Cценарій виховного заходу для учнів 6-7 класів: « УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ»

                      « УКРАЇНСЬКІ    ВЕЧОРНИЦІ»

                 сценарій  виховного  заходу   для учнів  6-7 класів

       Данилова Світлана Ахтафівна, вчитель музичного мистецтва

       Новогродівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 10 ім. Тараса Шевченка

Мета. Розширити знання учнів про календарно-обрядові свята України.  Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу;

- розвивати пізнавальні та пошукові інтереси школярів;  розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре;

- виховувати почуття  патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого, бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; любові до рідного краю, слова та гордості за свій народ. 

 Оформлення.   Інтер’єр селянської хати, лави півколом, застелені українськими  килимами, на столі скатертина в українському стилі, рукоділля;  збоку – піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

Страви:  вареники з картоплею, сиром, капустою, пампушки, галушки.

     За сценою учні співають куплет пісні «Ой, у гаю, при Дунаю».

       До залу входять ведучі, звертаються до  глядачів.

Ведучій.   Доброго дня, друзі!

Ведуча.   Дуже раді зустрічі з вами, запрошуємо усіх на наші українські вечорниці.

Ведучий.   Наша Україна славиться великими святами. Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – збиратися на вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи найкраще у сьогодення, ми відроджуємо усе найдорожче, що є у нашого народу: його мову, пісні, історію, звичаї та обряди…. З приходом золотої осені наставав в Україні час вечорниць.

Ведуча.   Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Ведучий.  Українська пісня!…Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний  її мелодіями!… Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава.

Ведуча. За традицією приміщення для вечорниць наймали дівчата, вони і платили за нього. Здебільшого це була хата самотньої вдовиці. За хату платили печеним хлібом, пшоном, борошном, полотном, але ніколи – грішми: «Гроші, - казали в народі, - тільки шинкар бере».

Ведучий.

                       Мати дочку та й наряджала,

                      На досвітки та й посилала.

                     «Іди, доню, та й на досвітки,

                      До подружок та й на довідки»

Відвідувати вечорниці дівчатам дозволялося з п’ятнадцяти –шістнадцяти років, а хлопцям – з вісімнадцяти.

Ведучий. Проте, дивіться самі, як відбувалися у нас вечорниці. Сьогодні ми з вами заглянемо у давню досвітчану хату.

      Лунає  пісня “ Зеленеє жито”.

 Господиня.  Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Прибрали хату , рушничками обвішали, квітами уквітчали. Що то молодість: ні  сну, ні втоми, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні.  Та й до роботи вдатні, цокотухи, співухи. І тож спокон - віку ведеться… І ми колись… Як згадаю… Літа-літа! Летять, як орли сизокрилі.

          Раптом чується стукіт у двері. До хати входить гурт дівчат.

Дівчата (разом). Добрий вечір, матінко, у вашій хаті!

Господиня. І вам вечір добрий. Заходьте сміливіше, сідайте, будьте  ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчина. Чи ж нам пристало одразу сідати?

Дівчина.  Нам пристало пісню заспівати.

         Виконують пісню  «Ой у вишневому садочку».

Господиня. Гарної, дівчата, знаєте. Оце послухаю вас та й сама помолодію. Вмощуйтесь зручненько та й за роботу, а я піду до печі.

       Дівчата сідають до столу, приступають до рукоділля. Деякий час мовчать.

Дівчина. Ой, подруженьки, та й сумно ж отак сидіти, і хлопців щось не чути

 ( дивиться у вікно).

Дівчина.  Дівчатонька, любі, заспіваймо ще , хай душа ласкою, добротою наповниться.

           Виконують пісню  « При долині кущ калини»

         Чують стукіт у двері.  То прийшли хлопці.

Хлопці ( за дверима). Дівчата, пустіть до хати!

Дівчина.  Гарненько попросіть!

                  Хлопці знову стукають.

Дівчина. Агов, хто такий?

Хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчина. Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше!

Дівчина. Ми як візьмем рогатини, поламаєм ваші спини!

Хлопець  (удаючи, що злякався). Дівчатонька, голуб’ятонька, та ми ж прийшли не битися!

Хлопець. Та ми ж прийшли миритися.

            Дівчина встає, відчиняє двері. Інші дівчата беруться до роботи. Хлопці заходять до хати.

Хлопець. Ов-ва! Та тут у розпалі робота. Боже помагай!

Дівчина. Спасибі.

Господиня. Добрий вечір ! Чесному парубоцтву, моя хата настіж. Хоч не знаєм, звідки ви, чи з півдня, чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо, всіх сідати і з дівчатами пісню заспівати.

Хлопець  (придивляється до дівчат). Ой, хлопці, та й гарні ж дівчата тут зібралися. Мабуть, на нашому кутку самі красуні живуть та ще й рукодільниці…

Хлопець.  Та й ми не ликом шиті. Отож не гріх нам разом заспівати.

                   Виконують пісню  «Ой при лузі, при лужку»

Господиня: А хто з вас   смішне нам щось розкаже?

Дівчина.

           Полюбила коваля – така доля моя.

