Виховна година "Людина і час"

Вітаю!

Вітаю всіх, хто стоїть на мосту! Не бійтеся, міст витримає, бо він незвичайний, чудовий. Він, як веселка в небі, великий,  різнокольоровий і таки міцний. Бачите, з одного боку-літо, а з другого-осінь. А що ж посередині? Ріка часу. Невпинно несе свої чарівні води-дні, години, хвилини… І міст єднає минуле й сьогодення. Ну правда, зовсім недавно навкруги буяла природа зеленню, квіти раділи довгому дню, пташки весело щебетали(новинами ділилися!), звірі ховалися в день від безжальної спеки, чекали на прохолодну ніч… А люди? Насолоджувалися відпустками, набиралися сил, бо невдовзі… Так, осінь. Подивіться на другий берег. Мало що змінилося. Начебто ж осінь прийшла, а літнє тепло царює. Це на перший погляд. А на другий… Придивіться: день став коротшим; ранок, немов хто вимив, такий він прозорий; повітря свіже-свіже; та й пташок не чути(готуються до відльоту, дорога дальня). І знову запитання: а люди? А люди-на мосту. Дивляться на вже минуле літо, радіють спогадам і так тихенько, повільно повертаються до осені. Хтось сумує, хтось терпіти її не може, хтось чекає вже нового року…

А я люблю осінь. Це моя пора-пора роздумів, розмаїття фарб, сподівання на краще.