Конспекти уроків зарубіжної літератури

8 клас

"Література - це керівник людського

розуму  людським родом"

(В.Гюго)

Вчитель Лещук М. Л.

Урок ______        Дата_____________

Тема: Література і культура. Роди літератури (епос, лірика, драма), їхні характерні ознаки.

Мета: поглибити знання учнями поняття "культура" і "література", ознайомити з визначеннями понять "рід літератури", "епос", "лірика", "драма"; виховувати інтерес до художнього слова.

Обладнання: виставка літературних творів, які вивчатимуться в 8 класі, картки.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Епіграф

"Спочатку було слово" (Біблія)

"Література - це керівник людського розуму  людським родом" (В.Гюго)

"Лише література непідвладна законам тління, вона одна не визнає смерті"

(М.Салтиков-Щедрін)

 

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Запитання та завдання:

- пригадайте, яких письменників різних країн ви знаєте;

- охарактеризуйте коротко улюбленого героя зарубіжної літератури.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя.

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Робота з Епіграфами

-  як ви розумієте вислови?

-  яке значення має література в житті людини?

-  чи є щось спільне у висловлювання майстрів слова?

Слово вчителя. Мистецтвом називають відтворення життя в художніх образах. Воно завжди було і є одним із важливих чинників духовного життя людства, адже стимулює творчу діяльність, збагачує людину емоційними переживаннями та роздумами.

 

 

 

2. Робота з таблицею "Види мистецтва"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Робота в зошитах

Запис літературознавчих термінів.

Культура - це сукупність досягнень людства, все багатство матеріальних і духовних цінностей, це інтегральний образ, о об'єднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль.

Література - сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва - мистецтва слова, результат творчого процесу автора. Вирізняють літературу технічну, наукову, довідкову та художню, призначену для задоволення пізнавальних, інтелектуальних, та естетичних потреб.

Завдання для учнів. Ознайомившись з таблицею та поняттями "література" та "культура" дати відповідь на питання, яку роль в житті людини відіграє література.

4. Слово вчителя. Література існує в різних родах і жанрах.

Згадаймо про це за допомогою схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рід літератури — узагальнююче поняття, один з головних елементів систематизації літературного матеріалу.

Літерату́ра за рода́ми (літературні роди) поділяється на три роди  — епос (епіка), лірика, драма.

Визначається за різними ознаками: з погляду способів наслідування дійсності (Аристотель), типів змісту (Ф. Шиллер, Ф. Шеллінґ), категорій гносеології (об'єктивне — суб'єктивне в Г. Гегеля), формальних ознак (А. Н. Веселовський), психології (Е. Штайгер).

Незважаючи на розмитість визначень міжродових границь і велику кількість проміжних форм (ліро-епічна поема, лірична драма), у кожному творі зазвичай можна виділити родову домінанту: оповідання про подію (епос), суб'єктивно-емоційне міркування (лірика), діалогічне зображення подій (драма). ́ В епосі розрізняють такі види: роман, повість, оповідання, новела, нарис. В ліриці видів може бути багато: сонет, гімн, поема, елегія, ода, ліричний вірш, думка і так далі. В драмі: трагедія, комедія, трагікомедія та власне драма

5. Самостійна робота з підручником.

V. Підсумок уроку.

Слово вчителя. Література - це мистецтво слова. Слово - найцінніше надбання людства, начало всіх начал. Тож будемо шанувати слово, яке і в наш час високих технологій не втратило своєї могутності, як і література - мистецтво слова.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника, вивчити літературознавчі терміни.

 

Тема:

«Священні книги людства як пам'ятки культури і джерело літератури»

 

Урок ______        Дата_____________

Тема: Літературний процес. Основні літературні епохи. напрями, течії, специфіка їхнього розвитку в різних країнах.

Мета: формувати поняття "літературний процес", розвивати світогляд на "літературний процес", працювати зі схемами, пробуджувати зацікавленість до вершинних надбань всесвітньої літератури.

Обладнання: виставка схеми, портрет Й. Ґе́те

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Епіграф

"Тепер ми вступаємо в епоху світової літератури"

(Й.В. Ґе́те)

Хід уроку

 

І. Актуалізація опорних знань.

Продовжіть речення:

Література - це ...

Культура - це ...

Епос - це ...

Лірика - це ...

Драма - це ...

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя

Сприймаючи твір мистецтва, мине просто дивимося на те, що зображено, а згадуємо життєві враження. Кожен із нас суб'єктивно сприймає твір мистецтва. Саме індивідуальність сприйняття збагачує наше бачення світу в цілому. Естетичні ідеали змінюються разом із розвитком суспільства. Кожна історична епоха має свої естетичні ідеали, свої погляди на людину. Та все ж за всіх часів залишається незмінним те основне, що робить мистецтво мистецтвом, адже людина залишається людиною. Тому ми не тільки із цікавістю, а й із співчуттям, захопленням, переживанням відкриваємо для себе твори і наших сучасників і ті яким сотні років.

1.Робота з епіграфом.

2.Бесіда за запитаннями:

- які періоди світової літератури Вам відомо?

- чим історичні періоди відрізняються один від одного?

- які особливості мистецтва, античності, середніх віків Вам відомі із уроків всесвітньої історії 6,7 класів.

3. Слово вчителя.

Тисячолітня історія літератури довела, що найвизначніші духовні і художні пам'ятки людства так чи інакше пов'язані між собою. Це дало підстави говорити про існування літератури не лише окремого народу чи епохи, а й усього людства, тобто про всесвітню літературу.

4.Опрацювання літературознавчих термінів.

Всесвітній літературний процес - поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення. Він об'єднує літератури різних народів. У його розвитку формуються певні закономірності, внутрішні і міжнаціональні зв'язки.

Національна література -  це художня література певного народу, яка має свою історію і традиції, що формуються на основі побуту, звичок, соціально-економічних особливостей.

Ознаки національної літератури:

- власні імена та географічні назви

- опис національних особливостей зовнішності, одягу, предметів побуту, рослин, тварин, місцевості.

- згадки про події національної історії, традиції, звичаї, образи

- звертання

- назви соціальних станів, професії, посад, міри ваги та довжини, грошей

- специфічні прислів'я, приказки, фразеологізми

5.Робота зі схемою

 

 

"Літературний процес"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Презентація портрета Й.В. Ґе́те

7.Слово вчителя з елементами бесіди

- чи бачили Ви зображення цієї людини?

- який вірш Ґе́те Ви вивчали у 5 класі?

Саме Ґе́те на початку 19 ст. першим вжив словосполучення "всесвітня література", яке згодом стало науковим терміном.

8.Самостійна робота учнів

Завдання: за допомогою схеми та підручника заповнити таблицю періодизації світової літератури

 

Види літератури	Епохи	Напрями	Приклади
Антична літератури	VIII ст. до н.е. - V ст. н.е.		Гомер "Іліада", "Одіссея"; Вергілій "Енеїда"; Есхіл "Прометей закутий"
і т.д.

 

V. Підсумок уроку

Бесіда:

Що таке літературний процес? З чим він пов'язаний?

Що є головним у літературі будь-якого часу?

Назвіть інші сторони літературного процесу

Слово вчителя.

Учні, попереду новий для Вас систематичний курс вивчення не окремих літературних творів, а світового літературного процесу, починаючи з найдавніших пам'яток мистецтва слова до епохи Відродження. Всі твори є класичними, тобто взірцевими, перевірені часом. Тому Ви не витратите свій час даремно, розпочнете здобувати класичну літературну освіту.

VІ. Домашнє завдання.

Знати визначення літературознавчих термінів

 

 

 

Йо́ганн-Во́льфґанґ фон Ґе́те

Вважається засновником сучасної німецької літератури

Автор вірша "Нічна пісня подорожнього" (вивч. у 5 кл.)

Урок ______        Дата_____________

Тема: Загальнокультурне значення священних книг народів світу, найвідоміші з них. Священні книги як вихідна основа світових релігій, етичних уявлень, мистецтва різних народів. Веди як пам’ятка індоєвропейської словесності II-I тис. до н. е. Образи ведійської міфології (боги, напівбоги, герої, ворожі сили, символи та ін.). Космогонічні міфи Вед.

Мета: розкрити міфологічно-релігійну та фольклорну основи словесного мистецтва; показати роль священних книг народів світу як енциклопедії знань, своєрідного культурного фонду й морального кодексу народів, що їх створили; актуалізувати опорні знання з міфології та фольклору; сприяти формуванню цілісного розуміння культурного й літературного розвитку людства.

Обладнання: опорно-інформаційна таблиця «Священні книги народів світу».

Молчат гробницы, мумии и кости,

Лишь Слову жизнь дана.

Из древней тьмы на мировом погосте

Звучат лишь письмена.

Іван Бунін

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Учитель виразно читає рядки Івана Олексійовича Буніна, узяті за епіграф до уроку, та пропонує учням виділити з них ключові слова і поміркувати, чому «Слово» у Буніна написано з великої літери.

- Саме завдяки безсмертному Слову ми маємо змогу доторкнутися до найдавніших пам’‎яток словесного мистецтва. Ми вже знаємо, що ніщо не виникає з нічого. Все має свої першоджерела. Пригадайте, в яких формах існувало словесне мистецтво у дописемний період. (Усна форма словесного мистецтва поділялася на міфологічну та фольклорну.)

- Що виникло раніше - міфи чи фольклор? Відповідь аргументуйте.

- Що втілили у собі міфи? (Міфи стали донауковим художньо-образним відтворенням уявлень давньої людини про навколишній світ і саму себе. У цій художній моделі людина і природа були невіддільними. Людина вважала себе часткою природи, а все незрозуміле й вороже їй з природних явищ і стихій обожнювала, наділяючи людською подобою та людськими рисами, тобто тим, що було їй самій більш доступним і зрозумілим. Людина щиро вірила у власне донаукове пояснення світу.)

- Що відобразив фольклор? (Фольклор відобразив мрію людини про краще життя, про кращі стосунки між людьми. Примітивне на той час світобачення людини знайшло своє узагальнення в фольклорі та сформувало перші обрядові традиції. Фольклор став першою сходинкою на шляху усвідомлення людиною власного місця в життєвому просторі.)

III. Оголошення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

- Як ви вважаєте, які книги були в історії людства серед найперших після виникнення писемності? Чому? (Це були священні книги. Людина на той час усвідомлювала власну безпорадність перед силами природи, залежність від усього незрозумілого. В надзвичайно тяжких умовах людині допомагала виживати й розвиватися віра.)

- Що, по-вашому, стало основою для створення священних книг? Чому? (Основою священних книг передовсім стали міфи та фольклор (насамперед обрядові та культові ритуали й пісні), тому що в них знайшли своє відображення уявлення про світ, намагання осмислити своє місце в природі та серед інших людей, спроба систематизувати набутий досвід. Міфологія і фольклор були надзвичайно образними, поетичними, і ця особливість перейшла й до священних книг.)

- Пригадайте, які групи міфів і як виникали в міфологіях народів світу. Поміркуйте, які можливі теми знайшли відображення у священних книгах.

- Спираючись на власний досвід знайомства зі священними книгами народів світу (Біблією та Кораном), назвіть сфери людського буття, які в них відобразилися.

- Чи знаєте ви, священними книгами яких народів є Веди, Біблія, Авеста, Коран? Які з них найдавніші? (Веди, Авеста - одні із найдавніших священних книг, що дійшли до нас. Вони були створені приблизно 4-3,5 тисячі років тому.

Веди - священна давньоіндійська книга.

Біблія - священна книга давніх юдеїв та Святе Письмо для християн всього світу.

Авеста - священна книга давніх парсів (персів).

Коран - священна книга мусульман).

- Що містять у собі священні книги? (Провіщену зверху істину про богів, життя і людину.)

- Чи були священні книги більш раннього періоду? (Учені вважають, що так. Існує гіпотеза про Існування Семи Рас в історії людства до ведичного періоду, їх сокровенні книги та Архаїчні Манускрипти містять у собі Таємну Архаїчну Доктрину (суму Знань до ведичного періоду). Книга Дзіан вважається однією з таких.

- Що було до появи богів-творців? (Гіпотеза Таємної Доктрини звучить так: «Видихання «Непізнаної Сутності» породжує світ, а вдихання примушує його щезати. Цей процес продовжується одвічно, й наш Всесвіт є однією лише з безкінечних серій, що не мають ні початку, ні кінця». Красиве припущення! Чи не так?)

