"Чому діти агресивні?"

Виховний захід На тему: «Чому діти агресивні?»  1)Привітання. Знайомство. Робота з цеглинками.

2)прийняття правил роботи групи.

3)Вступ. Очікування.

- Сьогодні на занятті мова піде про дитячу агресію.

    «Звідкіля у нього скільки агресії?», - обурюються батьки, поведінкою хлопчика, який що не день, то з ким – небудь  побився, Справді,коли дитина часто знаходить привід для бійки, то це здебільшого прояв агресії, а про саму дитину говорять,що вона агресивна. Агресивність стає рисою особистості, яка завдає чимало клопоту навколишнім. Та й самому  «агресору» не завжди живеться легко, адже йому постійно доводиться бути напруженим, вступати в конфлікт. Отже переживати негативні емоції.

То що ж штовхає дитину до проявів агресії?(Булінг). Спробуємо в цьому розібратися.

Визначте, будь ласка, що ви очікуєте від заняття і запишіть це на стікерах (яблуневому цвіті) і прикріпіть на плакат (дерево).

4)Інформаційне повідомлення.

Насамперед, агресія, боулінг – це не тільки бійки. Нею називають й іншу поведінку, спрямовану на  заподіяння шкоди кому небудь. Звичайно крайній прояв агресії, булінгу – застосування фізичних дій. Але коли діти дражнять когось із ровесників, придумують йому образливі прізвиська – це теж агресія, булінг. Прояв агресії, булінгу – це й поширення чуток, спрямованих на приниження чиєїсь гідності.

Коли школярик злісно  жбурляє підручник, або шматує зошита, він теж проявляє агресію, звичайно, не щодо підручника чи зошита, а найімовірніше – до педагога, до якого прямо проявити агресію не може. Це так звана непряма агресія. Від неї часто потерпають слабші діти й тварини. Кривдячи їх, інша дитина дає вихід накопиченим негативним емоціям, коли вона сама зазнавала кривди. Проявом агресії є й негативізм – бажання зробити щось навпаки тому, чого вимагають, чи просто не виконувати вимог, проявляти непослух. Часто «клоунади» з боку учня, який потішає клас, - агресія до педагога: так його «виводять із себе», щоб побачити роздратованість учителя, отже, слабкість.           Учені    зазначають, що агресивна поведінка походить від інстинкту самозбереження. Інакше кажучи, аби відвоювати собі простір для існування, кожна жива істота має бути здатною боронитися. Витоки агресії, булінгу – у потребі самозбереження. Отже, коли дитина проявляє агресію, потрібно шукати, від кого і від чого вона захищається. А от як вона захищається будучи агресивною, залежить від того, як її навчили. Живучи в агресивному середовищі, дитина переймає таке ставлення до світу і форми його прояву.         Якщо сьогодні ми говоримо,що серед дітей багато агресії, то це, насамперед, тому,що діти живуть в агресивному оточенні. Незрідка це спонукає їх до агресивних реакцій, здебільшого непрямих. Так, невдоволений своїм становищем на роботі і низьким заробітком, батько, прийшовши додому, «зганяє» злість на дітях. Стомлена нестатком мати свариться з  батьком. Та хіба мало приводів. Та хіба мало приводів для вияву агресії у людини, яка почувається скривдженою? Що вже казати про асоціальні сім’ї, у яких нормою є погрози, а то й бійки, нецензурна лексика? Живучи в такому оточенні, діти навчаються бачити навколо себе ворожий світ, від якого треба захищатися. І вони захищаються так, як  навчилися від старших: роздратовано кричать там, де можна говорити спокійно, вживають лайливі брутальні слова, а то й вдаються до бійки. Часто буває , що й захищатися нема від кого, бо ніхто не нападає. Але якщо у дитини сформоване ставлення до навколишнього оточення як ворожого, вона сама знаходить  привід завдати шкоди: підставити підніжку однокласнику, щоб упав, або утнути щось таке в класі, щоб хоч самому собі здатися сильним, переможцем. Саме про таких дітей і говорять, що вони агресивні, бо у них є намір оборонятися від уявлюваного нападника, тобто очікувати від навколишніх ворожого ставлення до себе та демонструвати силу.              Формують дитячу агресивність і засоби масової інформації, які переповнені зображенням агресії. Агресивні герої телефільмів, сильні, безстрашні, стають зразком для наслідування, важко передбачити, на кому і як випробовуватимуть їх діти. Переповнені агресією комп’ютерні ігри, які дозволяють дитині побути агресивним суперменом у віртуальному світі.          Щоб не формувати у дитини агресивності, насамперед, потрібно ставитись до неї толерантно. 

