Тема. Іван Франко. «Захар Беркут». Короткі повідомлення про митця і його багатогранну творчість. Змалювання героїчної боротьби ру¬сичів-українців проти монголо-татарських нападникі

Урок  1

Тема. Іван Франко. «Захар Беркут». Короткі повідомлення про митця і його багатогранну творчість. Змалювання героїчної боротьби ру­сичів-українців проти монголо-татарських нападників.

  Мета. Ознайомити учнів із творчим і життєвим шляхом письменника, поглибити їх знання про історичне минуле нашого народу, боротьбу проти монголо-татарського нашестя, дати поняття про історичну повість, розкрити

умови, джерела написання, історичну основу повісті «Захар Беркут»;

формувати навички аналізу художнього твору, удосконалювати виразне читання учнів;

розвивати творчі здібності учнів, образність мовлення школярів, логічність мислення, пам’ять, уяву, прийоми аналітико-синтетичної діяльності;

розширювати кругозір, збагачувати та активізувати словниковий запас учнів;

виховувати шанобливе ставлення до творчості митця, повагу до вільнолюб-

них предків — захисників вітчизни, морально-етичні норми.

  Обладнання. Портрет письменника, презентація «Життєпис Івана

Франка у фотографіях та ілюстраціях», фрагменти художнього фільму «Іван Франко», виставка творів митця, текст твору, тест.

Тип  уроку. Вивчення  нового  матеріалу.

Форма проведення: урок-рольова гра.

                                           

                                       План і хід уроку

 

 

Все, що мав у житті, він віддав

 Для одної ідеї,

 І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.                                                                        

 /. Франко

І. Організаційний  момент.

ІІ. Повідомлення  теми  та  мети  уроку.

ІІІ. Вивчення  нового  матеріалу.

 

  1. Вивчення  біографії  І. Франка.

Учитель. Не за синіми морями, не за горами далекими, на українській землі в мальовничому селищі Нагуєвичі народився видатний письменник, перекладач, журналіст, літературний критик, соціолог, фольклорист, етнограф, історик , філософ Іван Якович Франко. В його особі світ пізнав справжнього велета думки, великого правдошукача, майстра художнього слова. Нелегким і тернистим був життєвий шлях митця, та мужньо переміг він усі злигодні долі, залишивши у спадок нащадкам безсмертну скарбницю своїх творів.

«Стояв спекотний серпень. Зграями збиралися пташки, шелестіла вижовкла місцями трава, тривала возовиця. Люди поспішали з осінніми роботами. А в хаті коваля Якова Франка радісно вітали народження сина Івася. Сусіди  й родичі зичили немовляті щастя, здоров’я  та гарної долі». І ніхто не знав у ті хвилини, що чекає на хлопчика в майбутньому, хоча життя вже готувало Іванові свій гостинець.

 

(Виступи підготовлених учнів: 1-й учень — малий Івась, 2-й учень —

І. Франко-школяр, 3-й учень — молодий І.Франко.

     Виступи супроводжуються  презентацією «Життєпис Івана Франка у фотографіях та ілюстраціях».)

 

Малий   Івась.

 

Я — син Якова Франка. Звати мене Івась. Народився я 27 серпня 1856 року. Назва мого села Нагуєвичі. Не чули? Це в Дрогобицькому повіті на Львівщині. Мої дитячі роки проминали серед чарівної природи зеленого підгір'я високих Карпат. Мій батько — розумна людина й добрий коваль.

«На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь. У ньому сині, червоні та золото-білі промені, жевріє, — мов розтоплене вугілля, і яриться в його глибині щось іще біліше, промінясте... Се огонь у кузні мого батька. І мені здається, запас його я взяв дитиною у свою душу на далеку мандрівку життя».