Пояснення вчителя:

Період в історії людства, за західноєвропейською історико-культурною моделлю, до народження Христа (тобто майже сім тисячоліть) називають язичницьким, або ідолопоклонницьким, стародавнім. У віруваннях людей відобразилось багатобожжя (найдавніші періоди в історії різних народів). Як ми вже зазначали вище, давньогрецькі боги-олімпійці були самодостатніми. Люди їм були не потрібні. За своїми уподобаннями або примхами вони допомагали людям або ні. Християнство - крок уперед. Язичницьких богів замінює один Бог. Підвищується роль людини порівняно з прадавніми часами. Бог Ягве - Бог-творець, Бог-трудівник. На початку історії людства - володар, будівничий, упорядник. Але він один. Хто викаже йому свою відданість? Хто висловить своє захоплення результатами творчої діяльності Бога? Людина! Богові потрібна не власна свідомість, а інша, чужа. Він вже не самодостатній. По суті, зростає роль людини до розуміння суті Божої. Дух людини найважливіший Богові!

У нас ще попереду розмова про найважливіші аспекти Біблії, а сьогодні маємо отримати загальне уявлення про священні книги народів світу.

 

ДИВ. ОПОРНУ СХЕМУ

 

Учитель. Слово «веда» на санскриті давнішого священного письма. У своєму початковому вигляді Веди означає «знання»; «Веди» — назва збереглася в Індії. Ця країна здавна цікавила вчених, шукачів пригод, завойовників і тих, хто прагнув збагнути сенс життя. Відомо, наприклад, що видатний вчений XX століття Ейнштейн спеціально вчив санскрит, щоб прочитати в оригіналі розділи Вед, в яких описано загальні закономірності фізичної природи. Такі видатні особистості, як Кант, Гегель, Толстой, Ганді вважали Веди безцінним джерелом різноманітних знань. І справді, знайомство з цими книгами вражає нашу уяву, оскільки вони містять відомості практично з усіх галузей знань, що дає змогу зробити висновок про існування на території сучасної Індії давньої дуже могутньої цивілізації, яка за рівнем розвитку багато в чому випередила наш час. Уявіть собі: веди містять описи різноманітних літальних апаратів — віманів, які могли пересуватися по всьому Всесвіту. Зокрема, розповідається, що вімани практично миттєво могли розвивати фантастичну швидкість і так само, ніби не існує ніяких законів інерції, миттєво зупинятися. Вам не нагадує це сучасні описи НЛО?

В історичному розділі Вед наведено хронологію різних подій, які відбувалися й будуть відбуватися на різних планетах Всесвіту. Причому передбачення майбутнього даються на тисячі років уперед, часто з описом подробиць подій, що відбуватимуться. Наприклад, в «Бхавишшя Пурані» йдеться про прихід Ісуса Христа. (Точна дата, коли було створено цей ведичний текст, не відома, проте встановлено, що він існував уже 5000 років тому, тобто за 3000 років до приходу Ісуса Христа). У «Бхавишшя Пурані» передбачено прихід Будди та Мухамеда. Щодо нової історії, то розповідається, наприклад, про розпад великої імперії, про те, що жовтошкірі люди заповнять своєю технікою весь світ. У Давній Індії вірили в багатьох богів: Веди вказують, що їх було 3399. Основним богам відповідають три космічні сфери: небо, повітряний простір і земля. Перше місце серед атмосферних богів належить Індрі —богу-громовержцеві, богу бурі й дощу. Сурья — бог сонця, він підтримує небозвід. У сфері земних богів важлива роль відводиться Агні, богу вогню. Варуна — небесний суддя, який бачить усе. Ведична космологія містить опис будови нашого Всесвіту. Згідно цього опису, у Всесвіті існує 14 планетних систем, які поділено на три рівні: вищі планетні системи, середні і нижчі. Планета Земля (у Ведах вона називається Бхаратаварша) відноситься до середніх планетних систем. Відзначається, що на ній живуть розумні істоти з найпримітивнішими здібностями (тобто люди). Всього ж, як зазначено в Ведах, існує 400 000

видів людиноподібних живих істот. Вони заселяють різні планети Всесвіту. Веди розповідають, що у Всесвіті немає місць, не заселених живими істотами. Навіть на Сонці існує життя! Звичайно, нам важко осмислити інформацію, яку відкриває Ведичне письмо. Надто сильно вона змінює наші уявлення про світ. Проте, якщо ми все ж спробуємо проаналізувати й узагальнити цю інформацію — неминучий висновок: Веди несуть у собі найбільш повне знання усіх сторін життя. Виникає питання: звідки взялось це знання? Відповідь знайдемо в Ведах: Бог створив світ і подарував людині можливість пізнавати його, щоб досягти духовної досконалості, вічності і блаженства.

Перегляд відео «Таємниці ведичної цивілізації».

IV. Закріплення вивченого

Робота з підручником - С. 11

Завдання: самостійне створення опорного цільового конспекту

I варіант: запишіть основні тези статті підручника про священні книги з питання «Загальнокультурне значення священних книг народів світу, найвідоміші з них».

II варіант: запишіть основні тези статті підручника про священні книги з питання «Священні книги як вихідна основа світових релігій, етичних уявлень, мистецтва різних народів».

Завдання. Створити асоціативний ланцюжок «Що для мене означають слова «Священні книги»?»

V. Домашнє завдання:

Прочитати С. __________.

Створити слайд-презентацію «Веди - пам’‎ятка словесності давніх індійців»*.

 

Урок ______        Дата_____________

Біблія як основа двох релігій – юдейської і християнської. Зв’язок Біблії з історією і міфологією. Структура Біблії, її складники.

Мета: повідомити про історію виникнення Біблії, як основ двох релігій,  опрацювати ідейно-художній зміст програмових біблійних легенд; розвивати культуру зв’язного мовлення, синтетичне мислення, вміння уважно сприймати навчальний матеріал,  робити правильні висновки; виховувати бажання бути мудрою, справедливою, неординарною людиною.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: Біблія, тексти біблійних легенд, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), портрети перекладачів Біблії українською мовою, репродукції картин, мультимедійна презентація.

Епіграф:

Нехай світ прогресує та розвивається, скільки завгодно,

 нехай всі галузі людського дослідження та знань

 розкриваються до найвищого ступеня,

 ніщо не може замінити Біблію,

 вона – основа будь - якої науки та будь-якого розвитку!

Йоган Вольфганг Гете

...Щоб пізнати притчу і загадкову мову,

 слова мудреців і загадки їх.

Книга притч Соломонових

 

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

 Бесіда за питання

• Яке значення має книга в житті людини ?
• Чому книгу вважають джерелом знань ?

 II. Оголошення теми та мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

 У нелегкі часи  криз і катастроф наше серце зголодніло за істинними, вічними, абсолютними цінностями, а серед них – за словом правдивим, як саме життя; за словом чистим, як кришталь; високим і прекрасним; за словом віри, надії, любові, бо словом ми програмуємо долю свою і рідного народу. Святе письмо, як називають християни Біблію, розкриває величну таємницю слова, яке має бути народженим у надрах  серця: « Бо чим серце наповнене, те говорять уста». (Мф. 12:34)

III.  Сприйняття й засвоєння навчального  матеріалу

1. Вступне слово учителя

 

«Написана сорока людьми, перекладена сотнями, надрукована тисячами. Прочитана мільйонами» Теодор Василіан

Вся історія людства є історією Богошукання, адже головне питання життя, питання про Бога, завжди непокоїло людей. Історія цивілізації яскраво ілюструє подібні пошуки, які призводили до появи релігій. В основі всіх  релігій лежить або страх покарання, або заохочення за догоджання богам.

Так виникли Веди, Коран, Біблія. Ці книги визнаються різними релігіями, проте ми маємо цінувати їх як втілення багатовікової культури.

Я запрошую групи школярів, які  мали випереджальні завдання.

2. Виступ «істориків»

Однією зі священних книг, що зібрали мудрість тисячоліть, є Біблія.

 Це книга іудеїв та християн, релігійна та історико-літературна пам’ятка світової культури. Свою назву Біблія отримала від грецького слова «біблос», що означає «книги». Слово це з’явилося ще в ІІ тис. до н. е., коли в місті Біблос фінікійці створили склад папірусу і, зшивши,  окремі листки, винайшли прообраз сучасної книги. Книги в той час коштували дуже дорого. Писалися вони на пергаменті – спеціально вичиненій шкурі ягнят, телят, козенят. За 50 аркушів пергаменту потрібно було заплатити стільки, як за двох коней. Папір з’явився лише у другій половині XIVст.

Біблія має свою неповторну історію створення. Віруючі люди вважають, що автор  Святого Письма — Бог, а люди, які записали натхненне Богом, лише виконували його волю. Створювалася Книга Книг протягом тривалого часу: з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е., впродовж 1600 років: Мойсей жив приблизно 1500 років до народження Ісуса Христа. (Старий Завіт був повністю зібраний за 40 років до народження Ісуса Христа), через 100 років після народження Христа були написані всі книги Нового Завіту.

Біблію писали сорок авторів — представники понад шістдесяти поколінь, серед яких були царі і хлібороби, філософи і рибалки — люди різного стану й різних професій.

Дійсно, Мойсей виховувався в сім’ї фараона, Петро був рибалкою, Лука — лікарем, Соломон — царем, Матвій — митником, Даниїл — міністром.

Дія Біблії розгортається на трьох континентах (в Азії, в Африці, у Європі), і відповідно писалася вона  трьома мовами: Старий Завіт, зібраний за 40 років до народження Ісуса Христа, створений давньоєврейською, тільки невеликі частини деяких книг- арамейською,  після Ісуса Христа листи і книги Нового Завіту були написані грецькою мовою, оскільки це була найрозповсюдженіша і найуживаніша мова того часу.

Перші тексти Біблії записувалися на папірусі, листки якого склеювалися і намотувалися на стрижні — у сувої. Біблія, записана на пергаменті, з’явилася набагато пізніше.

Зв’язок Книги Книг з історією.

У Біблії викладено історію людства, що починається створенням нашого світу. Занепад людської моралі, потоп, історія укладання угоди Бога з Авраамом — це історія Старого Завіту.

Новий Завіт — це історія приходу довгоочікуваного Месії, в якого народ, окрім учнів Христа, не повірив і розіп’яв, це історія воскресіння і вознесіння Ісуса, заснування християнської церкви.

3. Виступ «літературовознавців»

Святе Письмо — джерело тем, мотивів і жанрів світового мистецтва.

Книга Книг — маленький літературний всесвіт: в ній є міфи, легенди й епос, релегійно-ритуальні та юридичні кодекси, хроніки, притчі, перекази, оповіді, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, афоризми, повчання, проповіді, пророцтва... Більшість із цих жанрів приваблювала письменників, надихала на творчість. Особливо важливими в цьому відношенні є псалми: починаючи від Шевченка, до Псалтиря звертався і П. Куліш.

Зверталися письменники і до інших книг Святого Письма. Можна пригадати поеми І. Франка «Мойсей» і Т. Шевченка «Марія», драму Лесі Українки «Одержима», повість О. Кобилянської «Земля» та ін. Біблія є також джерелом крилатих виразів, сентенцій, фразеологізмів: «змокнув від ніг до голови», «спить сном праведника», «дивитись крізь пальці», «не має докорів сумління», «робить із себе посміховисько», «має похвальний звичай», «міряти тією самою мірою», «аж волосся стає дибки».

Біблія — книга, що була перекладена першою. У ІІІ–ІІ ст. до н. е. внаслідок  війн за Палестину, населену євреями, відбувся занепад освіти, моралі і релігійності. У цей же період особливого поширення набула грецька мова, навіть серед інших народів. Саме ці дві причини визначили необхідність перекладу Біблії. За легендою, для перекладу із Єрусалиму на острів Форос прибули 72 перекладачі — по 6 із 12 колін ізраїльських. Упродовж 72 днів кожен з них перекладав П’ятикнижжя, перебуваючи у повній ізоляції від інших. В результаті сталося диво: всі 72 переклади збіглися слово в слово.Цей переклад має назву «переклад сімдесятьох» (Септуарінта) і розпочався він біля 210 року, завершено — доповнено його близько 130 року до н. е. текстами інших книг, написаних у різні часи та різними священописцями-агіографами.

Кінцем ІV ст. н. е. датується інший переказ Біблії — латинською мовою: його зробив Ієронім Блаженний, і називається він Вульгата (з латини — усім доступний). Саме цей переклад є офіційним для католиків.

