Читання мовчки 5 клас Текст із тестами

              httpsvseosvita.ualibraryteksti-dla-citanna-movcki-5-klas-45121.html                              

                                                  Вовченя

Смеркалось, коли до хати увійшов батько і сказав синові :

-          Васильку ! Я тобі звіря приніс, - і випустив на долівку сіреньке щеня. Але побачивши, по обличчю хлопця пробігла тінь розчарування, батько додав :

-          Та це ж вовченя…

-          Вовченя ? – перепитав хлопчик.

А звірятко тим часом, підібравши під себе пухнастий хвостик, метнулось під ліжко.

Слово «вовк» для Василя звучало гордо.

Скільки він чув страшних оповідань про вовків. А тепер у нього в самого є вовк.

Дідусь чомусь часто розповідав про вовків. І про те, як за ним гналися два вовки, і про те, як вовки колись узимку прорвали у хліві стріху і порозривали овець.

-          Ні, я з нього зроблю ручного вовка. – думав Василько. І, справді, вовченя швидко звикало до Василька, який доглядав і годував його.

Хлопець влаштував вовченя у хліві, намостивши в діжці соломи, і назвав його Сірком. Прокинувшись уранці чи прийшовши зі школи, Василько відразу біг до Сірка, який, здавалось, теж чекав його з неменшою радістю, ставав на задні лапи, намагався вилізти з діжки. І Василько, виносив його з хліва, бігав по двору, качався з ним по траві. Дворові собаки теж не ворогували з вовченям і ставилися до нього, мов до щеняти. Пізніше Василько прив’язував Сірка на ланцюжок, щоб не збіг.

За півроку Сірко зробився великим і міцним. Проте Василько став помічати, що собаки почали боятися вовка, триматись осторонь. Згодом Сірко уже ошкіряв зуби на свиней і собак. І часто серед ночі, коли на селі панувала тиша, розносилось тужливе затяжне вовче виття.

-          Треба вовка вбити, - сказав якось батько, - а то ще лиха накоїть.

Сусіди теж підказували таку думку.

Але одного ранку Василько стривожений убіг у хату і крикнув :

-          Тату, вовка нема !

Справді, мов передбачаючи небезпеку, він уночі одірвався і втік зі шматком ланцюга.

З тиждень хлопець сумував за вовком, але весняна робота потроху розвіяла цей смуток.

Час минав. Якось Василько повертався з пасовиська додому. Несподівано з-за кущів вибіг вовк. Затремтівши з переляку, Василько вихопив ніж, але в ту ж мить помітив на шиї вовка нашийник і шматок ланцюга.

-          Сірко ! – крикнув, зрадівши Василь.

Вовк пізнав Василька і сміливіше підбіг до хлопця. Тернувшись по-давньому об ноги, він почав обнюхувати кишені.

«Певно, голодний», - подумав Василько і дав йому шматок коржа.

За кілька хвилин хлопець виходив з лісу, а поруч нього біг Сірко. Василько гладив його по спині, а він тулився до ніг, забігаючи то з одного боку, то з другого, ніби хотів затримати свого приятеля.

Але коли в долині блиснули вогники села, а потім почулося й гавкання собак, вовк зупинився й далі не пішов. Тоді хлопець взяв шматок ланцюга і спробував повести його. Проте вовк знову зупинився. Та Василько й сам знав, що дома для Сірка спокою не буде. У цей час Василькові зробилося невимовно боляче й шкода сірка. У хлопцеві ворухнулась давня приязнь до тварини, яку він так любив , вирощував, годував, бавився, але життя поклало між ними глибоку прірву.

Василько обійняв Сірка за шию, притулився до теплої морди вовка і трохи не плакав. Потім відчепив нашийника зі шматком ланцюга, ще раз обійняв слухняну тварину й пішов геть, раз-у-раз оглядаючись.

Зникаючи позаду в темряві, вовк стояв на місці, дивлячись Василькові вслід. І коли вже хлопець досить далеко відійшов, позаду почулось сумне затяжне виття, виття, в якому чути було важкий смуток і самотність.

                                                                                                         ( 530 слів )

                                                                                                         ( За  Д. Чубом. )

                          Тестові завдання до тексту   «Вовченя»

1.      Що дідусь розповідав Василькові про вовків ?

