БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН БУДОВИ І ВЛАСТИВОСТІ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН БУДОВИ І ВЛАСТИВОСТІ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

план1. Біологічне значення нервової системи.2. Загальний план будови нервової системи.3. Властивості нервової системи.4. Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга.

1. Біологічне значення нервової системи. Нервова система регулює, поєднує, узгоджує діяльність органів і систем організму, обумовлює оптимум функціонування, об‘єднуючи усі частини організму в єдине ціле. Нервова система забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем, а також діяльність людини не тільки як біологічної, але й соціальної істоти. Нервова система забезпечує психічні процеси (сприйняття, мовлення, навчання, пам’ять, мислення, емоції), за допомогою яких людина не тільки впізнає навколишнє середовище, але й змінює його.

2. Загальний план будови нервової системи. Основною структурною і функціональною одиницею нервової системи — є нейрон Це складно побудована нервова клітина, яка сприймає, переробляє подразнення і передає їх до різних органів тіла.

Нервова система поділяється на центральну і периферичну. Центральна нервова система складається з головного і спинного мозку. До периферичної нервової системи належать 12 пар черепно-мозкових нервів і 31 пара спинно-мозкових нервів, їх сплетіння, нервові вузли або ганглії (невеликі скупчення тіл нейронів, що лежать в різних частинах тіла).

Периферична нервова система людини умовно поділяється на соматичну та автономну (вегетативну). Соматична нервова система (від грец. soma - тіло) іннервує довільну мускулатуру скелета та деяких внутрішніх органів - язика, глотки, гортані, очного яблука, середнього вуха. Автономна (вегетативна) нервова система (від грец. аutos – сам) - іннервує всі внутрішні органи, ендокринні залози та мимовільні м‘язи шкіри, серце та судини, тобто органи, що здійснюють вегетативні функції в організмі (травлення, дихання, виділення, кровообіг тощо) та становлять внутрішнє середовище організму.

Автономна (вегетативна) нервова система Автономна (вегетативна) нервова система поділяється на симпатичну і парасимпатичну. Симпатичні нерви іннервують всі органи і тканини організму (прискорюють і підсилюють скорочення серця, розширюють зіниці, підвищують кров’яний тиск, підсилюють обмін речовин тощо). Парасимпатичні нерви іннервують органи шиї, грудей, живота.

Симпатична частина автономної нервової системи сприяє інтенсивній діяльності організму, особливо в екстремальних умовах, коли потрібне напруження сил. Парасимпатична частина автономної нервової системи сприяє відновленню втрачених організмом ресурсів, забезпечує нормальну життєдіяльність людського організму у стані спокою та під час сну (уповільнює скорочення серця та зменшує їх силу, звужує зіниці, знижує кров’яний тиск).

3. Властивості нервової системи. Основними властивостями нервової системи є: Збудливість. Провідність. Гальмування.

ЗБУДЛИВІСТЬЗбудливість проявляється у виникненні збудження у відповідь на дію того чи іншого подразника. Здатність живих систем під впливом подразників переходити із стану фізіологічного спокою до стану активності називається подразливістю. Подразники організму поділяють на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні подразники — це фізичні і хімічні зміни внутрішнього середовища, наприклад, зміна осмотичного тиску, хімічного складу крові, вплив гормону, вуглекислого газу, нервового імпульсу. Зовнішні (контактні і дистантні) подразники бувають трьох видів:фізичні – механічні (тиск, укол), температурні, звукові, світлові, електричні;хімічні — кислоти, луги, солі, пахучі і смакові речовини, отрути, тощо;біологічні — всі живі істоти, віруси.

За фізіологічним значенням: За фізіологічним значенням розрізняють адекватні і неадекватні подразники. Адекватний подразник — агент, що діє на тканину, пристосовану для його сприймання (наприклад, світло — на око, нервовий імпульс на м’яз). Усі інші подразники для цієї тканини неадекватні. Найменша сила подразнення, здатна викликати збудження, називається пороговою силою. Сила подразнення, яка не викликає збудження, називається підпороговою. Сила подразнення, більша за порогову, називається надпороговою.

