Білий птах з чорною ознакою

Білий птах з чорною ознакою

 

Мета: Поглибити знання про Чорнобильську катастрофу та охарактеризувати її як трагедію ук¬раїнського народу і подію планетарного масштабу. Виховувати особисту стурбованість кожного за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні. Сприяти осмислен¬ню ролі людини в історії та її відповідальності за свої вчинки перед майбутніми поколіннями.

Вступне слово викладача.

Шановні друзів Наш навчальний заклад підтримує проведення Міжнарод¬ної акції доброї волі в Україні, організованої Міжна¬родною громадською організацією «Врятуємо дітей Європи» (чорнобильців).

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року стала найбільшою екологічною катастрофою XX століття.

На момент аварії в реакторі знаходилися 200 тонн радіоактивного урану і плутонію. 3% радіоактивних матеріалів потрапило у навколишнє середовище. Ви¬бух викликав велику пожежу, на гасіння якої були направлені пожежники з м. Прип'ять, тільки завдяки їхньому подвигу, ціною їхнього життя вдалося уник¬нути більшої трагедії. Чорнобильська катастрофа ста¬ла трагедією для людей, які були відселені із 30-кіло-метрової зони відчуження, і тих, хто, ризикуючи своїм життям і здоров'ям, рятував територію від радіоактивного забруднення і будував об'єкт укрит¬тя. За офіційними даними, в Україні вважають за¬брудненими території 16 областей, а такими фактич¬но можна вважати всі області республіки, у тому числі й столицю — м. Київ.

Радіаційне забруднення викликало сплеск онко¬логічних захворювань серед населення, зокрема дітей дошкільного та шкільного віку, шкідливо позна¬чилося на загальному стані здоров'я населення.

Чорнобиль.., Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Назва ця, Чорнобиль, походить від назви різновиду гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє населення, потім — місто, а згодом і електростанція. Як грізне попередження, була послана нам звізда Полин, і ма¬ло хто знав, що у Книзі книг — Біблії — говориться про полин і пов'язану з ним страшну катастрофу.

«... засурмив третій Янгол, — і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на трети¬ну річок та водні джерела. І ймення зорі тієї Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повми¬рали з води, бо згіркла вона» (Апокаліпсис). Так і ста¬лося. З того часу слово квітень завжди пов'язується зі словом чорнобиль, бо щороку 26 числа ми згадуємо про цю біду.

Весна 1986 року стала легендою. Але й сьогодні ди¬чавіє земля чорнобильська, хоча ще квітнуть і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорне коло невідомо скільки років залишається незагойною раною на лоні природи, закарбоване в серцях людей, які покинули обжиті домівки, могили своїх предків.

(Лунає пісня «Чорнобиль»).

 

ЧОРНОБИЛЬ

Чорний бусел уже не літає,

На верхівці смереки згорілий.

Вже мене в листопаді немає.

Все минає, лиш сни уціліли.

 

І підхоплять вітри-трубадури

Сторозколоте зорями небо.

Ми самі заховались за мури.

Заворожені. Може, так треба.

 

Приспів:

 

А білий птах летить у снах.

І я, як в юності радію.

Несе кохання і надію

На обезболених крилах.

 

І кличу я із літа: «Не вірю,

Що лелека уже не в повітрі!»

Його чорне розкошлане пір 'я

Смерекові обтрушує вістря.

Іще ходять по груди у травах

Лелечата з минулого — білі.

Стигне кава в долонях гіркава...

Облітають пір ’їни згорілі.

 

Приспів:

 

А білий птах летить у снах.

І я, як в юності радію.

Несе кохання і надію

На обезболених крилах.

Читець.

Пригріло сонце з високості,

Сади вишневі розцвіли.

Піду на пасіку — у гості

До б.иігородної бджоли.

Які труди, які старання!

І ні хвилини для розмов.

Все прилітання, відлітання

Без будь-яких перебудов.

Кажу бджолі: «Остерігайся,

Хімічну труту обійди.

А там старайся і не здайся, —

То й будуть воски і меди».

Я раював і тихо вірив:

Не вмре бджолине ремесло.

Та струсонулося на вітрі

Страшне чорнобильське число.

 

1-й ведучий. 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хви¬лини 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над чет¬вертим реактором Чорнобильської атомної електрос¬танції нічну пітьму розірвало полум'я. Мирна щасли¬ва весна перестала існувати для жителів Полісся.

