Цифрове навчання в школі

   Цифрове навчання в школі

Нові технології стрімко проникають в наше життя, в тому числі і в освіту. З поширенням хмарних технологій і мобільних додатків концепція безпаперового цифрового класу стала набагато більш актуальною, ніж будь-коли раніше.

У світі міцно влаштувалися навчальні онлайн-платформи з набором курсів мало не всіх спеціалізацій, стає все менше людей, які не чули про Coursera. Стрімко розвиваються технології штучного інтелекту, робототехніки, віртуальної і доповненої реальностей. Однак закономірне запитання: чи готові самі школярі та вчителі до таких змін?

З боку вчительського співтовариства широко поширений здоровий консерватизм. Багато вчителів розглядають впровадження інформаційно-освітніх технологій, як нови тягар.

Підстав для скептицизму - хоч відбавляй:

     -потворна швидкість інтернет-з'єднання в цілому ряді регіонів;

   -відсутність зрозумілої цифрової освітньої стратегії і тактики на федеральному і регіональному рівнях;

     -проблеми безпечного інтернету і фільтрації контенту, коли в розряд «недозволених» потрапляє цілий ряд освітніх онлайн ресурсів;

     - недостатній, м'яко кажучи, рівень цифрової компетентності керівників освіти, вчителів та учнів.

Тим часом, в основу концепції цифрової школи закладена здорова ідея інтеграції освітніх технологій з цифровими таким чином, щоб підняти освітні завдання на більш трансформативний і творчий рівень, де вчитель може використовувати нові можливості цифрових технологій для перерозподілу способів навчання.

У загальній середній освіті онлайн-навчання фактично не використовується, в додатковій шкільній освіті частка онлайн-навчання - до 3%. При цьому школярі все одно постійно використовують мобільні пристрої і Інтернет. Так чому б не використати це з метою навчання? Особливо з огляду на те, що чисельність педагогічного складу шкіл зростає помітно повільніше, ніж чисельність аудиторії: так, майже половина батьків відзначають зниження якості шкільної освіти

Оскільки цифрова освіта в нашій країні тільки починає розвиватися, її оточує безліч міфів. Для того, щоб сучасні технології приносили користь, необхідно, щоб всі зацікавлені сторони розуміли, що вони несуть і як їх застосовувати. Давайте розберемо основні претензії до цифрового утворення.

    Помилка 1. Учитель втратить контроль над діями учнів

Якщо учень проходить онлайн-курс, то як учитель зможе упевнитися, що це результати дійсно даного учня?

Правда: проблема ідентифікації учнів дійсно стоїть досить гостро. У випадку з онлайн-курсами для дорослих на багатьох платформах це залишається на совісті самого користувача (знання і навички потрібні йому, без них його сертифікат нічого не означає), але очевидно, що в шкільних реаліях контроль повинен бути більш жорстким. Тут на допомогу можуть прийти батьки, які можуть підтвердити, що їхня дитина дійсно проходила завдання, або ж доведеться все-таки довіряти учням в прояві свідомості. Адже і в традиційному навчанні завжди знайдуться ті, хто зуміє схитрувати або списати, на жаль, жодна система не є ідеальною.

   Помилка 2. Цифрове навчання позбавляє живого спілкування

Існують побоювання, що зайве «оцифровування» мінімізує контакт вчителя і його аудиторії, адже навчання - це не тільки обмін інформацією, а й живе спілкування. Учні лише дивляться відео, при цьому немає необхідної соціалізації, але ж школа - це суспільство в мініатюрі, і саме там дитині прищеплюються навички спілкування, в тому числі і з дорослими - вчителями.

Правда: не потрібно пояснювати різницю між хорошим і поганим лектором, коли «оратору» з учительської трибуни самому не цікавий його предмет і, навпаки, захопленість заразлива і безпосередньо впливає на засвоєння інформації. Існує приклад феномена віртуальних лекцій, які здатні впливати на аудиторію, - популярність виступів на платформі ted.com, коли людина може прийти і провести міні-конференцію на тему хвилюючих його питань і проблем, і його голос може досягти будь-якої людини з доступом в Інтернет. У третього за популярністю відео TED на сайті youtube.com говорить назва - «Школи вбивають креативність?».

Варто також відзначити, що повний перехід шкільного навчання в цифрову сферу точно не відбудеться найближчим часом, тому поки спілкуванню вчителя і учня в тому вигляді, до якого всі звикли, нічого не загрожує.

