Cценарій батьківських зборів «Вплив сім’ї на виховання дітей»

Підкамінський опорний заклад загальної середньої освіти  І – ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

соціальний педагог

Масловська Ольга Миколаївна

 

 

 

 

 

 

Хід заходу

Вступ

«Вихователь сам має бути тим, ким хоче зробити вихованця» (В. Даль)

 «У вихованні вся справа в тому, хто вихователь» (Д. Писарєв)

«Вихователю треба глибоко знати життя, щоб до нього готувати» (Л. Толстой)

«Батьки — приклад для дитини».

«Виховувати - ховати від зла».

 

(Слайд 1)Доброго дня, шановні гості. Ми раді вітати вас на сьогоднішній зустрічі. Хто з батьків не мріє, щоб його дитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою і наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за вихованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.

Всебічний, гармонійний розвиток — наш ідеал. Ідеал і сімейного, і суспільного виховання. Але скільки треба наполегливої і кваліфікованої праці батьків і вчителів, щоб наші діти ввібрали все багатство інтелектуальної, моральної культурної спадщини, виробленої людством.(Слайд 1)

 Виховувати - це значить творити людину. Сьогодні ми поговоримо про деякі складні випадки, з якими зустрічаються батьки у вихованні дітей.  Ви всі працюєте в різних сферах, спілкуєтеся з різними  людьми, але всіх вас об'єднує те, що у вас є діти.

 Отже,  розпочнемо ми з вами зустріч із простого тестування, яке дасть вам можливість перевірити  ким є для вас дитина. Шановні батьки на екрані ви бачите 5 кольорів. Виберіть той колір з який символізується ваша дитина , та пам’ятайте  правильних чи неправильних відповідей не буває.(Слайд 2-3)

Жовтий  - дитина вас  ніколи не забуде, а   даруватиме  найяскравіші моменти у  житті.
Оранжевий  — дитина для вас, найкращий друг та  людина яка завжди підтримає, буде поряд в скрутну хвилину.             
Червоний  — ви любите один одного, та однієї любові не достатньо, більше спілкуйтеся з дитиною.             
Білий  — ваша дитина  близька вам по духу Ви розумієте один одного, завжди знаходитеся на одній хвилі.             
Зелений — ваша дитина викликає у вас тільки позитивні емоції,  найкращі спогади у вашому житті.

Виходячи з усього сказаного, вважаю необхідністю ще й ще звертатися до різностороннього обговорення такого соціального явища як сім’я, зокрема проблеми школи з родинами учнів. Тому тема нашого семінару звучить так: «Влив сім’ї на виховання дітей».      

Найвлучнішим епіграфом послугують такі слова: « Вихователь сам має бути тим, ким хоче зробити вихованця» (В. Даль) (Слайд 4 )

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, - засвоюють саме ті цінності, ті життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, «як я говорю». Насправді ж вона робитиме так, «як я роблю».

Ще видатний педагог А. Макаренко казав:

«Діти – це наша старість. Правильне виховання – наша щаслива старість, погане виховання – майбутнє горе, наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед усією країною».(Слайд 5 )

Згодьтеся, усі людські проблеми починаються і закінчуються у сім’ї. Настрій кожного з нас, ставлення до людей, доросле самостійне життя багато в чому визначаються загальною сімейною атмосферою, яка панувала в наших сім’ях. Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей, які живуть у щасливих родинах, де вони природно й гармонійно розвиваються, живуть багатобарвним життям.              

Хочу звернути увагу на особливу категорію батьків на нас вчителів. Виховуючи чужих дітей ми забуваємо про своїх та пропоную для перегляду:

Лист до Св. Миколая (Слайд 6)

Адже сім'я – це форма людської спільноти, що склалася з поєднаного шлюбом подружжя, їх дітей (власних чи усиновлених), а також, у деяких випадках, з інших осіб, поєднаних родинними зв’язкам (слайд 7)  .                               

Спостереження свідчать, що відсутність достатньої духовної близькості дитини з батьками з перших років життя несприятливо позначається на розвитку її особистості.

Ще видатний український педагог В. Сухомлинський наголошував: «Важкою дитина стає саме в цьому віці - від року до семи-восьми років» (слайд 8-11) 

 Саме в цей період закладається фундамент особистості - формуються основні мотиваційні, інструментальні та стильові риси, первинні етичні поняття та категорії, здатність бачити прекрасне навколо себе. У свідомості дитини виникає розуміння власних можливостей та свого місця в системі суспільних відносин.              

