Богдан-Ігор Антонич. Життя і творчість. Презентація, 11 клас

Богдан-Ігор Антонич(1909-1937)Підготувала Д. Губська, учениця 11-А класу

Територія Лемківщини (зелений контур)Богдан-Ігор Антонич (імʼя при народженні – Богдан) — український письменник, перекладач, літературознавець, який походить з Лемківщини (див. карту). Його сім'я інтелігентна, національносвідома.. Батько, священник Василь Антонич-Кіт (своє прізвище змінив) був активним громадським діячем, організовував свята, вшанував роковини Т. Шевченка, дбав про освіту молодіПодальший національний розвиток відбувався, як не диво, коли Богдан-Ігор був студентом Львівського університету: тогочасний Львів — місто багатонаціональне, але більше важила у ньому польська культура. Різнобічне оточення сильно вплинуло на творчість Б.-І. Антонича. Один з професорів особливо цікавився українською мовою, зацікавлюючи й студента. Він вчився на польській філології, міг цілком йти в польську літературу, схоже як М. Йогансен в німецьку.

В 1920/30-і він зацікавився місцевими українськими товариствами, з педантичністю вивчав мову, шукав свій літературний стиль, надихаючись і діячами Наддніпрянщини. Так, особливо в ранній поезії («Привітання життя», 1931 р.) відчувається значний вплив Є. Плужника, П. Тичини, М. Рильського. Тому не можна його віднести суто до одного напряму, бо вчувається і символізм, і неокласицизм (часом вживає сонетну форму), і авангардизм. Його творам характерні міфософічне ставлення до природи, що сповнюється образами язичництва, химерно переплітається з християнством. Мова його творів сповнена діалектами. однак це не те, що повинно зупиняти, якщо хочеться сповнитися й самому тих незвичайних звуків і образів. Не забуваймо й про те, що Б.-І. не є суто "лемківським". Ні! В його збірках порушуються проблеми тогочасної сучасності всієї України. Так, поет пише в 1934 році вірш "Слово до розстріляних", бо йому ті, фактично незнані, люди близькі, як стане близьким він сам шістдесятникам. Тож недарма ми згадуємо Б.-І. Антонича як того, хто «був хрущем і жив колись на вишнях».

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна,квітчаста батьківщино вишні й соловейка!Де вечори з євангелії, де світанки,де небо сонцем привалило білі села,цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.16 квітня 1935 Дякую за увагу!Підготувала Д. Губська, учениця 11-А класу