«Чому дитина погано
говорить?»
На все є свої причини. Їх можна визначити саме під час детального обстеження. Тільки після цього починаються заняття, що в першу чергу спрямовані на усунення причини недоліків мовлення.
З цього довгого переліку можна зробити висновок, що вплинути на вимову може що завгодно. Але всі перелічені причини спостерігаються тільки у 30 % дітей із порушеною вимовою.
Що у решти? Елементарна м'язова незрілість мовленнєвого апарату, недостатня його рухливість і пластичність.
Але чомусь усі знають, що таке «шпагат», хоча багато хто не вміє його робити, але не знають таку вправу язиком, як «грибок», хоча більшість людей виконають її з першої спроби. Тому артикуляційна гімнастика - це найголовніший ступінь на шляху до правильної вимови.
Язичкову гімнастику можна починати змалечку, виконуючи окремі вправи.
Чому окремі?
Тому що це вимагає посидючості й підвищеної уваги, яких у маленької дитини ще недостатньо. А ось у віці трьох років можна запропонувати вже цілий комплекс. Але якщо посадити малюка і наказувати йому робити так, а потім ось так, то він і хвилини не витримає. Дитині потрібна казка про язичок, який мешкав у своєму будиночку (в роті), і ось одного разу... Придумати можна все що завгодно, головне — утримати увагу дитини.
Коли дитина навчиться швидко й правильно все виконувати, можна попросити її стати вчителем і навчити все це робити якусь іграшку.
На третьому-четвертому році життя у дітей різко збільшується потреба спілкуватися, дуже швидко відбувається накопичення пасивного словника. У цьому віці дитині дуже потрібен слухач, їй хочеться розповісти про все, але бракує запасу слів в активному словнику. Тому малюк говорить поволі, збивається, заїкається, повторюється. У жодному випадку в цьому віці не можна підганяти дитину, оскільки це може спричинити нервове заїкання, не можна переривати хід її думок, оскільки можна знеохотити розмовляти взагалі. Будьте терплячими до новоспеченого оратора. Утішайте себе думкою про те, що, повторюючи одне й те саме слово десятки разів (нехай неправильно, нехай проковтнувши його закінчення), дитина продовжує тренувати м'язи артикуляційного апарату. Ваше завдання — дати дитині можливість для виплекску емоцій, а потім просто її вислухати. Якщо дитина не виявляє бажання розповісти, ставте навідні запитання, нехай учиться висловлюватися.
Вимкніть телевізор, радіо —усе, що може відволікати, на декілька хвилин забудьте про свої проблеми і послухайте, що говорить дитина: разом посмійтеся або поплачте, знайдіть вихід зі складних ситуацій, що виникли у неї. Так ви навчите дитину бути комунікативною, відкритою.
Якщо дитина спілкуватиметься, вона навчиться під час спілкування не тільки висловлювати свої, але й постійно порівнюватиме своє мовлення з мовленням оточуючих, помічатиме у своєму наявні недоліки, намагатиметься їх виправити. І все виявиться навпаки, якщо дитина уникатиме спілкування.
Який варіант вам більше до вподоби?
Обирати Вам, шановні дорослі!