Артерія (грец. αρτηρια — жила) — кровоносна судина, що несе збагачену киснем (артеріальну) кров від серця до всіх органів і тканин (лише легенева артерія несе венозну кров від серця до легень). Великі артерії мають окремі назви. Від серця відходять легенева артерія та найбільша артерія тіла — аорта, вони послідовно поділяються на великі, середні, дрібні і, нарешті, найдрібніші артерії — артеріоли.
Будова артерій:зовнішній шар побудований з пухкої сполучної тканини, у ньому проходять нерви, що регулюють розширення і звуження судин;середній шар складається з гладком'язової оболонки і еластичних волокон (завдяки скороченню чи розслабленню м'язів може змінюватися просвіт судин, регулюючи течію крові, а еластичні волокна надають судинам пружності);внутрішній шар – утворений особливою сполучною тканиною, клітини якої мають дуже гладкі оболонки, що не перешкоджають руху крові.
ВЕНИ – кровоносні судини, якими кров рухається від органів і тканин до серця. Вони мають таку саму будову стінок, як і артерії, але тонші і менш еластичні. У середніх і деяких великих венах є півмісяцеві клапани, що забезпечують течію крові тільки в одному напрямку. Вени є м'язові (порожнисті) і безм'язові (сітківки ока, кісток). Руху крові по венах до серця сприяють всмоктувальна дія серця, розтягнення порожнистих вен у грудній порожнині під час вдихання повітря, наявність клапанного апарату.
КАПІЛЯРИ – це найдрібніші магістралі, їх діаметр не перевищує 10 мкм, вони містяться у всіх тканинах. Капіляри необхідні для живлення та обмінного процесу в органах, кисень надходить саме по цих трубопроводах. Тонкі тканини пропускають з рідин, що надходять в організм, поживні елементи, а в кров йдуть продукти метаболізму.
КРОВОТЕЧА (лат. haemorrhagia) — це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності. По джерелу: Артеріальні кровотечі. Венозні кровотечі. Паренхіматозні і капілярні кровотечі. Змішані кровотечі. За клінічними проявами: Зовнішні кровотечі. Внутрішні кровотечі. Приховані кровотечі. Від обсягу втрати крові: Легкі (15-25%). Середні (25-35%). Важкі (35-50%). Масивні (більше 50%). За швидкістю крововтрати: Блискавичні (частіше масивні). Гострі крововтрати. Хронічні крововтрати.
Атеріальна кровотеча - походить з артерій, що містять насичену киснем кров. Призводить до швидкої втрати великої кількості крові. Артерії мають виражену м’язову оболонку, яка при травмі здатна спазмовуватись. Венозна кровотеча - її джерело – венозні судини. Ці судини не скорочуються при травмі, проте можуть злипатися, оскільки стінки їх більш тонкі, а діаметр більший, ніж у артерій. Кровотеча повільна, але рясна. Капілярна кровотеча - кров витікає iз дрібних судин, найчастіше шкіри і слизових оболонок, крововтрата зазвичай незначна. Хоча може бути рясною при великій рані. Паренхіматозна кровотеча - кровотеча з паренхіматозних органів тіла: печінка, селезінка, нирки, легені, підшлункова залоза. Зазвичай такий тип кровотечі зустрічається під час операції. Це змішана кровотеча. Може спостерігатися і при великих пораненнях кінцівок.
Клас I – відповідає втраті до 15% об’єму циркулюючої крові (ОЦК). При цьому клінічні симптоми відсутні або є тільки ортостатична тахікардія (ЧСС при переході з горизонтального положення у вертикальне збільшується на 20 або більше уд. / хв.). Клас II – відповідає втраті до 25% ОЦК. Основною клінічною ознакою його є ортостатичнагіпотензія або зниження артеріального тиску при переході з горизонтального положення у вертикальне на 15 або більше мм рт. ст. Клас III – відповідає втраті від 30 до 40% ОЦК. Виявляється гіпотензією в положенні лежачи на спині, олігурією (сечі менше 400 мл / добу). Клас IV – втрата більше 40% ОЦК. Характеризується колапсом (вкрай низький артеріальний тиск) і порушенням свідомості аж до коми. Класифікація кровотеч Американської Колегії хірургів (P. L. Marino, 1998)
гомеостаз. Це фізіологічна реакція організму, спрямована на підтримку рідкого стану крові, а також на запобігання і припинення кровотечі при порушенні цілісності судинної стінки. При порушенні цілісності кровоносної судини, для зупинки кровотечі в першу чергу необхідно формування тромбоцитарної «пробки», що закриває дане пошкодження (первинний гемостаз). Основні діючі компоненти крові, які беруть участь в даному процесі – тромбоцити і фібриноген. При їх взаємодії формується тромбоцитарна «пробка» і кровотеча зупиняється.
Серцево-судинні захворювання (ССЗ) — клас захворювань, які пов'язані з патологією серця або кровоносних судин, загальна назва захворювань системи кровообігу. До серцево-судинних захворювань належать ішемічна хвороба серця (до якої зараховують стенокардію та інфаркт міокарда (відомий як серцевий напад). До ССЗ також зараховують інсульт, серцеву недостатність (зокрема, пов'язану з високим кров'яним тиском), кардіоміопатію, аритмію, вроджені і набуті вади серця, аневризму аорти, хвороби периферійних артерій, тромбоз, тромбофлебіт. Серцево-судинні захворювання є найбільш частою причиною смерті у світі. Ішемічна хвороба серця — основна причина летальності від серцево-судинних захворювань. ССЗ — це перша причина смерті в світі: щорічно більше людей помирає від ССЗ, ніж від будь-якої іншої причини. За оцінками ВООЗ 17,9 мільйона людей загинули від ССЗ у 2016 році, що становить 31% від усіх смертей у світі. З них 85% смертей — через серцевий напад та інсульт.
