Будуємо майбутнє Українського народу разом !

                ЮРИДИЧНО-ПРАВОВИЙ СЕКТОР МАЙДАНУ

Громадська ініціатива Майдану  

з відновлення Конституційного ладу України,

прав власності Українського Народу на національне багатство України

 та майнових і немайнових конституційних прав громадян України  

01044,  м. Київ, Майдан, вул. Хрещатик 36, 5-й пов., тел.: 066 171 01 36

четвер, 29 травня 2014 року.  №  01 / ЗА // Повторно 23 березня 2018 року

Заява                                                                                                                              Про опанування Українським Народом своєю власністю

(Заява не стосується об’єктів малого та середнього бізнесу і не стосується об’єктів комунальної власності, які в період з 16.07.1990 по 01.12.1991 року включно перейшли з власності держави в особі адміністративно-територіальних одиниць у власність відповідних територіальних громад)                                                                                 

Усвідомлюючи відповідальність Українського Народу перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, прагнучи відновлення миру та громадянської злагоди на землі України, піклуючись про розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, - Майдан, який відповідно до статті 69 Конституції України, діє як інша форма безпосередньої демократії (тобто безпосередньої влади народу України) заявляє про наступне.  

16 - 26 травня 2014 року відбулися круглі столи національного діалогу представників формувань Майдану, окремих його учасників, правників, науковців, діячів культури, громадських правозахисних об'єднань (ініціатив), представників територіальних громад Києва та інших міст України, на яких була підтримана (схвалена) заява Об`єднаних сил  Майдану «Про опанування Українським Народом своєю власністю».

Заява є відкритою для приєднання і оголошується на виконання слів Гімну України «… запануєм і ми, браття, у своїй сторонці…».

Протиправні владні дії Верховної Ради України всіх скликань і Президентів України в частині створення ними в Україні державного і приватного олігархічного бізнесу (господарської діяльності) вже критично порушили і продовжують порушувати майнові права Українського народу, що унеможливлює реалізацію громадянами України наших конституційних прав.

Оскільки відповідні правоохоронні та судові органи державної влади і їх посадові особи зловживають владою і службовим становищем (проявляють злочинну бездіяльність) щодо відновлення цих прав, учасники круглих столів національного діалогу, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24.08.1991 року та Декларацією про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, схвалених всеукраїнським референдумом 01.12.1991 року, частиною другою статті 5, статтями 13, 69, частиною п'ятою статті 55 Конституції України, заявляють про необхідність консолідації формувань (сил) Майдану, його учасників, об’єднань громадян, громадських організацій і ініціатив, всіх небайдужих громадян України

 для пред’явлення Президенту України і Верховній Раді України конкретних юридично обґрунтованих вимог щодо виконання їх прямого обов'язку встановлення управління об'єктами права власності Українського народу в майнових інтересах Українського народу.

Відповідно до частини другої статті 316, глави 70 ЦК України, таке управління може бути встановлене шляхом прийняття Закону України або укладення Договору «Про управління майном (об'єктами права власності) Українського народу в умовах ринкової економіки України та світу».

Істотними умовами Закону України (Договору) «Про управління майном - об'єктами права власності Українського народу в умовах ринкової економіки України та світу» мають бути:

• реєстрація в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Акта проголошення незалежності України від 24.08.1991 року та Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року (Додаток 1, 2) як титульних правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності Українського народу на всі об'єкти національного багатства України, що складають матеріальну основу суверенітету України, і чітко визначають мету використання цих об'єктів в майнових інтересах Українського народу - для забезпечення матеріальних і духовних потреб громадян України; 

• перелік майна, що передається Українським народом в управління органам державної влади;
• розмір і форма плати органам державної влади за управління майном (у відсотках до доходу) на рівні ринкової вартості управління відповідним майном (об'єктами) на засадах підприємництва;
• порядок передачі прав управління суб'єктам підприємницької діяльності — фахівцям з управління відповідною господарською діяльністю в умовах ринкової економіки України та світу;
• створення Реєстру Громадян України і відкриття окремого рахунку Українського народу в Національному банку України (як елементу поповнення золотовалютних резервів Національного банку без права виводу коштів за кордон, або використання їх як залогу закордонних інвестицій чи забезпечення зовнішніх боргових зобов’язань правлячої верхівки) як суб'єкта права власності в Україні та іменних субрахунків громадян України для прямого одержання громадянами доходу з використання об'єктів права власності Українського народу в господарській і підприємницькій діяльності - національного доходу народу України;
• цільове використання цих коштів в якості матеріального забезпечення майнових конституційних прав громадян України на кваліфіковану медичну допомогу, житло, освіту, базові пенсії, матеріальну допомогу у разі непрацездатності та інші у відповідності з розділом VI Декларації про державний суверенітет України;

Паралельно мають бути скасовані норми (положення) законів і кодексів України, які порушують цивільні (господарські) права Українського народу як суб'єкта права власності в Україні та майнові конституційні права фізичних осіб, що випливають з нашого високого статусу громадян України.

