Щоб метелик не поколовся Василь Сухомлинський Маленька дівчинка Зоя гуляла в саду. Вона підійшла до акації. На акації гострі-прегострі колючки. Над акацією літав барвистий метелик. - Ой, як же йому не страшно літати! Налетить на колючку — що ж тоді буде?! Підійшла Зоя до акації. Зломила одну колючку, другу, третю. Мама побачила та й питає: - Що ти робиш, Зою? Навіщо колючки зламуєш?— Щоб метелик не поколовся,— відповіла Зоя.— Це дуже добре, що ти метелика жалієш,— сказала мама,— але ж і акація без колючок жити не зможе.
Номер слайду 7
Номер слайду 8
Страшне оповідання. Оповідання Євгена Чарушина
Номер слайду 9
Тато і мама були в гостях. А Петрик та Сашко лягли спати. Вони влітку жили на дачі, недалеко від лісу. Стемніло. Ні тата, ні мами немає. В кімнаті темно. І в темряві чути, як хтось повзає по стіні, шарудить. Може, тарган, а може, хтось і інший…Сашко і каже:– Ой! Мені зовсім не страшно.– Мені теж не страшно, – відповідає Петя.– Ми злодія не боїмося,-каже Сашко.– А його тут і немає, – відповідає Петрик.– Крокодил до нас теж не прийде, – сказав Сашко.– І тигр не прийде, – каже Петя.
Номер слайду 10
І тільки Сашко хотів сказати, що й ведмідь до них не прийде, як раптом вони чують – біля дверей хтось тихо тупає ногами по підлозі: туп… туп… туп… туп…– Ой! -каже Петрик Сашкові.- Не пихкай.– Я не пихкаю, – відповідає Сашко Петрикові. Тато та мама прийшли, відчинили двері, увімкнули світло. Петрик і Сашко розповіли їм, що хтось ходить і ногами тупає.
Номер слайду 11
Почали шукати по всіх кімнатах, по всіх кутках, і раптом уздовж стіни хтось як прошмигне. Дивляться – а це їжак! Він, мабуть, із лісу прийшов до них. Хотіли його взяти до рук, а він не дається. Згорнувся в клубок, колючками коле, пихкає. Дали їжачку молока в мисочці та шматочок м’яса. А потім усі заснули. Цей їжачок так і жив із хлопцями цілий місяць на дачі. І пихкав і ногами тупав ночами, але ніхто вже його не боявся!