ЦЕ ПРОСТО ДОЩ УРОК МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ. ПИСЬМОВИЙ ВИБІРКОВИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ПРИРОДИ

Мета: удосконалювати мовленнєво-мислительні вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення, запам’ятовувати послідовність викладу матеріалу; перевірити рівень сформованості мовленнєво-комунікативних умінь докладно відтворювати зміст сприйнятого на слух тексту розповідного характеру з елементами опису природи.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: презентація «Це просто дощ», музика «В гармонії з природою»

                                                                   ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

IІ. Ознайомлення шестикласників з темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Колективна робота з текстом

Читання тексту

 Це просто дощ

                   Нарешті пішов дощ. Перші краплі впали на суху траву, і вона почала підійматися й зеленіти.

               Літній дощик весело стукає по даху. Він став накрапати все сильніше,  і ось пішла злива. Така сильна, що нічого майже не видно. Ах, як свіжо! Як здорово, що  нарешті  пішов дощ.

            Він торкається струн душі, як видатний музикант, легко та невимушено створює музику настрою. 

           Через десять хвилин злива починає вщухати. Крапельки все рідше і рідше падають на землю. Дощ припинився. Все навколо просто радіє. Дерева розправили  гілки, весело защебетали птахи, польові квіти підняли голови.

             Дощ наповнив все навколо життям. На сході з'явилася веселка. Яка вона яскрава і гарна! Хмари розійшлися, з'явилося сонце і все навколо засяяло, заблищало мільйонами діамантів. Як добре, що пройшов дощ і приніс радість.

         ...Дощ цівками стікав по вікнах. У кімнаті лунала тиха музика. А я все ж сиділа біля вікна і думала, що всі ключові моменти мого життя пов’язані з дощем. Буду сподіватися, що на цей раз це просто дощ. Просто дощ... (163 слів)

 Скласти план.

Орієнтовний план

1. Нарешті пішов дощ.

2.Зміни в природі .

3. Дощ створює музику настрою. 

4. Яскрава веселка

5. Дощ і я.

Дібрати слова і словосполучення, які використовує автор для опису природи.

      Вибрати найголовніше у тексті

ІУ.Презентація «Це просто дощ» , прослуховування музики. Обмін враженнями.

V. Повторне читання тексту. Самостійна робота з текстом для сприймання й письмового відтворення

VІ. Узагальнення зробленого на уроці

VІІ. Домашнє завдання

 Скласти вірш про дощ або усно намалювати картину «Дощ»

Урок №39

УРОК МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ.  УСНИЙ ДОКЛАДНИЙ  ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ  З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ПРИРОДИ

Мета: удосконалювати мовленнєво-мислительні вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення, запам’ятовувати послідовність викладу матеріалу; перевірити рівень сформованості мовленнєво-комунікативних умінь докладно відтворювати зміст сприйнятого на слух тексту розповідного характеру з елементами опису природи.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

                                                                   ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

IІ. Ознайомлення шестикласників з темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Колективна робота з текстом

Читання тексту

V. Повторне читання тексту. Самостійна робота з текстом для сприймання й усного відтворення

VІ. Узагальнення зробленого на уроц

 Урок №68

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ №2. ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ ПИСЬМЕННИКІВ-ЗЕМЛЯКІВ

Мета: ознайомити восьмикласників із творами сучасних українських письменників-гумористів; повторити вивчене про гумор і сатиру; формувати навички роботи з додатковою літературою.

Тип уроку.  Урок літератури рідного краю

Обладнання:  виставка книг, підготовлені учнями презентаційні матеріали (фото письменників, добірки творів, ілюстрації до них).

ХІД УРОКУ

І. Мотиваційний етап.

1. З’ясування емоційної готовності до уроку (Обмін усмішками).
2. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.

Бесіда:

Чи любите ви сміятися?

Наш народ здавна славиться своїм гумором. Народні байки, анекдоти, гуморески, казки, жартівливі пісні свідчать про веселу вдачу українців. На уроках літератури ви вже зверталися до байок, гуморесок, співомовок. Як ви думаєте, це жанри розважальні чи все-таки серйозні? Пригадаємо вивчене про гумор і гумористичні твори, заповнивши кросворд.

По горизонталі:    1.Невеликий прозовий або віршований твір жартівливого змісту, що змальовує смішну пригоду чи рису характеру людини (Гумореска).

По вертикалі:

1. Доброзичливий, жартівливий сміх, що допомагає виправити певні вади людського характеру, недоліки поведінки та ін. (Гумор).
2. Приховане глузування (Іронія).
3. Гостре висміювання, критика хиб у вдачі персонажа, негативних явищ життя з метою їх викриття, заперечення (Сатира).
4. Коротке усне гумористичне оповідання (Усмішка).
5. Невеликий ліро-епічний твір повчально-алегоричного змісту, що має сюжет і мораль (Байка).

