Читаємо самі - щоденні 5

Рід-на до-мів-ка Ми-ла і теп-ла нам рід-на до-мів-ка. Тут ма-ма і та-то, тут усі рід-ні. У рід-но-му до-мі ма-ма спі-ва-ла нам ко-лис-ко-ві піс-ні. Ско-ро ми ста-не-мо до-рос-ли-ми. Пі-де-мо у да-ле-кі сві-ти. Але бу-де-мо ду-ма-ти про рід-ну до-мів-ку. Про ка-ли-ну ко-ло вік-на. Про сад, де по-са-ди-ли де-ре-во. І про ма-му в са-ду–мо-ло-ду і вро-дли-ву.дім сад рід мати удома садок родина матусядомівка посадили народна матінка

Сес-три Ва-си-лин-ка і Ма-рин-ка – сес-три. Ва-си-лин-ка – ве-се-ла, а Ма-рин-ка – сум-на. То-му Ва-си-лин-ку кли-ка-ли Ва-си-лин-ка-ве-се-лин-ка, а Ма-рин-ку – Ма-рин-ка-хма-рин-ка. Ва-си-лин-ка мрі-я-ла роз-ве-се-ли-ти сест-рич-ку. Во-на ви-ши-ла руш-ни-чок і по-да-ру-ва-ла Ма-рин-ці. Ма-рин-ка зра-ді-ла і за-смі-я-ла-ся. ве-рес ле-ле-ка клен літ-ні ве-рес-не-ві ле-ле-ки кле-ни о-сін-ні серп лас-тів-ка о-си-ка вес-на серп-не-ві лас-тів-ки то-по-лі на-вес-ні

Но-ве се-ло У нас но-ве се-ло. У се-лі парк. У пар-ку ли-пи кле-ни, то-по-лі. Нав-ко-ло ве-ли-кі квіт-ни-ки. Там ви-рос-ли і-ри-си, кро-ку-си, ма-ки. За се-лом ліс. У лі-сі те-пер ве-се-ло. Там лу-на-ли спі-ви пта-__ів. Ем-ма і Ел-ла у лі-сі. У Ем-ми і-ри-си. У Ел-ли кро-ку-си. У нас кра-си-ві се-ло і ліс.се-ло парк і-рис кро-ку-си ли-па се-ла пар-ки і-ри-си квіт-ни-ки ли-пи сі-ла о-по-ри ро-си квіт-ки ла-пи

Настала зима Настала зима. Мороз скував озера, ріки, ставки. Замерзла земля. на дорозі, у полі, в лісі замети. А озимина зелена. Вона заснула під снігом. І багато тварин заснули до весни. Замела зима снігами поле і сад. Під заметами поля і сади спатимуть до весни. Незабаром Новий рік і Різдво.зи-ма мо-роз зір-ка ві-зе-ру-нок Лі-за мо-ро-зивзи-ми мо-ро-зи зір-ки ві-зе-рун-ки Зі-на за-мо-ро-зив

Мо-ро-зо-ві ві-зе-рун-ки Зи-ма. Мо-роз. Ко-ло вік-на сес-три Лі-за і Ла-ри-са. На вік-ні за-мерз-ло скло. На склі – різ-ні ві-зе-рун-ки. Ла-ри-со, тут, злі-ва, не-мов зір-ки, - ска-за-ла Лі-за. А он, спра-ва, не-мов де-ре-ва в лі-сі. То все Мо-ро-зо-ві ві-зе-рун-ки, Лі-зо.кас-ка - каз-ка но-си-ти - во-зи-ти Ла-ри-са – Лі-засли-ва - зли-ва ка-за-ти - пи-са-ти зми-ти – спи-ти

Льон Льон ро-сте в по-лі. На ньо-му кві-ти та-кі си-ні! То-му, ко-ли квіт-не льон, то-ді по-ле, не-мов мо-ре. Льон – ко-рис-на рос-ли-на. Він при-но-сить нам у дім і кра-си-ві ко-льо-ро-ві тка-ни-ни, і по-стіль, і ска-тер-ти-ну на стіл, і за-на-віс-ки на вік-на. Що з чого?!З льону, бавовника, конопель – тканину. З глини – цеглу, посуд, іграшки.Із зерна жита, пшениці - … . ко-лір льон по-стілько-льо-ри льо-нок паль-токо-льо-рові льо-нар ска-терть

