Буклет "Життя та творчість Василя Симоненка"

                                                                                                                            Василь Андрійович Симоненко                                      

Український поет, журналіст, шістдесятник.

Спочатку вчився у Біївській початковій школі. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету.

                                                                                                                     Закінчив       факультет      журналістики

Уже     в     ті     роки     набули     великої

                                                                                                                     Київського      університету      (1957)      і

популярності самовидавні    поезії працював в обласній газеті «Черкаська Симоненка,                 що поклали             початок

                                                                                                                     Правда»       і       «Молодь      Черкащини»,

українському рухові опору 1960-70-их пізніше кореспондентом «Робітничої

pp. Тематично вони становили сатиру

Газети» в Черкаській області. Писати

на                                                                                                               радянський лад,       зображення вірші почав ще в студентські роки, але в

важкого життя радянських людей, умовах                       прискіпливої              радянської

особливо          селянства,         викриття

цензури друкувався неохоче: за його

жорстокостей     радянської     деспотії,                                                                                                                                                       

життя вийшли лише збірки поезій

затавруваннят                         російського

«Тиша і грім» (1962) і казка «Цар

великодержавного шовінізму тощо.

Плаксій і Лоскотон» (1963).

Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов  до своєї Батьківщини. 

Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях,             указаний           Т. Шевченком,     й увійшов         в             історію української літератури як визначальна постать боротьби за суверенітет України. 

1962 року В. Симоненко разом з А.Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. У 1963 році Симоненко був жорстоко побитий кагебістами на залізничній станції Шевченка у місті Смілі, після

чого він переніс відмову нирок і

                невдовзі помер у головній обласній лікарні 13 грудня 1963 року.

          Доля літературної спадщини                                          Похований в Черкасах.

Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні            лише в незначній частині

       опублікована у сфальшованому                                        

вигляді, поширилася за кордоном і                була опублікована (разом з

фрагментами поетового щоденника                                          Якби Василь Симоненко

           «Окрайці думок») у журналі                                                    був живий, він зі своїм

«Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці

_{смерті Симоненка видано з його} і фотоапаратом був би зараз спадщини казку «Подорож у країну

Навпаки» (1964), зб. поезій «Земне на передовій на Сході тяжіння» (1964), вибір із творчості країни.

«Поезії» (1966) та збірку новел «Вино

з троянд» (1965); ці новели також Валентина Коваленко  увійшли у друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).