ІІ. Цілевизначення та планування.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Для проведення уроку учні завчасно об’єднуються у 4 групи, кожна з яких готує презентацію творчості одного з письменників за схемою:.

1. Ім’я письменника-гумориста, короткі біографічні дані.
2. Назва твору, що презентується, обґрунтування вибору.
3. Представлення твору (виразне читання, інсценізація, ілюстрування  тощо).
4. Аналіз засобів творення комічного.

Роботу оцінюють експерти (обираються серед учнів класу) за картками оцінювання.

Упродовж уроку працюють „журналісти” (1 – 2 охочих у кожній із груп). Їхнє завдання – розповісти про роботу групи на етапі підготовки до уроку й під час презентації, задати запитання представникам інших груп, експертам.

Після презентації члени групи відповідають на запитання “журналістів” та однокласників.

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Саморефлексія роботи у групах (Виступи „журналістів”).
2. Оцінювання проектів експертами.

Домашнє завдання .Завдання на літо.

Додаток

Олег Чорногуз

Сатирик, гуморист, романіст, публіцист і громадський діяч.

Заслужений діяч мистецтв України.

Нагороджений орденом Ярослава Мудрого. Лауреат премій ім. Остапа Вишні, Міжнародних літературних премій ім. Івана Багряного та родини Воскобійників.

Народився 1936 року на Вінниччині. Працював у редакціях газет, директором видавництв, головним редактором журналу “Перець”.

Автор понад 30 книжок. Серед них 10 романів.

Твори письменника перекладалися і видавалися російською, білоручькою, болгарською, естонською, грузинською, есперанто, литовською, польською та іншими мовами.

БИЛА МЕНЕ МАТИ

Била мене мати. Ох, і била…
За те, що переказ на “п’ять” написав.
А як було діло?
Через дорогу картоплю колгоспну копали. Мати й каже:
- Біжи, принеси, Панасе, прокатайся велосипедом. Візьми з собою мішечок. Набереш, покладеш на раму – і гайда додому.
- Та як же, – питаю, – мамо? Це ж не наша…
- Дурний ти, – каже. – Колгосп наш?
- Наш.
- Ну, то й картопля наша. Тільки гляди – бригадир тебе щоб не бачив…
А мені що? Шурую велосипедом – аж картоплиння тріщить. Став біля купи, в мішечок накидав, повісив на раму. І – газую назад.
Тут основне, щоб однаково по обидва боки картоплі було. Бо інакше хилить в сторону чи мішечок сповзає. Кілька рейсів зробив – насобачився.
А на другий день у школі переказ: “Діти – помічники старших”. То я оце все описав. Як я колгоспні картоплі возив…
Вчителька мій твір похвалила.
“За мову твору, – сказала, – ставлю тобі п’ять, а за зміст – хай мати прийде, то ми з нею поговоримо…”
Мати прийшла зі школи, як столовий буряк. І вся трясеться:
- То я тебе красти вчу? Я злодюгу виховую?! А як матері щось на грам поміг, то оте на всі п’ять треба було розписати? А на! А на! А на!
Так і досі не знаю: чи картоплі мало привіз, чи переказів на “п’ятірки” більш не треба писати…

Безкінечні забавлянки

Летюча квітка
Загадка

На квітку квітка сіла,
Знялась — і полетіла!
Я квітку наздогнала,
Сачком її спіймала,
Як дорогу прикрасу,
До плаття притулила.
А квітка та знялася —
І знову полетіла!

Я квітку наздогнала,
Сачком її спіймала
І знову, як прикрасу,
До плаття притулила.
А квітка та знялася —
І знову полетіла!
Я квітку наздогнала,
Сачком її спіймала…

І так далі,
доки не надокучить
(Розгадка: Метелик)

Вечір у степу

У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан.
Гупав, дзвоником дзвонив:
— Пане господарю,
Я овечок вам привів,
Відчиніть кошару!
Вже у полі гасне день,
Ходить сон-дрімота.
Дзень-дзелень!
Дзень-дзелень!
Відчиніть ворота!
А слідом за бараном
Мекає ягнятко:
— А тепер усі гуртом
Почнемо  спочатку:

У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан.
Гупав, дзвоником дзвонив:
«Пане господарю,
Я овечок вам привів,
Відчиніть кошару!
Вже у полі гасне день,
Ходить сон-дрімота.
Дзень-дзелень!
Дзень-дзелень!
Відчиніть ворота!»
Тут прибігло стрімголов
Спритне козенятко:
— А  тепер давайте знов
Почнемо спочатку:

— У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан…

І так далі, досхочу.