Наслідком недостатнього засвоєння позитивного соціального досвіду стає важковиховуваність.

Ще вчора все було добре й весело. Ви встигали перекинутися слівцем, могли один одного заспокоїти. І ось щось зникає, віддаляється. Дитина відчужена, дивиться «з холодком». Розмова не зав'язується. Невже все розвалюється?

Не бійтеся! Якщо контакт був, він, як правило, не зникає. Однак для цього потрібно докласти зусиль і вам, і дитині.

Є такі вікові моменти, коли щось змінюється в дитині. Чи у вас відбувається якась нова стадія, і не зрозуміло, як тепер любити, як розуміти. (слайд 12-14) 

Ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жадібною, грубою, злою. І все ж таке трапляється, навіть у гарних родинах. Отже, батьки врешті-решт не розуміють звідки береться доброта, егоїзм, гуманність, байдужість. Виростити дитину нелегко. Доводиться багато чим жертвувати. Добре, якщо жертви розумні. Пожертвуйте, наприклад, поганими звичками.

Пропоную вашій увазі психодраму

«Час збирати каміння» за участі учнів 10 – 11 класів.

Психодрама «Час збирати каміння»

(драма на одну дію)

 

Дійові особи: Мама, Батько, Дочка, Голос, Нерозуміння, Дівчинка-Цигарка, Алкоголь, Наркотик, Чорні Сили, Світлі Сили.

На сцені 2 великі камені, З малі.

На одному камені сидять батьки, відвернувшись одне від одного. На другому камені сидить пригнічена, засмучена дівчинка, в пошарпаному одязі з розбитими колінами.

 

Звучить музика.

 

Голос. Камінь на серці і на душі від розпачу, від болю, від втрат, від помилок, і все болить... І розум, і душа, і тіло.

 

Батьки сваряться.

 

Мама. Хіба ти батько? Тобі немає діла ні до мене, ні до дочки.

Батько. У мене немає вільного часу, щоб дивитися за нею.. Я працюю з ранку до ночі.

 

Мама. Їй потрібен батько, а не тільки мати. Скільки це буде продовжуватися? Все! Набридло! Я втомилася.

Батько. "Ти думаєш, що я не втомився! Якби не гроші, то вам і батько не треба. Все! Відчепися!

Входить Нерозуміння, тягнучи чорний шлейф між батьками та дитиною. Нерозуміння, стоїть між ними.

 

Дочка. Тату! Мамо! А пам'ятаєте, як ми жили? Сміялись і плакали. Ми були сім’єю, ми були разом. Ми були...

 

Довга пауза.

 

Дочка.. Тепер нас немає!.. Тепер мене немає!.. Я нікому не потрібна! Навіть собі...

 

Дочка йде до краю прірви (сцени) з фотографіями, притиснутими до грудей, фотографії падають у прірву.

Голос. Вона втратила останню надію! Вона на краю прірви! Сама...

Дівчина йде по краю прірви. Звучить музика. Дівчина відхилившись від краю прірви, спотикається і натикається на камінь із написом «Цигарка». Бере цигарку. Завмирає. Поряд завмирає дівчина, що виконує роль Цигарки.

Дівчинка-Цигарка штовхає дівчинку на каміння. Вона падає, стає на коліна, дивиться на батьків.

 

Актор, що виконує роль Алкоголю, піднімає дівчинку, обіймає сильніше і сильніше, стискаючи за плечі. Дівчинка падає.

Безсила. Всі завмирають. Звучить музика.

 

Мама починає безсило рвати шлейф (плаче і опускається на коліна).

 

Дівчинка подається вперед до актора, що грає Наркотик. Наркотик, у свою чергу, тягнеться до неї. Батько намагається рвати полотно і мати теж, але марно.

 

Голос. Зупинися! Це не вихід.

Звучить мелодія.

 

Дівчинка рухається до великого каменя, за нею вслід прямують Сили. Вона опускається на камінь, плаче. Сили кружляють навколо неї, пробуючи підтримати, дівчинка ж тримається за камінь.

Дівчинка. У мене немає сил! Я не хочу так жити! Мамо! Тату! (Кричить).

 

Батьки розривають шлейф разом, підбігають до дочки. Чорні Сипи розлітаються, зникають.

Світлі Сили підтримують дівчинку, допомагаючи їй піднятися.

Батько. Добре, що я знайшов сили тебе зрозуміти.

Мама. Як добре, що я тебе почула! Що ми тепер знову разом!.. Хоч і втрачено багато часу...

Всі актори. Час збирати каміння...