а) що вовки – це санітари лісу ;       в) що вовків усі бояться і тому йдуть до лісу зі зброєю ;

б) що вовки – найсильніші звірі ;    г) що колись узимку вовки прорвали у хліві стріху.

2.      Яка мета була у Василька ?

а) віддати вовченя до зоопарку ;                      в) зробити з вовченяти ручного вовка ;

б) відпустити вовченя ;                                      г) призвичаїти його до дворових собак.

3.      Як Василько грався з вовченям ?

а) учив вовченя танцювати ;                               в) учив вовченя ходити на задніх лапах

б) бігав по двору, качався з ним по траві ;        г) перестрибував з вовченям через паркан.

4.      Як Василько ставився до вовченяти ?

а) грався з вовченям, але не годував його ;        в) доглядав вовченя, годував його ;

б) був байдужим до вовченя ;                              г) іноді забував поставити миску з їжею.

5.      Як поводився Сірко, коли був вовченям ?

а) чекав Василька, ставав на задні лапи, намагався вилізти з діжки ;

б) шкірив зуби, кусався ;

в) випрохував їжу, скавучав ;

г) ворогував із дворовими собаками.

6.      Як змінилася поведінка вовка через півроку ?

а) вовк почав багато їсти ;                                в) вовк став накидатися на Василька ;

б) вовк став бігати до лісу ;                              г) вовк ошкіряв зуби на собак і свиней.

7.      Що вирішив батько ?

а) відпустити вовка до лісу ;                            в) брати вовка з собою на полювання ;

б) вбити вовка ;                                                  г) почати його дресирувати.

8.      Що сталося з вовком ?

а) батько відпустив його ;                                 в) вовк утік ;

б) Василько відвів вовка до лісу ;                    г) сусіди відчепили ланцюг і впустили його.

9.      По чому Василько впізнав вовка ?

а) вовк кульгав на задню лапу ;                        в) у вовка були зелені очі ;

б) на лобі у вовка була біла пляма ;                  г) у вовка був нашийник і шматок ланцюга.

10.  Як поводився вовк під час зустрічі з Васильком ?

а) гарчав, шкірився ;                                           в) кидався, намагався вкусити ;

б) терся бо ноги, обнюхував кишені ;               г) став на задні лапи, заскавучав.

11.  Що відчув Василько, прощаючись із Сірком ?

а) пишався тим, що він виростив вовка ;          в) був байдужим до вовка ;

б) боявся дорослого вовка ;                               г) Василькові було невимовно жаль вовка.

12.  Чому Василько не став вести вовка в село ?

а) у селі не було їжі для вовка ;                         в) розумів, що там не буде спокою для вовка ;

б) у селі не було житла для вовка ;                   г) до села далеко було йти.