Понад три чверті випадків смерті від ССЗ мають місце у країнах з низьким та середнім рівнем доходу. Із 17 мільйонів передчасних випадків смерті (у віці до 70 років) від неінфекційних захворювань 2015 року, 82% відбуваються у країнах з низьким та середнім рівнем доходу, а 37% — через ССЗ. Більшості серцево-судинних захворювань можна запобігти, враховуючи поведінкові фактори ризику, такі як: вживання тютюну, нездорове харчування та ожиріння, фізичну бездіяльність та надмірне вживання алкоголю, за допомогою загальнонаселенних стратегій. Люди з серцево-судинними захворюваннями або які мають високий серцево-судинний ризик (через наявність одного або декількох факторів ризику, таких як гіпертонія, діабет, гіперліпідемія тощо) потребують раннього виявлення та лікування, використовуючи консультації та ліки, якщо це необхідно.
Причини виникнення ССЗ залежать від типу хвороби. Ішемічна хвороба серця, інсульт і хвороби периферійних артерій пов'язані з атеросклерозом. Він може бути викликаний високим тиском, курінням, діабетом, нестачею фізичних навантажень, надлишковою вагою, підвищеним рівнем холестеролу в крові, поганим харчуванням і надмірним вживанням алкоголю. Високий тиск спричиняє 13 % смертей, викликаних ССЗ, куріння тютюну – 9 %, діабет – 6 %, нестача фізичних навантажень – 6 %, підвищена вага – 5%. За оцінками спеціалістів, у 90 % випадків серцево-судинним захворюванням можна запобігти. Профілактика атеросклерозу передбачає пом'якшення чинників ризику шляхом здорового харчування, помірних занять спортом та інших фізичних навантажень, уникненням тютюну та зниженням вживання алкоголю. Вода насичена електронами, тобто, вода з високим від'ємним окиснювально-відновлювальним потенціалом (ОВП, один з трьох параметрів в електрохімії) прямо діє на кров і судини відновлюючи їх до стану притаманному молодій здоровій людині.
Захворювання судин:Ішемічна хвороба серця;Стенокардія;Легенева гіпертензія;Тромбоемболія легеневої артерії;Хвороби периферійних артерій – хвороби судин, що постачають кров до кінцівок;Варикоз;Тромбоз глибоких вен;Цереброваскулярні хвороби — хвороби судин, що постачають кров до мозку;Атеросклероз;Стеноз ниркової артерії;Аневризма аорти;Інсульт;Внутрішньочерепна аневризма;Кровотечі:венознаартеріальнакапілярнапаренхіматозна. Лімфостаз;Акроціаноз;Облітеруючий тромбангіїт.
Захворювання серця: Кардіоміопатія — хвороби серцевого м'яза. Артеріальна гіпертензія. Аритмії серця. Серцева недостатність — клінічний синдром, спричинений нездатністю серця постачати потрібну кількість крові до тканин, щоби достатньою мірою забезпечити їхні метаболічні потреби. Гіпертонічна хвороба. Гострий інфаркт міокарда. Легеневе серце. Тампонада серця. Запалювальні процеси у серці: Ендокардит. Міокардит. Перикардит. Кардіосклероз Вроджені і набуті вади серця.
Фактори ризику: Генетичні фактори впливають на виникнення ССЗ у чоловіків віком менше за 55 років та жінок віком менше за 65 років. Якщо батьки людини хворіли на ССЗ, ризик виникнення ССЗ у цієї людини підвищується втричі. З ризиком ССЗ пов'язана наявність декількох однонуклеотидних поліморфізмів, але індивідуальний вплив кожного з них є незначним, а внесок генетичних чинників до розвитку серцево-судинних захворювань поки що мало вивчений. Вік є найважливішим чинником ризику у розвитку судинних і серцевих хвороб: з кожним десятиліттям життя ризик підвищується втричі. Атеросклеротичні бляшки можуть почати утворюватися вже у підлітковому віці. За оцінками, 82 % людей, які помирають від ішемічної хвороби серця, старші за 65 років. Водночас ризик інсульту подвоюється з кожним десятиліттям після досягнення 55-річного віку.
Стать. Ризик ССЗ вищий для чоловіків, ніж для жінок, у яких ще не настав клімакс. Стверджують, що у жінок в менопаузі, ризик ССЗ порівняний з ризиком для чоловіків, хоча новіші дані Світової організації охорони здоров'я та ООН не підтверджують це. Якщо жінка хвора на діабет, вона має вищий ризик ССЗ, ніж чоловік з діабетом. Харчування. Вважається, що надмірне споживання насичених жирів, транс-жирів і солі, а також недостатнє вживання фруктів, овочів і риби, пов'язано з вищим ризиком виникнення ССЗ. Світова організація охорони здоров'я відносить на рахунок низького споживання фруктів і овочів приблизно 1,7 млн смертей щорічно. Кількість споживаної солі також є важливим детермінантом рівня кров'яного тиску і загального ризику виникнення серцево-судинних захворювань. Часте споживання висококалорійної їжі, як-от продуктів, що пройшли технологічну обробку і багаті на жири та цукор, сприяє збільшенню ваги тіла і може підвищити ризик ССЗ.