Батькова кузня завжди була місцем зборів односельчан, сюди заходили й ті, хто йшов на заробітки в далекі краї. Розмови про тяжке життя, про несправедливість, що терпіли прості люди від панів, полум’яною іскрою западали в моє серце, народжували бунтівливу вдачу. Темними осінніми й зимовими вечорами я слухав їх годинами, примостившись неподалік від вогнища в батьковій кузні. І невідомо, що палило мене в ті часи більше: вогонь розпеченого горна чи гіркі розповіді обездолених людей. Усім серцем я прагнув кращої долі для них і нерідко уявляв себе Довбушем, що чинить справедливість в цьому світі. Та минала зима, сходили сніги, і я залишав батькову кузню, щоб помилуватися розквітлою природою.  Біг на зелені луки, збивав сріблясту росу з конюшини, слухав плюскіт хвиль, і не було тоді щасливішої дитини від мене. Чарівна таємнича природа викликала в мене безліч запитань:

•                    От сонечко, чому воно таке невеличке, а татуньо казали, що воно велике. То, напевно, у небі така невелика дірка прорізана, що його лише стільки видно. А як же воно сходить і заходить? Виходить на небі не одна дірка? Чи може сонце разом із діркою ходить?

         Безліч моїх не знаходили відповіді. І батько вирішив віддати мене до школи, щоб доброго розуму набрався.

 

І. Франко-школяр

Коли мені виповнилося 6 років (1862 р.) я пішов на­вчатися до початкової школи в селі Ясениця Сільна, звідти була родом моя мати. Жив на квартирі в материного брата дядька Павла Кульчицького. Чоловіком він був добрим і щирим. За 10 днів навчив мене читати по-українськи, гарно знав різні народні приповідки та перекази й частенько розповідав мені їх. У Ясениці Сільній я познайомився з Іваном Яцуняком. Ми заприятелювали. Разом пасли худобу після уроків, ходили в ліс за малиною та грибами, готували домашні завдання. Щиріших друзів годі було й шукати. Два роки навчання проминули непомітно. Я гарно вже міг читати по-польськи, по-німецьки, писати й рахувати. І батько вирішив віддати мене до другого класу Дрогобицької «нормальної школи», де навчання проводилось німецькою мовою. Важка це була наука.  По-мужицьки вбраний, боязливий і несміливий, я цілий рік був посміховищем у класі, добре натерпівся від несправедливих та жорстоких учителів.                        

                               (Звучить уривок із оповідання «Краснопис»)

 

«— То ти не пишеш? – гукнув Валько над його головою. Мирон стрепенувся, вхопив за перо, талапнув ним у чорнило й поволік по папері, мов  тура за роги.

— Чи ти не знаєш, як держати перо?

—  Не знаю! — прошепотів Мирон.

—  Що? — ревнув Валько (учитель). — Я тобі не показував уже десять раз, не раз?                                                        

Мирон зачудовані очі встромив у розлючене Валькове лице. Але замість відповіді Валько стиснутим кулаком ударив хлопця в лице. Малий Мирон, мов косою підтятий, повалив­ся на лавку, а з лавки на підлогу. Кров обілляла його лице.

—  Що за один? — питав Валько.

—  Одного хлопа син з Н...

— Хлопський син! Тьфу якого біса тим хлопам пхатися сюди! — проворкотів Валько. У нього відлягло від серця. Він зачав був трохи побоюватися свого вчинку, але хлопський син, — значиться, можна його бити й зобижати, як хочеш».

У школі панські синки глузували з мене, простого се­лянського хлопця. Але я за рік посів перше місце і був наго­роджений за успіхи в навчанні книжкою. Ніколи не забуду як батько, який був присутній на екзамені, плакав від радості. А через два місяці його не стало.

Ніколи не забуду навчання в Дрогобицькій гімназії, «ос­лячу лаву», за якою довелося сидіти, знущання багатих та пихатих однокласників. Навіть коли за успішністю посів 1-е, 2-е, 3-є місце, відчував зневагу заможних гімназистів. Науки шкільної, відірваної від життя, не любив, тому почав багато читав, зібрав власну бібліотеку, упорядкував збірку народних пісень Невдовзі померла мати, й дитинство скінчилося, хоча, як подумати, його і не було.

 

Молодий   Франко.

 

Найгірше я людей боявсь тоді

 і обминав їх, мов болючу рану.

                                      Тужний їх вираз, лиця їх бліді

      болять мене, коли на них погляну.

 Я знав, в якій вони живуть біді,

                                      Та як же я до помочі їм стану?

   Я знав, що пута їх міцні й тверді

        і, не зламавши їх, я марно зв'яну.   .

Думки хвилюють мене, і я починаю писати вірші, драми, перекладаю. 1874 року вперше надрукували мій вірш — «На­родна думка». 1875 року я закінчив гімназію і вступив на філософський (гуманітарний) факультет Львівського уні­верситету. Вступаю до «Академічного гуртка», стаю на шлях революційної демократії, активної боротьби.