2-й ведучий. Достатню тишу на річці Пріорці по¬рушили собаки, які своїм телепатичним способом дізналися про тяжку і непоправну біду, що спіткала людський рід, у тому числі й собачий. Вони вили, ска¬вучали, тоненько дзявкотіли. Спросоння ніхто нічого не міг уторопати. А то рвонув четвертий реактор, і остаточно закінчилася ера «мирного атома». Якби ми розуміли мову тварин, вже тієї ж миті довідалися, що віднині наша земля вже не та, й вода, й повітря. Все стало вороже, навколо — смерть. Без смаку, кольору, запаху.

1-й ведучий. 1 так, ніч з 25 по 26 квітня, о 1 годині 23 хвилини 40 секунд. Точний час вибуху визначився не відразу. Розходження в хвилинах — це природньо. Адже люди дивилися на свої годинники, а ті показу¬вали свій час.

2-й ведучий. За свідченням очевидців, які знаходилися поза четвертим блоком, приблизно о 1 годині 23 хвилини відбулися вибухи, над блоком злетіли іскри і шматки предметів, що горіли. Частина з них впала на дах машинної зали. Почалася пожежа.

1-й ведучий. Відразу після одержання сигналу три¬воги до місця вибуху виїхала пожежна автоцистерна, а також насосна станція і пожежний автомобіль на чолі з-начальником караулу, лейтенантом Володими¬ром Правиком. 1 година 30 хвилин. До станції під'їха¬ла машина Правика.

2-й ведучий. Із документів: «До моменту прибуття двох підрозділів на чолі з начальником караулу, лей¬тенантом Правиком В.П. пожежею був охоплений четвертий енергоблок, дах машинного залу, створи¬лась реальна загроза поширення пожежі по всьому даху машинного залу, на третій енергоблок. Лейте¬нант прибув на об'єкт, правильно оцінив ситуацію, підтвердив підвищений (номер 3) виклик, вибрав вирішальний напрям для роботи бойової ділянки і в умовах високого рівня радіації, проявляючи стійкість, мужність, забезпечив успішне гасіння». За караулом Правика прибув і його побратим Віктор Кибенюк. І вони вступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про своє життя. Всі чітко усвідомлювали небезпеку, тому,' як і личить воїнам, зовсім не берегли себе.

1-й ведучий. 1 годину 20 хвилин Володимир Пра-вик перебував серед смертельних променів радіації. Цього часу було достатньо, щоб обірвати його корот¬ке життя.

2-й ведучий. Залишилися його мати, дружина, до¬нечка, товариші. І листи, багато листів...

1-й ведучий. Ці листи вже стали історією, і з доз¬волу дружини Володимира Правика Надії Правик во¬ни є доступними для нас. Ось декілька уривків із них...

1-й студент. «Здрастуй, коханої Тільки вчора роз¬мовляв з тобою, чув твій голос, а загається, це було так давно. Так давно не чув я твоїх пісень, я так їх люблю, вони для пене, як казка... Яке щасливе життя буде у нас! Ти завжди живеш у моєму серці і ніколи його не покинеш. Ти його друга половина. Спасибі за всі світлі хвилини наших зустрічей. За те, що я щас¬ливий їх чеканням».

2-й студент. «Наречена моя, ненаглядна! Після пер¬шої телефонної розмови я стрибав від радощів, коли йшов додому і трохи не впав у яму. Але радість була такої великої сили, що перелетів через неї і лиш тоді зрозумів: що міг же і впасти. Я дуже тебе кохаю і як¬що потрібно буде віддати життя — віддам, тільки б ти була щасливою, щоб твоє обличчя не помрачала тінь печалі».

Твій Володя.

3-й студент. «Моя дорога дружинонька... Вчора був у батьків, оглянув город і те місце, де стояв наш весільний шалаш... Які це хороші, милі часи. Правда, ще знайшов пару зламаних виделок і подумав: хтось із заздрощів їх потрощив, дивлячись на наше щастя. Кладу тобі в конверт пролісок, два їх виросло у нас під вікном. Один залишаю собі, а цей нехай нагадує тобі про мене! Приїжджай. Тепер ніхто не забере тебе у мене. Я буду спішити додому, до своєї дружи¬ноньки. А ти будеш мене зустрічати, що може бути прекрасніше, коли тебе ждуть дома і зустрічають на порозі».

