Чесність.Чи потрібна вона мені?

Тема. Чесність.

Мета. Розширити змiст понять чеснiсть i правдивiсть; навчити розпiзнавати цi моральнi явища; формувати вмiння оцiнювати власнi вчинки та вчинки товаришiв; виховувати чеснiсть та правдивiсть.

Обладнання: вiршi та оповiдання за темою,друковані прислів’я на дошці,жетони, мультимедійний та музичний супровід.

Хід роботи:

1. Вступна частина    

1. Привітання

Дружно всі візьмемося за руки,

Веселіше стане всім.

Бо у класі всі ми друзі,

Сяють усмішки. Лунає сміх.

2. Перевірка готовності до роботи.

Діти подивіться, щоб вам нічого не заважало.Покажіть мені як ви вмієте гарно сидіти і як правильно тримати руку.

3.Оголошення теми  уроку.

- Сьогодні, наш урок тісно пов'язаний з реальним життям. У ньому ми, прагнучи бути ідеальними людьми, маємо пройти довгий шлях до самовиховання . Брехня або неправда - підступна особа, яка здатна замаскуватися під правду, переконати людину, що в даний момент саме вона, брехня є найкращим варіантом поведінки, і тільки вона веде до виходу з якоїсь кризової ситуації. Тобто поводиться як підступний ворог. Ми з вами, маємо виробити звичку й навичку боротися з цим ворогом . А найкращий спосіб боротьби із брехнею - це побачити, зрозуміти і викрити.

2. Основна частина

1. Розповідь вчителя

-Як ви розумієте значення слова «правда»?

-Тлумачний словник дає таке визначення: «Правда - це те, що відповідає дійсності, істина».

 

• Скажіть, чи буває так, що вам дуже важко сказати правду? Часом, коли ми відчуваємо провину за який-небудь поганий вчинок, нам так і хочеться звалити цю вину на когось іншого. У такому випадку неправдивість іде поряд із боягузтвом, малодушністю.

Трапляється, ви соромитеся сказати правду товаришеві, тому що не хочете образити його або засмутити. Але недаремно кажуть: «Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже».

Іноді люди говорять неправду, щоб виправдати власні лінощі. Наприклад, не хочеться робити домашнє завдання — і ви говорите мамі чи татові: «А нам сьогодні додому нічого не задавали». Або спізнилися у школу через те, що проспали, а пояснили своє запізнення несправним будильником.

Навіть сказавши один раз неправду, людина втрачає частку довiри серед оточуючих, втрачає моральне право вимагати правдивого ставлення до себе.

Затямте, дівчатка!

Затямте, хлоп’ята!

Безчесність, брехливість —

 це кепсько, це вада,

Для чесності часом

 не вистачить духу —

І ось як виходить:

втрачаєш ти друга.

Хто збреше хоч раз, потім знову нам збреше,

І буде від цього нікому не легше...

Неправда підступно затягне у пута...

Тож краще правдивими й чесними бути!

-Уявіть собі, що фея правди доторкнулась до вас всіх чарівною паличкою і ви розучились обдурювати, і на далі будете говорити лише саму правду (вчитель кожному учневі дає «сердечко правди»).

-Це сердечко буде допомагати вам говорити лише саму правду.

 

2. Опрацювання казки «Канікули у бабусі»

- Діти, послухайте, будь ласка, першу казку і дайте відповідь на питання: Як почувався Олежко, дізнавшись про намір бабусі зварити з півня холодець?

 

Маленький Олежко приїхав на канікули до бабусі в село. Цікаво хлопчику на бабусиному подвір’ї! Тут і качки походжають перевальцем, і кури бігають, і маленькі курчатка. Та особливо Олежку сподобався півник — от вже що красень, то красень: увесь строкатий, яскравий, а хвіст аж перламутровий, різними барвами виграє! А жвавий який, як дзвінко співає!

Одного разу пішла бабуся до магазину, а внукові наказала посидіти тихенько вдома та не робити шкоди. Олежко спочатку гуляв по двору, але потім йому це набридло. Він зайшов до хати, забувши прикрити за собою двері, і почав нишпорити по кухонних шафках. «Так, ось сіль, ось крупи якісь, макарони... А це що?» — увагу хлопчика привернула велика скляна банка. «Здається, тут варення!» — подумав хлопчик. Він вирішив відкрити банку і скуштувати смачного бабусиного вареннячка. Витягнув банку із шафи, аж тут у сіни забіг голосистий півник та як закукурікає! Олежко з переляку і впустив банку на підлогу. Банка з тріскотом розбилася, розлетілася на дрібні скалки, варення розповзлося по доріжці липкою червоною калюжею.

Аж тут входить до хати бабуся. «Оце так! — розпачливо мовила.— Навіщо ж ти, внучку, наше варення розбив? Адже я саме збиралася спекти з ним пирога, ось борошна купила!»

Олежку стало лячно й ніяково. І він вирішив сказати неправду: «А це не я, бабусю! Це все півник... Він забіг до хати, відкрив крилами шафу та й звалив на підлогу банку...»

«Справді?» — здивувалася бабуся. «Так, так»,— розохотився Олежко.

І хлопчик став із запалом розповідати, як неслухняний півень влетів в оселю, як він пустував, розмахуючи крильми, а потім зробив-таки шкоду.

«Ну, якщо так,— сказала бабуся,— піде завтра наш півень на холодець». І стала мовчки прибирати. А Олежку раптом стало так неприємно на душі: і соромно, і ніяково, і прикро... А вже півника як шкода! «Це ж із моєї вини півника заріжуть!» — подумав Олежко.

Він набрався сміливості, підійшов до бабусі і тихо сказав: «А це не півник, бабусю... Це я розбив банку... А півник просто в сіни зайшов, бо я двері забув закрити. Він крикнув — от я зненацька банку і впустив... Пробач мені, бабусю... І не ріж, будь ласка, півника...»