Побачене спонукає нас до того що потрібно  будь-яку справу робити одразу, не сподіватися, що потім можна буде щось змінити!

 

Роздатковий матеріал «Профілактика вживання  психоактивних речовин»

 

Чому таке трапляється? Ваша думка.

Негативізм є природною формою боротьби дитини з обмеженнями. Так званий пасивний негативізм — це відмова від виконання розпоряджень, що порушують симетричність відносин з дорослими. Активний негативізм — здійснення дій, що прямо протилежні тим, яких вимагає дорослий. Він є ще більш вираженою формою ствердження своєї рівності з дорослим. В активно-негативній поведінці відтворюється найважливіша функція дорослого: ухвалення рішення, вироблення наміру.

У підлітковому віці сприйняття дитини дорослими дуже сильно відрізняється від її самосприйняття. Дорослі недооцінюють рівень її психологічної зрілості, сама вона його переоцінює. Тому не дивно, що вона жагуче бореться за свої «дорослі» права. Положення підлітків ускладнюється тим, що в сучасному суспільстві відсутній який-небудь соціальний інститут, що дозволив би їм реалізувати свою спрямованість на повноцінне входження в дорослий світ.  Школа не надає такої можливості. Вона адекватна молодшому шкільному віку, у якому провідною діяльністю є навчальна. Підліткові ж необхідна «арена» для розгортання його соціальної активності.

Відомо, що універсальних принципів виховання немає і не може бути. Кожна ситуація в сім’ї унікальна. Дітям потрібно, щоб поруч були ті, хто може і досягти успіху, і терпіти невдачі. Саме у своїх батьків діти набувають свій перший досвід, переймають моделі свого подальшого життя, які, на жаль, не завжди бувають прийнятними. Для сучасної сім’ї дуже важливо побудувати адекватні взаємовідносини між її членами. А, особливо, між батьками та дітьми.

Експеримент «Склянка води»

Експеримент «Склянка води»(слайд 16)

 Головний метод виховання — це переко­нання. А для цього батькам треба говорити зі своєю дитиною, спілкуватися з нею, шукати приклади позитив­ного підтвердження своїх думок, бути так­товними, переконуючи її. Тоді їхні думки стануть прагненнями самої дитини.

Проведемо експеримент. Нам потрібні:

• склянка води — дитина (чиста, проста, наївна);

• сіль — грубі, солоні слова;

• перець — пекучі, образливі слова;

• грудка землі — неуважність, байдужість. Усе добре змішуємо — отримуємо стан ди­тини.

Скільки мине часу, доки все осяде, забудеться? А варто лише легенько збовтати — і все підніметь­ся на поверхню. А це знову стреси, неврози...

 У роботі з дітьми я завжди наголошую на  тому, що батьки – це їх перші порадники, захисники! Адже саме сім'я створює для маленької людини унікальне середовище любові, дові­ри, розуміння, прийняття. Батьківська любов творить дива!

Аудіозапис «300 грн»

Ось і добігає кінця наша бесіда яку  я хочу закінчити притчею

 «Що може змінити людина»

Одна людина вирішила змінити світ. Але світ такий великий , а вона така маленька. Тоді вона вирішила змінити своє місто . Але місто таке велике, а вона така маленька. Тоді вона вирішила змінити свою родину. Але родина в неї така велика, одних дітей десяток. Так ця людина добралася до того єдиного, що вона може змінити, будучи такою маленькою  ……………………………………..- саму себе.

 

Існують чіткі закони біології. Наприклад, якщо ходити взимку без одягу – змерзнеш, якщо пити воду з болота, є ризик отримати дизентерію. Є такі ж чіткі закони психології і виховання. Якщо батьки їх порушують, то виникають проблеми. Можна ці закони не сприймати, можна скільки завгодно говорити, проте факт залишається фактом: НАШІ ДІТИ – ДЗЕРКАЛО НАШИХ ПОМИЛОК.

Варто зазначити, що без зміни відношення батьків, не допоможе жоден психолог чи гіпноз. Ігнорування причин не вирішує проблеми.  Поки існує причина – існують наслідки. Батьки являються причиною того, що відбувається з важкими підлітками у  99,9 %, як не боляче це визнавати.

Не існує проблем дитини окремо від проблем родини. І батьки, які хочуть, щоб дитина змінилася сама, самому не докладаючи ніяких зусиль, не виправляючи помилок, дещо наївні та егоїстичні.

І навпаки, якщо батьки активно включаються  в роботу з подолання проблем, вони приречені на успіх.

Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів, щастя вам і вашим дітям!