11 червня 1877 року потрапив до в'язниці, де сидів у брудній камері, застудився і захворів. Після звільнення займаюся журналістикою, стаю ре-

дактором газети, членом першого львівського робітничого комітету.

Пишу, борюсь, стаю на захист трудящих, викриваю експлу­ататорів. Потім знову арешт (1880), тюрма, звільнення, пере­слідування, безробіття, злидні — і невтомна літературна праця.

Я буду жити, бо я хочу жити!

 Не щадячи ні трудів, ані поту,

При ділі, що наш вік бересь вершити,

 Найду й свою я тихую роботу.

 

Я бачив дивний сон. Немов передо мною

Безмірна, та пуста, і дика площина.

 І я, прикований ланцем залізним, стою

 Під височенною гранітною скалою,

А далі тисячі таких самих, як я.

 

Не раз у сні являєшся мені,

 О люба, образ твій, такий чудовий,

Яким яснів в молодощів весні,

В найкращі хвилі свіжої любови.

Виходять друком твори: «На дні» (1880), «Борислав сміється» (1881), «Захар Беркут» (1883), «З вершин і низин» (1887). Знову арешт, тюрма (1889) і «Тюремні сонети»:

 

Хто любить місяць, я без сонця в'яну,

 В тюрмі про волю вже й не нагадаю!

Сиджу й клену свою судьбу погану,

 Тих вороженьків, що з-за них страждаю.

 

Мені хотілося б, щоб ви знали, що «всі мої писання – це частинка душі, напоєна кров’ю мого серця, моїми особистими  враженнями та інтересами, … це окремі сторінки моєї біографії, яку ви відкриватимете, читаючи їх знову й знову».

 

(Перегляд фрагментів художнього фільму «Іван Франко».)

 

2. Робота над епіграфом до уроку.

 

  Учитель. Історична повість «Захар Беркут» - один із кращих творів Івана Франка. Він написав її на літературний конкурс, оголошений редакцією журналу «Зоря» в 1882 році. Повість була схвалена й надрукована, а через рік видана окремою книгою. У передмові великий митець зазначив: «Історична повість має лише тоді вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних живих людей, коли сама вона жива й сучасна», і сподівався, що твір схвилює душі багатьох українців.

 

3. Робота в групах (історики, дослідники, літературознавці).

    Випереджувальні завдання.

 

Історики.

Завдання: розповісти про історичні події, зображені у творі І. Франка «Захар Беркут».

У повісті зображено боротьбу наших предків проти монголо-татарської навали на Карпатську Русь 1241 року.

Уперше монголо-татари з'явилися біля кордонів України 1223 року. Українські князі зібрали велике військо і рушили на схід. На річці Калка відбулася страшна, кривава битва. Кочівників було вдесятеро більше, і вони вщент розбили військо наших князів, уціліли лише князі Данило Романович і Мстислав Удатний. Одначе тоді монголо-татари не пішли на Україну, а повернулися назад, у безмежні степи. Вони повернулися лише через 16 років, 1239 року.

Літописець описує, як ішла татарська орда. Сунули вони, як чорна хмара. Попереду їхала кіннота, що палила всі села і забирала майно. За кіннотою рухалася головна орда з воза­ми, стадами худоби й верблюдів, з табунами коней, з жінками і дітьми. Де з'являлася орда, там усе горіло — лише чорна земля та згарища залишалися. Уздовж шляхів лежали трупи, бо татари забирали в неволю жінок, дівчат і малих дітей, а старих і чоловіків убивали. Вбивали і немовлят. Полонених татари в'язали докупи і гнали попереду себе як отару — і не мали до них милосердя.

Отак прийшли татари 1239 року на східну Україну. Князі боролися з ними, але кожний окремо, тому татари легко їх перемагали. 1240 року хан Батий завоював Київ. З Києва монголо-татари рушили далі на захід, на Волинь і Галичину.

Нищили і палили все на своєму шляху. Князь Данило мусив рятуватися втечею до Угорщини, і не було кому боронити рідного краю. Потім татари рушили на Польщу, далі на Угор­щину і дійшли аж до Балкан. 1247 року завернули на схід, до Азії. Батий утворив величезну державу, тримаючи під конт­ролем князівства східних слов'ян. Хоча він не втручався до внутрішніх порядків, але кожен князь мав надсилати ханові великі суми грошей, срібло, золото, дорогі подарунки. Хани обкладали населення великими податями, за несплату яких жителів робили рабами.

