Чорнобиль не має минулого

Про матеріал
Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.
Перегляд файлу

Виховний захід «Чорнобиль не має минулого»

Мета. Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

Обладнання. Плакат з епіграфом, книги про Чорнобильську трагедію,

Входять дитина та учень. Звучить тужлива музика Liza Gerrard and Hans Zimmer „Sorrow”. На екрані демонструється презентація до вірша.

Дитина: Намалюй, мені будь-ласка, радість і красу.

Учень: І малюю я веселку, квітку і росу,

З посмішкою на обличчі дівчину в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Дитина. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Учень: Я малюю лист осінній, схилену вербу, що спустила свої віти голі до землі. І ключами в синім небі ринуть журавлі.

Дитина: Намалюй мені ще ніжність.

Учень: Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,


І зелену шовковисту молоду траву.

Дитина: Намалюй мені, будь-ласка, намалюй біду.

Учень: Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

 

Дитина: Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Учень: Цю траву зовуть «чорнобиль»,

ця трава гірка. В ній отрута, смерть, і сльози,

і брудна вода. В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

Дитина: Краще намалюй щось гарне.

Намалюй життя. А гірку траву чорнобиль

Викинь на сміття.

Ведучий1.  Чорнобиль … Скільки б не минуло років – це слово полум'янітиме в нашій пам'яті чорним вогнищем скорботи.

Ведучий 2.  Чорнобиль… Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.           Читець 1 : Хто квітень наш отак підступно зрадив, 
    Що стільки горя, аж рида весна?
    Хто тепер такій біді зарадить?
    Щоб жив Дніпро
    І щоб жила весна
Читець 2 : Птахи складають гімн весні,
     Всміхаються до сонця квіти,
     А пам’ять лине в моторошні дні
     Гудуть жорстокі дзвони квітня.
                                
                                  (Звучать дзвони)
  

      Ведучий 1.   Чорнобиль — невеличке районне україн­ське містечко Київської області, що потопає в зелені вишень та яблунь. Воно одержало назву від різновидності гіркого полину -чорнобилки.Спочатку так іменувалося давнє поселення, засноване ще у Древній Русі, потім місто, а згодом – і атомна електростанція.

Ведучий 2. Будівництво станції розпочалося у 1971 році. У 1983 вже працювали 4 енергоблоки із запланованих шести.

Ведучий 1.  Чорнобиль- це місто атомників, це місто майбутнього.Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.
 

      Ведучий 2 … Місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна із найкращих ночей року, коли листя зеленим туманом проступало на деревах.
    Спало місто Прип’ять, спала Україна, вся наша країна спала, і ще не знаючи про величезне нещастя, яке ступало на нашу  землю.
Читець 3 :                                                                                                                                      Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.                                                             Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно  вишні  чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.
                   (Звуки вибуху)

Читець 4 :
Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
В четвертім вибух і прорвало дах.
Відважні хлопці мужньо, безупинно
У пекло йшли, забувши біль і страх.
                        (Звуки пожежних сирен)


Читець 5 :

Вогненний стовп у небі - гриб кривавий.
Смертельні хмари сколихнули світ.
Вкриває дим будинки, сквери, трави.
Біда навколо... То горить графіт.
Смертельні ізотопи в хмарах диму
Розносить вітер на поля, міста.
Уран і стронцій (ізотоп незримий),
Посіють на усій планеті жах.
 

Читець 6 :
Вогонь потрібно погасити прудко,
Бо поруч три реактори стоять.
Водневий вибух може бути швидко.
У Прип’яті прокинулись, не сплять.
Прийшли на допомогу всі охочі,
Не відчуваючи, не знаючи біди.
Вогонь гасили довго: дні і ночі.
На все життя залишились сліди.

 

Читець 7 :
Ще довго полум’я в Чорнобилі гасили.
Мов бомба атомна зірвалась в мирні дні.
Забрав Чорнобиль і здоров’я, й сили,
І наслідки трагедії сумні.
На все життя хвороб невиліковних...
Захворюваність  — рак і діабет..
Забруднені навколишні водойми,
Поля заражені, ліси — це не секрет.

                         Відео
 

Ведучий 1 : Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання.
Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося.
А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.
 

Ведучий 2 : За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні з охорони ЧАЄС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’яті на чолі з лейтенантом Віктором Кибеником.                               

Ведучий 1 : Вступивши в полум’я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи сил і життя виконували присягу  на вірність народові України.
 

Ведучий 2 :  Їх було 28 пожежних Чорнобиля.
28 чоловік, які затушили собою не тільки станцію, а й Європу. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Шість чоловік загинули майже одразу. Так вони жили, працювали і увійшли в безсмертя.

Читець 8  : Живі і мертві… всі відважні
Вітчизни - матері сини.
Людське життя, мов цвіт черешні,
Осипалось… не з їх вини!

Ведучий 1 : Вшануємо пам’ять загиблих і померлих внаслідок аварії на ЧАЄС
хвилиною мовчання 
                                            (Стук метронома)     

Ведучий 2 : За межу, позначену страшним   словом “Зона” , було виселено 135тис. чоловік

Читець 9 : Не стало села. Є хати і хлівці,
І сива, пекуча сльоза на щоці,
І розпач, що гостро торкнувся грудей, -
Село ще стоїть, та немає людей,
Болючу дорогу обрали вони,
Ростуть на городах густі бур’яни.
Та пустка і тиша без людним крилом
Зриває останню помітку житла…
На карті Вкраїни не стало села. 

Ведучий 1 : Біда розчинилась в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній?
Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства
як невигойна рана на тілі України.



Ведучий 2 : Повертаючись у безлюдну зону журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя…

                                                                Танець “Журавлі”

  Ведучий 1 : Чорнобиль… Це слово знає  увесь світ. Чорнобиль – це муки і трагедія, це горе і безсилля , це пам’ять, це наш нестерпний біль.

Ведучий 2 :  Минає 38 років, і знову прийшла загроза повторення катастрофи. Її принесли російські окупанти.

Ведучий 1 : Варвари знищили систему моніторингу, спричинили поширення радіації з навколишніх лісів.

Ведучий 2 : І знову працівники станції проявили мужність та професійність, забезпечили роботу всіх систем, вберегли Україну та світ від ядерного лиха.

Читець 10 : Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, відроджував і продовжує відроджувати до ного життя обпалену радіацією землю

Читець 11 : Священна пам’ять про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках

              “Молитва”
                                 (Танець з свічками)

Читець 12 :
Людство прагне Всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть
А тривожне “бути чи не бути?”
Страшно над планетою висить
На землі , у домі вселюдському,
Протиріч і негараздів тьма.
Будьмо, люди, обережні в ньому, -
Іншого житла у нас нема.
  (Всі учасники стають на коліно і схиляють голову)                      
Читець : Нехай настане мир у рідній Україні

Читець : Нехай безхмарним буде небо синє

Читець : Пошли  нам, Боже, згоду і любов

Читець : Щоб наша рідна мати Україна

Читець : Розквітала знов

Ведучий 1 : На цьому наш виховний захід закінчується.

Ведучий 2 : Дякуємо за увагу!

docx
Додано
2 серпня
Переглядів
51
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку