подій

Наша нація споконвіку славиться творчістю та вмінням римувати. Саме у  скрутні часи  з’являлися чи не найвідоміші твори українських класиків — Григорія Сковороди, Т. Г. Шевченка, І.Франка, Л.Українки, Василя Стуса,  та багатьох інших поетів та поетес…

Сучасні білоцерківці теж вдаються до віршування та акумулюють свій біль і горе від війни у римовані рядки. Серед них і талановитий сучасний український письменник – В. І. Дідківський [8, Додаток  А].

Володимир Іванович Дідківський – вчитель української мови та літератури Білоцерківської гімназії – початкової школи № 15 (працює в школі з 1988 року), любить рідне слово, рідну мову, вчить майстерно володіти рідним  словом  учнів гімназії, користується повагою серед колег, учнів, батьків; з вересня 2002 року  керує літературною студією «Золотий передзвін»: з-під пера юних авторів під керівництвом Володимира Івановича виходять збірки дитячої лірики та гумору  [4, 12, Додаток Б].

Народився талановитий вчитель, письменник  29 вересня 1956 року в селі Зрайки Володарського району Київської області. У 1972 році закінчив Зрайківську восьмирічну школу і продовжив навчання в Рудосільській середній школі. У 1978 році закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту.

З 1978 р. до 1983 р. Працював  вчителем і директором Зрайківської восьмирічної школи,  а  з 1983 р. до 1986 р. – на посаді голови виконкому Зрайківської сільської ради.

З серпня 1988 року проживає у Білій Церкві, працює вчителем української мови та літератури в БЗШ №15 (Додатки Б, В, Г).

З 1998 року – активний член Всеукраїнського літературно-мистецького об’єднання «Радосинь».

 У 2000 році став членом Національної спілки письменників України.

З 2003 р. до 2006 р. був керівником літературно-мистецької майстерні працівників освіти і науки та літературної студії на базі факультету лінгвістики Білоцерківського національного аграрного університету.

З  2010 року керує літературною студією «Рожевий ранок», яка діє при  Білоцерківській центральній бібліотеці для дітей.

 З 2006 року керує літературною студією «Веселики» при Білоцерківській гімназії №1 та літературною студією «Поетичні озерця» при Білоцерківській центральній районній бібліотеці, а з 2010 року є керівником літературної студії  «Рожевий ранок», яка діє при  Білоцерківській центральній бібліотеці для дітей [4, 6, 12].

У 2002 році за книжку «Дзвін» Володимиру Івановичу присуджено міську літературно-мистецьку премію імені Івана Нечуя-Левицького.

У 2014 році Володимир Іванович став лауреатом Київської обласної літературної премії ім. Г. Косинки за книгу «Став учитель депутатом».

Його твори друкуються в місцевих, обласних, всеукраїнських періодичних виданнях, звучать на радіо.

Він є автором ідеї створення першого в області кабінету літературного краєзнавства Київщини, який нині функціонує в нашій гімназії  ( Додатки В, Г).

Талановитий учитель є автором гумористичних збірок «Всім по шматочку» (1997), «Ярмо» (1999), «Дзвін» (2001), «Лісова гімназія» (2003) [10], «Аби не гірше!» (2007), «Став учитель депутатом» (2014), «Чужа вишня» (2016), «Люстрація» (2016), «Реформатори» (2020), збірка інтимної лірики «Замріяна голубінь» (2014) [2 – 5, 14,  Додаток Д].

У 2023 році митцем було створено збірку, до якої увійшли ліричні вірші, сатиричні твори та тексти пісень [1, Додаток Е].

Ліричні мотиви наповнені радістю життя і смутком утраченого, печаллю й надією на краще.

Багато поетичних рядків присвячені рідним пенатам, друзям літ  минулих і теперішнім побратимам.

Збірка розпочинається передмовою автора, вступним словом «Літа любові», де автор поринає у світлі спогади свого дитинства, юності, чарівний світ природи, відкриває читачам найпотаємніші куточки своєї душі; замислюється над одвічними питаннями життя та смерті, прекрасне та вічне в житті та природі:  «Моя улюблена пора року – рання осінь. Нічого дивного: я ж вересневий… Відліт птахів і листя у вирій, тихий плин Росі між тьмяними берегами з червоними гронами калини, запах опеньок у березі біля самої хати – все це бентежило душу з дитинства. Отож і почав писати лірику…

Зізнається, що саме «Війна… змусила писати і сатиру, й лірику… [1, с.3]»

Війна, як і більшість українців, застала нас зненацька, життя поділилося на «до» і «після». Кожен вірш, кожна пісня, як новий розділ, абзац, з’являється після якогось болючого удару, втрати, трагедії. І знову ми всі склеюємо себе по частинках і йдемо далі, з піснею, зі словом, з надією на перемогу: непросте сьогодення вимагає від нас перевірки на духовну міць і єдність…

«Любов і Слово» наскрізь пронизує думка, що війна – це завжди горе, біль і втрати (Додаток Е)…

Вже з першого вірша  автора «Матерям, що втратили синів», автор,

звертаючись до українського фольклору, порівнює мужніх захисників, які загинули за рідну землю, із соколами-орлами, персоніфікує, оживлює природу, яка теж плаче:  «Рось, що заклякла, як мати сива», «принишк, як батько, очерет…[1, с. 4,  Додаток К]».