ґа-ва ґаз-да ґвалт ґніт ґра-су-ва-тиґа-нок Ґан-дзя ґу-ля ґор-но ґел-ґо-та-тиаґ-рус ґро-но ґедзь ґре-чний ґаз-ду-ва-тиґа-ве-ня ґаз-да дзи-ґа ґаз-ди-ня про-ґа-ви-ти Ґа-ви і Ґа-ла-ґан У-го-рі на бе-ре-зі дві ґа-ви зви-ли гніз-до. Са-ме над ґан-ком. Га-лин-ка з І-го-рем у-сі дні спо-сте-рі-га-ли за ґа-ва-ми. Ось у гніз-ді ви-лу-пи-лись ма-лень-кі ґа-ве-ня-та. Ґа-ви раз по раз но-си-ли до гніз-да гу-сінь. З са-мо-го ран-ку у-го-рі і у дво-рі га-мір. Ось зле-тів пі-вень Ґа-ла-ґан на ґа-нок і на весь двір: «Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку!». То він нас при-ві-тав: «Доб-ро-го ран-ку! Доб-ро-го ран-ку!»

Чудова пора Була чудова пора. Наталочку та Оксаночку тато по-віз на дачу. Там пречудово! Відразу за будинком луки та річка. Вдалині видніє ліс. У лісі навесні квітне бага-то черемхи. Дівчатка часто збирали в лісі квіти. Діти тут добре відпочивали. Коли малята повернулися в місто, своїми враженнями від відпочинку вони поділилися з мамою та бабусею. піч бочка ву-доч-ка під-руч-ник квач дочка рі-чеч-ка на-во-лоч-ка обруч нічка до-неч-ка ру-ка-вич-ка калач річка па-лич-ка ка-чеч-ка

День і ніч Од-но-го ра-зу зу-стрі-лись День і Ніч. День і го-во-рить:-Ось те-бе звуть Ніч та й Ніч. А ме-не сто-год-ні зва-ли Се-ре-да, вчо-ра – Вів-то-рок, а зав-тра бу-дуть зва-ти Чет-вер… У-сміх-ну-лась Ніч і від-по-ві-ла: Не хва-лись, дру-же. Без ме-не й те-бе б не бу-ло. За-мис-лив-ся День. Чо-му так від-по-ві-ла Ніч? чо-вен чи-та-чі чи-та-ти Чер-ні-гівруч-ка чи-тан-ка чор-ні-ти Чер-ка-сичис-ло чи-тан-ня чер-во-ні-ти Чер-нів-ці

Міс-та Ук-ра-ї-ни Чер-ні-гів, Чер-ка-си, Чер-нів-ці – міс-та Ук-ра-ї-ни. Чер-ні-гів роз-ки-нув-ся на бе-ре-гах річ-ки Дес-ни. Міс-то Чер-ка-си роз-та-шо-ва-не над Дніп-ром. А Чер-нів-ці роз-ки-ну-ли-ся у за-хід-ній час-ти-ні на-шо-ї дер-жа-ви. А де жи-ве-те ви? Як на-зи-ва-єть-ся ва-ше міс-то? кач-ка гус-ка лі-то сон-це ка-чеч-ка гу-соч-ка лі-теч-ко со-неч-ко

Риб-ка Сер-гій-ко спій-мав риб-ку. Зра-дів. По-чав зні-ма-ти з гач-ка. Тіль-ки тор-кнувсь до риб-ки й зой-кнув: йой-йой! Та риб-ка зва-лась йор-жи-ком. У ньо-го на спи-ні ко-лю-чий гре-бінь. Ма-лі по-міч-ни-ки -Ді-ти, по-лий-мо рос-ли-ни!- по-про-си-ла ма-ма. Ді-ти взя-ли ві-де-реч-ка та й по-да-ли-ся до ко-пан-ки. Ма-річ-ка по-ли-ла ай-стри. Да-рин-ка з Анд-рій-ком по-ли-ва-ли смо-ро-ди-ну й аґ-рус. А та-то по-ли-вав де-ре-ва. Все в са-ду за-бу-я-ло та за-кра-су-ва-ло-ся. «Зо-ло-ті ді-ти», - ска-за-ла ма-ма.

Лікар Наш сусід Йосип Анд-рі-йо-вич – лікар. Йому сорок років. Він чуй-ний і у-важ-ний до дітей. Лікар добре лікує хворих. Дуже часто дорослі та діти звертаються до нього за порадою або за допомогою. Йосип Андрійович ніколи не відмовляє хворим та тим, хто потребує допомоги. Ми всі його по-ва-жа-є-мо і ша-ну-є-мо. Андрій – Андрійович Йосип - Йосипович. Віталій – Віталійович Аркадій – Аркадійович. Юрій – Юрійович Сергій – Сергійович

