Буду я природі другом

Буду я природі другом. Толстих Олена Андріївна

Робота над скоромовкоюЇжак та їжаченя Їздять по гриби щодня.Їжачиха помагає —Сироїжки їм збирає.

Гра «На гірку — з гірки»Дощ гілкалев ряскасад квіткамох зябликсич тюленьмеч люстрадуб тюбиклис лялька— Читайте слова у стовпчиках: перший стовпчик — згори вниз, другий — знизу вгору.

Гра «Додай склад»Бу - . . .(кеге); моло — . . .(ко);бу — . . .(зок); моло — . . . (дець);бу - . . .(лава), моло — . . (ток);бу — . . .(динок); моло — . . (чай );бу - . . .(лка ); моло — . . (дий ).

Наш дивний світ — Тож бережи його, Будь ласка. Такий, як казка.

Перед вами – павутинка зі складів. Поєднуючи їх, прочитайте слова, що стануть темою нашого уроку.ду при ді гом. Бу я ро дру

Буду я природі другом— Як ви розумієте ці слова?— Сьогодні ми будемо читати твори про природу. Сподіваюся, ми ще більше переконаємося, що природі ми не сусіди, а її часточка. І від знань про неї і бережливого ставлення до природи залежить наше щасливе життя.

— Твори яких авторів ви вже читали?— Які назви мають книжки?

ДАВАЙТЕ РАЗОМ СПРОБУЄМО РОЗГАДАТИ АНАГРАМИ лубго телдя рокасо тіласвкацяниси гобецьро Яка пташка «зайва»? Чому? А як ми можемо допомогти цимпташкам узимку?

Вірш Петра Сотниченка «Вмійте природу любити»Вам у походи ходити,І мандрувать любі діти. Вмійте ж природу любити,Кожній стеблинці радіти. В полі, у лісі, над яром-Квіти , дерева і трави... Цвіту не вирви задаром,Гілки не втни для забави. Оберігайте ж повсюди. Шлях і стежиночку в гаї. Все те окрасою буде, Нашого рідного краю.

До чого нас закликає автор? Що кожен з вас може зробити для збереження природи?

Вірш Надії Красоткіної «Бережімо» Земля в нас чарівна, неначе казка,Така багата і жива земля!Від сонечка на ній тепло і ласка,Родючі і багаті тут поля,Глибокі ріки, гори і долини,Ліси прадавні, чисті джерельця…Й це все для нас, для кожної людини —Краса і радість дивовижна ця. А нам лиш треба все це доглядати,Красу безмежну пильно берегти!

Чому вірш має таку назву?З якою інтонацією мибудемо читати два останні рядки? До чого закликає автор?

Загадки1. Сидить баба серед літа в 100 сорочок одіта.(капуста).2. Біла латка, чорна латка по дереву скаче.(сорока)3. У вінку зеленолистім, у червоному намисті, видивляється у воду на свою чарівну вроду.(калина)4. По дворах стрибає, крихти збирає, зростом він маленький, сірий, чепурненький. Справжній молодець. Хто він? (горобець)5. Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться. Дзьоб гачком, великі очі і не спиться їй щоночі.(сова)6. Влітку наїдається, а взимку відсипається.(ведмідь) 7. Хто це сплів тоненькі сіті на густих, зелених вітах? Кажуть, майстер той без рук - звичайнісінький ...(павук)

Природа ... Це слово сповнене глибокого, хвилюючого змісту. Перед кожним із нас постає неосяжний різноманітний світ тварин і рослин, чарівні краєвиди, чисті озера, дрімучі ліси та високі гори. Зачаровує солов’їна пісня, вабить голубінь ріки, зворушує шепіт пшениці. Природа не жаліє нічого для людей, даючи їм свої щедрі дари. А чи завжди ми з вами жаліємо природу? Всі ми - діти природи, та не всі однаково добре ставимося до неї.