Українці познайомились зі Святим Письмом у перекладі на церковнослов’янську,здійсненим Кирилом і Мефодієм у ІХ ст. Давньоукраїнською Євангеліє було перекладено архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у 1561 році (саме на цьому Євангелії складають присягу президенти України). І тільки в 1903 році з’явився перший переклад Біблії власне українською мовою. Це величезна і важлива праця була виконана трьома видатними діячами української літератури і науки: П. Кулішем, І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм.
Святе Письмо перекладене більш ніж 1800 мовами й досі залишається книгою, що виходить найбільшими накладами у світі, отже, має величезну кількість читачів.Бо ця Книга Книг прославляє мудрість людини: «Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала, бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її, дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею» (Пр. 3:13-14)

4. Слово учителя

Літературознавчий коментар

Мотиви й образи Біблії у світовій літературі.

Образи Старого і Нового Заповіту оживають на сторінках багатьох творів пись­менників і поетів різних країн.

Поширеним у світовій літературі є образ Мойсея. Розмірковуючи над долею і призначенням свого народу, український поет Іван Франко звернувся до цього об­разу. У центрі однойменної поеми — конфлікт між Богом і людиною, котра втра­тила духовні орієнтири, блукаючи в темряві надмірних страждань.

У вірші «Я пришла к поэтув гости...» російська поетеса Анна Ахматова уподібнює митця до пророка Мойсея. На думку автора, справжнє поетичне сло­во — це слово живого духу, небесне об’явлення, яке митець повинен нести до лю­дей, немов Божий пророк.

Тарас Шевченко у своїх «Давидових псалмах», немовби тільки переклав ук­раїнською мовою деякі з них, але при цьому створив власний оригінальний ху­дожній увір. Це сталося, перш за все, завдяки особливій добірці псалмів. Шевченко обрав ті, що передають переживання ліричного героя з приводу соціального та національного гноблення народу, бо вони здалися поетові своєрідним відгуком на реальне становище людей у рідній йому Україні.

Особливе місце у світовій літературі належить біблійним мотивам, образові Ісуса Христа та Бо­жої Матері.

Це знаходимо у творчості Дж. Байрона, Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Купріна, Федора Достоєвського,Льва Толстого, Анни Ахматової, Бориса Пастернака.

Із зерен Святого Письма проросла поетична книга українського філософа Гри­горія Сковороди «Сад божественних пісень». У ній проповідуються мотиви свобо­ди, щастя, віри у вищість духовних цінностей над марнотами життя.

Роздуми про доцільність безсмертя людини, взаємне кохання як критерій щас­тя, неможливість його досягнення підсилюються біблійними мотивами та образами, зверненням до жанру притчі в поезії Івана Франка «Легенда про вічне життя».

У творчості австрійського поета XX століття Райнера Марії Рільке скрізь відчувається присутність Бога, особливо у збірках «Книга годин» (1899—1901), «Книга картин» (1902—1903) і «Нові поезії» (1907—1908).

Свою художню версію євангельської колізії та образу «положительно-пре­красногочеловека» Христа зробив Михайло Булгакову романі «Майстер і Мар­гарита». Ця версія входить у нього на правах «роману в романі», на тлі високих ідей та високих почуттів якого розгортається буденне московське життя 20—30-х років XX століття.

5. Виступ «мистецтвознавців»

Презентація «Біблійні герої у творах видатних художників та скульпторів».

Протягом двох тисячоліть Біблія є предметом вивчення й невичерпним дже­релом натхнення для майстрів мистецтва всього світу. Ілюстрації подій Старого та Нового Заповітів зайняли почесне місце у творчості таких видатних митців, як С. Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, А. Дюрера, Рафаеля,  Рубенса, Рембран­дта, Мікеланджело, Караваджо, Е. Делакруа, І. Рєпіна, О. Іванова,  Крамського, В. Васнецова, М. Реріха та ін.

 До образу Мойсея звертався і видатний скульптор, живописець та архітектор епохи Відродження Мікеланджело Буонаротті (1475—1564). Протягом 1515-1516 років майстер працював над створенням величної скульптури Мойсея висотою 2,35 м. 

 До образу царя Давида Мікеланджело звернувся й під час розпису плафонів Сікстинської капели. Один із фрагментів має назву «Давид і Голіаф». На ньому зображений вродливий юнак у зеленому плащі, що високо заніс меч над головою поваленого Голіафа. 

Видатного фламандського живописця Пауля-Пітера Рубенса(1577—1640) за­цікавили подвиги Самсона. На своєму полотні «Полонення Самсона» художник зобразив цей трагічний момент долі героя.

 Декілька епізодів із життя царя Соломона намалював на плафонах Ватиканського палацу в Римі Рафаель Санті (1483—1520): «Зустріч Соломона з царицею Савською» та «Суд Соломона». На них зображений сивобородий мудрець, що вміє і зустрічати красуню-царицю, і розв’язувати складні питання. Для творчої мане­ри Рафаеля характерним є вільне розташування фігур, їхня врівноваженість. Його витвори сприймаються в комплексі зображальних засобів: колір, лінія, об’ємність неначе «оживляють» спокійні, осяяні внутрішнім світлом обличчя героїв та їхні розмірковані жести.

6. Робота з репродукцією картини Рембранта «Мойсей та Десять заповідей»?

- Який момент відобразив Рембрант на свій картині «Мойсей та Десять заповідей»?

- Усі заповіді перед вами. Які з них є актуальними сьогодні? (Сьогодні ці заповіді вважаються етичним кодексом для кожної людини і ведуть до праведності)

7. Проблемне запитання

-Як ви вважаєте, чому така старовинна та поважна книга, дуже далека від розважальної літератури, має найбільшу кількість прихильників у світі?

Відповіді учнів

(Відповісти можна словами М. Письменного: «Чи потрібно читати Біблію? Безглузде запитання. За глибиною задуму, охопленням матеріалу та силою впливу нічого подібного не було написано у людей. Біблійні сюжети та образи увійшли в плоть і кров художньої творчості світу останніх двох тисяч років, наклали відбиток на мислення людини, а головне — висунули ідеали, згідно з якими людина вимірює свою людяність. Не вбивати, не красти, любити ближнього свого, як самого себе,— усього цього і багато чого іншого навчило і продовжує вчити Святе Письмо».)

8. Слово учителя.

Упродовж багатьох тисяч років Біблію писали різні автори. Імена деяких дійшли до нас, про інших можна тільки здогадуватися. У давнину на Сході поняття авторства було зовсім іншим, ніж тепер. Тоді автором вважався той, чиї думки були відображені в книзі, чиї ідеї й переживання мали місце на її сторінках.

Біблія (від грецької biblia — книга) — це збірка священних книг, що складається з двох частин — Старого Завіту і Нового Завіту, у яких викладено основи християнської віри, філософії та моралі;  літературно-художня пам’ятка народів Близького Сходу, де відтворено погляди на походження світу та основи світогляду, моралі, права;літературна пам’ятка надзвичайно високого художнього рівня та багатства й довершеності образної мови, що збагатила людство вічними ідеалами, мотивами, сюжетами.

Скласти гроно до Біблії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чимало сторінок Старого Заповіту присвячено ізраїльському царю Соломону. Чим же уславився цар Соломон?

9. Виступ учня – «історика»

Соломон — син Давида, цар ізраїльського народу, який жив і правив у Х ст. до н. е. Справедливо вважається одним із наймудріших царів у світовій історії. З мудрістю царя Соломона можна було порівняти лише його багатство. Соломону було всього 18 років, коли він по смерті свого батька сів на престол. У юнака ще не було достатньо життєвого досвіду та мудрості, щоб правити цілою країною.

 « І сказав Соломон до Бога»: «Ти зробив велику милість з батьком моїм Давидом і поставив царем мене замість нього... Дай тепер мені мудрість та знання, щоб умів я виходити і входити перед цим народом, бо хто зможе судити цей великий твій народ?» І сказав Бог до Соломона: «За те, що оце було на серці твоїм, і ти не жадав багатства, маєтків та слави, ані душі ворогів твоїх, а також довгих днів не жадав ти, а жадав для себе мудрості та знання, щоб судити народ Мій, над яким Я настановив себе царем, то дасться тобі мудрості і знання, а багатство, і маєтки, і славу дам тобі такі, яких не було між царями перед тобою, і по тобі не буде таких!» (Др. Кн. Хр., 1 : 7—12)

Так і сталося. Соломон успішно і довго правив своєю країною. люди в ній жили багато: навіть срібло в той час не вважалося дорогоцінним металом. Соломона любили його піддані, слава про його мудрість ширилася по усьому світу.

Тому і в наш час мудрі рішення називають соломоновими. Соломон вважається автором ліричної Пісні Пісень, що присвячена темі кохання, та книги притч, у яких зібрані мудрі вислови-повчання.

11. Повторення літературознавчих термінів

Притча — невеликий твір, що містить повчання в алегоричній формі. Алегорія — зображення абстрактного поняття або явища через конкретний образ.

12. Робота з текстом

Цар Соломон промовив близько 3000 притч, які увійшли у 31 розділ Книги притч Соломонових.

Навіщо Соломон складав свої притчі? У Біблії є така відповідь: «Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,— щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, щоб прийняти напоумлення мудрості, праведності, і права, і простоти, щоб мудрості дати простодушність, юнакові — пізнання й розважність. Хай послухає мудрий — і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, щоб пізнати ту притчу і загадкову мову, слова мудреців і загадки їх».

Іншими словами, притчі Соломона — це настанови молодій людині, як треба жити на світі.

 Бережи своє серце

Мій сину, прислухайся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!

Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх усередині серця свого!

Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.

Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.

Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали від себе крутійство губ.

Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.

Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої: не вступайся ні вправо, ні вліво,— усунь свою ногу від зла!

13. Бесіда за змістом

•     Чому Соломон закликає: «Над усе... серце своє стережи, бо з нього походить життя»? (Людина повинна зберігати свою душу чистою, а серце добрим. Це, на думку Соломона, найважливіше.)

•     Що означають слова: «Стежку ніг своїх вирівняй; не вступайся ні вправо, ні вліво,— усунь свою ногу від зла!» (Соломон образно змальовує поведінку людини в житті як шлях стежкою, яку треба ретельно обирати й не звертати зі шляху істини, щоб не занапастити свою долю.)

Читання притчі

Лінощі ведуть до злиднів

Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її і по мудрішай: нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; вона заготовляє літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.

Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зі сну свого встанеш? Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки зложити, щоб полежати,— і прийде немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!..

14. Бесіда

•     У чому відмінність першої притчі від притчі про ледаря? (Перша притча містить у собі пряме повчання, одразу зрозуміле адресату, притча ж про ледаря не має конкретного повчання (потрібно бути працелюбним), а на нього є лише натяк. Притча про ледаря багата на алегоричні образи: мурашка — працелюбна людина, антипод ледаря, волоцюга — незаможність, озброєний муж — злидні.)

•     Які твори, що вивчалися раніше на уроках зарубіжної літератури, ви пригадали, читаючи притчу про ледаря? (Байки Езопа «Мурашка і Цикада»,

І. А. Крилова «Стрекоза и Муравей»)

Висновок

•    Звідки Соломону відомо, як потрібно жити праведній людині? (Із заповідей Божих)

VІ. Підсумок уроку

1. Скласти сенкан за темою «Біблія».

 Біблія.

Святе письмо.

Повчає і лікує світ.

Збагачує розум, душу, серце.

Книга Мудрості.

2. Слово учителя.

 Значення Біблії в житті людини важко переоцінити. Це дійсно вічна книга,  джерело мудрості. Вважається, що в ній можна знайти відповідь на будь-яке питання. Необхідно тільки знати, де саме шукати цю таємничу пораду.

Біблія несе нам мудрість і культуру, навчає розуміти навколишній світ, інших людей і навіть самих себе. Урок хочеться закінчити словами Олени Ніколенко «Смисл Різдва»

Бувають дні як одкровення Боже -

Благословення зоряних небес,-

Коло на себе справжніх ми похожі

І в нас Христос воістину воскрес.

Коли світліють скривлені обличчя,

Збагнувши суть духовного буття,

І хочеться подумати про вічність,

А не про тлінь короткого життя.

Коли усе прозоро на світанні.

Як перші дні творіння на землі,

А ми, як діти Єви і Адама,

Шукаєм Бога в ранішній імлі.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

На картках виставте самооцінку за урок:

• Якщо ви вважаєте, що працювали на високому рівні і реалізували себе, обведіть 1-й кружечок.
• Якщо ви реалізувались неповністю на уроці, обведіть 2-й  кружечок.
• Якщо ви незадоволені своєю роботою на уроці, обведіть 3-й  кружечок.

Дата

Прізвище, ім’я



VІІІ. Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній зміст легенди про Каїна та Авеля,  біблійної історії «Створення світу».

 

 

Урок ______        Дата_____________

Ключові ідеї та образи Старого і Нового Заповітів. Старий Заповіт (Створення світу. Каїн і Авель. 10 заповідей).