  Помилка 3. Цифрове навчання  не дає практичних навичок

Люди також скептично ставляться до впровадження цифрової освіти, вбачаючи її обмеженість «розмовним жанром», між тим як практичні навички знаходяться в «сліпій зоні». У більшості випадків під цифровим навчанням розуміється набір лекцій, надиктованих учителем на камеру, які учень дивиться, а потім, можливо, проходить тест. Ефективність такого методу навчання, тим більше спрямованого на школярів, викликає сумніви.

Правда: онлайн-курси не обмежуються лекціями і тестами. Дедалі більшого поширення, навпаки, набувають системи, які надають можливість проведення проектів, спільних робіт. Традиційні методи оцінки теж переносяться в цифрову середу - учитель може перевірити твір не в зошиті, а на екрані, спеціально створені сайти і системи простежать за тим, як учень вирішує рівняння і завдання з фізики. Часто впроваджуються елементи гри, при цьому доведено, що елемент змагання ігор забезпечує швидке засвоєння матеріалу і більш глибоке занурення за рахунок емоцій. Лекції  правда займають велике місце в цифровій освіті, але хіба вони займають менше місця в освіті традиційній?

Помилка 4. Дистанційне навчання не забезпечує належного контролю над учнями

Висловлюються сумніви в тому, що середньостатистичний сучасний школяр або студент в змозі «осягати ази науки» без контролю  вчителя. Для ефективного освоєння дистанційних програм навчання дійсно потрібен певний набір якостей: високий рівень самоорганізації, мотивації та націленості на самостійне формування якісних знань і навичок. Вивчення психологічної готовності українського студента до навчання з використанням технологій дистанційного навчання показало, що багато  студентів українських вузів не готові до навчання за даними технологіями. Якщо студенти не готові, то що вже говорити про школярів? Адже навіть в силу віку школярам властива менша концентрація уваги, у них немає звички вчитися, та й самоорганізація для більшості з них незнайоме поняття, особливо коли поза школою є інші, більш цікаві заняття.

Правда: існують системи управління процесом самонавчання, які дозволяють навчатися самому, самому сформувати і реалізувати особисту траєкторію навчання. Електронний курс з прив'язкою до календарних дат може впорядкувати і систематизувати самостійну роботу, підвищивши рівень засвоєння теоретичних знань і практичних навичок. Онлайн-класи вимагають великої самодисципліни і завзятості, однак ті ж якості потрібні і при очному контактному навчанні - небажання вчитися і нерозуміння необхідності отримання знань зведуть нанівець зусилля найкращого вчителя. При цьому ніхто не пропонує залишити школярів вчитися самих по собі - вчитель і батьки завжди будуть стежити за прогресом учня, при цьому сучасні технології ще й прийдуть на допомогу: покажуть, що дається важко дитині (вчитель зможе індивідуально обговорити важку тему з учнем) або ж що дається важко всім (тут вже варто задуматися про зміну в подачі матеріалу).

       Помилка 5. Економія за рахунок якості освіти

Частина батьків і вчителів вважають, що цифрова освіта не забезпечує достатньої якості освіти, що це лише спроба заощадити шляхом скорочення якісного спілкування з учителем. Дійсно все більшого поширення набуває BYOD (bring your own device (англ. «Принеси свій пристрій»), при якому учні і співробітники використовують свої особисті пристрої (ноутбуки, планшети, мобільні телефони) в навчальних та робочих цілях. Це дозволяє організаціям скорочувати витрати на покупку устаткування, але все більше і більше активності переноситься в електронне середовище.

Правда: цей тренд поширюється зовсім не через те, що «дешево і сердито», а через те, що таким чином освіта стає доступною. Можна проходити курси інших навчальних закладів (в тому числі і зарубіжних).

                                   Що робити?

Розібравши основні міфи, ми бачимо, що цифрова освіта дійсно може принести користь, однак для цього необхідно розуміти, що криється під впровадженням цифрової освіти в школах.

Перш за все варто ще раз підкреслити, що для більшості шкіл і учнів цифрова освіта буде обмежуватися декількома онлайн-курсами. Більшого поширення отримуватимуть системи управління освітою, які стануть основним засобом цифрової освіти в школах, так як масові відкриті онлайн-курси мають на увазі зацікавити учня в отриманні додаткових знань або нових навичок і, швидше за все, будуть рідко використовуватися в шкільному навчанні, так як спрямовані на дорослу аудиторію. Сучасні системи управління навчанням дозволяють створювати персоніфіковані курси, записувати учнів на курс або вибирати курси самим, дивитися освітню аналітику: оцінювати різні показники і будувати прогнози, в тому числі наскільки кожен з учнів залучений в освітній процес, виділити проблемні місця. Завдяки цим технологіям можливо адаптивне індивідуалізоване навчання, яке орієнтоване на кожного учня в залежності від його здібностей, сильних і слабких сторін.