Цілую, Володя.

4-й студент. «Дорога, мила людино! Ми знайшли свою долю: так і повинно було бути, і нашим дітям ми колись розповімо, як в голубій нашій юності зустрічалися ми для життя і щастя. Адже всі наші дні — це боротьба за те, щоб більше було добра і справедливості, чесності, більше порядку для нас і дітей наших».

Твій Володя.

5-й студент. «Добрий день, дорогі мої... Живу я доб¬ре. Поселили нас в інституті — клініці для огляду. Як ви знаєте, тут всі, хто був тоді, так що мені весе¬ло, адже мій караул весь при мені. Ходимо, гуляємо ве¬чорами, милуємося вечірньою Москвою. Одне погано, що милуватися доводиться із вікна, і, напевно, місяців півтора-два. Такі тут закони. Поки все не обстежать — не випустять... Ти читаєш цього лис¬та і плачеш. Не треба, витри сльози. Все обійшлося добре. Ми ще сто років проживемо».

. Твій навіки Володя.

2-й ведучий. У рядки документів не можна помісти¬ти основного: горе молодої дружини Володимира Правика, адже їхній донечці ледь виповнився 1 місяць, ко¬ли не стало батька, сльози батьків і брата.

1-й ведучий. 26 квітня, 5 година ранку. Ліквідова¬но пожежу всередині і на даху машинної зали.

Читець.

Над Чорнобилем журавлі летіли —

З вірою вертались навесні.

Мов сніжниця, попелище біле

Розвівалося в рідній стороні.

Там горіли гнізда і гніздечка,

Поржавіли хвоя і трава.

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону ні крику —

Тільки погум виморених крил,

Журавлі несли печаль велику

Наче тінь невидимих могил.

 

1-й ведучий. 26—ЗО квітня — викид радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора і їх поширення на території Білорусії, України і Росії.

2-й ведучий. За даними космічних спостережень радіоактивна хмара пройшла не тільки над країнами Європи, але й над районами Східного Сибіру, Азії, Африкою, а потім досягла Північної Америки. Найпо¬тужніше витікання і витрати радіоактивних про¬дуктів спостерігалися у перші 2—3 доби після аварії. 1-й ведучий. На момент аварії на станції перебува¬ло близько 200 працівників, з яких 9 отримали опіки різного ступеня, а один помер у лікарні. Від радіоак-тивного опромінення в перші дні після катастрофи померло кілька десятків людей.

Читець.

Впала з неба додолу

потривожена ангелом зірка.

Покотилась по обрію,

збурила зоряну синь.

На душі стало сумно,

на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава —

то полин.

Чом же ти, Україно,

материнська вербова колиско,

Знов така мовчазна,

мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози,

і болять твої рани так близько.

Чом не просиш у Бога

ти здоров'я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом —

не нужденні ні хлібом, ні сіллю.

^Як же ти допустила,

що скалічили душу твою ?

... Впала з неба зоря —

покотилась чорнобильська зірка.

Чуєш, рідна моя,

Бог шепоче до тебе: «Люблю...

Я люблю своїх діток,

матерів твоїх сльози рахую,

І батьків твоїх стогін

віддасться у серці моїм.

Ти хоч слово скажи,

хоч тихенько, тебе я почую.

Я за тебе страждаю,

Я за тебе помер на хресті...»

Сіра осінь прийде,

готуватись до вічності треба.

І петля радіації

стягує шию твою.

Встань, моя Україно,

протягни свої руки до неба!

Знай: Христос Ісус

ще чекає молитву твою.

1-й ведучий. Ніч. 27 квітня. «Заглушені» перший і другий енергоблоки станції. Про те, що сталося в Чорнобилі знало лише керівництво України — В. Щербицький, О. Ляшко, В. Шевченко та інші по¬садові особи, але потрібних заходів не було вжито.

Достовірну інформацію про катастрофу мав М. Горбачов, але він теж не довів її до населення. Нез¬розумілою була позиція високопоставлених посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, які протя¬гом тривалого часу не тільки замовчували справжню не-безпеку аварії на Чорнобильській АЕС для здоров'я лю¬дей, а й поширювали дезінформацію, що призвело до переопромінення великої кількості населення України.