Використовуючи порівняння, метафори, постійні епітети, автор наголошує, що природа  та душа єдині:  коли плаче душа, то плаче й природа: «І спозаранку сіра злива  ллє сльози з неба… на портрет…[1, с.7]».

Відвідуючи свої рідні місця, митець бачить біль і горе та виливає свої переживання у рядках: «Справляє Рось по дітках тризну…Калина шепче молитви…» (вірш «Над Россю» (воїнам-янголам Володарщини).

Автор гнівно засуджує зрадників - колаборантів та «зросійщених» втікачів, які підтримують терористів, бандитів: вірші «До фронтовиків!..», «Карати зрадників!») і, використовуючи антитезу, протиставляє воїнів-Героїв, які, хоча й молоді, але вже «у вусах сивина», «руді од диму брови», які неодмінно повернуться «в обіймах Слави [1, с. 9]» з перемогою.

А Україна – мати, її природа назавжди пам’ятатиме біль і горе, що принесли окупанти на нашу землю «Вогнем обпалені сніжинки зайшлися праведним плачем… [1, с. 13]» (вірш «Оновлення…»).

Огиду, ненависть, зневагу відчуває ліричний герой  до ворогів, які поневолили нашу землю: (вірш «Слава Україні!» (народному Герою України і возвеличується сміливістю Невідомого Героя, який не скорився ворогам.

З орлами порівнює автор воїнів, які захищають «простори» і гірко оплакує їхню втрату: «Тяжко так навесні в землю ховать Героїв…[1, с. 16]»   (вірш  «Воїнам-героям» (Дмитрові Коцюбайлу («Да Вінчі»)), згадує полеглих під Бахмутом…

Філософські роздуми проймають ліричного героя, чому рашисти напали на нашу землю, «І нищать слово Кобзаря», чому «Паплюжать Високі наші імена»? І тут же дає відповідь: «Велику силу має Мова: безсмертний мовою народ!..[1, с. 18]»  (вірші «Чому рашисти палять книги?», «Чому?»: «Чому одна держава напівдика тероризує всю планету» [1, с. 33]),  звертається до ворогів «а розкажіть, чого заради ви підставляєте під «гради» порожні голови свої?» і порівнює ворогів із «сараною», яка вкрила наші землі;  відчуває єднання з Батьківщиною, підтримує словом всі міста, села, які постраждали від війни: «І Маріуполь, і Донбас…»  та іронічно стверджує, що «Рідні такої, як у нас, нема на світі більш ні в кого!..[1, с. 38]» (вірш «Рідня»).

Не полишають роздуми про те, як нелегко нашим воїнам, які знаходяться на передовій (вірш «Як тобі служиться, брате?» (Руслану Макаренку та його бойовим побратимам)). І нагадує: «Кров проливаєш за волю, за український наш дім! [1, с. 24]».

Автор замислюється над подальшою долею планети, над її існуванням, коли в повітрі літають дрони, ракети і все знищують: (вірш «Узрімо…» : «За що вбиваємо планету?...Од гніву землю аж «трясе»» і попереджає про руйнівні наслідки війни для нащадків: «У вічність канемо, у Лету: згорить в огні усяк і все!.. [1, с. 28]».

Має надію на те, що повернуться до України ті люди, які були вимушені виїхати за кордон, бо ворог знищив домівку: «Біженцям…» (повертайтесь).

Оплакує кожного воїна, втраченого від війни (вірш «Пам’яті синів…» (поліціянтам, що згоріли у гвинтокрилі…) і щоразу просить у Бога дати сил у грізній битві з ворогом, запевняє: «Єдині Ми – і фронт, і тил!.. Ми – вірим Вам, Ви – вірте в Нас! [1, с. 43]», бажає удачі нашим хлопцям, згадує  всіх «тих, що на небі й на землі!..» (вірш «Землякам») та покарати «катів, нелюдів-забродів [1, с. 49]» (вірш «Молитва»).

До збірки ввійшло чимало віршів-привітань з Днем народження, ювілеєм земляків, друзів, дружини поета. Дружньо підтримує поет воїна ЗСУ, випускника нашої школи В’ячеслава Соболя рядками з вірша «Юному бійцеві ЗСУ В’ячеславу на День народження!» і радить: «тримайся твердо на землі, звіряче плем’я бий кроваве! [1, с. 62, Додаток З]».

Сумом і болем, глибокою тугою пройняті рядки вірша «Алея Пам’яті…»: «Алея Пам’яті – як біль, алея Пам’яті – як мука, як матері на рану сіль, як сину з матір’ю розлука!.. [1, с. 88, Додаток К]».

Поет, бачачи понівечену, окровавлену Україну, закликає боротися, не здаватися, дати оркам гідну відсіч!: «Знай, орче: Україна – глиба!.. Тобі її не сколупнуть!.. Вкраїна – то твоя погибель, а ще до пекла вірна путь! [1, с. 91, с. 94]»  (вірші «Салют», «Знай, «орче»») та заклик до пересічних українців: вірш «Тримаймося!..».

