Будова травної системи людини. Ротова порожнина. Стравохід. Глотка. Шлунок. Тонкий кишечник. Товстий кишечник. Пряма кишкаЇжа. Рештки. Механічна обробка;Первинне травлення. Транспорт;Ковтальні рефлекси. Транспорт. Обробка їжі піддією шлункового соку. Всмоктування білків,Жирів, вуглеводів. Кінцеве травлення, Всмоктування води. Виведення неперет-равлених решток в зовнішнє середовище
Слизова оболонка Внутрішня слизова оболонка (1) травного каналу виділяє слиз, який захищає його від механічного пошкодження твердими частками їжі та полегшує її просування. Крім слизу, клітини цієї оболонки виділяють травні ферменти, гормони та деякі інші речовини. Слизова оболонка, крім секреторної, виконує функцію всмоктування продуктів травлення та знезараження їх.
Типи травлення. Порожнинневідбувається в порожнині шлунково-кишкового тракту. Воно складається з процесів механічної та хімічної обробки їжі. Механічна обробка їжі полягає в її подрібненні, зволоженні, перемішуванні з травними соками, набряканні та розчиненні. Хімічна обробка їжі відбувається теж поетапно: спочатку в ротовій порожнині, потім у шлунку і зрештою - у кишечнику;Пристінкове відбувається на поверхні внутрішньої оболонки травного каналу всередині клітин.
Дія ферментів. Хімічні перетворення їжі здійснюються під впливом ферментів. (біологічно активні речовини, здебільшого білкової природи, здатні прискорювати біохімічні реакції; їх ще називають біологічними каталізаторами.) Утворюються травні ферменти в клітинах травних залоз, які їх виділяють у складі слини й травних соків: шлункового, підшлункової залози, кишкового. Існують тисячі різних ферментів. Кожен із них прискорює тільки певну хімічну реакцію: одні розщеплюють білки, інші - вуглеводи або жири тощо
Будова ротової порожнини. У ній оцінюється смак їжі, визначається її придатність (їстівне чи неїстівне), починаються процеси механічного (пережовування) та хімічного (розщеплення за участі ферментів) перетворення їжі. Зовні ротова порожнина обмежена губами й щоками. Верхню стінку ротової порожнини утворює піднебіння. Передня його частина - це тверде піднебіння, основу якого складають кістки, а задня - м’яке піднебіння, утворене м’язами. Обидві частини піднебіння вкриті слизовою оболонкою
Зуби та механічна обробка їжі. У ротовій порожнині розташовані зуби, які слугують для захоплення, відкушування і пережовування їжі. Вони закріплені в лунках зубних відростків нижньої та верхньої щелеп (зубних альвеолах). Слизова оболонка, що вкриває зубні відростки щелеп, утворює ясна
Будова зуба. Усі зуби мають загалом однакову будову. Кожний зуб складається з коронки, шийки і кореня. Коронка виступає над яснами і зовні вкрита твердою зубною емаллю. Вона запобігає стиранню зуба та проникненню в нього мікроорганізмів. Під емаллю міститься речовина, за будовою схожа на кісткову тканину, - дентин. Коронка. Шийка. Корінь. Усередині зуба є порожнина, заповнена пухкою сполучною тканиною, судинами і нервами - пульпа. Місце переходу коронки в корінь має назву шийка зуба, що занурена в ясна. Корінь зуба оточений твердою речовиною - зубним цементом. Він кріпить зуб до кістки щелепи. Корінь зуба має отвір, через який у нього входять кровоносні судини й нерви.
Хімічна обробка їжі в ротовій порожниніПроцеси ферментативного перетравлювання їжі починаються в ротовій порожнині. У цьому процесі бере участь слина, яку виробляють слинні залози. У людини є три пари великих слинних залоз: привушні (1), підщелепні (2) і під’язикові (3). За добу всі слинні залози разом виділяють у ротову порожнину 0,5-2 л слини.
Слина. Це безбарвна слизувато-клейка слаболужна рідина, до складу якої входять вода (близько 98,5 %), ферменти (лізоцим, амілаза і мальтаза) та слиз муцин. Лізоцим знезаражує мікроорганізми, сприяє загоєнню ран слизової оболонки рота. Травні ферменти амілаза і мальтаза частково розщеплюють складні вуглеводи до більш простих. Муцин зволожує та обволікає їжу, забезпечує краще проковтування харчової грудки.
Шлунок. Шлунок - розширений відділ травного каналу. У ньому розрізняють вхідну частину — дно шлунка, середню частину - тіло та вихідну частину - воротареву Форма та об’єм шлунка помітно змінюються залежно від його наповнення, положення тіла тощо. У дорослої людини довжина шлунка становить 21-25 см, а його ємність - 1-3 л.
Шлунок. У слизовій оболонці шлунка містяться кілька типів секреторних клітин, які виділяють травні ферменти, хлоридну кислоту і слиз. Суміш цих речовин разом формують кислий шлунковий сік. За добу в людини виробляється 2-3 л шлункового соку. Основним ферментом шлункового соку є пепсин . Він забезпечує початкове розщеплення білків. Кислий шлунковий сік робить ферменти слини неактивними. Пепсин, навпаки, виділяючись у неактивній формі, активується і діє лише в кислому середовищі, яке створює хлоридна кислота. Фермент ліпаза розщеплює подрібнені на краплинки жири (наприклад, жири молока). Активність ліпази висока в дітей і майже відсутня в людей зрілого віку. Основними функціями шлунка є: накопичення (депонування) їжі; початкове перетравлювання білків; знешкодження бактерій; пересування харчової кашкоподібної маси до тонкого кишечнику.