Робота з дитячою книгою "Пригоди твоїх ровесників"

Робота з дитячою книгою «Пригоди твоїх ровесників» Толстих Олена Андріївна

Сьогодні на уроціПАЛИЧКА-РЯТІВНИЦЯЮрій Ярмиш

СьогодніЧарівна банка бажань. Загадай бажання на урок. Баночка бажань

Очі — (ов)очі;рій — (об)рій;він — (дз)він;міль — (дж)міль;кіл — (со)кіл;так — (лі)так;парк — парк(ет);жир — жир(аф);доба — доба(вка);крок — крок(одил);лимон — лимон(ад);кит — кит(иця)Гра «Додай та прочитай»— Додайте склад або букви, утворіть слова.

Читайте! Помічайте! Продовжуйте!Рано —..., мило - ...,мара - ...., сосна - ..., банка - ..., комар -...,комиш - ..., варто - ..., катер - ...,наказ - ..., наша -... Нора, ломи, рама, насос, кабан, Марко, Мишко, товар, терка, казна, шана

Робота над скоромовкою. Віл везе важучий віз —Вісім в’язок верболозу. Вовну, вату, верболіз. Вперся віл, і впало з воза

ПАЛИЧКА-РЯТІВНИЦЯПоміркуй, про що може йти мова у цьому творі?Прочитай заголовок оповідання. Поміркуй, про кого чи про що йтиметься в тексті. Як ви гадаєте, яка проблема збентежила письменника?

Звичайнісінький, споважнів, запопадливий, нетерплячкою, червонозбряному. Халепа — неприємність. Споважнів — тут: набув поважної інтонації. Запопадливий — тут: ретельний, дбайливий.

ПАЛИЧКА-РЯТІВНИЦЯБув собі на світі ледар. Звичайнісінький ледар. Мабуть, і тобі траплялося бачити такого. Звали його Миколою. А сталося це тоді, коли на деревах та кущах із малесеньких буро-жовтих бруньок визирнули зелені язички першого листя. Хлопці ганяли надворі м'яча. А Микола занудьгував: мати зачинила його в помешканні, щоб він як слід вивчив уроки.«Ото б добре було,— мріяв Микола,— знайти чарівну паличку-рятівницю. Щоб замість мене й до-машні завдання робила, й усе інше. За такою паличкою на край світу піти не страшно!» І раптом сталося чудо...— Навіщо ж на край світу? — почув Микола чийсь добрий й тихий голос. Хлопчик озирнувся. Посеред кімнати стояв малесенький дідусь — удвічі нижчий за Миколу. На ньому були червоні шаровари з білими ятками й білий ковпак з червоними зірочками. Довгасива борода зникала десь аж за спиною.— Навіщо на край світу йти? — повторив дідусь.— можна мати те, що бажаєш, і тут.— Вибачайте,— пробурмотів Микола розгублено,— хто ви такий?

Дідусь відповів:— Я — Головний охоронець чарівної палички-ря-тівниці!Микола мовчав, зачарований. Виходить, що в каз-ках усе правда, й чарівники — таки є!— Ви справді дасте мені чарівну паличку? — спитавн недовірливо. Дідусь відповів дуже поважно:— Якщо ти заслужиш — звичайно! Але ти маєш виконати три моїх завдання. Згода?Микола про всяк випадок кивнув. Може ж таки завдання не дуже важкі?..— Слухай перше завдання! — голос у дідуся щебільше споважнів*.— Тиждень ти, Миколо, маєш самприбирати свою постіль і допомагати матері!«У-у,— хотів був викрутитись Микола,— не хочу!» Але якийсь голос прошепотів йому: «Почекай, не тікай, адже в нагороду ти дістанеш чарівну паличку-рятівницю!»

— Я згоден,— тихо сказав Микола.— От і добре,— весело кивнув дідусь, поправив наголові ковпак і... розтанув у повітрі, наче його й не було. Цілий тиждень Микола прибирав у кімнатах, допомагав матері мити посуд і навіть до крамниці двічі бігав. Мати й раділа, й дивувалася — звідки б то все? Ох, якби знала вона, певно, не мала б такого доброго настрою. Адже син був такий запопадливий* тільки тому, щоб опісля нічого не робити, а мати на послугах чудесну паличку. Якраз за тиждень Головний охоронець чарівної па-лички-рятівниці з'явився перед Миколою.— Як твої справи, чи виконав, що я тобі звелів?Микола розповів про все.— Початок непоганий,— погладив свою пишну бороду старий.— Перший крок до чарівної палички ти зробив. А тепер слухай друге завдання: щоб ти аж дедесять днів не чіпав і не кривдив малюків — я ж знаю, з тобою таке буває. Та це ще не все: як старші хлопчики кривдитимуть малих, щоб ти їх боронив... Добре?Дідусь поправив свій ковпак і зник...— Ото вскочив у халепу*! — свиснув Микола.—Сашко Дубина, певно, роз'юшить мені носа!