ПРОВІДНІСТЬПровідність — здатність передавати збудження, що виникло, — є другою важливою властивістю нервової тканини. Проведення збудження можливе лише за умови цілості нерва і збереження його життєвих властивостей.

синапс. Сина́пс — структура, яка дозволяє нейрону (нервовій клітині) проводити електричний або хімічний сигнал в іншу клітину (нервову, м'язову, тощо.). Найчастіше виробляються серед медіаторів: ацетилхолін, адреналін і норадреналін.

ГАЛЬМУВАННЯКрім процесів збудження, в діяльності ЦНС важливу роль відіграють і процеси гальмування, які є своєрідним діяльним станом, що викликаний збудженням і з ним пов’язаний. Гальмування запобігає виснаженню нервових клітин при дуже сильних і частих подразненнях. Численними дослідами встановлено, що збудження в одних центрах нервової системи викликає гальмування в інших.

4. Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга. Рефлексом (від лат. reflexus - відбиття) називається закономірна реакція організму на подразнення, здійснювана через ЦНС. Рефлекторні реакції організму можуть виникати у відповідь на найрізноманітніші впливи як зовнішнього, так і внутрішнього середовища і можуть проявлятися у виникненні або зміні діяльності будь-якого органу або їх системи.

Рефлекторна дуга1 - рецептор (наприклад, у шкірі); 2 - чутливе волокно - периферичний відросток чутливої нервової клітини; 3 - тіло чутливої клітини (міститься в нервовому вузлі); 4 - центральний відросток чутливої клітини; 5 - ділянка нервової системи (вставний нейрон, який міститься в спинному мозку); 6 - відцентровий руховий нейрон; 7 - аксон рухового нейрона; 8 - м‘яз (ефектор).

У складі рефлекторної дуги розрізняють 5 ланок: Рецептори. Доцентровий (чутливий) нейрон Ділянка нервової системи Відцентровий (руховий) нейрон Ефектор

Рецептори:1. Рецептори (від лат. receptor - той, що сприймає) – чутливі нервові закінчення, які сприймають подразнення. Рецептори різні за своєю будовою, місцезнаходженням і функціями. За місцем розташування рецептори поділяються на: екстерорецептори (від лат. exter – зовнішній, receptor - той, що сприймає), які сприймають подразнення зовнішнього середовища; до них належать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри, органів нюху, смаку;інтерорецептори (від лат. interior – внутрішній, receptor - той, що сприймає), які сприймають зміни внутрішнього середовища організму; розташовані в тканинах внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин); пропріорецептори (від лат. proprius – власний, особливий, receptor - той, що сприймає), які сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м’язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

2. Доцентровий (чутливий) нейрон - аферентний нерв, який передає збудження від рецептора в ЦНС. 3. Ділянка нервової системи (нервовий центр, ЦНС), де збудження, зазнавши складних змін, передається на відцентровий нейрон;4. Відцентровий (руховий) нейрон - еферентний нерв, що несе збудження від центральної нервової системи до робочого органу; 5. Ефектор (виконавчий орган), який відповідає на подразнення (м’язи, залози, кровоносні судини).

Згідно з ученням І. П. Павлова, будь-який рефлекторний акт складається з трьох ланок: подразник → мозкова робота → виконавча діяльність організму у відповідь на цей подразник. але, коли виконавчі органи здійснюють ту чи іншу рефлекторну роботу, вони, в свою чергу, посилають в мозок аферентні (чутливі) сигнали, які інформують його про те, які зміни відбуваються в організмі. тому,

рефлекс відбувається не за принципом дуги, а кільцеподібно: подразник → мозкова робота →діяльність організму у відповідь на подразник → зворотна аферентація → нова мозкова робота → нові уточнені "накази" виконавчим органам і т.д. Нервові центри легко втомлюються, що виявляється в поступовому зниженні і повному припиненні рефлекторної відповіді при тривалому подразненні рецептора.

Дякую за увагу!ppt_x