Мета: визначити провідні ідеї Біблії, їх вплив на розвиток світогляду європейських народів та формування загальнолюдських морально-етичних цінностей; показати роль метафоризації мови Біблії як художнього принципу створення сакральних текстів; вчити восьмикласників умінню розкодовувати підтекстові смисли, розвивати навички вдумливого читання текстів, монологічного та діалогічного мовлення; сприяти вихованню в учнів загальнолюдських моральних цінностей, що знайшли відображення у Біблії.

Обладнання: фрагменти відео «Загадки Біблії: Каїн і Авель. Ворожнеча братів»; фрагменти мультфільму «Десять заповідей» (США, 2007); слайд-презентація «Старий Заповіт: Каїн і Авель»

Біблія - це вікно надії у в'язниці життя,

крізь яке ми дивимося у вічність.

Томас Саліван Дуайт

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Учитель. Біблія зазнала багато випробувань і гонінь: на неї накладали заборони, її палили на вогнищах, її ганьбили та обмовляли. Жодна з книг в історії людства не була такою гнаною й переслідуваною. Однак, вона не тільки збереглася до наших днів, а й стала найпопулярнішою книгою в світі й продовжує свій шлях і як священна книга віруючих людей, і як одна із найвидатніших пам’‎яток словесного мистецтва, створених людством.

- Пригадайте, що означає назва «Біблія». Наведіть споріднені слова та поясніть їх. (Біблія (від грец. книга) - зібрання стародавніх текстів; визначна пам’‎ятка світової культури. Книга Книг. Ця назва походить від назви міста Бібл, жителі якого першими в Передній Азії виробляли папір. Книги з паперу стали називатись біблами, або бібліями.)

- Назвіть основні складові Біблії. Коли вони створювалися?

- Що означає в біблійному сенсі слово «Заповіт»?

- Визначте провідні теми Старого Заповіту. (Створення Всесвіту, Землі, людини. Походження єврейського народу, стосунки людини й Бога.)

- Як ви думаєте, чому саме Старий Заповіт є Священним Письмом для юдеїв?

- Назвіть головну тему Нового Заповіту. Що означає слово «Євангелія»? (Євангелія - Блага Звістка. Головна тема Нового Заповіту - розповідь про Життя і Діяння Ісуса Христа, сутність його Вчення.)

- Назвіть відомих вам персонажів Старого Заповіту. У яких частинах про них йдеться?

- Які важливі думки втілені в оповіді про перших людей Адама і Єву? Що означають їхні імена?

- Чому перші люди були вигнані Богом із Земного Раю Едему?

- Чому Бог їх не простив? Невже він не хотів, щоб люди їли плоди з Дерева пізнання Добра і Зла?

- Що ви знаєте про біблійну оповідь про Всесвітній потоп? Яким чином вона пов’‎язана з давньогрецьким міфом про те, як розгніваний Зевс хотів винищити людей, наславши повінь?

- Поміркуйте, чого вимагає від людини старозаповітний Бог?

- Як ви думаєте, чому в західноєвропейській традиції прийнято відраховувати нову еру від Різдва Христового?

Вікторина «Загадки для допитливих».

1. Ви не наважитися вдарити мною свого сусіда по парті, бо мене зберігають у чистоті, у найбільш шанованому місці в оселі __________ (Біблія).

2. Я можу бути і чоловіком, і жінкою. Комусь стану найкращим другом. На мене кажуть «вінець творіння» __________ (Людина).

3. Я є прекрасним місцем, що Господь з любов’‎ю створив для людей. Гуляючи по мені, Адам давав назви рослинам і тваринам. Я був свідком гріхопадіння людини __________ (Рай).

4. Я - велике, важливе, позитивне поняття. Іноді, прагнучи мене, люди роблять великі дурниці й помилки. Бог мріяв бачити мене в своїх найдосконаліших творіннях - людях. Та перші люди не витримали випробування, тому донині щодня повинні робити вибір між мною і злом __________ (Добро).

5. Я завжди йду вслід за гріхом. Я неминуча розплата тим, хто порушує Божі заповіді __________ (Кара).

6. Божий голос у душі кожної людини. Кожен, хто чинить згідно зі мною, чинить добре __________ (Совість).

7. Я перша людина на землі. __________ (Адам).

III. Оголошення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Сьогодні ми більш детально зупинимося на найважливіших ідеях Старого Заповіту й спробуємо доторкнутися до смислової глибини історії про Каїна й Авеля та зрозуміти основу ідейно-духовної угоди між Богом-Отцем та обраним ним єврейським народом, що знайшла втілення в Десяти заповідях Божих.

Створення світу. У старозавітній книзі «Буття» йдеться про створення світу Творцем за шість містичних днів. Усі основні елементи світу Бог створює Словом: світло і темряву, води і земну сушу, небесні світила. На шостий день після створення рослинного світу і всіх земних звірів Він приступив до створення людини, яке за допомогою образної мови біблійний текст представляє його як винятковий за своїм характером Божественний акт. Мова йде не просто про черговий різновид живих істот, що населяють землю, але про таку істоту, яку Бог відрізняє від усього іншого творіння як Свій образ і подобу - тобто Своє явлення та безпосереднє відображення. Саме людині доручається панування над світом як турботливому садівникові, як цареві, покликаному привести все творіння до гармонії.

У міфі про створення світу оспівується ідея возвеличення прагнення Бога створити життя на Землі, порушуються проблеми творчої праці, краси, світового порядку.

Перегляд відео «Створення світу згідно книзі «Буття».

а) Завдання і запитання для аналітичної бесіди за змістом біблійної оповіді «Каїн і Авель»

- Виразно прочитайте в особах біблійну оповідь про Каїна та Авеля.

- Як у Біблії розповідається про перших синів Адама і Єви? Хто з них був старшим, а хто молодшим?

- Чим заробляли собі на життя Каїн та Авель? Як це пов’‎язано з історичним періодом переходу людства в найдавніші часи від збиральництва й мисливства до землеробства й скотарства?

- Чому брати приносили жертву Богу? (З наукових позицій давня людина таким чином намагалася отримати захист і підтримку від обожненої нею природи, це відголосок язичницьких ритуалів, які з політеїстичних релігій перейшли й до монотеїзму. З богословських позицій жертвоприношення синів Адама і Єви витлумачується як можливість спокутувати гріх перших людей, вигнаних Богом з Едему, (Каїн і Авель були народжені в гріху й вважаються грішними), як можливість навернутися до істинного Бога та зректися диявола.)

- Що принесли у якості жертви Богу Каїн та Авель?

- Чому Бог не прийняв пожертви Каїна, а прийняв пожертву його брата Авеля? (З наукової точки зору історія Каїна та Авеля сповнена загадок і невідповідностей. Виникає низка додаткових запитань, на які людство не може знайти відповідей: чому Бог, який любить людей, віддає перевагу одному й нехтує іншим? Невже він злий? Чому саме кривава жертва задовольняє Бога? Чому він не зупиняє братовбивства, а дозволяє гріху множитися? Богослови ж вважають, що Бог приймає пожертву Авеля перш за все тому, що смерть ягняти (агнця) є прообразом смерті Спасителя, обіцяного Богом Адаму і Єві задля порятунку людства від гріха, в тому числі й від первородного. Більш того, теологи вважають, що старший брат зорієнтований на матеріальне, а молодший наділений духовністю. Про це свідчить вибір імен героїв цієї біблійної оповіді).

Цікаво знати!

Що означають імена Каїна та Авеля?

У Біблії імена завжди мають важливе значення. В іменах персонажів закладена інформація про важливі події, пов’‎язані з народженням дитини, та міститься вказівка на її характер. Значення імен «Каїн» і «Авель» витлумачуються по-різному. Ім’‎я «Каїн» походить від івритського кореня «кана», що означає «створювати, отримувати, виробляти, накопичувати» (майно). Це значення підтверджується словами Єви: «Набула чоловіка від Господа».

Ім’‎я «Авель» походить від дієслова «гаваль», що означає «дмухати, дихати» («дихання», «пара»). Дивно, але одне із тлумачень імені Авель - «суєта, марнота».

Богослови вважають, що в імені Каїна Адам і Єва висловлювали радість від отримання від Бога сина й надію на виконання пророцтва про Спасителя, а ім’‎я Авель могло вказувати на гіркоту від того, що пророцтво не сповнилося в їхньому першому синові й навряд чи сповниться в другому. Імена братів є відображенням їх сутності. Каїн - не тільки дар від Бога, але й людина, що прагне набувати, виробляти, отримувати. Він міцно прив’‎язаний до землі й живе в основному матеріальними турботами.

Авель - людина духу, не прив’‎язана до землі. Можливо, вже цими іменами обумовлюється й конфлікт між братами - боротьба «духу» й «плоті», «дітей Божих» і «дітей диявола». Крім того, переклад імені «Авель» як «пара» можна сприймати як вказівку на короткий шлях його земного життя.

З перших днів життя поза межами Едему (Земного Раю) люди повинні були здобувати їжу й одяг власною працею. Тому обов’‎язки братів розділилися: Каїн став обробляти землю, а Авель зайнявся скотарством задля здобування молока, шерсті та шкур. Вибір роду занять міг залежати від характеру та схильностей кожного з братів. Під впливом Біблії ім’‎я «Каїн» стало синонімом злої, заздрісної людини, яка здатна на підлість і навіть вбивство найрідніших людей. Звідси походить і поширена етимологія імені, що пов’‎язує його з гебрейським словом «кіна» - заздрість.)

- Як Каїн сприйняв вибір Бога? Чому він розгнівався на свого брата Авеля і вбив його? Чи знав він у той час, що творить? (Теологи витлумачують вчинок Каїна як результат заздрості й гніву старшого сина перших людей, вважаючи, що Каїн був злим і нікого та нічого не любив. Більш того, йому було невідоме поняття «вбивство» й він не відав, що робить. Тобто є припущення, що він убив брата в стані афекту. Науковці припускають, що у вчинку Каїна визначена доля людства, яке перетворило свою історію на історію вбивств і воєн. Як аргумент наводяться не тільки заздрість і гнів, а й прагнення володіти жінкою, їхньою сестрою, яка віддала перевагу Авелю. Наводяться приклади з міфології Давнього Єгипту, яка досить потужно вплинула на окремі розділи Біблії, починаючи з історії Йосипа, виходу євреїв з Єгипту під проводом Мойсея до переховування немовлям Ісуса Христа у землях фараонів. Йдеться про вбивство Осіріса Сетом (обидва бога хотіли мати за дружину їхню сестру богиню Ізіду).

- Як ви думаєте, чому Авель не захищався і дав убити себе Каїну?

- Як Господь покарав Каїна? Чи давав він йому шанс спокутувати гріх братовбивства?

- Чому Каїн поводився зухвало? Дайте оцінку його відповіді Богу.

- Що означають слова Бога про те, що сама земля кричить від пролитої Каїном братової крові? Чим це в подальшому обернулося для Каїна?

- Чого боїться Каїн? Яких людей він остерігається? (Ще одна із загадок! Адже у той час на землі, за Біблією, не було інших людей, крім Адама і Єви та їхніх дітей!)

- Яким відбитком позначив Бог Каїна у його вічному вигнанні? Що ви знаєте про вислів «Каїнова печатка»? Це знак прокляття чи порятунку? (Прийнято витлумачувати вислів «Каїнова печатка» як тавро, яким Бог позначив Каїна після вчиненого ним убивства брата. Фасмер: «Каїнова печатка, відбиток, слід, зовнішня ознака злочинності». Проте виникає ряд загадок. Сказано в Біблії: «Містив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його» (Буття 4:15). Тут з ’‎являються відразу дві загадки: по-перше, Каїн був першою народженою на землі дитиною, тому його ніхто не міг покарати при зустрічі; по-друге, більшість богословів схильні вважати Каїнову печатку як знак ганьби, щоб іншим не кортіло так вчиняти. Не зрозуміло, хто були ці інші? З точки зору Івана Златоустого, залишений Богом жити Каїн усім своїм виглядом мав переконувати людей не спокушатися на подібні справи, щоб не терпіти таких страшних покарань, не бути вигнанцем.)

Перегляд фрагменту відео «Загадки Біблії: Каїн і Авель. Ворожнеча братів»

(Зверніть увагу на вираз обличчя Каїна та вираз обличчя Авеля. Чим вони відрізняються? Про що це говорить? Наскільки відповідає біблійному тексту?)

- Чим історія Каїна та Авеля актуальна взагалі для людства у XXI столітті та для нашого українського народу зокрема?