Але іншої ради не було. Треба було ставати хоробрим і справедливим.І коли на великій перерві Сашко Дубина штовхнув якогось первачка і той гепнувся та ще й носа набив, Микола підскочив до Сашка й гукнув:— Ану, підійми його зараз та попроси пробачення, бо буде погано. Второпав?Сашко з несподіванки пробурмотів розгублено:— Почекай, зараз!.. Усі десять днів Микола був у школі найхоробрішим і найсправедливішим. Про нього навіть написали в класну газету велику замітку.— Ти на правильній дорозі,— сказав Головний охоронець чарівної палички-рятівниці, коли минув і другий строк.— Але це не все. Останнє завдання — найважливіше!Микола навіть дихати перестав.— Я знаю,— вів далі дідусь,— що ти погано вчишся. Тепер весна. Незабаром кінець останньої чверті. Коли закінчиться навчальний рік, покажеш мені табель. Ти зрозумів мене?У Миколи навіть серце тьохнуло.— Зрозумів. Треба, щоб у ньому були хорошіоцінки... Ось у яку біду вскочив Микола. Але відступати було вже нікуди.

Миколина мати дивувалася:— Сину, чого це ти все з книжками сидиш? Іди хоч трохи у футбол пограй.— Не можу,— відказував Микола, хоч йому й дужекортіло побігти на вулицю до друзів,— скоро ж іспити. Повторювати треба!Але хлопчик став помічати, що йому хочеться працювати не тільки заради чудесної палички...І ось пролунав останній дзвінок. Микола одержав табель і побіг швиденько додому, щоб показати його батькам та ще з більшим хвилюванням-нетерплячкою — Головному охоронцеві. Дідусь у червонозоряному ковпаку був, як завжди, точний. Тільки-но батьки хлопчика пішли з дому, він зараз же з'явився. Поглянув на оцінки і сказав весело:— Молодець, Миколо! Передаю тобі свій скарб!І Головний охоронець простягнув Миколі чарівну паличку-рятівницю. Та ось яка вона! І не подумаєш, що чарівна. Така юбі жовтенька паличка, трохи більша за учнівську ручку та й усе. Ніхто й не здогадається, що це справжній казковий скарб.

— Щоб паличка виконувала твої бажання,— вівдалі Головний охоронець,— треба наказати їй: Паличко-рятівнице, Паличко-рятівнице! Зроби те, вірний друже, Чого хочу я дуже!А далі додай, чого саме бажаєш. Чого б ти хотів? — Ну... морозива!За мить перед Миколою стояла гарна кришталева ваза, а в ній — полуничне морозиво. Микола, вражений, спитав:— А що можна звеліти паличці?— Все. Окрім того, що проти совісті.— А звідки береться те, що бажаєш,— з нічого?Очі в дідуся стали ласкаві, добрі.— Звісно, ні, Миколо. З нічого навіть у казці ніщо не з'являється. Просто тобі дурно буде діставатися усе що зробили інші люди. Микола задумано крутив у руках паличку. Ось як; ти, рятівнице... В одних забираєш, а іншим даєш. Але я зроблю, як совість підказує.І Микола дзвінко звелів: Паличко-рятівнице, Паличко-рятівнице! Зроби те, вірний друже, Чого хочу я дуже!

Хай усім ледарям руки до роботи свербітимуть! Потім Микола простяг паличку Головному охоронцеві і сказав:— Самому цікавіше все робити. Візьміть паличку!— Здоров будь, Миколо! — весело сказав дідусь,— Ти правильно вирішив. Він торкнувся свого червонозоряного ковпака й зник, наче ніколи і не з'являвся отут у кімнаті. Ніколи?!Перед Миколою на столі лежав табель з хорошими оцінками.І мати більше не гнівалася. Ніхто не називав Миколу ледарем. А надворі хлопці кричали, ганяли м'яча. І Микола вистрибом побіг до них. Юрій Ярмиш

Дайте відповіді на питання Коли він відчув задоволення від своєї праці?Скільки разів Микола зустрічався з чарівником?Які завдання Головного охоронця палички-рятівниці виконував хлопчик? Як змінювалось ставлення Миколи до роботи, навчання?

Поміркуйте разом!Яку думку передають слова дідуся?Про що міркував Микола?Чи схвалюєте ви його рішення?Якого жанру цей твір — оповідання чи казка? Доведіть свою думку.

Пофантазуйте! Яким тоді могло бути закінчення казки?Уявіть, що Микола залишив паличкув себе.

Сходинки успіху. Сьогодні на уроці я навчився/навчилася…На уроція запам’ятав/запам’ятала…Найкраще мені вдалося…Найбільше мені сподобалося…Урок завершую з настроєм…Труднощівиникали…

СьогодніРефлексія «Запитання від віртуального друга»Це повний фейл. Я бомблю!Пруфи сотка! Урок – вогонь!А я вже в цій темі шарю!Та це шейм!Вау! Доволі ламповий вийшов урок.

Дякую за увагу!