Правовідносини власності в Україні на об'єкти національного багатства України, що становлять матеріальну основу її суверенітету і де-юре залишаються об'єктами права власності Українського народу, а де-факто - є об'єктами великого державного і приватного олігархічного бізнесу (господарської діяльності), поступово, але невідкладно шляхом переговорів мають бути приведені у відповідність із затвердженими всеукраїнським референдумом 01.12.1991 року Актом проголошення незалежності України від 24.08.1991 року та Декларацією про державний суверенітет України від 16.07.1990 року і новим, прийнятим (укладеним) на їх виконання, Законом України (Договором) «Про управління майном (об'єктами права власності) Українського народу в умовах ринкової економіки України та світу».

Для практичного виконання зазначених завдань і розробки плану імплементації прийнятих рішень представники Майдану і офіційні представники органів державної влади (Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України) невідкладно створюють спільну комісію (робочу групу). Розроблені цією комісією (групою) проекти конкретних рішень виносяться для затвердження Майданом і передаються на виконання відповідним органам державної влади.

Юридично-правове обґрунтування вимог Майдану

 Йдеться про те, що в період з 16.07.1990 по 01.12.1991 року включно відбулися суттєві зміни Конституційного ладу України (Української РСР). У результаті цих змін всі об'єкти національного багатства України, що становлять матеріальну основу суверенітету України - земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, створений на території України, остаточно перейшли з виключної власності держави у виключну власність Українського народу (розділ VІ Декларації про державний суверенітет України).

Таким чином, з 01.12.1991 року об'єктами права власності держави (органів державної влади) згідно нового конституційного ладу України остаточно стали належні виключно органам державної влади речові права і обов'язки управління державним майном (майном державних підприємств), а не права продажу (приватизації) об’єктів права власності Українського народу.

Це управління мало здійснюватися Верховною Радою України або уповноваженими нею органами державної влади через відповідні апарати управління підприємств від імені нового власника державного майна - Українського народу в майнових інтересах громадян України (частини перша, друга статті 33 Закону України «Про власність», розділ VІ Декларації про державний суверенітет України).

Відрахування з прибутку державних підприємств з 1992 року (ще до початку приватизації) мали надходити вже не державі як попередньому власнику державного майна, а безпосередньо Українському народу як новому власнику державного майна на його окремий рахунок та іменні субрахунки кожного громадянина України.  

Як результат, усередині України з’явився суб’єкт права власності під назвою  «держава Україна», що складається виключно з органів державної влади та їх посадових осіб (чиновників) і здійснює свою владу (права власності) в Україні, як і Український народ, теж через органи державної влади (стаття 326 ЦК України). З’явилась окрема «держава» (друга «держава Україна»), держава всередині України, такий собі чиновницький олігарх, комуністично-олігархічний мутант, окреме від народу легальне джерело державної олігархічної влади, злочинності і корупції в Україні.

Ця система органів державної влади під назвою «держава Україна» через органи державної влади, що входять до її складу і служать (намагаються служити) двом господарям одночасно - самим собі («державі») і «Українському народу», узурпувала право власності Українського народу на весь економічний і науково-технічний потенціал, створений на території України, і всі права Українського народу як власника на всі інші об'єкти національного багатства України (стаття 141 ГК України, статті 1-3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», частина перша статті 13 Конституції України, пункт «в» статті 80 Земельного кодексу України та інші).

Шляхом прийняття та виконання законів України про наступне відчуження від імені держави третім особам (приватизацію) значної частини конфіскованих (узурпованих) об’єктів права власності Українського народу (Закон України «Про приватизацію державного майна» та інші), органи державної влади створили в Україні державно-приватну олігархічну систему господарства. Це призвело до економічного геноциду (опосередкованого вбивства) найменш захищених верств Українського народу, ослаблення (руйнації) економічного, воєнного і науково-технічного потенціалу України та загрози втрати Україною територіальної цілісності і державного суверенітету.  