- Самостійно запишіть у робочих зошитах висновок від розмови про старозаповітну історію «Каїн і Авель», дайте відповідь на запитання «Які вічні уроку людству містяться в біблійній оповіді про Каїна й Авеля?» (Обсяг - 4-5 речень.)

б) Завдання і запитання для аналітичної бесіди за змістом біблійного фрагменту «Десять заповідей»

Десять заповідей (Декалог або Закон Божий) (грец.«десятислів’‎я» - вказівки, десять основних законів, котрі за текстом П’‎ятикнижжя (Тори) були дані самим Богом Мойсею на горі Синай приблизно через п’‎ятдесят днів після того, як євреї залишили Єгипет (Вихід. 20:3-17). Заповіді були зафіксовані на кам’‎яних скрижалях.

Перегляд фрагментів мультиплікаційного фільму «Десять заповідей» (США. 2007) та слайд-презентації «Десять заповідей», підготованої до уроку учнями.

- У якій частині Біблії записані Десять заповідей? Як ви думаєте, чому саме в ній?

- Кому призначалися Божі заповіді? За яких обставин і через кого єврейський народ отримав Десять заповідей?

- Поміркуйте, чому саме Мойсей став провідником волі Божої. Зверніть увагу на зображення Мойсея Мікеланджело (слайд-презентація «Десять заповідей»). Як скульптура увиразнила ваше уявлення про єврейського старозаповітного пророка?

- Що таке «скрижалі»? (Скрижалі - кам’‎яні дошки). Чому їх дві? (Десять заповідей Закону розміщені були на двох скрижалях, бо в них містяться два види любові: любов до Бога (перші чотири) і любов до ближнього (5-10 заповіді). Богослови вважають, що, вказуючи на ці два види любові, Ісус Христос на запитання, яка заповідь найважливіша в Законі, сказав. «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки» (Мф 22, 37-40).)

- До чого Бог спонукає людину першою заповіддю? (Бог вказує першою заповіддю на себе й спонукає людину шанувати його як єдиного істинного Бога, що є свідченням переходу від багатобожжя до однобожжя.)

- Виразно прочитайте другу заповідь. Що, по-вашому, вона означає? (Другою заповіддю Бог забороняє ідолопоклонництво.)

- Як звучить третя заповідь? Поясніть її. (Бог забороняє використовувати своє ім’‎я забобонно та заради розваги. Цим він наполягає на тому, що звертатися до нього потрібно в молитвах і в турботі.)

- Витлумачте сенс четвертої заповіді. (Створивши людину за образом своїм і подобою, Бог пропонує людині шість днів тижня присвячувати праці фізичній, а сьомий день присвятити розвитку розуму й душі, молитвам, благочестивим вчинкам і справам.)

- Що утверджується п’‎ятою заповіддю? (П’‎ятою заповіддю утверджується любов і пошана до батьків, нерозривний духовний зв'язок поколінь. Непошана до батьків - великий гріх. У Старому Заповіті, хто лихословив батька або матір, карався на смерть.)

- Шоста заповідь - «Не вбивай». Чому Бог забороняє вбивство? (З позицій духовності, вироблених людством, життя людини - найбільша цінність, найбільший дар Божий). Як ця заповідь пов’‎язана з оповіддю про Каїна та Авеля?

- Що з життя людини врегульовує сьома заповідь? (Подружні стосунки.) Якою, по-вашому, має бути справжня родина?

- Прочитайте восьму заповідь, прокоментуйте її.

- Що означає дев’‎ята заповідь «Не свідчи неправдиво проти ближнього твого»? Чи знаєте ви, яка позиція вчення Ісуса Христа збігається з дев’‎ятою заповіддю? («Не судіть, щоб і вас не судили».)

- Поміркуйте над сенсом заборони десятої заповіді? Навіщо дається конкретизація? (Десятою заповіддю Бог забороняє не тільки робити щось погане іншим, ближнім, які оточують нас, але й забороняє погані бажання і помисли людини). Чи відомо вам, як називається гріх проти цієї заповіді? (Заздрість.)

- Прокоментуйте біблійний афоризм «Думки злі - мерзотність для Бога» (Притч. 15, 16).

- Що, відповідно до старозаповітних заповідей, буде з людиною, яка їх не дотримуватиметься? (Вона буде покарана Богом.)

- Як ви вважаєте, заповіді Божі - це заборони, які передбачають покарання, чи це мотивація до вибору людини? Аргументуйте свої відповіді. (Навести фрагмент із трактату передренесансного мислителя Пікоделла Мірандоли «Про гідність Людини», де Бог-Творець передає усе створене ним Першій Людині - Адаму й ставить перед ним дилему: чи буде людина подібною Богу, чи стане нужденним черв’‎яком - залежить від самої людини. Але це вже була гуманістична ідея у витлумаченні Біблії.)

- Поміркуйте, чи можливо в принципі жити, неухильно дотримуючись Десяти заповідей Божих? Яким би, по-вашому, був світ?

- У японському буддизмі існує «Десять добрих заповідей», які набули поширення завдяки релігійній діяльності Дзіуна (1718-1805), ченця секти Сінгон. Доведіть, що цей буддист добре знав священні книги народів світу й передусім Біблію. Знайдіть відповідники між Десятьма заповідями Старого Заповіту та японськими Десятьма добрими заповідями. Запишіть їх у зошити.

 

Десять добрих заповідей (за Дзіуном ченцем секти Сінґон в японському буддизмі):

1. Не вбивай живих істот навмисно.

2. Не бери речей, які тобі не належать.

3. Не живи в сексуальній розпусті.

4. Не говори неправду.

5. Не займайся марними балачками.

6. Не вживай поганих слів.

7. Не говори одним одне, а другим інше.

8. Не викликай надмірних бажань у серці.

9. Не обурюйся надміру.

10. Не заперечуй існування законів причинності, розплати і переродження.

IV. Рефлексія

Бесіда.

- Визначте провідні ідеї Старого Заповіту, що не втратили своєї актуальності й для теперішньої людини та людства в цілому.

- Прокоментуйте головну ідею оповіді про Каїна та Авеля.

- Виразно прочитайте слова Томаса Салівана Дуайта, узяті за епіграф до уроку: «Біблія - це вікно надії у в’‎язниці життя, крізь яке ми дивимося у вічність». Як ви розумієте цей метафоричний вислів?

- Доведіть, що моральні цінності не втрачають своєї сили з плином часу, спираючись на Десять заповідей Старого Заповіту. Які з цих заповідей найбільш близькі особисто вам? Чому?

Перегляд відео «біблійні та агіографічні сюжети в творах мистецтва».

V. Домашнє завдання:

Прочитати С. 24-30, оповідання «Народження Ісуса Христа».

Пояснити значення біблійних афоризмів: «Після нас хоч потоп», «Манна з небес падає», «Посипати голову попелом», «Земля обітована», «Блудний син», «Терновий вінець»*.

 

Урок ______        Дата_____________

Тема: Ключові ідеї та образи Старого і Нового Заповітів. Новий Заповіт (Євангеліє — 2–3 розділи). Морально-філософський зміст біблійних сюжетів і образів

Мета: визначати відмінність Нового Заповіту від Старого Заповіту, аналізувати зміст євангельських притч про сіяча, про загублену вівцю, драхму, блудного сина; робити висновок про сенс використання в Біблії жанру притчі; розвивати увагу, логічне мислення; виховувати повагу до християнського вчення, прагнення до високих моральних ідеалів.

Обладнання: Біблія, «червоне серце».

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка Д/З.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

На дошці – червоне серце з кольорового паперу з надписами на ньому.

- Прочитайте надписи. Про що можуть свідчити усі ці вислови, підкріплені символом серця?

- Дійсно, це любов. Вона довготерпить, не заздрить, милосердствує, не думає лихого, не радіє з неправди, не величається, не шукає тільки свого… Саме про неї і йдеться у Вічній книзі – Біблії.

Гімн про любов: любов понад усе!

1. Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любови не маю, – то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2. І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,– то я ніщо!

3. І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю,– то пожитку не матиму жадного!

4. Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5. не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6. не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7. усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8. Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують,– та припиняться, хоч мови існують,– замовкнуть, хоч існує знання,– та скасується.

(Перше послання ап. Павла до Коринфян)

- Слово «любов» у Біблії асоціюється з іменем Ісуса Христа, бо сааме він був проповідником нової віри – християнства, яка вже не закликала: «Око за око, зуб за зуб»,– а вчила любити ближнього свого як самого себе і прощати тим, хто ображає вас.

ІV. Оголошення теми й мети уроку

V. Основний зміст уроку

1. Слово вчителя

Герої відомої книги В. Тендрякова «Замах на міражі» вирішили провести експеримент: за допомогою комп’ютера відповісти на запитання: чи існував Ісус Христос насправді? Обробивши закладену інформацію з історії людства, розвитку його культури, комп’ютер видав однозначну відповідь: якби на Землі не з’явився свого часу Христос, все на нашій планеті було б не так, як зараз.

Саме про життя та смерть Ісуса Христа, його вчення, наслідувачів і розповідається у Новому Заповіті, до якого ми звертаємось сьогодні.

2. Словникова робота

•               Біблія – книги.
•               Заповіт – Союз.
•               Ісус – спаситель.
•               Христос – месія.
•               Євангеліє – блага звістка.

3. Читання та аналіз євангельських притч

У Священному писанні Євангелія (їх чотири) посідають особливе місце. Записали їх ті, хто особисто знав Ісуса або його учнів, покликаних ним для виконання священної місії: Матвія, Марка, Луку, Іоанна.

Кожне з Євангелій по-своєму розповідає про одні й ті самі події: народження Христа, його життя, проповідування та мученицьку смерть заради інших людей. Христос навчав людей притчами: «Відкрию у притчах уста свої, розповім таємниці від почину світу».

Ісус навчає народ притчами

Того ж дня Ісус вийшов із дому та й сів біля моря.

І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. І багато навчав Він їх притчами, кажучи:

Притча про сіяча

«Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

І як сіяв він зерна, упали одні край дороги,– і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

Другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато землі,– і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло,– то зів’яли і, коріння не мавши,– посохли.

А інші попадали в терен,– і вигнався терен, і їх поглушив.

Інші ж упали на добрую землю – і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»

Чому Ісуснавчавнародпритчами

І учні Його приступили й сказали до Нього: «Чому притчами Ти промовляєш до них?»

А Він відповів і промовив: «Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного,– їм же не дано.

Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має,– забереться від нього й те, що він має.

Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє:«Почуєте слухом,– і не зрозумієте, дивитися будете оком,– і не побачите.

Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!»

Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви,– та не бачили, і почути, що чуєте ви,– і не чули.

Притча про сіяча

До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

А посіяне на кам’янистому ґрунті,– це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

А між трен посіяне,– це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово,– і воно зостається без плоду.

А посіяне в добрій землі,– це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро».

(Євангеліє від Матвія; 13:1-23)

4. Бесіда

-Чому Христос говорив притчами? (Щоб на простих прикладах з життя усі люди могли б осягнути філософські ідеї його вчення)

- Назвіть приклади алегорій у притчі. (Сім’я – слово; душа людини – добрий ґрунт, кам’янистий чи земля під терном; сіяч – Бог)

- Доведіть, що ця історія – притча (за визначенням).

5. Притчі про загублену вівцю, драхму, про блудного сина

Словник

Митарі – збирачі податі.

Драхма – монета.

Притча про загублену вівцю й загублену драхму

1. Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

2. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: «Приймає Він грішників та з ними їсть».

3. А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4. «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

5. А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

6. І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: «Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену».

7. Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!..

8. Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

9. А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: «Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!»

10. Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголів за одного грішника, який кається.

Притча про блудного сина

11. І він оповів: «У чоловіка одного було два сини.

12. І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток.

13. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

14. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї,– і він став бідувати.

15. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

16. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17. Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18. Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе.

19. Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів».

20. І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, – і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21. І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм».

22. А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

23. Приведіть теля відгодоване та заколіть,— будемо їсти й радіти.

24. Бо цей син мій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовшися». І почали веселитись вони.

25. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

26. І покликав одного зо слуг та й спитав: «Що це таке?»

27. А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, – бо ж здоровим його він прийняв».

28. І розгнівався той,– ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29. А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив,– ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я.

30. Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями,– ти для нього звелів заколоти теля відгодоване».

31. І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє – то твоє!

32. Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся!»

(Євангеліє від Луки; 15 : 1-32)

6. Бесіда

- Чому Христос підкреслює, що і людина, і Бог однаково радіють тому, що було загублено і знайдено? (Пояснює вчинки Бога через психологію людини)

- Чи правильно вчинив батько, відпустивши сина?