2-й ведучий. 27 квітня. Початок 'засипки аварійно¬го реактора з вертольоту. З 27 квітня по 10 травня скинуто близько 5000 тонн піску, глини, свинцю, спо¬лук бору, доломіту.

1-й ведучий. 27 квітня. Ранок. Урядова комісія прийняла ухвалу про евакуацію населення міста Прип'яті. О 12 годині 10 хвилин по місцевому радіо передано повідомлення Прип'ятського міськвиконко¬му про евакуацію. Більше 1200 автобусів, 200 ван¬тажівок, два дизель-поїзди, теплоходи дали змогу ева¬куювати 47 тисяч чоловік (у тому числі 17 тисяч дітей, 80 лежачих хворих) протягом 2,5 годин.

Читець. .

Ні людиночки довкола, —

Школа,

Школа

Охолола,

Вікна, двері розчинила —

Ні зошитка, ні чорнила...

— Ученики і завучі,

\ куди ж це ви? \

— Світ за очі —

подалі од лиха —

поза море дихать...

1-й ведучий. 29 квітня, Весь персонал станції пере¬базований у піонерський табір «Казковий». Створе¬но штаб ЧАЕС.

2-й ведучий. І травня у Києві відбувається святко¬ва демонстрація, старт велогонки миру.

1-й ведучий. Про небезпеку населення Швеції дізналося раніше, ніж в Україні, у Києві за участю дітей відбулася першотравнева демонстрація, про не¬безпеку було повідомлено лише через 10 днів після аварії, тоді як багато представників партноменклату-ри вже встигли вивезти своїх дітей.

2-й ведучий. У Києві вийшли сотні тисяч людей, що не підозрювали про небезпеку радіації. Демонстрації пройшли в інших містах України, де був високий рівень забруднення. За підрахунками фахівців викид радіоак¬тивних речовин на Чорнобильській АЕС у 90 разів пе-ревищував кількість відходів, що утворилися після ви¬буху атомної бомби над Хіросімою.

1-й ведучий. 2 травня. У зв'язку з погіршенням радіаційної ситуації з 18 годин почалася евакуація на¬селення сіл 10-кілометрової зони (10 тисяч чоловік). Читець.

здається, хтось жалібно кличе,

Хтось блукає у сірій імлі...

Ні, то чайка так сумно курличе,

І в зажурі стоять журавлі.

 

А «прогрес» наче впав в божевілля,

Міненерго танцює, як смерть...

А Чорнобильське чорне похмілля

Над людьми — як дамоклів меч.

 

1-й ведучий. З травня. Прибула і почала роботу група шахтарів з Донбасу й Тули, їхнє завдання — створення під фундамент 4-го енергоблоку 160-ме-трового тунелю для бетонної плити під реактором із системою охолодження.

Читець.

Одхилися, квітко, од вітру,

бо який він,

який він,який?

Одхиліться і ви, ластівки,

я квітневому вітру не вірю.

Цей чорнобильський вітер...

1-й ведучий. З травня. На запрошення уряду до Москви прилетів доктор Гейл з бригадою лікарів. На кошти Арманда Хаммера були закуплені медикамен¬ти на 600000 доларів. 13-м постраждалим променевою хворобою були зроблені операції з пересадки кістко¬вого мозку.

2-й ведучий. Але і це не допомогло витягнути лю¬дей з лап невидимого ворога. Разом з Володимиром Правиком працювали пожежники Микола Васильо¬вич Ващук, Василь Іванович Гнатенко, Віктор Мико¬лайович Кибенко, Микола Іванович Татаренко, Воло¬димир Іванович Тишура. Вони стали першими жерт¬вами Чорнобиля.

(У залі запалюються свічки, звучить запис «Вічна пам'ять»).

Читець.

Твоя могила, наче рана,

Мов нитка срібноткана,

Мов сизий цвіт,

Зірваний спозаранку

Твій синій цвіт.

Твій цвіт.

1-й ведучий. 4 травня. Початок евакуації населен¬ня в радіусі 30-кілометрової території України, Біло¬русії від реактора, з господарського обороту вилуче¬но близько 190 тис. га, а забруднено радіонуклідами до 50 тис. кв. км (8,2% території України). Ця аварія лягла великим тягарем на економіку України.

Читець.

