Буклет "Тривожні діти"

Правила роботи з тривожними дітьми

1.Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

2.Не порівнюйте дитину з навколишніми людьми.

3.Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4.Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що .

5.Частіше звертайтеся до дитини по імені.

6.Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

7.Не висувайте до дитини завищених вимог.

8.Будьте послідовними у вихованні дитини.

9.Намагайтеся робити дитині якомога менше зауважень.

10.Використовуйте покарання лише в крайньому разі.

11.Не принижуйте дитину, караючи її.

Тривожна дитина, входячи до класу, напружено вдивляється в усе, що є навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і обережно сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь неприємностей.

  Таких дітей чимало. Часто вони очікують найгіршого. Діти почуваються безпомічними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. У них завищені вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їх самооцінки низький, такі діти справді думають, що вони гірші за інших, некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають  заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.

     Для тривожних дітей характерні соматичні проблеми: біль у животі, запаморочення, головний біль, спазми в горлі, утруднене поверхневе дихання тощо. Під час вияву тривоги вони відчувають сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у ногах, пришвидшене серцебиття.

Корінь дитячої тривожності - не відкрита зневага інтересами дитини, а
хистка, невпевнена, а часом і просто самооблудна любов, що породжують у неї внутрішній конфлікт. Як же інакше - вона то близька, то далека, то обдарована усіма милостями, то відкинута і покарана - і сама не знає за що. Суть тривожності - внутрішнє протиріччя дитячої душі. Дитина буквально відчуває в собі протилежні сили: одна тягне її до спілкування, інша - відштовхує. Вона відчуває любов (принаймні, бачить її ознаки), але одночасно почуває і постійний страх утратити цю любов.

Оцінювати дитину винятково за її досягненнями (у школі, у секції) -
означає приректи її на постійний внутрішній конфлікт. Ніякі досягнення не є абсолютними, завжди поруч може знайтися хтось інший, хто досягне більшого. Звільнення від тривожності можливо, якщо дорослі зрозуміють: будь-яка дитина - відмінник чи двієчник, рухливий чи повільний - заслуговує любові і поваги; цінність людини в ній самій, насамперед у її моральних якостях,  а не внагородах, оцінках і інших умовних знаках благополуччя.

Матеріал підготовлено спец.психологом ЗОШ №6

Пелих О.В

Як виявити тривожну дитину.

Критерії визначення тривожності дитини

1. Постійне занепокоєння.

2.Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь.

3 М’язове напруження (обличчя, шиї)

4. Дратівливість.

5. Порушення сну.

Можна передбачити , що дитина тривожна, якщо хоча б один із наведених критеріїв постійно виявляється в її поведінці.

Діти часто відчувають страх розлуки з батьками. Наявність страху розлуки можна  визначити за такими критеріями .

Критерії визначення страху розлучення

1. Повторюваний надмірний розлад, сум під час розлучення.

2. Постійне надмірне занепокоєння про втрату, про те, що дорослому може бути погано.

3. Постійне надмірне занепокоєння, що яка-небудь подія призведе його до розлуки з родиною.

4. Постійний страх залишитися одному.

5. Постійний страх засинати одному.

6. Постійні нічні кошмари, у яких

дитина з кимсь розлучається.

7.Постійні скарги на нездужання: головний біль, біль у животі.

Якщо хоча б три риси були в поведінці дитини протягом чотирьох тижнів, то можна припустити , що в дитини спостерігається цей вид страху.

Як допомогти тривожній дитині

1) підвищувати самооцінку;

2) навчати дитину умінням керувати собою в конкретних ситуаціях, що найбільше її хвилюють;

3) знімати м’язове напруження.

Самі діти вважають, що найчастішими причинами шкільної тривожності є:

• Нерозуміння вчителем їхнього стану;
• Необ’єктивне оцінювання знань;
• Ігнорування їхніх думок у вирішенні проблеми;
• Публічна образа на їхню адресу на уроках;
• Навмисна підозра в поганих учинках і нешляхетних намірах;
• Погрози з небажаними для учня наслідками;
• Фізичний уплив.