Болить, щемить в душі втрата Героїв-випускників школи, яких автор називає «Янголами», «Сонечком [1, с. 121]»  -  Соболя Дмитра, «Безсмертним  цвітом [1, с. 178]» - Нагорного Дмитра, «Син, мов ясен, - кучерявий, мов сонце літнє, - кароокий!..[1, с. 128] »  (вірш  «Пам’яті  юного бійця» Азова» Ярослава Майбороди»), а розстріляних рашистами дітей – «Сотнею срібних Янгеликів [1, с. 231]», що здіймається в блакитні небеса (Додатки И, І, Ї).

Природа у віршах плаче, «ридає сльозами білими весна», «ридає небо над селом незряче…», «сльозиться вечір, плачуть хмари [1, с.178]»  (вірш «Хмари»), «сумна берізонька: безлиста [1, с. 184]»  (вірш «Весна на гілці»),  роняючи «зелені сльози», оплакуючи померлих від війни друзів, колег, колежанок (вірші «Світлій пам’яті колежанки Людмили Миколаївни Соболь», «Пам’яті Володимира Іванціва, поета і громадянина», «Квітневий смуток» (А. Гаю на вічний спочинок), «На вічний спокій землячці Ларисі Гребенчук (Михайловій)», «На вічну пам’ять землякові-герою Віталію Добровольському», вірш «Ясени» ( пам’яті воїна Андрія Припишного), де порівнює загиблих воїнів із «цвітом чорнобривців, ясени, немов сини …[1, с. 158]».

Використання автором білого та чорного кольорів, порівнянь та метафор «пір’їна чорна… з білого крила… Над Россю верби стали на коліна…» підсилюють біль, горе, трагізм втрати…

Автор возвеличує простого трудівника-сіяча, який, незважаючи на небезпеку, сіє хліб,  «В Україні – війна… В Україні – весна…»; митець називає українське село Оберегом України, «альфа й омега [1, с. 229] » (вірш «Золотий  Оберіг»).

Порушує письменник історичне минуле України: вірш «День Хрещення Русі й Держави»; аналізує дії «братнього народу»: «Ви нам не давали століттями Слова! [ 1, с. 151]»  (вірш «Витоки…»), нагадує,  що «Майже в кожному столітті в рідний край приходить Кат, що покликаний на світі убивати немовлят!..[1, с. 60]»  (вірш «На плаху!..»), згадує про страшні сторінки української історії у вірші «Голодомор» (про окупацію росіянами ЗАЕС).

Радить, повчає школярів «щоб навчався ти скільки сил, поклонись до землі Герою, книга – то твоє поле бою! [1, с. 201]», а  рідну школу називає «храмом», «яка нині тривожна і трішечки сумна, бо провела дітей в дорогу…», а випускники «минулих літ стоять з рашистами в двобої! Сини Вкраїни, юний цвіт, Вітчизні служать, як  Герої!..»; радить любити рідну мову (вірш «Про мову»), рідне слово, бо «слова – маленькі дітки мови, що виростають у пісні!..», але і застерігає бути обережними зі словами, бо «слова – енергія і сила, слова – це темрява і світ!» (вірш «Остерігайтесь, люди, слова…[1, с. 76]»).

Наголошує, що «у письменника своя зброя – Слова, в яких і біль, і лють, вони ллються з глибини» (вірш «Слова – жар-птиці»), де поет – це «чаклун, який пісні складає і сонети! [1, с. 50] ».

 

 

2.           Відмінності між лірикою та піснею у творчості поета

Лірика та пісня у творчості Володимира Івановича Дідківського відрізняються формою вираження емоцій. Лірика є більш абстрактною та вираженою через поетичну мову, дозволяє більшу свободу у використанні поетичних засобів,  глибше концентруватися на мовній естетиці, тоді як пісня є більш простою та мелодійною, орієнтованою на музичний виконавський вимір, що робить їх доступнішими широкій аудиторії.

В ліриці та піснях В. Дідківського є чимало спільного. Спільне полягає в глибокому вираженні емоцій, поетичності та вразливості. Обидва жанри відзначаються проникливими темами та рефлексією про життя.

 У піснях важливу роль відіграють ритм, рима, образність та мелодія для створення емоційного звучання, використання алітерацій та асонансів в словах, іменників та дієслів надає мелодійності.

Теми пісень у Володимира Івановича, як і в ліриці – зображення життя, яке обпалене війною: це оспівування Матері, що оплакує сина «Летить кача…» (матір-качка, що виростила дітей, «раптом – постріл, наче грім [1, с. 51]»).

Балада «Воїни Світла і цар Темряви!..» відображає боротьбу українського народу зі злом, з російськими окупантами, яких  порівнює з «воронням», яке порозганяли воїни Світла.

Віра в Перемогу пронизує кожну пісню, кожен ліричний твір: «Пісня про подвиг», «Слава!» (пісня про ЗСУ), «Янголи»…

Оспівує митець і рідну домівку, і земляків, згадує однокласників, побратимів, колег: «Гімн Володарської ОТГ», «Поема  про Зграйки» (рідне село), «Хмаринка», «Однокласниці», «Олександрійський бульвар», «Біле місто»,  «Гімназії 15», «Пісня про школу на Залізничному селищі», «Пісня про крилатих» (моїм пернатим друзям), «Солов’ї України», «Любов і Слово» («є в житті поета крила – Любов і Слово!.. [1, с. 155] ».