- Чому батько простив молодшого сина? Чому про нього сказав: «Був мертвий і ожив»? (У духовному сенсі, моральному)

- Що могло б статися, якби батько не простив блудного сина? Спроектуйте цю історію на сучасність.

Висновок. Чому притчі розташовані у такій послідовності? (Перша та друга притчі допомагають зрозуміти третю.) Висновок для них спільний: грішник, що розкаявся, важливіший для Бога, ніж праведник.

VІ. Д/З. Прочитати притчі про бідного самарянина (Луки; 10) та проаналізувати. Т/З. Підготувати повідомлення про картину Рембрандта «Повернення блудного сина».

VІІ. Підсумок уроку

Нова мораль, носієм якої уперше виступив Ісус Христос, стала наступною сходинкою у розвитку людства. Можна дотримуватися заповідей Божих чи не робити цього, та ідеалом великої частини людства протягом двох тисяч років залишається християнська мораль. Досягти цього абсолютного ідеалу неможливо, але в прагненні до нього й полягає сенс життя людини.

 

 

 

Урок ______        Дата_____________

Тема: Ключові ідеї та образи Старого і Нового Заповітів. Морально – філософський зміст біблійних сюжетів та образів             

Мета: поглибити знання учнів про біблійні образи, сюжети,   розвивати вміння самостійно опрацьовувати інформацію, узагальнювати її та аргументувати свою думку; виховувати толерантність до релігійних поглядів різних народів,   загальнолюдські цінності.

Тип уроку: урок сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

Обладнання: Біблія, репродукції картини Якоба Йорданса «Чотири євангелісти», друковані заповіді Божі, мультимедійна презентація, книжкова виставка «Джерело духовності».

 

Епіграф: «Той, хто не знає головних сюжетів Біблії, ніколи не зустрічався з розповідями про праведників і пророків, схожий на людину, позбавлену зору. Одна справа чути про сонце, зовсім інша — бачити сонячні промені».

Микола Письменний

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Перевірка домашнього завдання

Робота на картках

Картка № 1

1. Як на вашу думку, через що Біблію вважають джерелом, за допомогою якого можна дослідити і вивчити власний духовний світ людини.

2. Висловіть власний погляд стосовно того, яке виховне значення має  Книга Книг для кожної сучасної людини. Наведіть приклади з життя, творів художньої літератури.

3. Хто «викрадає те, що було посіяне в серці» («Притча про сіяча»)?

а) Пророк; б) праведник; в) лукавий; г) паломник.

Картка № 2

1.Доведіть, що Біблія — історична книга. Відповідь узагальніть.

2.Про що, на ваш погляд, свідчать тривалий час написання Біблії та велика кількість її авторів різних професій і станів.

3. Перші тексти Біблії записувалися на:

а) папірусі; б) пергаменті; в) корі дерева; г) шкірі мамонтів.

ІІ. Актуалізація знань.

«Мозкова атака»

Біблія — це... (Зібрання книг історико-літературного та релігійного змісту)

Мова Святого письма... (Давньоєврейська, арамейська, грецька)

 Континенти створення Біблії... (Азія, Африка, Європа)

 Кількість авторів, що брали участь у створенні світового шедевра... (40 авторів із шістдесяти поколінь)

Тривалість написання Біблії... (1600 років)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь учителя.

У п’ятницю ранком група римських солдатів привела молодого Чоловіка на пагорб поблизу Єрусалима. Євреї називали цей пагорб Голгофа, тому що своєю формою він нагадує череп (сьогодні ми б його назвали Лобне місце). Це було місце страти — там виконували смертні вироки. Цього Чоловіка привели, щоб розіпнути. Йому було трохи більше тридцяти років. Його та воїнів супроводжував розлючений натовп — люди з перекошеними від ненависті обличчями. Вони вигукували, глузували й проклинали. Поза всяким сумнівом, вони жадали крові — Його крові.

• Ким був цей Чоловік, і що привело Його до такого фатального кінця?
• Де  ви можете прочитати цю історію? ( В Євангелії)
• Скільки написано Євангеліїв? ( Чотири)
• За що і де Його розіп’яли ? (За те, що Він любив. Любив друзів і рідних, далеких і близьких, любив навіть цю розлючену юрбу. На Голгофі )

«…Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові…» (Еф. 5:2).

Християнство — єдине вчення, яке ставить у центр любов Вищої Істоти. «Бог є любов» (1 Ів. 4:8).

 - Чого вихочете навчитися і про що хочете дізнатися на сьогоднішньому уроці. Свої цілі запишіть у зошити (Учні записують цілі, за бажанням озвучують).

II.Оголошення теми, мети та завдань уроку.

- Як ви розумієте слова Миколи Письменного, які ми обрали епіграфом до сьогоднішнього уроку?

  «Той, хто не знає головних сюжетів Біблії, ніколи не зустрічався з розповідями про праведників і пророків, схожий на людину, позбавлену зору. Одна справа чути про сонце, зовсім інша — бачити сонячні промені».

III. Сприйняття й засвоєння навчального  матеріалу.

Слово вчителя.

1. Слово вчителя

 Напевно, ви замислювалися над такими питаннями:  Чому  ми приходимо у цей світ? Чому існує так багато зла: голод, війни, злочини? Чому люди хворіють і вмирають? Якщо про походження Всесвіту існує кілька наукових теорій, то однозначної відповіді про сенс людського буття не існує. Кожний знаходить її через власний досвід і роздуми. Деякі люди захотіли зберегти знайдену істину.

2. Виразне читання вчителем поезії.

З першого послання Св. Павла до коринтян.   Розділ 13 (уривки)

 Якщо я не маю Любові,

 То ангельські й людські слова

 Вибренькують міддю у мові,

 І звук їх безслідно сплива.

 Хай віра така в моїм слові.

 Що й гори здвига. Ну і що?

 Коли я не маю Любові,

 Я все-таки тільки ніщо.

 …

 Любов над усе терпелива,

 Любов лагідніша за все,

 Не заздра Любов, не спесива,

 І пихи вона не несе.

В. Письменний

3. Бесіда з учнями.

 1) Про що йдеться у цій поезії?

 2) Які почуття передає митець?

 3) Визначте головну думку вірша.

Отже, ключове слово - любов

4. Учитель.  У нас на дошці є серце і напис в ньому -   Любов.

А який антонім є до цього слова?

Учні. Ненависть.

Учитель. У нас на дошці є серце, розбите ненавистю.

Скажіть мені, будь ласка, що таке синоніми?

Учні. Це слова, що близькі за значенням.

Учитель.  У кожного з вас є стрічка на якій напишете слово-синонім до цих слів. Ви по черзі будете підходити до дошки й прикріплювати своє слово до одного з понять.

5. «Словесне малювання». Спробуймо з`ясувати  значення слова любов і якою є справжня любов:

– до батьків,

– до друзів,

– рідної землі і своєї Батьківщини,

– кохання.

Любити потрібно не на словах, справжня любов вища багатьох слів. Любов — це вірність, відданість, увага, це бажання віддати себе іншим людям. Читаючи Біблію, ми не можемо не помітити, що любов Бога до людей виявилася саме в жертві й у служінні. Святе Письмо відкриває нам Бога, Який Сам є джерелом любові.

Подумайте, чи хочемо ми, щоб нас любили?

Що потрібно для цього робити?

Проявляти                                                                  Не проявляти       

Любов                                                                                          Ненависть

Терпіння                                                                                    Жадібність

Милосердя                                                                               Грубість

Прощення                                                                                  Пихатість

Щедрість                                                                             Роздратування

Чесність                                                                                     Злорадство

Важлива думка християнського вчення — любов до людини. («Нагірна проповідь» Христа.)

Літературознавчий словник (запис у зошити)

Проповідь — жанр церковної ораторської прози — повчальний твір, у якому викладаються світоглядні моральні принципи релігійного, зокрема християнського, вчення. Проповідь відзначається різноманітністю художніх засобів (алегорії, порівняння, символічні образи), урочистим емоційним забарвленням.

Про природу любові не одне століття сперечаються мислителі та митці. В одному вони дійшли згоди: здатність любити — виняткова властивість людини, завдяки якій ми цінуємо життя.

Любов є вільним, таємничим, невимушеним і непередбачуваним почуттям.

Утім, кожен точно знає, що ті, кого ми любимо, або те, що ми любимо, є для нас найважливішим у житті.

Мабуть, немає людини, яка б не прагнула, щоб її любили рідні, кохані, друзі… Бо коли ми відчуваємо любов до себе, то розуміємо, що нас цінують, що ми потрібні іншим. Відтак життя набуває сенсу.

Григорій Сковорода радив: «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Поспостерігаймо за собою впродовж дня. Чи завжди ми чинимо згідно з цією порадою?

Здатність відчувати любов, сприймати її та дарувати іншим визначають як ознаку духовної зрілості людини. Адже це почуття  спонукає нас зазирати всередину своєї душі, міркувати над своїми вчинками. Любов спонукає нас до самовдосконалення.

Так, любов — найвище почуття, на яке здатна людина, але чому часто поруч з любов’ю йдуть біль, гіркота, розчарування? Чи є у світі досконала любов?

Уявіть собі світ, де всі люди один одного люблять. Добре жити в такому світі? Тож, живімо, люблячи Бога та ближніх.

3. Опрацювання ідейно-художнього змісту програмових притч з Біблії

3.2. «Притча про сіяча».

3.2.1. Виразне читання твору.

3.2.2. Тема: розповідь Ісуса про значимість для людини місця, куди вона посіє зерно.

3.2.3. Ідея: возвеличення людської чуйності, доброти, прагнення безкорисливо надати допомогу тому, хто її потребує; ролі слова — зерна, яке потрапляє у різне середовище.

3.2.4. Основна думка: зерно, яке впало на кам’янистий ґрунт,— це про людину, що чує Слово і відразу ж з радістю приймає його, але оскільки в цього зерна нема глибоких коренів, воно довго не проживе; зерна, що впало в тернину,— це про людину, яка чує Слово, та турботи цього віку та омана багатства заглушають його, і зерно не приносить плоду; зерно ж, яке впало на добрий ґрунт,— це про людину, яка чує Слово і розуміє його, така людина приносить врожай в сто, в шістдесят або в тридцять раз більше посіяного. 3.2.5. Композиція.

Експозиція: зустріч Ісуса з великою кількістю людей.

Зав’язка: розповідь Бога про значимість ґрунту, куди потрапить зерно, кинуте землеробом.

Кульмінація: «Коли хто-небудь чує вістку про Царство і не розуміє її, то приходить лукавий та викрадає те, що було посіяне в серці».

Розв’язка: зерно — слово, яке повинно потрапити на добрий ґрунт, принесе багатий врожай.

3.2.6. Робота над змістом притчі. Бесіда за питаннями:

·         Від чого залежить урожай?

·         Яким повинен бути ґрунт для зерна, щоб отримати гарний результат?

·         Як ви розумієте фразу Ісуса: «Зерно — Слово»?

·          Хто у творі є сіячем? Якими якостями він наділений?

·          Про що свідчить прагнення людей поспілкуватися з Ісусом?

·         Чому зерна, які потрапили в добрий ґрунт, принесли «плід одні в стократ, другі в шістдесят, інші ж в тридцять»?

·         Що мав на увазі Ісус, висловлюючись: «В кого є, тому буде дано ще. У кого ж нема, в того відніметься й те, що є»? Відповідь обґрунтуйте.

·          За що Бог нарікає народові? («Бо затверділо серце народу цього, й вони вухами туго чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем...»)

·          Яке символічне значення має образ зерна?

·         Чому люди по-різному сприймають слово Ісуса?

·         Через що, на думку Бога, «затверділо серце народу... й вони вухами туго чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем...»?

·          Чиї очі Ісус вважає щасливими?

·          У чому полягає алегоричний зміст притчі?

·          Чого навчає вас цей твір?

4. Словникова робота.

Євангелія (лат. «радісна, блага вість»).

Псалми – жанр релігійної лірики, богохвалебні пісні, пісне співи, які виконують у супроводі музичного інструмента.

150 стародавніх псалмів об’єднує одна з книг Старого Завіту – Псалтир (від «псалтеріону» - струнного інструмента, схожого на гуслі).

Пророк – людина, яка має здатність від Бога передбачати майбутні події і сповіщати про них іншим людям.

5. Робота з текстами Старого Заповіту.

  Переказ учнями біблійної історії «Створення світу». (Слайд 5)

Бесіда за питаннями:

• Чому Бог розпочав свою діяльність з розподілу неба і землі?
• Для чого Господу потрібно було світило? Що воно символізувало?
• Яким чином світло розподілялося на «День» і «Ніч»?
• З якого часу на землі розпочалося життя?
• Як ви вважаєте, на що сподівався Господь, створюючи світ?
• Чому спочатку на землі з’явилися вода, рослини і тваринний світ, а потім люди?