— Природа не жаліє нічого для людей, даючи їм свої щедрі дари. А чи завжди ми з вами жаліємо природу? Всі ми - діти природи, та не всі однаково добре ставимося до неї. — Тому природа потребує постійної уваги і турботи. Не вперше за роки навчання ми говорили про природу і про те, як її потрібно охороняти. І сьогодні на уроці ми будемо вчитися оберігати природу, охороняти її багатства. — Чи доводилося вам бачити джерело? — Що ви про нього знаєте? Робота з тематичним словником. "Джерело" — [дже"ре"ло] — потік підземної води, іншої рідини, що витікає на поверхню землі; початок чому-небудь, звідки виходить щось. Отже, місце, де на поверхню землі виходить підземна вода, називається джерелом. Джерельна вода завжди чиста, холодна, її приємо пити. Джерельна, кришталева вода додає сили, здоров'я. Джерела потрібно оберігати, розчищати, бо там, де є джерела, водойми завжди поповнюються водою.

— Прочитайте назву оповідання. — Яке це речення за метою висловлювання? — До чого спонукає нас автор? — Як ви вважаєте, про що може йти мова в оповіданні, яке має такий заголовок?

Учитель питає: «Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині?»— Бачимо, — відповідають діти.— Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок, аж до села, що розкинулось ген під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті всихають...

На березі верби росли. У лісі водились білки. То старовинне козацьке село. Викопали тут ставок запорожці після битви під Жовтими Водами. І поселились на його березі. Та стали помічати, що ставок мулом заносить. Зійшлися селяни на раду й ухвалили: кожен, хто скупався в ставку, мусить набрати відро мулу й винести аж туди, за балку, й висипати в поле.

Люди й дотримувались цієї ухвали. Над ставом, на вербових кілках, висіли дерев’яні відра. Для дорослих чоловіків — великі, для жінок, підлітків — менші, для дітей — маленькі. Тільки той, що був у матері на руках, не віддячував працею за радість і задоволення. Ставок ставав чистіший і глибший. Та ось хтозна-звідки приїхала в село сім’я — батько, мати, четверо синів і дві дочки. Усіх їх прозвали Неприкаяними. Поселились вони на околиці, недалеко від ставка. І дорослі й діти з весни до осені купалися в ставку, а за відра й не брались.

Спочатку люди якось не звертали на те уваги. А потім стали помічати, що чимало підлітків так само роблять: купаються, а мулу не виносять. Старі люди бралися повчати молодь: «Що ж ви робите?»А підлітки їм:— Раз Неприкаяним можна, то й нам не гріх... Лихий призвід — людям заохота. Багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися після смеркання, щоб ніхто не бачив...

Старі хитали головами, та вдіяти нічого не могли. Дерев’яні відра, що висіли на вербових кілках, розсохлись, розсипались, а потім зникли. Старий звичай забули. Кожному думалось: «На мій вік вистачить». Та ставок мілів, перетворювався на болото, заростав бур’яном. Настав час, коли вода тут затримувалась тільки весною. А потім і того не стало.І ставок щез. Тільки спогад про нього зберігся. Подумайте над цією бувальщиною, діти. Напившись води, не забувайте про джерело, з якого вона витікає.

Гра «Хто більше?»Я буду називати птаха, а ви маєте за його назвою пригадати лічилку,скоромовку, казку, пісеньку, народну прикмету тощо. Качка — українська народна казка «Кривенька качечка». Сорока — Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок — сорок морок. Журавель — Краще синиця в руці, ніж журавель у небі. Українська народна казка «Лисиця та Журавель». Гуси — Дикі гуси відлітають — кінець бабиного літа.

— Куди привів учитель дітей? Навіщо? — Що було на місці пустиря багато років тому? — Яким був ставок? — Що росло біля нього? — Хто викопав ставок? — Що ухвалили селяни на своїй раді? — Як люди дотримували цієї ухвали? — Хто приїхав до села? — Як прозвали сім’ю? Чому? — Що стали помічати старі люди? — Як ви розумієте вислів «лихий призвід – людям заохота»? — Що сталося зі ставком? — У яких словах виражена головна думка твору?

Підсумок уроку • Які твори про природу, про красу і дбайливе ставлення до неї вам найбільше сподобалися? Хто їх автори? • Яка головна думка об'єднує ці твори?

Пам'ятайте, любі діти, Щоб пташки у нас співали, Щоб сади у нас цвіли, І дерева підростали, Щоб літали в чистім небі Щоб земля була у квітах,— І лелеки, й журавлі, Бережіть природу, діти!

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПідготувати розповідь “Я друг природи”