чин похорону Захисника України

 «Пливе кача»

Син: Мамо, чи це вже весна,

 що квітами встелена площа?

 Мамо, чом пташка сумна?

 А ще вчора співала в віконце.

 Мати: Синку, це ще не весна.

А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа,

а тіло— В холодну могилу.

 Син: Мамо, а може, це сон,

 і, може, Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт,

 У твої обійми полину?

Мати: Так, моя пташко, ти спиш,

 Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

Син: Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

Мати: Як же я можу, мій сину,

 Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

Син: Матусю, поглянь в синє небо—

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся—

Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся наших сердець, Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед Героєм України, який у боротьбі за волю і кращу долю України  віддав найдорожче що мав- своє життя.

Микола народився на Запоріжжі, по закінченню середньої школи у 2010р.  з мамою переїхали у Луганську область, Новопсковський р-нс. Рибянцеве .

У 2015 році вступив на строкову службу у військову частину м.Дніпро.

Нагороджений медаллю « Учасник бойових дій», медаль « За участь вантитерористичній операції»

У 2022 нагороджений Медаллю президента Укр. за « Захист Вітчизни»

Коля  був щирим, небайдужим, веселим, чесним, готовим підтримати у будь якій ситуації, він був готовий любити увесь світ

   Він  загинув  як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок на передовій.

 Рідна українська земля прийняла  його у свої обійми, щоб навіки зберегти пам’ять про гідного сина.

    Не стало нашого захисника, прекрасної людини, сина, друга  та товариша. Такі люди не мають права вмирати молодими…

зараз сова співчуття скаже ____________________________________________

___________________________________________

    … Тиша, цілковита тиша навкруги, навіть повітря застигло, тільки чутно, як б’ються в унісон такт метроному сотень сердець – це хвилина мовчання.

Хвилина мовчання

Його несли, а він... А він лежав...

Він не хотів собі тієї слави.

Вже дух його у небесах витав,

А тіло на колінах зустрічали...

Кричала мати -" синочку, вставай! "

Сусіди голосили і знайомі.

Казали побратими -" Прощавай!..

Ми помстимося за холодні скроні!.. "

А він лежав - красивий, молодий

Герой! Якому б жити ще і жити...

Для нього відгримів останній бій,

Він їде до домівки, щоб спочити...

Живий ланцюг і прапорів стіна,

В останню путь героя проводжають.

Будь проклята росія і війна!

Війна, де хлопці молоді вмирають!

Осиротіла ще одна сім'я,

Війна забрала сина України.

Плита холодна, фото та ім'я -

Це все, що залишились у родини...

Сьогодні в Україні всюди плач,

На цвинтарях щодня ростуть могили.

Солдатські сльози і слова -" Пробач...

Ми помстимося тим, що тебе вбили! "

Заплаче небо і дощем впаде

На землю, що героя прихистила.

Він вже додому більше не прийде,

Бо замість ніг тепер у нього крила...

Найвищою нагородою тих, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – пам’ять.

    Вічна пам’ять Герою нашого часу.

Слава Герою!

Слава Україні!!!

Близькі та рідні можуть попрощатися з Миколою.

Зараз проведемо нашого Героя в останню путь.

« Пливе Кача»