Майстер Молоток

Цок, цок, цок, цок! —
Цокав майстер Молоток.
Цвяшок цокання злякався
І у дошку заховався:
Став маленьким, наче крапка,
Ледве-ледве видно шляпку.
Та із дошки по-ти-хень-ку
Цвяшок витягли обценьки.
Цок, цок, цок, цок! —
Знов зацокав Молоток.
Цвяшок цокання злякався
І у дошку заховався:
Став маленьким, наче крапка,
Ледве-ледве видно шляпку.
Та із дошки по-ти-хень-ку
Цвяшок витягли обценьки.
Цок, цок, цок, цок! —
Знов зацокав Молоток…

І так далі,
скільки вистачить
терпіння у майстра

Балакучий язик

Один Язик під час розмов
Дурниць три купи намолов.
Надвечір він опам’ятався,
По телефону вибачався:
Мовляв, пробачте за турботи,
Не буду більше я молоти.
А вранці знов під час розмов
Нових дурниць він намолов.
Та врешті-решт опам’ятався
І півгодини вибачався:
Мовляв, пробачте за турботи,
Не буду більше я молоти.
А вранці знов під час розмов
Дурниць ще більших намолов.
Та знов Язик опам’ятався
І аж годину вибачався…

І так далі.

Ліниві вареники

Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники.
Мурка з-під столу нявкнула: «Няв!» —
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось:
Мурка весь день по підлозі качалась,
Потім заснула біля дверей
І перестала ловити мишей.
Еники-беники, еники-беники,
Сестри зварили ліниві вареники.
Жучка знадвору гавкнула: «Гав!» —
Я їй лінивих вареників дав.

Боже мій милий, що з нею сталось:
Жучка весь день на порозі валялась,
Потім заснула біля плити
І перестала двір стерегти.
Еники-беники, еники-беники,
Знову зварили ліниві вареники.
Я у вітальні друзів зібрав —
Миску лінивих вареників дав.

Боже мій милий, що з нами сталось! —
Ми цілий день по вітальні валялись:
Хто на дивані, хто на стільці,
Хто із виделкою в лівій руці.

Сном непробудним всі ми спимо,
В школу не ходимо й бурмотимо:
«Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники…»

І так далі, без кінця.

Через річку їхав грек

Через річку їхав грек
І  впустив у воду глек :
бульк!
В річку грек пірнув з човна,
Потім ще раз, потім знов
То пірнав, то виринав,
Але глечика знайшов:
— Слава Богу !

Раптом з глека … виліз РАК ! —
І за  руку грека — хап ! . .*
— Ой ! . .

* Рядок «І  за  руку  грека — хап ! . .» щоразу видозмінюється: «за вухо», «за палець», «за чуба», «за губи» і таке інше.

З  переляку знову грек
Упустив у воду глек :
бульк !
Знову грек пірнув з човна,
Потім ще раз, потім знов
То пірнав, то виринав,
Але глечика знайшов:
— Слава Богу !

Раптом з глека … виліз РАК ! —
І за  вуса грека — хап ! . .
— Ой ! . .

З  переляку знову грек
Упустив у воду глек :
бульк !

І так далі,
аж поки не надокучить

Дмитро Молякевич    Народився 26 червня 1926 р. в с. Єлизаветполі Базалійського району Вінницької (нині Хмельницької) обл. Під час фашистської окупації неповнолітнім вивезений до Німеччини на примусові роботи. Після звільнення повернувся до рідного села. У 1947 р. закінчив Базалійську середню школу і вступив до Львівського університету на українське відділення філфаку. По здобутті вищої освіти працював у львівській обласній газеті «Вільна Україна» (відділ літератури і мистецтва); з 1961 р. — у Києві, в журналі «Перець».
Автор 13 книжок сатири і гумору. Член НСПУ, заслужений працівник культури України, лауреат літературної премії ім. Остапа Вишні.

ЗАГАДКА ПРИРОДИ

Природа — мудрий вчитель і творець,
Ніщо не зайве у природи-мами —
І цар орел, і сірий горобець,
Мурашка й лев… І навіть ми із вами!

Учені — їй присвячують томи,
Поети — пишуть величальні оди… —
На всі лади розхвалюємо ми
Безмежну мудрість матінки-природи…

З поетами у згоді я давно,
І твердо вірю я у слово вчене…
Та є в природі все-таки одно,
Що не доходить — хоч убий! — до мене…
Істота дивна лазить по землі
(З творінь природи — виняток єдиний!) —
Є руки, дві ноги… І взагалі
Усі прикмети зовнішні — людини.

Та не стривожать їй душі до дна
Ні тихі води, ані ясні зорі:
В природі знає лиш одно вона —
Хазяйнувать, як злодій у коморі…
Вона шанує лиш саму себе,
Отож собі на вигоду й догоду
Як тільки може — шарпає, скубе,
Калічить, запаскуджує природу…

Природо-мамо! Вибач і прости:
Ти — мудра, і велика в тебе сила,
Чому ж створіння це бездушне ти
Сама собі на лихо сотворила?!