 -  Чи все, на ваш погляд, було вдалим у діях Бога?

Проблемне запитання:

 Бог створив світ ідеальним, досконалим, гармонійним. Але світ, в якому живемо ми, далекий від досконалості. Як ви думаєте, чому? (Відповіді учнів).

 Давайте підтвердимо свої відповіді уривками з Біблії!  Зверніть увагу, що Біблія поділена на розділи, які позначені великими цифрами, а розділи складаються з віршів, які також пронумеровані. Якщо ви зустріли скорочення 1 М. 1. 26, це означає, що вам треба прочитати у першій книзі Мойсеєвій розділ 1, вірш 26:  «І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим…».

 6. Пояснення афористичних висловів із Біблії, які зустрічаються в українській мові.

«Кость від кості», «плоть від плоті» - кровна або духовна близькість.  

«У поті чола» - здобувати щось тяжкою працею, з великими труднощами.

«Втрачений рай» - безповоротна втрата чогось дорогого для людини. 

Каїнова печать – тавро злочину.

«Брат піднявся на брата» - сімейна або соціальна ворожнеча. (Слайд 7)

«Після нас хоч потоп…» - байдуже ставлення до майбутнього.

7. Гра «Заборонений плід». На яблуках учні пишуть слово, яке на їхню думку втілює гріх (зрада, брехня, неповага до старших тощо). Ці яблука складають у кошик або ємкість, на якій наклеєне намальоване яскраве яблуко.

 Слово вчителя. Гріх, як намальоване яблуко: такий же красивий, апетитний, звабливий. Зверніть увагу на його начиння: брехня, братовбивство, непослух … Чи варто із-за миттєвої насолоди і забаганки втрачати власну гідність і довіру до себе?

 - За якими заповідями живете особисто ви? 

9. Робота з уривками Нового Заповіту.

 Слово вчителя.

 - Робота з репродукцією картини Якоба Йорданса.

 Перед вами репродукція картини Якоба Йорданса «Чотири євангелісти». Що ви можете сказати про людей, зображених на картині

10. Виставка книг «Джерело духовності».

 На виставці представлені книги, з якими ви можете ознайомитися особисто, оскільки вони наявні в шкільній бібліотеці. Я пропоную вам переглянути Біблію українською та російською мовами, Старий Заповіт старослов’янською мовою та англійською, Закон Божій, «Життя Ісуса Христа» О. Ренуара.

 V. Підбиття підсумків уроку.

Рефлексія досягнення визначених цілей.

 Наш урок добігає кінця. Поверніться до цілей, які ви ставили на початку уроку. Чи вдалося їх досягти, над якими треба ще попрацювати?

• Закінчіть речення: «Сьогодні  я зрозумів…відкрив для себе…осягнув смисл… усвідомив…»

VI. Виставлення та мотивація оцінок за урок.

Поставте собі оцінку за роботу на уроці

Хто, на вашу думку, був найактивнішим?

На закінчення уроку  прослухайте вірш Олега Блощука.

Над усе, що лише стережеться,

Своє серце найбільш стережи,

Адже з нього життя наше ллється,

В Ньому справжність твоєї душі.

Стежку ніг порівняй ти на Бога,

Не бажай ти чужих манівців,

І зміцнить Він життєву дорогу

Та врятує від зла і від бід.

Ти на Бога надійся всім серцем,

А на розум надій не клади,

Бо із серця в уста наші рветься,

Чим насправді наповнений ти.

Тож живімо з любов’ю у серці. Я хочу, щоб і ви сьогодні, повернувшись до домівок, принесли частинку нашої любові до ближніх. А на згадку про цей день кожному з присутніх хочу подарувати частинку нашого спільного серця (плакат із сердечок у вигляді великого серця). Урок закінчено. До побачення!

 VII. Домашнє завдання.

 Підібрати матеріал на тему: «Біблійні образи в європейському мистецтві», скласти сенкан до слова «любов».

 

репродукції картини Якоба Йорданса «Чотири євангелісти»

Картка № 1

1. Як на вашу думку, через що Біблію вважають джерелом, за допомогою якого можна дослідити і вивчити власний духовний світ людини.

2. Висловіть власний погляд стосовно того, яке виховне значення має  Книга Книг для кожної сучасної людини. Наведіть приклади з життя, творів художньої літератури.

3. Хто «викрадає те, що було посіяне в серці» («Притча про сіяча»)?

а) Пророк; б) праведник; в) лукавий; г) паломник.

 

Картка № 2

1.Доведіть, що Біблія — історична книга. Відповідь узагальніть.

2.Про що, на ваш погляд, свідчать тривалий час написання Біблії та велика кількість її авторів різних професій і станів.

3. Перші тексти Біблії записувалися на:

а) папірусі; б) пергаменті; в) корі дерева; г) шкірі мамонтів.

 

Картка № 1

1. Як на вашу думку, через що Біблію вважають джерелом, за допомогою якого можна дослідити і вивчити власний духовний світ людини.

2. Висловіть власний погляд стосовно того, яке виховне значення має  Книга Книг для кожної сучасної людини. Наведіть приклади з життя, творів художньої літератури.

3. Хто «викрадає те, що було посіяне в серці» («Притча про сіяча»)?

а) Пророк; б) праведник; в) лукавий; г) паломник.

Картка № 2

1.Доведіть, що Біблія — історична книга. Відповідь узагальніть.

2.Про що, на ваш погляд, свідчать тривалий час написання Біблії та велика кількість її авторів різних професій і станів.

3. Перші тексти Біблії записувалися на:

а) папірусі; б) пергаменті; в) корі дерева; г) шкірі мамонтів.

 

Картка № 1

1. Як на вашу думку, через що Біблію вважають джерелом, за допомогою якого можна дослідити і вивчити власний духовний світ людини.

2. Висловіть власний погляд стосовно того, яке виховне значення має  Книга Книг для кожної сучасної людини. Наведіть приклади з життя, творів художньої літератури.

3. Хто «викрадає те, що було посіяне в серці» («Притча про сіяча»)?

а) Пророк; б) праведник; в) лукавий; г) паломник.

 

Картка № 2

1.Доведіть, що Біблія — історична книга. Відповідь узагальніть.

2.Про що, на ваш погляд, свідчать тривалий час написання Біблії та велика кількість її авторів різних професій і станів.

3. Перші тексти Біблії записувалися на:

а) папірусі; б) пергаменті; в) корі дерева; г) шкірі мамонтів.

 

Картка № 1

1. Як на вашу думку, через що Біблію вважають джерелом, за допомогою якого можна дослідити і вивчити власний духовний світ людини.

2. Висловіть власний погляд стосовно того, яке виховне значення має  Книга Книг для кожної сучасної людини. Наведіть приклади з життя, творів художньої літератури.

3. Хто «викрадає те, що було посіяне в серці» («Притча про сіяча»)?

а) Пророк; б) праведник; в) лукавий; г) паломник.

 

Картка № 2

1.Доведіть, що Біблія — історична книга. Відповідь узагальніть.

2.Про що, на ваш погляд, свідчать тривалий час написання Біблії та велика кількість її авторів різних професій і станів.

3. Перші тексти Біблії записувалися на:

а) папірусі; б) пергаменті; в) корі дерева; г) шкірі мамонтів.

Урок ______        Дата_____________

Тема. Розвиток мовлення. Усний твір-опис  за картиною на біблійний сюжет

Мета: поглибити знання учнів про значення Біблії для духовного життя особистості; розвивати вміння добирати відомості та факти для розкриття теми висловлювання, викладати матеріал логічно і послідовно, правильно і точно користуватися мовними засобами; виховувати повагу до культурної спадщини людства.

Обладнання: роздатковий матеріал, комп’ютер, підручник.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь

Святе Письмо, скільки його не перечитуй,

 ніж більше їм переймаєшся, тим більше всі висвітлюється

 і розширюється. Ось єдина Книга в світі: у ній все є!  

О.С. Пушкін

Перебіг уроку

 

І. Організація початку уроку: створення психологічної атмосфери уроку, включення учнів у діловий ритм.

ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку

1. Слово вчителя.

Найвідоміша у світі книга — Біблія — існує вже понад 3000 років і перекладена 1200 мовами. За визначенням дослідників, вона посідає перше місце у світі за своїм значенням, кількістю видань, вдячних читачів і за величчю того впливу, який має на розвиток людства, на його культуру. По-перше, це пов'язане з тим, що Біблія є проголошенням Слова Божого, у яке вірять і християни, й іудеї. Друга причина полягає у її моральних цінностях, у гуманістичних глибинах, бо на сторінках Книги всіх книг сплелися у двобої правда і кривда, геройство і страх, гідність і рабська покора, добро і зло, прозріння і помилки, терпіння і бунтарство, каяття і гріх, прощення й помста, людське і звірине, духовне і плотське. Третя причина безсмертя Біблії криється в її витонченій словесності. (Звернення до епіграфу).

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Бесіда.

 1. Як ви зрозуміли десять заповідей?

 2. Яке значення мають ці заповіді для культури людства?

 3. Чому саме Мойсею були дані десять заповідей?

4. Якою мовою створено Новий Заповіт?

5. Що ми називаємо «пам'яткою  культури»? ( Па́м'ятка культу́ри— визначна споруда, археологічний об'єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання країни,  людства загалом (пам'ятка історії, літератури, мистецтва, мови, права тощо) і охороняється законом.

6. Які типи мовлення ви знаєте?

7. Що таке твір-опис?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

      Слово вчителя. Яскраві й мудрі біблійні образи надихнули на створення нових творів письменників і художників, композиторів та кінематографістів. Як у сиву давнину так і сьогодні всі люди, які прагнуть до морального вдосконалення, вірять у справедливість і добро, звертаються до Біблії.

Образотворче мистецтво – одне з найдавніших, це джерело різноманітних емоцій, збагачують внутрішній світ людини. Воно дарує дивовижні переживання, якщо зробити кроки назустріч художнику, виявити щирий інтерес до його твору.

     Шлях назустріч мистецтву починається з дитинства, і важливо зробити ці кроки правильно – навчитися формулювати свої враження. Для цього і призначені твори  відомих майстрів.

IV. Розвиток мовленнєвих умінь і навичок

1.Робота зі схемою опису картини (роздатковий матеріал, додаток №1).

         Повніше оцінити задум художника, навчитися бачити і загальне і деталі допоможе план твору за картиною. Існує розумна і відпрацьована схема:

                Автор, назва, жанр картини

                Історія створення твору

                Загальний зміст картини

                Деталі

                Художні виражальні засоби

                Враження від картини,  настрій, який вона створює

             2. Словникова робота

Слово картина має наступні синоніми:

•             зображення
•             образ
•             мальовання
•             (велика) полотно
•             (з обличчя) портрет
•             (на стіні) фреска
•             (з орнаментом) пано
•             (кольоровим олівцем) пастеля.

 

Слово художник має такі синоніми:

•             маляр
•             мистець
•             митець
•             живописець
•             майстер.

3. Вправа "Самоналаштування".

 Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте:

Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

Я особистість творча.

Я бажаю однокласникам успіхів на уроці. 

Я- особистість творча,

Я думаю,

Аналізую,

Я висловлюю свої судження,

Я хочу знати.

 

4. Самостійна робота учнів над усним твором (роздатковий матеріал, додаток №2): для отримання додаткової інформації можна користуватися комп´ютером.

5. Презентація твору-опису.

 

 V. Підведення підсумків

1. Оцінювання учнів, аргументація оцінок.

2. Підведення підсумків уроку вчителем.

    Усі шедеври, створені на біблійну тематику, єднає те, що їх створювали не  задля слави, а за велінням душі, під час особливого духовного піднесення. Це були миті просвітлення. Тому ці шедеври мають не тільки красу, а й морально-філософський зміст. Вони  «відкривають розум  до  урозуміння Святого Письма», як писав М. Гоголь, котрий сам усе життя йшов до Бога.

3. Рефлексія

Сподобалося ...

Дізнався ...

Умію ...

VІ. Домашнє завдання

Дібрати ілюстрацію до теми «Коран».

 

 

 

 

Додаток №1

Автор, назва, жанр картини

  Особистість майстра неминуче впливає на враження від твору, тому після позначення назви картини слід розповісти про художника. Талановита людина по-особливому дивиться і на повсякденне життя, наповнюючи її особливим змістом. Почавши виконувати план твору за картиною, слід розповісти про особу майстра, цим можна значно збагатити враження від його твори.