 

 

3.           Сатиричні твори

 Гумор та сатира займають особливе місце у творчості  В. І. Дідківського. Він вміло використовує гострий гумор і сатиричний погляд для коментування соціокультурних явищ та життєвих ситуацій. Його твори містять іронію, гострий сарказм та глибокий аналіз, що робить його творчість цікавою для тих, хто цінує глибокий зміст і гумористичний підхід.

Гумористичні твори талановитого українця слугують  засобом вираження опору та витримки в умовах труднощів і стресу, також це форма критики на військові події чи реалії сьогодення, викликає рефлексію і підкреслює абсурдність війни.

Так, гуморески «Вояки й вояки», «Небезпечне, друзі, небо…» (де порівнює ракети із «хрущами, що літають весною, а пілоти їх збивають, як в дитинстві хлопці картузами, а сліпі іранські дрони літають, мов ворони»). Автор відверто сміється із росіян, які підтримують війну, лізуть, мов сарана, на Україну, і називає їх «народом, одурманеним шквалом брехні, заляканий зойком темниць, німує покірно в голоднім багні і клониться, падає ниць!», називає їх «отарою баранів, диким людом»:  «ви – орки хижі, маса різнолика, а ми – Дажбогова рідня!», «телепками» (вірш «Гаразд – о’кей!»): «Телепки-орки знов  здуру пошкодили інфраструктуру…[1, с. 89]».

Автор  шле їм недружні шаржі та радить: «Збирайте шмаття, - і мерщій додому! [1, с. 107]»  (вірш - гумореска «Збирайте шмаття…»)

Згадує українців, що виїхали за кордон «Наші в Європі!..», висміює окремих політиків («Історичний склероз» (окремим європолітикам)), висміює суспільні вади «Ода марнотратам».

Гумор та сатира В. І. Дідківського підтримує моральний дух під час війни, допомагає відпочити від стресу, підтримувати оптимізм серед людей.

 

 

Висновки

У памʼяті шок від  початку війни, тривожна напруга від можливого оточення Києва, Харкова, глибока радість від звільнення територій на півночі країни, жах від побачених звірств російських солдатів в Бучі, Ірпені, болісна втрата Лисичанська й Сіверодонецька, знову хвилі радості від звільнення Харківщини, і знову  жах від масових поховань під Ізюмом…

Наразі необхідно, щоб світ бачив і чув, як страждає ненька -Україна. А тому суспільство потребує нового слова – зброї  проти ворога.

Збірка В. І. Дідківського «Любов і Слово» об’єднує поетичний вимір та глибокий контекст сучасних воєнних подій: ліричні мотиви наповнені радістю життям  і смутком утраченого, печаллю і надією на краще…

 Тема «Білі Янголи війни» сьогодні є дуже актуальною. Ця тема нам нагадує про доброчесних Героїв, які віддали своє життя за кожного громадянина України, за нас. Також «Білими  Янголами» нині є ті Герої, які, ризикуючи своїм життям захищають нас на передовій, надають  допомогу та ризикують своїм життям допомагають потерпілим  зберегти життя та відновити загальнолюдські цінності під час війни (Додаток Ж).

Лейтмотивом збірки є Любов до України: «Україно, велика Державо! Світ про тебе складає пісні!.. Розлилась твоя зоряна Слава як потоки Дніпра навесні! [1, с. 73]» (вірш «Слава!..»);  до воїна-сина, який в окопі,  до земляків, друзів, до рідної домівки,  до природи,  до людей…

Митець благає: «не втрать Любові на війні, коли земля горить в огні» (вірш «Воїнам»). І переконує, що «життя воскресне знов, бо воскресить його… Любов! [1, с. 167]» і висловлює подяку синам-солдатам, офіцерам – всім, хто захищає рідну землю (вірш «Спасибі!»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. «БІЛІ ЯНГОЛИ ВІЙНИ» ЯК СИМВОЛ ДОБРОТИ, ГУМАНІЗМУ ТА ГЕРОЇЗМУ У НАЙТЕМНІШІ ЧАСИ ВІЙНИ

 

2.1. Вплив творчості письменника на сучасного читача: поезія, що надихає та відображає справжні людські цінності

Символи доброти та героїзму, які світять у темряві війни, втілюючи гуманізм у найтемніших моментах, «Білі Янголи війни» – це люди, які ризикуючи своїм життям, рятують життя інших.

Це  наші захисники на передовій, які вдень і вночі нас захищають, це пілоти, які збивають ракети і дрони, що летять вбивати, волонтери і медичний персонал, які надають допомогу пораненим та хворим у зоні бойових дій, це – всі люди в тилу,  які рятують життя іншим; це – загиблі воїни, які віддали найцінніше – життя за Батьківщину, за те, щоб кожен українець був вільним…

Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної  землі.
            Україна не раз піднімалась з колін. Побита і ціла, і в ранах, та нездолана для ворогів своїх. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. Але, на жаль,  боротьба за незалежність України продовжується і зараз. 
           «Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції –  Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи [7, 9]».

День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада згідно з указом президента України Петра Порошенка No872/2014 від 13.11.2014 року.

10 років тому, 21 листопада 2013 року, на майдан Незалежності у Києві вийшли кілька сотень людей, щоб висловити свій протест проти рішення влади, яке загрожувало Україні втратою незалежності та перекреслювало її європейське майбутнє. Того листопадового вечора ніхто не здогадувався, що в історії не тільки України, а й усього світу починається новий етап і що події, які відбуватимуться наступні 94 дні – перший крок на шляху до драматичних геополітичних змін, що стало продовженням боротьби українського народу, що велася не за матеріальні блага чи владу, а духовні цінності – Гідність і Свободу. Цінності, про які у Європі не говорили, бо вважали їх очевидними, про які в росії мовчали, бо вважали їх небезпечними.