Роки монголо-татарського поневолення для Київської Русі стали періодом страшного занепаду й звитяжної героїчної боротьби проти загарбників.

 

Дослідники.

Завдання:  загальна характеристика повісті як літературного твору.

Героїчний вчинок громади невеличкого селища Тухля, що зупинила й потопила в підступній гірській улоговині монгольське військо, не випадково зацікавив І. Франка. Адже легенди й перекази про це віками живуть у Карпатських горах і полонинах, а в історичних хроніках 1241 року зафіксована кривава й жорстока навала кочівників на Карпатську Русь. Письменник говорив, що основа його повісті «взята почасти з історії (напад монголів і їх ватажок Пета), а почасти з переказів народних (про витоплення монгольської ватаги). Дійові особи зрештою видумані, місцевість описана по можливості вірно».

 Дотримуючись історичної правди, І. Франко створив ху­дожні образи народного героя Захара Беркута, його сина Максима, дочки боярина Мирослави та самого Тугара Вов­ка, що зрадив свій народ і перейшов на бік ворога. Повість вийшла об’ємною. Розпочинається вона описом мальовничої краси природи Тухольщини й великих змін, які віками відбувалися в природі й суспільному житті Карпатської Русі.

 

Тема твору: змалювання героїчної боротьби тухольської громади з монголо-татарськими завойовниками та прагнення народу звільнитися від боярсько-князівського гніту.

 

Ідея твору: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості хоробрих захисників рідної землі, засудження підступності, зрадництва, жаги до збагачення за рахунок інших, утвердження думки про неминучу загибелі тих, хто несе мирному народові смерть і руїну.

 

Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її мужніми захисниками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як Захар Беркут; зневажати завойовників та зрадників, що прирекли свій народ на загибель;  пам’ятати, що сила народу – у єдності, підтримці, повазі одне  до одного.

 

Особливості побудови твору.

Повість «Захар Беркут» - проста за своєю композицією. У невеликий проміжок часу відбуваються події твору. Кількість дійових осіб – невелика.

Повість складається з дев'яти розділів, тісно  пов'язаних між собою. Паралельно розгортаються дві сюжетні лінії – боротьба громади з боярином і татарами та кохання Максима й Мирослави.

Письменник використовує різні способи викладу подій: він розповідає про появу монголів у тухольській долині, про підготовку тухольців до боротьби й гідну відсіч нападникам, уводить різні види описів. Усі події в тексті йдуть одна за одною. Такий зв’язок ми називається часовим. Крім часової послідовності є ще й причинова, коли одна подія є причиною, а друга випливає з неї. Через те, що монголи  напали на Тухольщину, її жителям довелося боронитися від ворога, багато людей загинуло, згоріло й саме селище. Якби боярин не виявив бажання захопити вільні землі громади, не було б віче й страшної помсти Тунгара Вовка. Отже, усі події в повісті перебувають між собою в тісному причинно-часовому зв’язку. Та письменник не тільки відтворює події, які трапляються з героями, зображує їх вчинки, він знайомить нас із місцем, де відбувається дія, природою, змальовує зовнішній вигляд дійових осіб. Різні види описів у творі допомагають глибше розкрити настрої та переживання героїв.

Матеріали для довідки.

Розповідь — зображення вчинків, думок персонажів і подій, які з ними трапляються (поява монголів, підготовка тухольців до боротьби, гідна відсіч нападникам).

Опис — це спосіб художнього зображення, в якому по­слідовно перераховуються окремі риси, ознаки, властивості явищ (опис покинутого села, опис пожежі).

 

Проблематика твору: захист рідної землі; моральний вибір; єдність згуртованості народу – запорука перемоги; людина та  природа; кохання, вірність, самопожертва; взаємовідносини батьків і дітей.

 

Жанр твору: історична повість.

Літературознавці.

Завдання: довести, що твір «Захар Беркут» - історична повість.