           Я ж думала кучерявий –

           В нього чуба нема.

Хлопець.

           По дорозі жук, жук, по дорозі чорний,

           Подивися, дівчинонько, який я моторний.

Дівчина.

            А мій милий гарно вбрався,

            Гарно причесався.

            Штани білі, жупан білий –

            Усім сподобався.

Хлопець.

             Галю, Галю чорнобрива,

            Чого в тебе брови криво?

             На козака  подивилась

             І брівоньки іскривились.

Господиня. Та вже досить вам сперечатися, краще потанцюйте.

      Звучить українська народна пісня «А ми просо сіяли». Дівчата стають напроти   хлопців, виконують танець.

Хлопець.

              Ох і запах, ох і пах,

              Навіть двір увесь пропах.

             На усі чувать кінці,

              Як у нас печуть млинці.

Хлопець.

               Що галушки – не пампушки,

               Це ще треба довести.

              Наші київські галушки

              Не похвалиш – не з’їси.

Хлопець.

              Хто казав тут про галушки?

             Помиримо всіх разом:

             І пампушки, і галушки –

             Аби тільки з  часником.

Хлопець.  Дівчата, щось нам їсти захотілось!

Дівчата.  Так ми зараз вареників наваримо.

Дівчата виконують  пісню «А мій милий вареничків хоче»

Господиня (звертається до глядачів)

              Милі гості, просимо до столу сісти.

              Вареники  будемо  їсти,

              Вареники  не  погані,

              Вареники  у  сметані.

                          До залу входять ведучі

Ведуча. 

           Скільки б не співали, а кінчати час,

           Кращі побажання ви прийміть від нас.

Ведучий.

            І в вас, і в нас хай все буде гаразд,

            Щоб ви і ми щасливі були.

  Додаток

Зеленеє жито, зелене

Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості в хати йдуть.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито при межі,
Хорошії гості від душі.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито, ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь

    Ой у гаю, при Дунаю

Ой у гаю, при Дунаю
Соловей щебече
Він свою всю пташину
До гніздечка кличе
Ох-тьох-тьох і тьох-тьох-тьох
Соловей щебече
Він свою всю пташину
До гніздечка кличе

Ой у гаю, при Дунаю
Там музика грає
Бас гуде, скрипка плаче
Милий мій гуляє
Ох-тьох-тьох і тьох-тьох-тьох
Там музика грає
Бас гуде, скрипка плаче
Милий мій гуляє

Ой у гаю, при Дунаю
Тужу самотою
Плачу, тужу, ще й ридаю
Милий за тобою
Ох-тьох-тьох і тьох-тьох-тьох
Соловей щебече
Він свою всю пташину
До гніздечка кличе

Ой, у вишневому саду

Ой, у вишневому саду
Там соловейко щебетав.
До дому я просилася,
А він мене не відпускав.
Ти милий мій, а я твоя
Пусти мене, зійшла зоря.
Проснеться матінко моя,
Спитає, де гуляла  я
А ти скажи їй в отвіт:
-  Яка була чудова ніч
Весна іде, красу несе,
А в тій красі радіє все
- Мамо моя, ти вже стара,
А я весела, молода.
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай доню свою
-Доню моя, не в тому річ
Де ти гуляла цілу ніч.
Чому розплетена коса,
А на очах блищить сльоза
Коса моя розплетена,
Її подруга розплела,
А на очах блищить сльоза,
Бо у розлуці з милим я.

При долині кущ калини

При долині кущ калини

Нахилився до води.

 Ти скажи, скажи, калино,

Як попала ти сюди.

Якось ранньою весною

Козак бравий прискакав.

Милувався довго мною,

А тоді з собою взяв.

Він хотів мене калину

Посадить в своїм саду.

Не довіз і в полі кинув –

Думав, що я пропаду.

Я за землю ухопилась,

Стала на ноги свої.

І навіки поселилась

Де вода і солов’ї.

Ти не дми на мене, вітре,

Я тепер не пропаду:

Наді мною сонце світить

І надалі я цвіту.

Ой при лузі, при лужку

Ой при лужку, при лужку, при широкім полі,
При великім табуні кінь гуля по волі! (2)

Ой гуляй, мій коню, поки не спіймаю.
Як спіймаю – загнуздаю шовковой уздою. (2)

Як спіймаю – загнуздаю шовковой уздою,
Вдарю шпорами під боки – кінь летить стрілою! (2)

Ой лети, мій коню, та й вихром несися,
Проти милої двора стойма становися! (2)

Стойма становися та вдар копитами:
Чи не вийде дівчинонька з чорними бровами? (2)

Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати:
Здоров, здоров, любий зятю, просимо до хати! (2)

 І в вас, і в нас хай буде гаразд…

Наші вечорниці вже кінчати час
Кращі побажання ви прийміть від нас
І в вас, і в нас хай буде гаразд
Щоб ви і ми щасливі були.
Прощавайте, друзі, низький вам уклін
Доброго здоров’я зичим вам усім.
І в вас і в нас хай буде гаразд
Щоб ви і ми щасливі були.