Запровадження Дня Гідності та Свободи на державному рівні є свідченням визнання важливості цих цінностей як наріжних для українського суспільства [ 7, 9] .

Раніше Указом від 19 листопада 2005 року № 1619/2005, Президент України Віктор Ющенко встановив свято – День Свободи. Було запропоновано святкувати це свято щорічно, 22 листопада, з метою затвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання почуттів національної гідності [7].

Війна росії проти України почалася з Криму 20 лютого 2014-го.
У лютому – березні туди зайшли російські військові без розпізнавальних знаків (зелені чоловічки). На  півострові встановили режим воєнної окупації…
         А 24 лютого 2022 року близько 4-ї години ранку за українським часом, путін повідомив, що прийняв рішення оголосити військову операцію на сході України. І це стало початком кривавої війни, яка триває і дотепер.

Наприкінці лютого минулого року Київська область одна з перших прийняла на себе удар російської армії. Колони військ РФ ішли на українську столицю з півночі. Військові дії на Київщині тривали понад місяць. 15 територіальних громад Вишгородського, Бучанського та Броварського районів опинилися під окупацією – це 270 населених пунктів області. 2 квітня 2022 року українці дізналися, що Київщина звільнена від російських солдатів.

Як зауважили в КОВА, після себе росіяни залишили руїни, катівні та могили. За час окупації загинули 1370 жителів Київщини, 714 з них були закатовані.

"Завжди пам’ятатимемо героїчний опір Збройних Сил України, тероборонців, місцевих жителів, які пліч-о-пліч з військовими стали на захист держави. Ніколи не забудемо подвиг Героїв, які поклали власне життя за свободу та незалежність України. Наші населені пункти стали містами Героїв — містами конкретних людей, які проявили сміливість, допомагали вистояти один одному і державі", — зазначили в КОВА [13,15].

 Битва за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року) стала для нашої країни знаковою. Наступ на столицю відбувся з трьох напрямків. Ворог задумав стрімко прорватися до центру столиці колонами бронетехніки та
зайняти урядовий квартал. Стійкий опір ЗСУ зірвав наміри рф.
        Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів – Гореничі – Буча – Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до Києва вже наприкінці березня командування рф вирішило вивести війська з Київської області. Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони України змогли зупинити його просування на всіх напрямках.
         Бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. Застосування реактивної, ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати;
        Бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі. Противник намагався встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно -посадкову смугу суттєво пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили.  
        Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини, нафтобази, але й житлові будинки, пологові, лікарні, дитячі садки, школи… Житлові райони обстрілюють з артилерії, реактивних систем залпового вогню, балістичними ракетами, зафіксовані факти застосування заборонених міжнародними конвенціями касетних та фосфорних бомб. Найганебніший воєнний злочин – обстріл будинків, позначених червоним хрестом.
        Ця війна забрала життя багатьох молодих українців. У багатьох домівках не дочекались чи то батька, чи то сина, чи то брата, чи то сусіда , чи просто знайомої людини…   
       Але наш народ дав гідну відсіч ворогові і Збройні сили України у суботу, 2 квітня, звільнили Київщину від російських окупантів, повідомила заступник міністра оборони України Ганна Маляр у фейсбуці в суботу ввечері. "Ірпінь, Буча, Гостомель і вся Київська область – звільнені від супротивника" [13, 15].
       Ці люди – справжні Герої, вони загинули як Герої і повертають їх як Героїв. В кожній області, в кожному районі, у кожному місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих у домовинах, і місцеві жителі зі свічками у руках в дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоячи на колінах віддають останню шану Героям. 
       Адже Герої не вмирають! Вони назавжди житимуть у наших серцях. По країні з’являються вулиці, майдани, школи, названі на честь загиблих воїнів, про них пишуть, про них говорять, бо вони в наших серцях, бо вони – «Білі Янголи»…
           Це велика кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій
пам’яті, в історії України…

Творчість Володимира Івановича Дідківського відкриває перед сучасним читачем світ глибоких емоцій, відображає важливі людські цінності та надихає до самовираження через поезію.

Автор називає воїнів ЗСУ «Білими Янголами» (пісня «Янголи», вірш «Білі Янголи» (неодруженим воїнам), вірш «Янгол» (пам’яті односельця, воїна-героя Сергія Синиці): «Герої в небо відлітають синє!», білим, безсмертним цвітом, Янголами охорони,  Воїнами Світла,  Свободи, чорнобривцями, ясенами, а  вбитих росіянами дітей – «Срібними Янгеликами»: «Янгелики в небі летять, освячують крильцями ранок…[1, с. 226]».