«Захар Беркут» - історична повість, тому що це епічний твір, у якому зоб­ражено важливі історичні події й діють історичні особи. Тут широко представлені важливі події, видатні діячі минувшини, а також притаманний особливий історичний колорит. Автор використав у тексті такі прикмети минулого: імена історичних героїв, давні географічні назви, описи старовинних звичаїв, архаїзми та історизми. Наприклад: «В тій цілі орда поділилася на три часті: одна, під проводом Кайдана, пішла бессарабськими степами в Волощину, друга, під проводом Пети, відділилася від головної орди в землі Волинській і поперек Червоної Русі, через Пліснесько, змагала до верхів’я ріки Дністра…». Отже, твір «Захар Беркут» - історична повість.

 

4.   Робота  над  змістом  твору.

Робота   в   групах.

1-ша група — усний переказ змісту від першої особи (Мирослави і Максима).

2-га   група — складання плану.

                                         

                                         Орієнтовний   план

 

 

1.  Дивний сон Захара.

2.  Рішення громади.

3.  Мирослава у тухольців.

4.  Опис покинутого села.

5.  Монголи у Тухлі.

6.  Пожежа.

7.  Максим у неволі.

8.  Пропозиція Тугара Вовка.

9.  Мирослава в наметі Максима. 10. Важке прощання закоханих.

 

3-тя   група— інсценізація останнього епізоду розділу.

 

 IV. Підсумок  уроку.

 

1.   Вирішення проблемних питань розділу.

2.   Тест.

    1.Повість Івана Франка «Захар Беркут» - це твір:

      А) історичний;

      Б) сатиричний;

         В) пригодницький;

         Г) хронікально-документальний.

       2.Історичні події відбуваються в:

          А) Х столітті;

           Б) ХІІ столітті;

           В) ХІІІ столітті;

           Г) часи князя Володимира.

        3. Територія, описана у творі, називається:

            А)Волинщика;

            Б)Полтавщина;

            В)Тухольщина;

            Г)Переяславщина.

        4. У творі дві сюжетні лінії:

           А) боротьба тухольської громади з монголо-татарами й кохання                                                                       

               Максима та Мирослави;

           Б) боротьба тухольської громади з монголо-татарами та розповідь                                            

               про історичне минуле Тухольщини;

           В) історія роду Захара Беркута й боротьба русичів із ворогами;

           Г) боротьба тухольців із Тугаром Вовком і напад ворогів.

        5.Хто з героїв повісті І. Франка не стоїть перед проблемою вибору:

            А) Захар Беркут;

            Б) Максим;

            В) Тугар Вовк;

            Г) Мирослава.

        6.Найважливіша (кульмінаційна) думка розділу:

           А)«Чи пімстимося ми на ворогах наших, на нищителях нашого     краю, коли відіб'ємо їх від свого села? Ні... Не відбити, а розбити їх — се повинна бути наша мета!» (Захар Беркут);

           Б)   «Життя в неволі нічого не варте, краща смерть!» (Максим);

           В)   «Тепер я не можу вважати його батьком, бо не хочу зраджувати свого краю!» (Мирослава);

           Г)   «Тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину»

(тухольці).    

 

    3. Заключне слово вчителя. 

Руйнування, що завдали монголо-татари, були великими, але знищити Русь їм не вдалося. Частина населення рушила на північ, у ліси, частина залишилась. Місцевим жителям вдалося зберегти свою мову, побут, звичай, культуру. Значним послабленням Русі скористалися західні сусіди — Польща, Угорщина, Литва. Тривале панування Золотої Орди на Русі загальмувало її розвиток, але не припинило його зовсім.

 

V. Домашнє  завдання. 

 

  1група.  Підготувати  інтерв’ю  з  письменником  І. Франком.

         Дібрати  цитатний матеріал  для розкриття  проблематики  твору.

  2 група. Відредагувати та доповнити уривок із тексту часопису про

 І. Франка (завдання «Редактор»).

«І. Я. Франко – письменник, літературознавець та перекладач. Народився в с. Ясениці Сільній у родині коваля Якова Франка. Закінчив Дрогобицьку гімназію, Львівський університет. Займався викладацькою діяльністю. За дисертацію «Варлаам і Йоасаф» І. Франку було присуджено вчене звання доктора філософії. Працював редактором журналу «Життя і слово». Входив до складу австрійського парламенту. Автор збірок «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Із днів журби». Історичну повість «Захар Беркут» І. Франко написав на замовлення журналу «Зоря». У творі зображено героїчну боротьбу тухольської громади проти половців.»

 

Охарактеризувати сюжетні елементи повісті  «Захар  Беркут».