Бабуся суворо поглянула на онука. «Добре, що хоч зараз зізнався,— сказала вона,— не знаю, як би ти почувався, якби за твій вчинок відповів півник».

Олежко поглянув у двір, де гребенястий півник безтурботно дзьобав пшеничку. Він розумів, що бабуся сердиться. Але тепер хлопчикові стало значно легше на душі.

Запитання до тексту:

• Як би ви вчинили на місці Олежка?
• Як ви вважаєте, чому хлопчик сказав бабусі неправду?
• Чи повірила бабуся онуку?
• Чи подумав Олежко про те, як можуть покарати півника?
• Як почувався Олежко, дізнавшись про намір бабусі зварити
• з півня холодець?
• Чому хлопчик все ж таки вирішив зізнатися у тому, що це він
• зробив шкоду?
• Чи відчув хлопчик полегшення, сказавши нарешті правду? Чому?

3.  Гра «Мозковий штурм»

-Діти , нам потрібно з вами закінчити  речення,тож слухайте  уважно.

• 1.Коли я говорю неправду, я відчуваю ...
• 2.Коли мені говорять неправду, я відчуваю ...
• 3.Людина, яка обманює ...

Таким чином робимо висновки, що:

• 1.Коли мене обманюють і коли я обманюю, то я переживаю погані відчуття;
• 2.Людина, яка обманює, компрометує себе в очах інших, утрачає їхню довіру, хороше ставлення.

Відомий французький письменник Еміль Золя сказав: „Якщо ви приховаєте правду і закопаєте її в землю, вона неодмінно виросте і набере такої сили, що одного разу, коли вона вирветься, то знесе все на своєму шляху".

Підтвердження цієї думки можна знайти і в українському фольклорі, зокрема у прислів'ях і приказках.

                  Запитання до тексту:

• Що неправильно зробив молодший брат?
• Що б ви йому порадили пiд час зустрiчi з ним?

 

 

4.Гра «Чесно – нечесно».

- Я ставитиму вам питання. Якщо ваша відповідь " так" - ви повинні сидітимете, а якщо " немає" - підвестися.

Чи чесно кидати друга у біді?

Чи чесно визнавати свою провину?

Чи чесно обговорювати вчинки інших?

Чи чесно признатися батькам, що ти отримав двійку?

Чи чесно без попиту брати чужі речі?

Чи чесно користуватися підказками?

Чи чесно повернути знайдену річ хазяїну?

Чи чесно коли ти вчинив нечесний вчинок, а підозрюють в цьому іншу людину?

Чи чесно повернути гроші в магазин, якщо продавець дав більше здачі, ніж потрібно було?

5.Фізкультхвилинка

Відео «Мульт-зарядка»

6.  Гра «Дайте вiдповiдь»

• Як ви вчините, коли:

• знаєте, що товарищ завинив, а карають iншого?(2-3уч.)
• соромно сказати правду?(2-3уч.)

7. Опрацювання оповідання  Г.М.Кирпи «Маленька брехня»

• Послухайте оповідання про дiвчинку Наталку, яка вважала, що маленька брехня — це i не брехня зовсiм,і після оповідання відповісте на питання.

Ганнуся впала i зламала ногу. Довелося в гiпсi лежати вдома. Вона дуже переживала, що багато в школi пропустить, а тодi зовсiм вiдстане вiд однокласникiв.

Друзi вирiшили виручити однокласницю: домовилися щодня носити їй уроки i пояснювати, коли вона щось не зрозумiє.

Коли настала черга Наталки провiдувати Ганнусю, вона не пішла до однокласницi. В класi збрехала, що у неї, мовляв, бабуся захворiла.

— Як тобi не соромно! — обурилася Надiйка. Та ти ж учора цiлий день через скакалку на вулицi стрибала.

— Подумаєш, злочин великий,— трохи зашарiлася Наталка.— Я зовсiм трiшечки збрехала.

• Мала брехня спричиняє таку саму шкоду, що i велика. Адже i мала брехня - це неправда, i пiв брехнi — теж неправда

 

Запитання до тексту:

• Як ви думаєте: брехня може бути малою чи великою?

 

3. Підсумок уроку.

Чи поважають людину, яка каже неправду? Чому?

Чи хочемо ми, щоб нас поважали? Чому?

 Тоді повторюємо за мною:

Я хочу, щоб мене поважали, і тому ніколи не говоритиму неправди.

Поводь себе достойно,

Будь чесним та правдивим,

Якщо лихе ти скоїв —

Зізнайся в цьому щиро!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.  Опрацювання казки «Хлопчик-пастух»

- Діти, послухайте ще одну невиличку казку ,а у і кінці казки  відповісте на запитання.

Троє братiв пасли отару овець. Двом старшим братам потрiбно було зiйти з гори в село. Вони залишили молодшому рiжок i сказали йому, що як тiльки буде загрожувати небезпека, одразу дути в рiжок. Не встигли брати вiдiйти, як пролунали звуки рiжка, що сповiщали про небезпеку. Вони швидко повернулись назад, але виявилось, що малий просто пожартував.

Брати знову вирушили в дорогу та невдовзi змушенi були повернутись назад. Їх зустрiв живий-здоровий брат. Брати розсердилися i знову почали спускатись з гори.

Почувся звук рiжка, але брати не зважали, вони думали, що це знову витiвки малого пустуна. Та на цей раз небезпека була насправдi: на отару напали вовки. Два рази збрехавши, на третiй не чекай, щоб повiрили.

 

- Діти, інодi наслiдки вiд брехнi бувають непоправними. Як це i трапилося в цій казцi.