Особливу роль у збірці відведено образу Матері, яка тужить, ридає за своїми дітьми: ненька , ластівка «Ластівка ридає на фоні заграв і ніч поливає сльозами…[ 1, с. 165» (вірш Ластівка над загравами»), «качею», яка тужно оплакує вбитих каченят: (вірш «Летить кача…»), «Заклякла Рось, як мати сива… [1, с. 4]» (вірш «Матерям, що втратили синів…»), Осінь, яка плаче сльозами (Додаток К)…

Білий колір у творчості письменника символізує чистоту, невинність, непорушність, світло, що підкреслює його погляди на чистоту людських відносин, духовну красу, віру в Перемогу добра над злом, ворогом…

«Білий світ», «білий цвіт», «біла - біла хата», «білі лози», «білий сон», «білі руки», «біла зима», «білий сум», «крильця білі», «білий келих», біле вино», в окремих випадках слово «біле» перегукується зі словом «біль», «Молочна річечка…»…

Так, використовуючи антитези: біле – чорне, біль – сонце сяє, Янголи – круки,  добро – зло, ворог – Герой, життя – смерть, війна – мир, любов – зрада , пітьма – світло, білі крила – чорні крила, печаль – радість, поневолення – свобода…

Автор акцентує увагу на  глибоких людських цінностях: мораль, справедливість, родина, дружба, Любов, Слово, доброчесність, толерантність, повага до людей, глибока шана до воїнів-захисників, любов до Батьківщини, рідної домівки, природи…

 

 

 

2.2. Наші дослідження: важливість розуміння та вшанування «Білих Янголів» війни в умовах сьогодення

Розуміння та вшанування людей, які рятують життя іншим в умовах війни, а також вшанування пам’яті про Героїв, які віддали своє життя за Батьківщину, Свободу, за кожного українця, є ключовими для визнання самопожертви та мужності в наш час і становлять основу глибокої поваги. Їхні відданість, мужність та гуманізм врятування життів важливі для цілого суспільства.

Це свідчить про важливість гідності та людяності в найтяжчих обставинах, нагадуючи про необхідність миру та збереження життя.

Досліджуючи тему, ми  відвідали  шкільний музей Бойової Слави (Додаток Є), кабінет  літературного краєзнавства Київщини (Додатки В, Г), переглянули літературу по темі в шкільній та бібліотеці-філії № 3(Залізничне селище)  (Додаток Д), провели у 9-А класі  Літературний вечір «В товаристві Володимира Дідківського», приурочений  до  Всеукраїнської  інформаційно-просвітницької  тематичної акції «Національний тиждень читання», (Додаток Б), поспілкувались із самим автором збірки та  провели анкетування серед учнів школи.

Запитання, які ми запропонували учням гімназії, були такі:

• Чи знаєте ви письменника, поета - сатирика В. І. Дідківського? (100% учнів школи відповіли ствердно)

• Чи знайомі ви з його творами? (85% учнів назвали 1-2 збірки віршів)
• Який жанр творчості цього письменника вам особливо подобається і чому? (95% подобаються вірші, пісні, гуморески, сатира)
• Які ідеї чи теми, на вашу думку, є ключовими в творчості цього автора? (95% учнів вважають провідними темами любов до Батьківщини, природи, людей , рідної домівки, школи…)
• Які твори цього автора, на ваш погляд, актуальні для сучасності і чому? (100% дітей вважають твори митця актуальними, бо його твори піднімають настрій, патріотичний дух, вчать любити рідну матір,  мову, Батьківщину, природу,  шанувати Героїв, простих людей)
• Як ви оцінюєте вплив цього письменника на літературу і літературну культуру в цілому? (100% учнів гімназії вважають важливість впливу творчості Володимира Івановича на сучасну літературу і літературну культуру)
• Чи заєте ви про існування збірки В. І. Дідківського «Любов і Слово» (лірика, пісні, сатира) (на жаль, лише 10% опитуваних знають про існування даної збірки)
• Хто такі «Білі Янголи»? (100% опитуваних вказали, що Білі Янголи – військові, воїни ЗСУ, рятувальники, медики, волонтери, пожежники, всі, хто рятує людей, Герої, що віддали своє життя за Батьківщину)
• Чи важливо завжди пам’ятати і вшановувати Героїв? Чому? (100% дітей відповіли ствердно, адже завдяки героїзму, мужності Героїв ми живі)

Серед запитань, які ставили самому авторові збірки, були такі:

• Як Вам вдається поєднувати гумор із серйозними темами у своїх віршах?
• Чи існують конкретні образи чи сюжети, які Ви уникатимете у своїй гумористичній поезії?
• Як вибираєте об’єкти для комічного відтворення у своїх віршах?
• Як Ви вирішуєте, коли гумор може виражати глибокі соціальні чи політичні проблеми, а коли він просто служить розвагою?
• Про що Ви найбільше любите писати?

Спілкування із талановитим гумористом дало нам змогу краще познайомитися із його особистістю, розкрити його світогляд, познайомитися з його творчістю…

Таким чином, результати опитування підтверджують важливість знання творчості письменника-гумориста, сатирика, який безмежно любить рідне Слово, рідну Пісню,  Батьківщину, її природу,  Солдата-сина, який в окопі, глибоко шанує простих людей  (Додаток І)…

 

 

 

Висновки

«Білі Янголи війни» виступають символами величі, доброти та героїзму в найтемніших періодах війни. Їхня самопожертва, вміння приносити спасіння, лікування та надію в момент страждань несуть світло у безодні війни. Ці люди втілюють гуманістичні цінності, нагадуючи нам, що в будь-якій ситуації важливо знайти прояви людяності та спільності. Вони залишають невиразне враження героїв, які приносять врятовані життя та підтримку в моменти великих випробувань.