          Проте, хоч у порушенні поведінки буває чимало агресії, але не завжди вона агресивна. Часто, особливо на початку шкільного навчання, дитина порушує дисципліну у класі через незнання того, що можна, а чого не дозволяється. Тут багато залежить від домашнього виховання. 5) Вправа

1.   «Візитка» або «Компліменти»

Учасники стають у коло.  Передаючи кульку один одному, називають якість друзів *веселий, щедрий, злий)…

2.   «Це чудово!»

Учасники стоять півколом. По черзі виходять в центр півкола і називають про якусь свою якість, уміння чи талант  («Я люблю танцювати», «я вмію  стрибати через калюжі» тощо). Всі хором відповідають «Це чудово!» і одночасно піднімають вгору великий палець.

6) Інформаційне повідомлення.

              Є діти з гіперактивним розладом, які важко переживають свої проблеми з поведінкою, але без допомоги дорослих нічого вдіяти не можуть. Вони болісно реагують на постійні зауваження й недоброзичливість дорослих і ровесників. А тут ще викликають батьків до школи. І дитина переконується, що увесь світ проти неї. У відповідь – агресія :  демонстративно – виклична поведінка з педагогом, бійки з однокласниками, відмова відвідувати школу.               У групі ризику щодо формування агресивної поведінки всі діти, у яких є проблеми з навчанням. У поганій оцінці є агресивний відтінок, бо навряд чи буває так, щоб низьку оцінку успішності учня педагог супроводжував оптимістичним настроєм, хоч висловлював надію, що іншим разом буде краще. Нагромаджуються негативні почуття : образа, скривдженість педагогом, заздрість до успішних дітей. Накопичені негативні емоції потребують виходу, розрядки. Різні діти реагують по-різному,  залежно від особливостей їхнього темпераменту. Одні стають замкнутими, пригніченими, часом плаксивими. Це дуже тривожний сигнал. 7) Практична робота.

1.»П’ять добрих слів»

Підгрупи по п’ять чоловік. На «долонці» написати ім’я. На одному з «пальців» написати рису характеру. Власник імені («долоньки») читає «компліменти».

2. «Зім’ятий листок».

8)Групове обговорення. 

            Все залежить від того, як дитина сприймає себе сама, який у неї рівень домагань, чи реалізується він, чи відповідає її можливостям. Треба добре знати дитину, аби допомагати їй розвиватися й навчатися жити у злагоді і мирі із самою собою і оточенням..

9) Підсумки.

-   Чи справдилися ваші очікування?

-   Які думки виникли?

-   Що запам’яталося?

10) Побажання. «Корзина побажань»

             Побажання записати  на квітці.

Хай щастя поселиться в ваших родинах,

Хай діти сміються у вашій хатині,

Хай голуб голубку кохає й шанує, Повага та спокій повсюди панує. Нехай любов,і щастя, й доброта

Наповнюють життя все до краплини,

А серце щире й думка молода

Відлуння знайдуть в люблячій родині.

Життя хай квітне, як вишневий сад,

І кожен день усміхнено радіє,

Хай доля подарує зорепад

Здоров’я, миру, успіхів, надії!