Прогулянка рідним Харковом

Інтегрований урок-прогулянка «Ласкаво просимо до Харкова!»

( 11 клас)

Мета: Пізнавальна – навчати учнів здобувати інформацію, осмислювати її; шукати зв’язки між фактами, подіями, явищами, робити висновки.

Розвивальна – розвивати в учнів вміння аналізувати, порівнювати, зіставляти окремі явища із різних точок зору, розглядати їх у єдності поглядів; спонукати учнів до бажання отримувати моральні уроки через осмислення творів та подій літераторами, істориками, мистецтвознавцями

Виховна – виховувати  в учнів зацікавленість історією рідного міста, людьми, що творили його історію; естетичний смак.

Оформлення дошки:

Харків  не те місто, у якого душа нараспашку. Щоб зрозуміти його, варто придивитися уважніше.

Для миру, добра  та любові 
Наш Харків піднісся здавна. 
Завжди трудовий, науковий 
Красивий, як втіха-весна.    (В. Бабешко)

Час відправлення: 9²⁵ год.

Час прибуття: 10¹⁰ год.

Спонсори:

Українська мова

Українська література

Історія

Мистецтво

У програмі прогулянки:

1) «Харків – моя любов» (пісня)

 2) «Наше місто, як намисто, - кольорове, чарівне» (відео)

3) «Рідний Харків – диво в нас» (вірші)

5)  «Не замовкають, шумлять вокзали» (відвідування залізничного вокзалу)

6)  Мій Харків у творах, проєктах.

Обладнання:

• відеоробота про Харків
• тексти віршів та пісень
• ілюстрації, фотографії
• комп’ютер
• квитки

Показ відеоролика про Харків(«Наше місто, як намисто, - кольорове, чарівне")

Екскурсовод: Добрий день, дорогі друзі!

Щиро вітаємо Вас із початком прогулянки  рідним містом, яке тільки
на перший погляд може здатися надто знайомим. Ми впевнені, що сьогодні ви відкриєте для себе місто Харків по-новому. Прошу приготувати для перевірки ваші квитки. Кожен учень оголошує мету своєї мандрівки.

Квиток.

ПІП учня: мета – покращувати вміння працювати  над презентацією (збір і обробка матеріалу)

Квиток.

ПІП учня: мета – збір матеріалів для виступів на навчально-практичній конференції. Квиток.

ПІП учня: мета – залучення до поезії.

 Квиток.

ПІП учня: мета – зацікавленість музикою.

 Квиток.

ПІП учня: мета – покращення вміння навичок сканування та обробки зображень.

 Квиток.

ПІП учня: мета – розвиток мовлення.

 Квиток.

ПІП учня: мета – збір та систематизація матеріалу для творів та виступів.

Шановні пасажири, ми починаємо!

  Людям, які тільки-но приїхали до Харкова, не раджу полишати вокзал. Саме звідси я пропоную почати наш екскурсійний маршрут. На першій платформі Південного вокзалу ви побачите пам’ятник батюшці Федору (героєві  роману «Дванадцять стільців» Ільфа та Петрова).  Встановили його тут недарма. У романі герой відстав  від потяга, набираючи в чайник воду, саме в Харкові. Так його й зобразив скульптор – таким, що наздоганяє потяг із чайником у руках. (фото)

Відійшовши від головної будівлі Південного вокзалу, ви опинитеся
на привокзальній площі. Вона цілком виправдано вважається однією
із найкрасивіших в Україні. Незвичайність і красу їй надають клумби
із квітами та великий фонтан. Сьогодні важко повірити в те, що в першій половині ХІХ століття на цьому місці було болото, яке не просихало.

 А особливо чарівним стає вокзал увечері, коли вмикається ілюмінація. Наш Сашко може розповісти про свої враження від вечірнього Харкова. Сашко. Я дуже люблю саме вечірні прогулянки рідним містом, яке виглядає просто надзвичайно!

 Складається таке враження, що ти потрапив до чарівної казки. Тут стільки світла, за допомогою якого створена вся ця краса! Світяться навіть дерева! А скільки відтінків кольорів можна побачити біля фонтану?! У вечірній час фонтан перетворюється на справжню музичну скриньку: його  робота супроводжується класичними музичними творами або піснями української естради.  

Екскурсовод:  Ти маєш рацію: краса вечірньої привокзальної площі просто зачаровує! А тепер звернімо увагу на надпис на будівлі вокзалу – «Харків»… Ви вже зрозуміли мій натяк на відомий вам літературний твір?

Учень:  Напевне, йдеться про п’єсу Миколи Куліша «Мина Мазайло»?

Екскурсовод: Так, саме про неї. Хто підготував доповідь про те, в якому контексті згадується  цей напис?  

Учениця: Я переглянула велику кількість критичної літератури, бо мене дуже зацікавило наступне: чому Микола Куліш увів до свого твору такий напис. Виявилося, що це сталося невипадково, бо драматург порушив надзвичайно важливі проблеми із життя тогочасного суспільства 20-тих років  ХХ ст.

 У п’єсі є цілком анекдотичний персонаж — тьотя Мотя із Курська.
Тітка Мотя вороже ставиться до українську мови й культури. У той же час її репліки просто смішні. Побачивши на вокзалі напис українською «Харків», вона цілком серйозно питає: «Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?» Те, що в українській опері «Тарас Бульба» артисти співають по-українському — «єто ж просто безобразіє!». Українська мова для неї — просто «австріяцька вигадка». Вражаючим є саркастичний вислів тьоті Моті: «По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной».

