БУЛІНГ: ПРИЧИНИ ТА СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ

БУЛІНГ: ПРИЧИНИ ТА СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ

В наш час булінг став досить поширеним явищем, за яким стоїть чимало психологічних, педагогічних і соціальних проблем сьогодення. Сьогодні булінг – це не лише пустощі, це жорстока форма взаємовідносин, яка ґрунтується на насильницьких діях, дискримінації, агресії тощо [1, с. 20]. Актуальність його вивчення обумовлюється тим що, по-перше, збільшилась кількість зафіксованих випадків даного явища; по-друге, він призводить до низки психологічних (зниження самооцінки, порушення соціалізації, дезадаптація), медичних (травматизм), педагогічних (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність) наслідків; по-третє, проблема досліджується переважно європейськими науковцями, тож в Україні проблема комплексно не досліджувалась, є поодинокі випадки дослідження булінгу, і тому в Україні недостатньо відомі методи для попередження, а тим паче боротьби з булінгом в освітньому середовищі.                

Існує багато причин, чому діти вчиняють булінг щодо однолітків і не тільки. Найчастіше виділяють такі: бажання завоювати авторитет в очах оточуючих, бажання привернути до себе увагу впливових дорослих, компенсація за невдачі в навчанні, жорстоке поводження батьків з дитиною чи відсутність батьківської уваги. Інколи діти вважають знущання способом стати популярним та можливістю впливати іншими дітьми. Однак найголовніше те, що булінговій поведінці діти навчаються. Тобто, якби вони не бачили  моделі жорстокої чи агресивної поведінки серед оточуючих (і не тільки дорослих), то таких великих масштабів загрози булінгу не було б[5, с. 2].

Також науковці виділяють особистісні фактори, які спонукають дитину до проявів булінгу: запальний темперамент, імпульсивність характеру, брак емпатії, егоїстичне враховування лише власних потреб, перевага бажання досягти контролю та уваги над бажанням створити дружні стосунки. До сімейних факторів, що можуть викликати булінг, відносять брак близьких стосунків у родині, слабкий або занадто сильний контроль над дитиною, ігнорування її потреб, прийняття та моделювання агресивна поведінка батьками чи іншими значущими дорослими, неповну сімя 3, с. 89-90.

  Десятки досліджень було проведено стосовно впливу телебачення на дітей та підлітків, які підтверджують, що діти поступово починають вважати насильство способом вирішення проблем та починають переносити побачене в іграх в життя. Велика кількість дітей після перегляду фільмів та телепрограм починає ідентифікувати себе з героями й переймають від них жорстокість та агресивність, починають вчиняти відповідно до дій героя 3, с. 90.

Зовні булінг проявляється в необґрунтовано зневажливому, іноді недбалому ставленні до людини 6, с. 307. За характером дій булінг може бути фізичним, психологічним, сексуальним, поведінковим та кібер 6, с. 307.

Психологічне насильство,  на жаль, теж не є винятком в учнівському колективі і проявляється від  принизливих поглядів і жестів до маніпуляцій та шантажу 1, с. 20. Так, до фізичного насильства найчастіше відносять штовхання, побиття, примусове закриття в приміщенні тощо 2, с. 146. А ось кібер-булінг, на відміну від традиційного,  зумовлений особливостями інтернет-середовища: анонімністю, можливості фальсифікації даних, наявністю великої аудиторії, можливістю «дістати» людину будь-де і на будь якій відстані 4, с. 141.

Подолання, хоча б часткова мінімізація булінгу пов’язана з обізнаністю не лише педагогів, але і батьків щодо поведінки дітей, які зазнають цькування, психологічного насилля, жорстокого поводження.

Ось деякі ознаки, на які всім нам слід звертати увагу:

1. Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати чи вдавати з себе хворих у шкільні дні.

2. Вони можуть проявляти небажання брати участь у спільній діяльності чи соціальних заходах з іншими учнями.

3. Вони можуть поводитися незвично.

4. Вони можуть раптово почати губити гроші чи особисті речі або ж приходити додому в порваному одязі чи з поламаними речами і при цьому давати неймовірні пояснення.

5. Підлітки, які є жертвами булінгу і/або домагань, можуть також почати говорити про те, щоб покинути школу, починають пропускати заходи, у яких беруть участь інші учні.

Важливо враховувати і те, що діти можуть не розказувати про випадки булінгу щодо них нікому з дорослих. Особливо це стосується хлопчиків, від яких батьки через поширеність гендерних стереотипів вимагають, що ті повинні були мужніми і протистояли цькуванню. Проте саме для дітей, які страждають від цькування у школі чи в громаді, важливими є любов, підтримка, здорові відносини у сім’ї та розуміння й поважливе ставлення з боку педагогів. У подоланні булінгу також важливо знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів та дорослих (в т.ч. і педагогічних працівників) новим формам поведінки, розвиток стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно й відповідально будувати власне життя. Головна перевага таких програм – формування відповідальності людини і громади за власну поведінку й поведінку інших, готовність прийти на допомогу, розв’язати конфлікт. Профілактичні програми, призначені для проведення групових занять з учнями та дорослими, можуть містити психотехніки з розвитку комунікативних навичок, профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань, а також вправи, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей тощо. Досвід інших країн у подоланні булінгу в освітньому середовищі свідчить про наявність певних успіхів в реалізації тих чи інших антибулінгових програм.

Тому варто уважно вивчити й дослідити досвід від іноземних і вітчизняних фахівців з означеного питання, аби вміти протидіяти булінгу, та краще – проводити пропедевтику його появи.

  Література:

1.              Бочкор Н.П. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфдіктний період: млтод. рекомендації/ Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В. Залеськата та ін. – Київ : МЖПЦ «Ла СтрадаУкраїна», 2014. – С. 20
2.              Брочковська Ю. Буллінгяк соціально-психологічна проблема / Ю. Брочковська, С. Стельмах // Науковий вісник Львівського державного університет/ внутрішніх справ : серія психологічна. – 2011. – № 2 – С. 146-147
3.              Король А. Причини та наслідки явища буллінгу / А. Король // Відновне правосуддя в Україні. – 2009. – № 1– 2. –              С. 89–90.
4.              Кулик Є. В. Кібербуллінг як педагогічна проблема / Є.В. Кулик, Н.М. Дайнека // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. – 2010. –- Вип. 80. –              С. 141.
5.              Лушпай Л. І. Буллінг як соціально-педагогічна проблема та шляхи її вирішення (на прикладі досвіду середніх загальноосвітніх шкіл Великої Британії) /Л.І. Лушпай // Український альманах. – Вип. 4. – Київ, 2010. – С. 2
6.              Шуміло О. О. Щодо визначення видів насильства серед учнівської молоді / О. О. Шуміло // Питання боротьби зі злочинністю. – Вип. 27 – С. 310