Системний юридичний аналіз дій Верховної Ради України всіх скликань і Президентів України як цивільних представників Українського народу в частині створення ними в Україні державного і приватного олігархічного бізнесу (господарської діяльності) свідчить, що вони діяли з явним перевищенням своїх цивільних повноважень, чим порушили (конфіскували на користь держави і третіх осіб) майно Українського народу і майнові конституційні права громадян України — приватну власність фізичних осіб, що мають високий статус громадянина України.

     Оскільки такого схвалення не було, об'єкти національного багатства України, що перейшли із власності держави у власність народу України згідно з Актом проголошення незалежності України та розділом шостим Декларації про державний суверенітет України (об'єкти права загальнодержавної (республіканської) власності - стаття 34 Закону України «Про власність»), залишаються об'єктами права власності Українського народу, а правочини щодо розпорядження ними створюють для громадян правові наслідки тільки в частинах відчуження належних органам державної влади та апаратам управління підприємств прав-обов'язків ефективного управління цими об'єктами в інтересах громадян України за плату на рівні ринкової вартості управління відповідним майном на засадах підприємництва (прав довірчої власності). Це - аж ніяк не великий державний або (у разі приватизації) приватний олігархічний бізнес у майнових інтересах чиновників і олігархів, а елітний середній бізнес (господарська діяльність) з управління великим бізнесом (великою господарською діяльністю) в майнових інтересах Українського народу (частина друга статті 316, глава 70 ЦК України).

Плата за управління великими підприємствами (суб’єктами господарювання) на принципах підприємництва в умовах ринкової економіки, на відміну від вартості управління об'єктами малого та середнього бізнесу (яких ця заява не стосується), складає певний відсоток від доходу (прибутку) великих суб'єктів господарювання (підприємств). Розмір цього відсотка визначається шляхом експертизи. Решта доходу (прибутку) як складова національного доходу України є приватною (виключною) власністю Українського народу, і має з 1992 року постійно надходити на рахунок Українського народу (як окремого від держави і повноправного суб'єкта права власності в Україні) та розподілятися на іменні субрахунки громадян України.

Майнові конституційні права громадян України, передбачені попередньою Конституцією України, док. № 888-09, незважаючи на втрату чинності самою конституцією, діють через Декларацію про державний суверенітет паралельно з правами, встановленими чинною Конституцією України (документ 254к/96-вр). Вказані права набули статусу матеріальних вигод з використання об'єктів права власності Українського народу в господарській і підприємницькій діяльності. Вказані конституційні права є майном (стаття 190 ЦК України), що перебуває у приватній власності громадян України.

Ситуацію, в якій опинився Український народ, ускладнює те, що його фізичну (економічну) ліквідацію як суб'єкта права власності в Україні з позбавленням громадян України наших конституційних прав запровадили не просто якісь там невідомі вороги (...згинуть наші вороженьки як роса на сонці...), а офіційні органи державної влади України через прийняття законів і кодексів України. За певними нормами Конституції України всі закони і кодекси вважаються чинними (конституційними), поки інше не буде встановлено Конституційним Судом України.       А звертатись до КСУ з відповідними поданнями на захист прав громадян України мають повноваження і зобов'язані Президент України і уповноважений Верховної Ради України з прав людини, які вчиняють злочинну бездіяльність. 

Отже, саме відновлення Народу України в його виключному праві на національне багатство України є єдиним способом підвищення рівня життя усього народу та кожного громадянина. Це, в свою чергу, дасть вагомий поштовх розвитку малого та середнього бізнесу, а власникам управляючих компаній дасть надійні гарантії захисту їхніх прав довірчої власності та легалізує крупний бізнес, надасть йому народні гарантії захисту взамін корупційного державного рейдерства.

Відновлення вищевказаних прав народу ліквідує саму причину незаконного відтоку за кордон нашого (народного) капіталу, знищить корупцію як явище і дасть можливість вже впродовж декількох років без будь-якої зовнішньої допомоги досягти в Україні високого (європейського) рівня задоволення матеріальних та духовних потреб людини і громадянина!

Слава Україні!  

Додаток (копії документів):

• Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 року, схвалений всеукраїнським референдумом 01.12.1991 року.
• Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, затверджена через Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 року всеукраїнським референдумом 01.12.1991 року.

         Об`єднані сили Майдану

Підписи учасників, які приєднались до Заяви                                                                                                                                                [ Прізвище, Імя, по-батькові, посада професійна, громадська, № телефону, e-mail]

Олійник Людмила Анатоліївна, Навчителька, співвласниця Національного багатства держави Україна

Олійник Ярослав Олегович, архітектурний візуалізатор, співвласник Національного багатства держави Україна

Вячеслав Анатолійович Рудник, козак, видавець співвласник Національного багатства держави Україна