Впізнай казку Був собі Котик і Півник. Мали вони хатинку. Котик на скрипочку грав, а Півник веселі пісні співав. Котик, ідучи з дому наказував Півникові:-Ти тут сиди тихенько, не співай і без мене нікого невпускай. Та й сам не виходь, хоч би й хто кликав! А неподалік у лісі хитра Лисичка ходила. От одного разу сидить Півник коло віконечка, а до нього й підходить Лисичка…Продовж казку.ха-та ти-ха хит-ра хо-дитьхат-ка ти-хо хит-рий хо-ди-лаха-ти-на ти-хий схит-рив ви-ходьха-тин-ка ти-хень-ко хит-ру-ва-ти під-хо-дить

Чудова і багата пора року У чистому блакитному небі світить сонечко. У прозорому повітрі пливуть легенькі білі павутинки бабиного літа. Почали опадати з дерев золоті листочки. Вони неначе парасольки пливуть повільно додолу. Уже відлетіли на південь ластівки і лелеки. Стали готуватись до відльоту дикі качки і гуси. Настала осінь. Чудова і багата пора року, - кажуть про осінь.- А чому осінь чудова і багата? Розкажи.- Осінь називають золотою, щедрою, а весну – синьоокою. А як ти назвеш літо та зиму?Осінь, зима, весна, літо – пори року. Понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя – дні тижня. Ранок, день полудень, вечір, ніч – частина доби.

Як метелик лікується Квітує яскравий квітник. Пахощі навкруг розливає. А на ньому – і метелики, і бджоли, і джмелі, і мурахи!... Всі сюди на смачний солодкий обід поспішають. Раптом один метелик до калюжі пурхнув. Це ж чого він замість нектару воду п’є? – дивуються джмелі. Він знає, знає, що робить, - дзижчать бджоли. – Метелик десь на отруйну квітку сів, отруйного соку напився. От тепер водою і лікується. А чи знаєш ти, як лікуються інші тварини? Розкажи про це своїм однокласникам.

Як їжачиха приголубила своїх дітей У їжачихи будо двоє їжаченят, мов клубочки кругленькі, з маленькими колючками. Одного разу окотилися клубочки поживи шукати. Котяться садом, котяться городом, аж бачать: зайчик. Сидить і їсть солодку морквинку. І їжаченятам захотілося моркви покуштувати. Ледве висунули маленькі голівки, а зайчик як крикне: Геть звідси, гидкі , колючі! Прикотилися клубочки до матусі, плачуть. Чого ви плачете, діти? - питає матінка. Зайчик он каже, що ми гидкі, колючі, - плачуть їжаченята. Їжачиха пригорнула маленьких, приголубила. Та хіба ж ви колючі, дітки мої рідненькі! – заспокоює вона. – волоссячко на вас м’якеньке, як льон. Та ви ж пухнасті, мов кульбабки…

Чому кіт умивається після сніданку Якось залетів горобець на подвір’я і угледів під деревом кілька зернинок. Клюнув одну, клюнув другу, а тут підкрався кіт – хап його за крильце: Зараз я тебе з’їм.Їж на здоров’ячко, - сказав горобець. – Але, щоб твій сніданок смачнішим був, спочатку вмитися треба. Вмитися? – здивувався кіт. А хіба ти не знаєш, що всі перед їдою вмиваються?Знаю, - муркнув кіт, бо згадав, як щоранку хлюпочеться у воді П’ятрас. – Ти почекай мене, я швидко. Добре, почекаю, - цвірінькнув горобець. Випустив кіт горобця з пазурів. А той пурхнув собі на вершечок дерева. Відтоді всі коти вмиваються після сніданку.

Сорочка джмеля Пташки пролітали над полем і нехотячи збили джмеля. Падав джміль на землю та й загубив золотисту сорочку з чорними смужками. Тепер сидять пташки в полі і, поки світить сонце, шиють джмелю сорочку золотими нитками. А як трохи стемніє, то вишиють на сорочці смужку чорними нитками. Вишиватимуть до самого ранку. А вранці рано принесуть ту сорочку джмелю. Вдягне її джміль, полетить у поле і знову його пісенька розбудить всі квіти у полі, у лісі, на лузі. Загадка. Я крилатий, я пухнастий, золотистий і смугастий. Над лужком танок веду, дзвінко, весело гуду.

Цілющі джерела Старі гори Карпати славляться на всю Україну. Вони приваблюють до себе квітучими полонинами, зеленими лісами та цілющими джерелами. З одних джерел витікає холодна вода. З інших – тепла. В одних джерелах вона кислувата. В інших – солона або гірка. Люди давно помітили, що джерельна вода дуже корисна. Вона допомагає виліковувати різні хвороби. Тепер біля таких джерел збудовано санаторії. В них лікуються й відпочивають дорослі та діти. Чи зрозумів ти, чому ці джерела називають цілющими?адж-джа одж-джо будити-буджуедж-дже удж-джу лагодити-лагоджуидж-джи ідж-джі наводити-наводжу