Тема «Білих Янголів війни»  виявляється надзвичайно важливою під час війни, адже розкриває сутність людської доброти та героїзму в обставинах, коли темрява війни найглибша. Вони є символами захисту, безкорисливості, яка несе світло в серця людей.

Гуманізм, що виявляється через їхню роботу, стає фактором, який сприяє відновленню віри в людство під час воєнних турбот і болі.

Такі символи стають невід’ємною частиною нашої пам’яті, нагадуючи про важливість людської спільності і надії в найтемніші часи…

У В. І. Дідківського «Білі Янголи» – це молоді неодружені воїни, які загинули від рук російського окупанта, що своїм чоботом топче нашу святу землю. Це воїни, які ще молоді, але «у вусах, бородах сивина», адже вони пережили жахіття війни…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 Кожного дня підступний ворог цинічно, без жалю й сумніву забирає життя наших громадян, руйнує домівки, інфраструктуру, вчиняє шкоду нашому довкіллю…

Кожного дня Україна втрачає своїх кращих синів і дочок. Проте, ми пам’ятаємо усіх, кого втратили через вторгнення росії. Пам’ятаємо усіх, хто воював, усіх мирних жителів – дорослих і дітей. Вічна пам’ять усім, хто міг би ще жити, якби не ця війна…

«Якби не було війни… була б Україна щаслива! [1, с. 49] », - каже автор.

Обличчям війни є лише піч, а на призьбі – заплакана мати… (вірш «Піч»). І митець гнівно попереджає ворогів: «Палає Вкраїнська хата! І плачуть бездомні діти! Настане, рашисти, розплата: у пеклі, вам, орки, горіти!.. [1, с. 132]»  (вірш «Палає Вкраїнська  хата!..»)

Збірка «Любов і Слово» (лірика, пісні, сатира) В. І. Дідківського насичена лірикою, піснями та сатирою, висвітлює тему «Білих Янголів війни» як важливий символ доброти, гуманізму та героїзму в умовах війни. Автор вдало поєднує поетичні засоби для зображення воїнів-Героїв, захисників, які, перебуваючи в гарячих точках, на передовій, захищають українське суспільство від російського ворога.

Лірична чутливість автора збірки дозволяє відчути емоційну глибину теми, а пісні, вплетені в збірку, стають мелодійним відгомоном Білих Янголів у серцях читачів.

Отже, поєднавши у збірці різні ліричні жанри (баєчки, загадки, гуморески, жарти, тости, недружні і дружні шаржі, поему, пісні, сатиру і просто лірику, автор  проливає світло на несправедливість і брехню в контексті військових реалій та показує всю жорстокість війни, заряджає великим  позитивом, світлом, вірою в Бога та надією у Перемогу над нестерпним російським ворогом…

Висновки до цієї теми вказують на важливість визнання та вшанування ролі тих, хто приносить допомогу у найскладніших умовах, Тих, хто ціною власного життя врятував інших…

«У житах не волошки в житах – то солдата блакитні зіниці!.. У полях – то не маки в полях, то солдатської крові краплини!..  [1, с. 164]» (вірш «У житах…»).

Таким чином, збірка «Любов і Слово» стає витонченим твором, який викликає в читачів поглиблену рефлексію про героїзм і гуманістичні цінності, плетучи магію слів та музики в один спільний хор визнання «Білих Янголів війни»…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Володимир Дідківський. Любов і Слово. Лірика, пісні, сатира.// № GDTFE – 07 – Б – 04844; від 12. 02.23 Гугл [Електронний ресурс] – Режим доступу: didkivskuyv2909@gmail.com (дата звернення 01.11.23)
2. Володимир Дідківський. Ярмо. Байки, усмішки, жарти. Київ: Задруга, 1999
3. Володимир Дідківський . Замріяна голубінь.  Лірика. Дружині Ніні присвячую. – Біла  Церква: ФОП  Кірілін Б.П.,  2014
4. Диво стоголосе: літературний альманах / БМЦБС, ЦБ для дітей; ред., авт.. передм. В.І. Дідківський. – Біла Церква: 2014. – 130 с.
5. Дідківський В.І. Аби не гірше. Гумор і сатира. Передмова А. Гудими. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2007. – 158 с.: портр.
6. Володимир Іванович Дідківський [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://biblioteka.com.ua/biblioteku/lit_guttya/krayanu/4172-volodimir-vanovich-ddkvskiy.html (дата звернення 02.11.23)
7. Ділова мова. Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=306&year=2023 (дата звернення 18.11.23)
8. Енциклопедія Сучасної України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-26404 (дата звернення 14.11.23)
9. Знайшов: Учням, батькам, вчителям. День Гідності і Свободи 2023. Інформаційно-методичні матеріали. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://znayshov.com/News/Details/den_hidnosti_i_svobody_2023_informatsiino-metodychni_materialy  (дата звернення 18.11.23)
10. Кримська світлиця. Всеукраїнська громадсько – політична та літературна газета. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16898 (дата звернення 14.11.23)
11. Письменники – краяни [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://biblioteka.com.ua/biblioteku/lit_guttya/krayanu/ (дата звернення 01.11.23)
12.  Руслана Вихрестенко. Молода та рання. Поезія, гумор, проза. ред.,  Володимир Дідківський. – Біла Церква: 2013.
13. Суспільне. Новини. 2 квітня – річниця звільнення Київщини. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://suspilne.media/432900-2-kvitna-ricnica-zvilnenna-kiivsini/  (дата звернення 18.11.23)
14.  Статті. Літературне краєзнавство. Гумор і сатира в збірці «Лісова гімназія». [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mirvol.at.ua/publ/18-1-0-550 (дата звернення 14.11.23)
15.  Укрінформ. Мультимедійна платформа іномовлення України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3690529-pid-okupacieu-buli-15-gromad-ova-opriludnila-rolik-do-ricnici-vizvolenna-kiivsini.html (дата звернення 18.11.23)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А