Екскурсовод: Ти маєш рацію! А тепер поміркуймо, на які негаразди тогочасного суспільства натякав Микола Куліш?

Учень: Якраз у той час Сталін оголосив похід проти Шумського, Хвильового і ВАПЛІТЕ, даючи зрозуміти, що політика “українізації” повинна провадити не до культурної, а тим більше політичної суверенності України, а всього лиш до формальної “українізації” і закріплення рабського малоросійства. Куліш, і як українець, і як комуніст, ненавидячи таку імперіялістично-реставраторську політику Москви, кинув усі свої сили на боротьбу.

Він став президентом ВАПЛІТЕ в листопаді 1926 року, замінивши її лідерів: Хвильового, Ялового і Досвітнього. Вони були політично “битою картою”, як битою буває в атаці перша передова лава. Аж до примусової ліквідації ВАПЛІТЕ 14 січня 1928року Куліш, запеклий у боротьбі, обороняв ВАПЛІТЕ і об'єднаних у ній ліпших українських письменників.

Екскурсовод: Микола Гурович Куліш є творцем «модерної драми». Його комедія «Мина   Мазайло» змушує сучасних читачів замислюватися над тими проблемами сьогодення, коріння яких сягає в далеке минуле.
         Лесь Танюк наголошував, що у творі Куліша мовна проблема, хоч важлива, але не головна. Вона є символом значно глибшої суспільно-громадської проблеми, зумовленої прийняттям чи запереченням і свого національного «я», і своєї загальнолюдської сутності.
«Комедія мала шалений успіх, бо глядач розумів Кулішеву сатиру на міщанство, національну упередженість та зверхність — від «хатнього» українського націоналізму до великоросійського шовінізму».
           Для Миколи Куліша людина була невід'ємною часткою природи, всесвіту, історичного процесу, індивідуального і суспільного життя, але все це неможливе без національного відчуття, а мова якраз і є одним
із найважливіших показників фізичного здоров'я нації. Але мова не вирішує інших проблем, що постають перед сучасником.

Екскурсовод: Яким було сценічне життя п’єси, почуємо від наступного доповідача.

Учениця:  Після постановки й публікації комедія стрімко одержала визнання. Проблематика, художні реалії твору жваво обговорювалися
в пресі, стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. 1929 р. комедія з’явилася на сценах Дніпропетровська й Херсона, Одеси й Вінниці, Житомира й Маріуполя.
У Києві поставив Гнат Юра, у Харкові — Лесь Курбас. «Березільська» вистава тріумфально пройшла на гастролях в Одесі й Києві, а влітку
1930 р.— у Гру­зії, під час єдиного виїзду «Березоля» за межі республіки. Так само тріумфально було її знято наприкінці 1930 р., коли процес українізації пішов на спад.

Учень: Мабуть, найбурхливіше вирувало літературне життя в Харкові
у 20-30-ті роки. Центральною фігурою був Микола Хвильовий. Але
до 1937-38 років із найталановитіших майже нікого не лишилося. Імена розстріляних та замучених можна дізнатися в Літературному музеї
та в поемі В.Сосюри "Розстріляне безсмертя".

Не перерахувати усіх. Це Курбас, М. Куліш, Косинка, Йогансен, Драй-Хмара, Зеров, Близько, Підмогильний, Досвітній, Яловий та багато інших. Ледве врятувалися В. Сосюра, О. Довженко, О. Вишня, П. Тичина. Вони всі пізніше напишуть про Харків. Так, Харків був і страшним: варто прочитати "Сад Гетсиманський" І. Багряного!

   Ми живемо в третьому тисячолітті, розбудовуємо свою країну після довгих років утисків і маємо надію, що постанемо з національних руїн, бо маємо велику історію й великих пращурів, які спонукають нас думати
над тим, хто ми є і для чого живемо на світі. Я сподіваюсь, що наше міщанське минуле відійде у небуття, що не буде згодом серед нас "мазайлів", а п'єсу М. Куліша ми з цікавістю дивитимемось і сміятимемось з такого минулого, щоб не повторити його в майбутньому.

 Екскурсовод: Так, багато років минуло, «води чимало утекло»...  Харківщина - то наша рідна земля - квітуча і співуча, талановита і прекрасна. А ще наше рідне місто славиться літературними надбаннями, які посідають одне з чільних місць на літературній карті України.

 Учениця. Про наше місто складено багато віршів, завдяки яким ми розуміємо, що наше місто - надзвичайне! Щаслива я, що можу торкнутися срібних струн прекрасної поезії, написаної моїми земляками. (Читає вірш напам’ять):

Наш Харків

Екскурсовод:  Зараз пропоную звернутися до  інтерактивної вправи "Мікрофон":

На уроці я дізнався:...

Я навчився:...

Мене зацікавило:...

Для мене стало несподіванкою:.

Висновок екскурсовода: Я вважаю, що ви дуже плідно попрацювали при підготовці до сьогоднішнього уроку. Роботу кожного можна порівняти
із окремим пазлом. І таких часточок-пазлів сьогодні було немало, а всі вони
в сукупності склалися в повну картину. Усі квитки, вибрані вами на початку уроку, були використані. Маю надію, що такі екскурсії-прогулянки стануть
у нас із вами традиційними. Тож хай квітує Харків, хай молодить місто красуня весна, хай надихає творців-поетів на нові вірші, а музикантів – на пісні! Хай примножується духовне багатство народу, щоб ми були справжніми людьми, гідними свого часу і своєї України!

Домашнє завдання: написати твір "Моя маленька Батьківщина"