Було село,

село було,

було, було,

та загуло.

Що не хата — то вже пустка.

Люди ж, люди де поділись?

І знялись та й полетіли

голубами,

журавлями

над лісами,

над полями.

Сіли собі на стерні

у далекій стороні.

2-й ведучий. У країні з обов'язковою загальною освітою панує натомість загальна неосвіченість. Ши¬рокий загал нічого не знає про шкідливість хімічних речовин та фізичних явищ. Гірко нині усвідомлювати, що коли б у нас справді в пошані була наука, вибух 4-го реактора міг би обійтися нам меншими втратами. На превеликий жаль, ціна трагедії надто значна.

1-й ведучий. Від аварії постраждало населення ба¬гатьох регіонів України, Білорусії, Росії. 160 тисяч чоловік із 170 населених пунктів змушені були зали¬шити свої будинки і переїхати на нові місця прожи¬вання.

Величезних збитків було завдано господарствам Київської, Житомирської, Чернігівської областей. Тільки в Україні від Чорнобильської катастрофи постраждало 3,5 млн. чоловік, 73 тис. з яких стали інвалідами.

(Показ документального фільму про чорнобильську трагедію).

2-й ведучий. На ліквідацію наслідків катастрофи тільки в 1988-4990'рр. витрачено понад 20 млрд. крб. (за тодішнім масштабом цін).

1-й ведучий. У диявольському казані Чорнобиля згоріли не лише наявні уявлення про перемогу над силами природи. Тут перетворюються на попіл людські долі, сподівання на щастя, сама воля до жит¬тя. У числі жертв Чорнобиля — не лише полеглі по¬жежники й покалічені ліквідатори, а й той чоловік, який 3 травня раптово помер у своїй машині, і та мо¬лода вродлива жінка, яка недавно без видимої причини вистрибнула з вікна своєї квартири, й багате інших.

У ліквідації наслідків було задіяно до 600 тис. осіб Десятки тисяч з них стали інвалідами, багато помер ло. Наслідки аварії негативно позначилися на здо ров'ї 2,5 млн. людей.

2-й ведучий..Щорічно за рішенням Верховної Рале¬на ліквідацію наслідків аварії виділяється по^^ 5 млрд. крб. Сумарні витрати України, пов'язані ; аварією на ЧАЕС, досягли на момент її закрить 130 млрд. доларів. В окремі роки на захист пострах далого населення і території виділялося 12% бюдже ту, що перевищувало витрати на науку і культуру.

Наслідки аварії не ліквідовані до цього часу Серйозні побоювання викликає стан «саркофага» що був споруджений над 4-м блоком. Для остаточно ліквідації наслідків аварії необхідні великі кошти і зу силля всього міжнародного співтовариства.

Лунає пісня. «Чорний вітер»,

Несеться чорний вітер,

І чорний біль

Торкається сердець.

І поросли на схилах

Чорні квіти.

І чорним став

На цвинтарі чебрець.

 

Приспів:

 

Куди ж поділось росяне світання ?

Чому безсила батьківська земля?

Усі мовчать. Кругом одне мовчання.

Померлих предків голос промовля:

«За що страдаєм, рідна Україно?

За що прокляття на оцій землі?

.. Тут вже не може вижити дитина,

І не курличуть в небі журавлі».

Хай голос предка

Розум живих збудить,

Болючим криком серця —

Немовля.

Бо ми ж то є не привиди,

А люди,

А годувальниця —

Одна земля...

 

Приспів.

Бідою переповнилася чаша.

За що караєш,

Боже, нам скажи?

О, Господи, гріхи помилуй наші

І Україну-неньку

Збережи!

Приспів.

 

Викладач. Наші учні провели дослідницьку роботу з пошуку в нашому краї ліквідаторів аварії на ЧАЕС і представили творчі роботи на тему: «Свідчення ліквідаторів аварії на ЧАЕС» та «Чорнобиль у долі моєї родини». Сьогодні у нас у гостях ліквідатори аварії на ЧАЕС, місцеві жителі, для яких аварія стала трагедією. Вам слово, шановні!

(Спогади ліквідаторів аварії на ЧАЕС).

1-й ведучий. Ми повинні бути співчутливими до чужого горя. Часто за власними турботами люди ста¬ють байдужими до інших. Ми завжди повинні йти на допомогу іншим, уміти захистити їх — тих, хто по¬требує захисту: люди чи природа.