      Як же підготуватися до впровадження цифрової освіти?

В першу чергу для ознайомлення з самою концепцією онлайн-курсів можна пройти такий курс самому. Проходження онлайн-курсу, а краще кількох, дозволить ознайомитися з форматом, самому подивитися, як сприймається різна подача матеріалу, виділити моменти, які здаються невдалими, щоб уникнути їх у своїй роботі. Знаходження по той бік барикад - найбільш якісне дослідження, а велика кількість курсів для дорослих дозволить заодно отримати потрібні і корисні знання.

По-друге, якщо в школі вже відбувається впровадження цифрової освіти або хоча б йдеться про це, варто з'ясувати, якими засобами школа планує користуватися. Велика кількість різних варіантів платформ і систем не дозволяє говорити більш конкретно, але якщо ви знаєте, яке рішення буде впроваджено в школі, це дає можливість ознайомитися з ним заздалегідь, а не готувати матеріали в поспіху. Навіть якщо ваша школа ще й не замислюється про впровадження цифрової освіти, можна продумати те, як ваш предмет можна перенести в форму онлайн-курсу.

По-третє, можна почати вводити елементи цифрової освіти і без централізованого її впровадження. Витратьте небагато часу і знайдіть ресурси, що пропонують ігрові навчальні програми з вашого  предмету. Учні із задоволенням пройдуть вікторину з географії або проведуть фізичний експеримент за допомогою телефону. Гейміфікація (використання елементів ігрової механіки) використовують компанії-гіганти, маркетологи і багато інших. Нинішні учні виросли, вже маючи комп'ютер і відеоігри, і, незважаючи на стигматизацію ігор в нашому суспільстві, використання елементів ігор дозволяє успішніше залучити їх до процесу навчання. У системах управління навчанням часто використовуються не тільки міні-ігри, але і значки за досягнення, такого роду миттєве заохочення успіхів позитивно впливає на мотивацію.

Таким чином, можна точно сказати, що цифрова освіта проникне і в школи, проте в меншому обсязі, ніж до вузів. Цифрова освіта може принести багато користі, але для цього треба розуміти, як вона діє взагалі і буде діяти в конкретній школі, тому багато чого буде залежати від кожного вчителя - наскільки він зуміє зацікавити своїх учнів, як він побудує курс, які завдання дасть. Так, спочатку на вчителя ляже додаткове навантаження, але ці зусилля можуть привести до значного результату і полегшити його подальше життя, позбавивши від монотонних завдань, звільняючи його час,  підготує учнів не тільки з шкільних предметів, але і до подальшого життя.

РОЗПИСКА-ДОЗВІЛ

Я, _Подобєд Марина Борисівна _________________________________________________________________

____________________________________________________________________,

вчитель _англійської мови _____________________________________________________________

_____________________________________________________________________

_____________________________________________________________________

дозволяю друкувати мій матеріал «Цифрове навчання в школі» _________________________________________

_____________________________________________________________________

у всеукраїнському науково-методичному журналі «Педагогічна майстерня» ____________________________

_____________________________________________________________________

Видавничої групи «Основа».

 Так, я передплачую журнал(и) ВГ «Основа», додаю копію передплатної квитанції

 Передаю свій матеріал на безоплатній основі

Гарантую, що цей матеріал є моєю власною авторською розробкою і не переданий до інших видавництв. Так.

Дата 8 грудня 2019 року     Підпис М.Б. Подобєд

АНКЕТА АВТОРА ВИДАВНИЧОЇ ГРУПИ «ОСНОВА»

Прізвище __Подобєд _________________________________________________________

Ім ’я__Марина _________________________ По  батькові_Борисівна__________________________

Місце роботи (повна назва закладу) Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 _Покровської міської ради Донецької області ___________________________________

_____________________________________________________________________

Посада вчитель англійської мови _____________________________________________________________

Кваліфікаційна категорія, звання             вища категорія, старший учитель _______________________________________

_____________________________________________________________________

Домашня адреса Донецька область місто Покровськ проспект Шахтобудівників буд. 42 кв. 50 _____________________________________________________

_____________________________________________________________________

Поштовий індекс_85300____________ телефон дом. (0958392816_______) __________________

Телефон служб. (    52-12-59____)________________ e-mail marinamars02@gmail.com_________________________

 Так. Я передаю персональні дані, зазначені у цій розписці-анкеті, та надаю дозвіл на їх подальше використання та обробку (з метою реалізації цивільно-правових відносин, адміністративно-правових відносин, податкових відносин, відносин