Вовк Сіроманець

  До школи Сашко ходив стежкою, лісом. Того дня до школи він не пішов. Пригарбав листям портфель, щоб не носитися, і подався до яру. 
  Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину. За дубом стояло теля. Сашко підійшов до теляти, хотів було почесати йому за вухом, але рука завмерла: перед Сашком стояв вовк. Сашко задерев’янів. Сіроманець тим часом обнюхав його з ніг до голови і ліг на листя. Сашко потроху відторопів і сам сів навпочіпки біля Сіроманця. Вовк потягнувся до нього мордою і лизнув Сашкове коліно. 
-А за вовками погналися по степах на вертольоті – даром бензин палять! – засміявся Сашко. - Пиріжка з печінкою хочеш? 
  Де того портфеля шукати? Вовк і собі зачав нюхати під дубами і тихо вискнув – портфель! Пиріжки з печінкою вовк, видно, любив з дитинства: проковтнув, навіть не прожувавши! 
  У яру були покинуті глинища. Ніхто не навідувався до них роками. Туди і привів Сашко Сіроманця. Вибрав підходящу нору, розчистив її трохи, нарвав пирію, настелив і ліг сам. Сіроманець заліз і собі, обнюхав стіни, сів поруч із Сашком. 
-Поки поживеш тут. Потрохи я підготую батька, щоб ти перейшов жити до нас додому. Чого ти сам будеш тинятися? Зграю твою перебили, лишився ти сам – будеш жити у нас. На харчі я тобі зароблю, сяду на все літо на трактор – от тобі і харчі… Не треба лише падати духом. 
  Вовк слухав, поклавши морду на лапи. 
Для Сашка настали дні щастя і тривог. Сіроманець проводжав його лісом до школи, зустрічав на узліссі. Одного разу Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий. Він показував вовкові малюнки у журналі "Натураліст”, а Сіроманець дивився кудись у просторінь, в одну точку. Сашко провів рукою по очах Сіроманця – той не змигнув. Лизнув лиш Сашкову руку. 
   На другий день Сіроманець Сашка не зустрів. Даремно Сашко гукав його, шукав слідів на снігу. Сашко побіг до глинищ. Біля вовчої нори сніг лежав чисто. Цієї ночі Сіроманець тут не ночував. Гірко і тоскно стало Сашкові. 
Уночі Сашко проснувся від собачого лементу. 
-Вовка спіймали. Впав, бідненький таки у яму… До кузні його повезли, - сказала мама. 
  …Сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, накинув кожушок, пішов подвір’ям до груші. На груші на сучку висів садовий ніж. Сашко взяв ножа і вибіг на вулицю. 
  Біля кузні оглянувся, прислухався, обійшов кузню – ні вікна, ні віконця. Скинув кожушину і поліз на берест. Лізти не давали татові валянки. Сашко махнув однією ногою, другою, валянки поспадали – поліз босий. Нараз він опустився на засніжений дах кузні. Знайшов отвір і бухнувся біля Сіроманця. Захрумкотіло під ножем мерзле мотузяччя, яким Сіроманець був прив’язаний до драбини. Вовк звівся на замлілі лапи. 
-Ти, головне, не бійся. Як завтра відчинять двері – кидайся прожогом, напролом. Бо витягти тебе у діру в стелі я не можу… Найголовніше – кидайся і лети щодуху до лісу… Прощай, вовчику… Як будеш живий, не забувай мене, я тебе ніколи не забуду. Прощай! – Сашко обійняв Сіроманця, той лизнув Сашкові руки, щоку… 
Сашко приставив драбину, поліз у діру. Виліз, спустився берестом на землю. Взувся, накинув кожушину й побіг додому. (За М.Вінграновським; 480 сл.)

Вибрати правильну відповідь на кожне із запитань:

1. До школи Сашко ходив 
а) через ліс;           б) через яр;                     в) через болото. 
2. Вовка Сашко прийняв спочатку 
а) за дитя; 
б) за теля; 
в) за щеня. 
3. Сашко пригостив вовка 
а) хлібом; 
б) бутербродом; 
в) пиріжком. 
4. Сашко відвів вовка жити 
а) у кущі; 
б) у глинища; 
в) на болото. 
5. Вовка Сашко хотів оселити 
а) у зоопарку; 
б) у іншому лісі; 
в) у себе вдома. 
6. Дні спілкування з вовком стала для Сашка 
а) днями невпевненості й страху; 
б) днями щастя і тривог; 
в) днями брехні й лицемірства. 
7. Про сліпоту вовка Сашко дізнався, показуючи йому 
а) журнал "Соняшник”; 
б) журнал "Барвінок”; 
в) журнал "Натураліст”. 
8. У день, коли Сіроманець не зустрів Сашка, хлопець відчув 
а) полегкість і заспокоєність; 
б) відчуття провини; 
в) гіркоту і сум. 
9. Вовка упіймали, бо він 
а) був поранений; 
б) був засліплений фарами; 
в) упав у яму. 
10. До кузні Сашко потрапив 
а) через двері; 
б) через вікно; 
в) через отвір у покрівлі. 
11. Розв’язаному вовку Сашко порадив 
а) кинутися на мисливців і поранити їх; 
б) кинутися напролом і бігти до лісу; 
в) удати з себе мертвого, а пізніше втекти. 
12. Головна думка опрацьованого тексту - 
а) схвалення милосердного і співчутливого ставлення до тварини; 
б) схвалення винахідливості та спритності людей у знищенні тварин; 
в) засудження мисливства як жорстокої промислу.