2-й ведучий. Так. У книзі «Чорнобиль» Ю. Щербак наводить роздуми академіка Легасова про те, що «трагедія могла б і не бути, якби не байдужість і безвідповідальність». Ми повинні бути гідними свого народу, у потрібну хвилину стати на його захист, прийняти правильне рішення, щоб не зганьбити сво¬го народу. Бути чесними і сміливими. Насамперед ду¬мати про тих, хто тебе оточує, а не про себе.

Викладач. Виконуючи взяті на себе зобов'язання, Україна закрила Чорнобильську АЕС. 15 грудня 2000 р. ІІ урочистій атмосфері Президент України Л. Кучма о і 3 годині 18 хвилин за київським часом дав наказ про зупинення останнього працюючого блоку на станції.

І в нове століття Україна ввійшла без Чорнобильсь¬кої станції, але з проблемами, які вона породила. Се¬ред основних проблем можна виділити такі:

— витрати Україною близько 7% енергетичних по¬тужностей із закриттям ЧАЕС;

— проблема працевлаштування фахівців і обслуго¬вуючого персоналу станції;

— необхідність добудови компенсуючих потужнос¬тей на Рівненській, і Хмельницькій АЕС, на що в країні немає власник/Коштів.

Проте закриття ЧА^С стало для України епохаль¬ним актом, як підкреслЦв Президент Л. Кучма, з кіль¬кох причин:

• по-перше, як данина пам'яті тим, хто загинув при ліквідації аварії чи від її наслідків, від хвороб, викли¬каних аварією;

• по-друге. Україна підтвердила вірність своїм міжнародним зобов'язанням;

• по-третє. Україна остаточно попрощалася зі спад¬щиною тоталітарного минулого, його сваволею і без¬гласністю, байдужістю і жорстокістю, до людини, суспільства і природи;

• по-четверте. Україна підтвердила свій намір бу¬дувати майбутнє виважено і відповідально, керую¬чись європейським вибором, турботою про наступні покоління українського народу і всього людства.

Світове співтовариство схвально зустріло закриття Чорнобильської АЕС.

2-й ведучий. Від тої миті, що чітко розділила наші долі, минуло багато років. Сумний ювілей. Так і буде тепер: напередодні Першотравня вітаємо один одно¬го з тим, що живі, й будемо зичити мужності і стійкості.

1-й ведучий. Будьте ж здорові, наскільки можете, любі друзі, і радійте життю, не забувайте про обов'язок поставити свічку й за інших рятівників, хто відвів од нас катастрофу, і за інших, непричетних ні до ядерного ремесла, ні до аварії, хто відкрив со¬бою список безневинних жертв.

2-й ведучий. Трагічний ювілей. Нема родини, де б не запалювали нині кілька свічок. Якщо є кому запа¬лити, бо вже вмирають люди цілими сім'ями. 1-й читець.

Жасмин цвіте, і трави косять,

ї сіно пахне, і п 'янить,

І йдуть дощі, коди не просять,

Із вітром колос гомонить, —

Усе живе жадає жити,

Снаги і сили повне вщерть.

І важко, й страшно розуміти,

Що над усім чекає смерть.

(М. Луків «Народичі») 2-й читець.

Дай сил мені, Боже,

в далеку дорогу

крізь лози, морози,

крізь гори.

Крізь біль і погрози,

крізь докір і сльози,

аби не придатись

насильству і злості,

не вибитись в гості

на світу помості

На світу помості,

як та потороча,

що землю безплідно,

бездумно толочать.

Як та без народу,

без роду повсюди,

для котрої всюди

однаково буде.

Дай сил у безсиллі,

дай віри в зневірі.

І дай обереги

од всіх бузувірів.

Лунає мелодія пісні «Чорнобильська зона»

Викладач. З'ясуємо за тлумачним словником лек¬сичне значення слова «мартиролог».

1-й ведучий. Мартиролог (з гр. — мученик):

1.. Збірник церковних оповідань про християнсь¬ких святих і мучеників за віру.

2. У переносному значенні — перелік осіб, що за¬знали гонінь, утисків, або перелік покійників.

2-й ведучий. Тож впишемо до нашого мартироло¬гу шістьох героїв, які зазнали радіаційного впливу під час ліквідації наслідків аварії і померли.