Письменники – краяни

Дідківський Володимир Іванович              Гудима Андрій Дмитрович           Євтушенко Віктор Арсенійович           

(нар. 29.09.1956)                                    (нар. 19.07.1937)                        (нар. 17.02. 1962)                     

 

 

Пензарєва-Невінчана Галина Вікторівна    Мордатенко Костянтин Леонідович   Розвозчик Петро Іларіонович

 (нар. 08.10. 1957)                                    (нар. 04.07.1975)                            (нар. 13.08. 1957)                 

 

 

 

 

Додаток Б

Провели у 9-А класі  Літературний вечір «В товаристві Володимира Дідківського», приурочений  до  Всеукраїнської  інформаційно-просвітницької  тематичної акції «Національний тиждень читання».

 

 

Додаток В

В. І. Дідківський – автор та керівник першого в області кабінету літературного краєзнавства в гімназії № 15 

     

 

 

 

 

Додаток Г

Кабінет  літературного краєзнавства Київщини в гімназії № 15

 

 

 

 

Додаток Д

Виставка літератури письменників – білоцерківців у шкільній  бібліотеці та тематична виставка творів В.І.Дідківського у бібліотеці- філії №3 (Залізничне селище)

 

 

 

Додаток Е

Збірка В. І. Дідківського «Любов і Слово» (лірика, пісні, сатира): електронний формат

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Хай осінь сад заполонила, та серце квітне малиново, бо є в житті поета крила – Любов і Слово!»

                                                                  Додаток Є

Шкільний музей Бойової Слави

          Додаток Ж

«БІЛІ ЯНГОЛИ» НАШОЇ ГІМНАЗІЇ, ЯКІ ЗАРАЗ БОРОНЯТЬ РІДНУ ЗЕМЛЮ ВІД ОКУПАНТІВ

Тарасенко Сергій Володимирович – випускник нашої школи, Президент України Володимир Зеленський нагородив медаллю "Захиснику Вітчизни"

Серган Андрій Ярославович – випускник нашої школи. Андрій з побратимами

          Додаток З

В’ячеслав Володимирович Соболь (позивний – Француз) (зліва) – випускник нашої школи

…Пого́лять си́ві бо́роди сини́,

Одя́гнуть одностро́ї з ордена́ми – 

І стануть білі я́нголи війни́

Найкращими на сві́ті… 

                               жениха́ми!..

 

 

(вірш «Білі Янголи» Неодруженим воїнам)

Додаток И

Небесне військо «Білих Янголів»

Соболь Дмитро Володимирович (30.06.1998-17.03.2022), позивний – Соболь, загинув, захищаючи Київ (Борщагівка) від окупантів

пам’яті юного захисника Вітчизни

Дмитра Соболя

                                     …Помстя́ться воїни за Те́бе:

Твій батальйон, молодший брат

Клянуться зо́рями і не́бом

Не опускати автомат!..

 

Аж по́ки в зе́млю не поля́же

Кремле́м поро́джена орда́!..

Тремти́, жаха́йся, кля́тий вра́же,

Бо кров сині́вська – не вода́!..

 

…Весна́ над Се́лищем наста́не!..

Піду́ть до кла́сів школярі́…

І Ти на них з любов’ю гля́неш…

І ста́неш Сонечком вгорі!!!

 

Додаток І

 

Нагорний Олександр Дмитрович (09.03.2000 – 23.06.2022), випускник нашої школи, під час повномасштабного вторгнення ворогів на нашу землю, пішов захищати рідну землю. Загинув у селі Вершина Бахмутського району Донецької області

                                              Безсмертний цвіт

пам’яті юного бійця

Олександра Нагорного

 

Бив навмання́ воро́жий «град» –

Здрига́лася земля́…

Реві́в, стогна́в травневий сад –

Зліта́ло ввись гілля́!..

 

А Він стояв серед війни́,

Рожево-білий цвіт,

Щоб Переможцям восени́

Подарувати – Плід!..

Додаток Ї

Зінченко Андрій Андрійович (14.04.1978 – 13.04.2022). Випускник нашої школи. Позивний – Пожежник. Потрапив в полон. Рашисти розстріляли підступно в потилицю в селі Копанки, за 20 км. від Борової…

          Додаток К

Матерям, які втратили синів…

У нас одна Вкраї́на-мати.

Її морду́ють людоже́ри…

Спасибі Вам, сини́-солдати,

Низьки́й уклі́н Вам, офіцери!..

(вірш «Спасибі!»

 Дайте О́сені ви́плакать сльо́зи –

Поверне́ться Яри́ло до крес…

        Розцвітуть і троянди, й мімо́зи…

 

        Посміхнуться сино́чки з Небе́с!.. 

(вірш «Сльози…»)