1-й ведучий. Сьогодні згадаємо тих перших, які кинулися у вогонь, у небезпеку, які затулили собою не тільки близьких своїх, але й усіх нас.

Пожежники, які гасили пожежу, були уражені променевою хворобою, багато з них померло, а тим, хто вижив, хвороби й досі нагадують про аварію. Ці люди захистили нас.

І хай пам 'ять про них буде вічна,

Як вічним є щорічне полум'я

Чорнобильських поминальних свічок.

2-й ведучий. Біля мартирологу горять поминальні свічки — свічки надії. Полум'я їхнє в наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити! І ніколи більше не допустимо нових чорнобилів, не завдамо рідній землі страждань і мук.

Читець.

МОЛИТВА

0 зглянься на поклик, на смутні благання.

Невже ж на землі ми останні, останні?

Яка на роду на моєму провина?

1 чим завинила маленька дитина?

Я голосно кличу тебе, покликаю: мій Боже!

Відлуння ж немає, немає...

Почуй моє слово і зглянься на мене:

Пошли хоч надію спасенну, спасенну,

Бо хто ж, окрім тебе, ще нам допоможе...

— О Боже Великий, мій Боже... мій Боже...

Дай певність на радість, умнож наші сили,

Аби підняли ми обпалені крила,

Щоб швидше минувся час лиха й випроби,

Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль...

Зміцни мою віру у завтрашню днину,

Що славив імення Господнє віднині...

О Боже...

 

Лунає пісня «Страждалмш моя Україна»

І радість моя, і незгасний мій біль —

То рана у серці єдина...

На мертвій землі наш стоїть Чорнобиль.

Страждальна моя Україна.

Дивлюсь на сріблясті тополі здаля,

І смуток під кронами лине.

Знедолена наша козацька земля, і

Страждальна моя Україна.

Ні горю, ні смутку немає кінця.

Так в чому ж є наша провина?..

Знесилені, зморені болем серця.

Страждальна моя Україна.

Ще чорнії сили живуть поміж нас,

А з ними — зневіра-рутина.

Та прийде, я вірю, оновлення час,

Страждальна моя Україна.

Заключне слово викладача.

Національною трагедією став вибух 26 квітго 1986 року на Чорнобильській АЕС,Чорнобиль став апофеозом злочинів тоталітарно системи України, що народила байдужість, некомпе-тентність, халатність. Український народ був постав лений на межу виживання. Величезні площі землі навколишнє середовище, флора і фауна були забруд-нені радіацією. Чорнобильська аварія змусила насе лення України замислитись над наслідками господа рговання союзного центру, продемонструвала ли¬цемірство горбачовської «гласності», спонукала ук раїнську громадськість активізувати боротьбу за пра¬во проведення самостійної економічної політики.

Одним із наслідків Чорнобильської катастрофи стало розгортання в Україні антитоталітарних рухії (екологічного, національно-визвольного). 13 листопа¬да 1988 р. у Києві відбувся перший у новітній історії України масовий мітинг (близько 20 тис. учасників), присвячений екологічній проблемі. На ньому гостро ставилося питання про відповідальність конкретних посадових осіб за приховування негативних наслідків Чорнобильської катастрофи.

Але населення не отримало й досі не отримує ні належної інформації про наслідки аварії, ні належної допомоги.

У час національного відродження на долю матері-Ук¬раїни випав важкий тягар. їй доводиться виносити вс біди, негаразди життя, Чорнобильське горе, пережита тяжкі пороки суспільства і благословити дітей у світ.

Після виховного заходу всі учасники Години скорбо ти «Білий птах з чорною ознакою», присвячено 19-й річниці трагедії в Чорнобилі прямують до пам'яі нбго знаку в честь героїв жертв Чорнобиля. Н; гранітному камені нанесено такі слова: «І упала з неб. велика зірка. Ім'я тієї зірки Полин Чорнобиль». Символічний дзвін поруч, що сповістив у 1986 році пр-аварію століття, нехай і сьогодні тихо відгукнеться в наших серцях, будить їх, ніби дзвіночком, для житгя і добра . Студенти кладуть до пам'ятного знаку червоні тюлі пани в тривозі почуттів, викликаних квітучою весною чорним попелом тих уже далеких днів.