   Важливо визначити жанр, в якому створене полотно. Портрет, пейзаж, натюрморт, жанрова (сюжетна) картина – в кожному з них є свої мистецькі цілі, які досягаються особливими живописними засобами.

Історія створення твору

   В який період творчості майстра створена дана картина? Відповідь на це питання обов'язково слід внести в план твору за картиною, в розділ, де описується історія створення полотна.

Загальний зміст картини

  Хто зображений на портреті, що  на натюрморті, який  краєвид зобразив художник , що на передньому плані, що є фоном, що головне, що другорядне – зрозуміло, що, не позначивши цього, не можна створити опис по картині.

Деталі

  Як писати твори за картинами без того, щоб не приділити увагу окремим частинам полотна, самим дрібним деталям зображення? Особливо це відноситься до класичних живописних творів, до картин старих майстрів.

  Були періоди історії мистецтва, коли сама невелика фігурка на великому полотні мала символічне значення, яке визначає зміст усієї композиції.

Художні виражальні засоби

  Як художникові вдається привернути увагу до свого творіння, висловити свої почуття, змусити дивиться на картину випробувати сильні емоції, іноді й несвідомо? Для цього існує маса інструментів: композиція, малюнок, масштаб зображення, манера нанесення лінії або мазка, використання об'єму, світла і тіні. Без позначення найбільш вражаючих живописних методів з арсеналу майстра неможливо написати якісне твір по картині, план його обов'язково повинен містити таке перерахування.

  Для живописного твору особливу увагу потрібно приділити  колірній палітрі, гамі фарб. Майстерність володіння кольором – визначальна характеристика для художника, а загальний колорит – найважливіший критерій оцінки конкретної роботи.
 

  Важливо розуміти, що картина справжнього майстра – це нерозривна єдність головної ідеї і засобів, з допомогою яких вона виражається.

Враження від картини,  настрій, який вона створює

  Справжнє мистецтво завжди суб'єктивно. Особиста позиція, очищена від стороннього впливу, важлива як для художника, так і для глядача.

Слухати чужу думку, читати дослідження мистецтвознавців, біографії митців слід тільки для того, щоб сформувати свою думку з урахуванням нових знань, в тому числі щоб розуміти, як скласти план твору до картини, яка може вразити своєю глибиною і оригінальністю, адже справжній  твір мистецтва викликає почуття настільки сильні, що у вас не буде труднощів у їх вираженні.

 

 

 

 

 

Додаток №2

Повернення блудного сина (Помпео Батоні) — твір на біблійну тему. Картина пензля італійського художника 18 століття перехідного періоду від італійського бароко до рококо — Помпео Батоні.

Картина створена на розповсюджений сюжет одної з біблійних притч. Зацікавленість до сюжету мали вже майстри Відродження. Сред попередників майстрів 17 — 18 століть — Дюрер та Лука Лейденський, що розробляли сюжет в гравюрі. Але вони зупинилися на сценах осудливих бенкетів чи морального падіння молодика, що безглуздо промотав власне майно і змарнував роки молодості. Звідси сцени бенкетів чи особи, що їсть поряд зі свинями, втративши все, окрім здатності думати і розкаятися. Останнім найбільше цікавилася церква, яка як заклад розуміла, що не втримає вірян від гріха, але може спрямувати їх до каяття.

Сюжет мав неабияке поширення і серед представників інтернаціональних митців Риму 17 століття. Особливо охоче сюжет «Повернення блудного сина» розробляли послідовники Караваджо, і не тільки (Ліонелло Спада, Гверчіно, Рубенс, Бартоломео Естебан Мурільйо).

 

 

Час створення:	1773
Розміри:	138 x 100,5 см
Висота:	138 см
Ширина:	100,5 см
Матеріал:	олія на полотні
Жанр:	сакральне мистецтво

 

 

 

У Державному Російському Музеї (місто Санкт – Петербург) зберігається дивна картина художника Івана Костянтиновича Айвазовского за назвою “Всесвітній потоп”. Створено картину в 1864 році

По своєму віросповіданню сам знаменитий художник ставився до вірменської апостольської церкви. У нього існують картини на біблійну тему, біблійні, як і історичні сюжети хвилювали його. Картина “Всесвітній потоп” – яскравий зразок інтересу до біблійних сюжетів, які не могли залишити байдужим найбільшого художника

Ще в 1862 році художником було створено два варіанти картини за назвою “Всесвітній потоп”, потім протягом всього свого життя художник неодноразово вертався у своїй творчості до даної тематики. Найкращий варіант знаменитої картини “Всесвітній потоп” був написаний в 1864 році.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дев'ятнадцяте століття в Росії став часом оновлення та переосмислення у всіх

сферах життя і культури російського суспільства, не оминуло новаторство стороною і живопис, одним з найяскравіших прикладів чого стала картина Олександра Андрійовича Іванова «Явлення Христа народу».

На створення цього монументального твору мистецтва у художника пішло майже двадцять років, основну частину яких Іванов провів в Італії. Крім картини до наших днів дійшло безліч окремих сюжетів-етюдів, що передують основній роботі, які більш детально зображують той чи інший фрагмент полотна

Дія відбувається на березі річки Йордан, в якому очищалися від своїх гріхів перші прихильники нової релігії - християнства. Центральною фігурою полотна є Іоанн Хреститель, якого Бог уже розповів про прихід рятівника на землю.

На картині зображений саме той момент, коли Іоанн вперше побачив на власні очі Ісуса Христа, що наближається до нього. Кожен його жест, кожна рисочка його особи буквально дихають одухотворенням і хвилюванням, ось він мить, коли пророк дочекався свого Месію!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одним з найбільш знаменитих творів Леонардо да Вінчі, безперечно, є «Таємна Вечеря» - фреска, виконана в період з 1495 - 1497 рр.. на одній зі стін міланського монастиря Санта Марія делла Граціє. На жаль, сьогодні ця розпис далека від первісного виду через численні реставрацій - техніка письма, поєднувала в собі масло і темперу, виявилася не здатна витримати регулярні підтоплення будівлі, і перші ознаки псування твори проявилися ще в початку 16 століття.
     Перед тим, як почати роботу над розписом, Леонардо ретельно і довго до неї готувався, обдумуючи кожну позу і кожен жест, роблячи безліч попередніх начерків. Написання цього твору зацікавило Леонардо, перш за все, можливістю розкрити перед глядацькою аудиторією глибоку психологічну драму, показати різноманітність людських характерів, їх внутрішній світ і душевні переживання.
«Таємна Вечеря» є зрілим і цілісним твором Леонардо - художнику вдалося знайти настільки точне композиційне рішення, що при першому ж погляді на розпис глядач переконується в реальності відбувається - фігура Христа, висвітлена дверним просвітом, займає центральну частину картини.
    Фігури апостолів кілька віддалені від Спасителя, що ще більше акцентує увагу глядачів в центрі твору. Крім того, цей акцент посилюється за рахунок перспективних ліній, які за задумом автора сходяться в одній точці - над головою Христа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Серед живописних творів мистецтва, які прикрашають Європейський зал

Великого палацу Золочівського замку особливу увагу привертає велике полотно з зображенням біблійної притчі про Соломона.
Розповідь про Соломонів суд надихала митців різних епох на створення численних творів мистецтва, серед яких фреска Рафаеля Санті, гравюри, картини Андреа Мантенья, Ніколя Пуссена, рельєф на палаці дожів у Венеції тощо.
   Про царя Соломона нам розповідає Біблія. Він був сином прославленого царя Давида і правив Ізраїльським царством у 10 ст. до Р.Х. Особливо прославився Соломон своєю мудрістю, слава про яку розлетілась після того, як він розсудив двох жінок, що сперечалися за дитину.

Цікавий біблійний сюжет про суд Соломона не оминув своєю увагою великий майстер барокового живопису фламандський художник 17 ст. Пітер Пауль Рубенс. «Суд Соломона» його пензля зберігається у Національній галереї Копенгагена. Це ймовірно було одне з багатьох замовлень від Церкви. Над виконанням замовлень трудилось багато талановитих художників у створеній ним майстерні.
    Так у 1611-1614 р в майстерні Рубенса створюється монументальне полотно «Суд Соломона» розміром 184-218,5 см., яке тепер зберігається в колекції Національного музею Прадо у Мадриді. Ця картина невідомого художника з майстерні Рубенса належала до приватної колекції королеви Єлизавети Фарнезе в Мадриді і до 1746 р ніде не документувалась.

 

 

 

 

 

Рембрандт Гарменеон ван Рейн – великий нідерландський художник, офортист доби бароко (народився 1606 р. в Лейдені – помер 1669 р. в Амстердамі). Його важке, переповнене страждань і поневірянь, падінь і злетів життя увінчала геніальна своєю духовною глибиною і відкритою щирістю картина «Повернення блудного сина». Це не просто найбільше полотно на релігійну тему, але підсумок всього життя, адже створена ця картина в останні місяці його земної мандрівки.

Мотиви картини взяті з євангельської притчі про блудного сина (пор. Лк. 15, 11-32). Рембрандт зосереджується на самій суті притчі – зустрічі батька і сина, а також на прощенні. Ця картина не просто ілюстрація до неї, що висловлює майстерними мазками пензля цілу гаму почуттів і переживань в конкретній ситуації, але величний духовний гімн прослави батьківського всепрощення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Річард Хук - відомий художник, який працював в жанрі "історичної ілюстрації", чиєю спеціалізацією є американська культура: індіанці, громадянська війна. Він народився в 1938 році і став широко відомий як художник-ілюстратор, чиє знання тонкощів культури і побуту американських індіанців воістину захоплювало читачів. Річард Хук жив в Сассексі, і життя його дітей також пов'язана з мистецтвом. Помер художник у 2010 році.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Благовіщення, Фра Анджеліко, 1438-1445

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В області фрески фра Анджеліко ближче примикає до нового напряму флорентійського живопису, так як сама техніка підказувала йому ббльшую простоту і монументальність композиційних і барвистих засобів. Ікона  написана для церкви Сан Доменіко в Кортоне (в даний час - в місцевому музеї Джезу). Мадонна чекає божественного вісника під склепіннями портика зі складеними на грудях руками; ангел швидко спрямовується до неї, вказуючи на неї перстом правої руки, а ліву піднімаючи до губ в знак таємниці.

 

 

 

 

 

Урок ______        Дата____________

Тема. Коран - головна книга ісламу. Побудова Корану, охоплення в ньому різних сфер людського життя

Мета : відкрити для учнів історію створення Корану, особливості його побудови, засвоїти поняття « сура», « айят» , прочитати окремі уривки з Корану

Виховна мета : розвивати в учнів бажання пізнавати все нове, виховувати повагу і терпимість до інших релігій і культур

Обладнання : ілюстрації до Корану, тексти уривків з Корану

Хід уроку

…что книгой является Коран

                                                   Я , мусульманин ,истиной считаю…

                                                     Й. В. Гете ( із « Західно-східного дивану» )

І.Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя        

Коран- ( у перекладі « читання» )- це священна книга мусульман. Вони вважають, що все записане в Корані – слово Аллаха, передане через пророка його Мухаммада( 517-632 р.р.)  Він проголошував проповіді, молитви, повчальні оповіді у Мецці і Медіні  . Потім ці тексти були впорядковані у  651 році у рукописну книгу. З тих пір вона і вважається першим виданням Корану.

У Корані немає єдиного зв’язного тексту; книга складається з сур ( у пер.-  «ряд цеглин» ), які у свою чергу діляться на вірші – айяти. Більшість текстів мають форму римованої прози.

Сури поділяються на мекканські ( ранні ) і медінські ( пізні). Всього їх 144.

Перша сура Корану найбільш популярна у мусульман, вона часто повторюється як молитва, що частково нагадує « Отче наш».

2. Скарбничка ерудита . Рекорди Корану

Найбільший у світі стародавній рукописний Коран зберігається в Ірані. Особливістю цього шедевра є зображення світла в центрі сторінки, яке відтіняє кожне слово.

Найбільший у світі сучасний рукописний Коран скоро з’явиться у Сирії.

Нині священну книгу пишуть40 спеціалістів з каліграфії із  Сирії, Ірану, Туреччини. Текст Корану займатиме 120 сторінок розміром 200 на 120 см.

Найбільший у світі друкований Коран ( 2 на 1 м) створено в наш час також у Сирії.

Найбільший у світі Коран , вирізьблений із дерева , створюють в Ірані. Книгу буде виготовлено з кількох сортів деревини, її розміри - 120 на 240 см. Кожна сторінка ( зі 110 запланованих ) буде завтовшки 4, 5 см.

Найбільший і найважчий у світі Коран виготовлено  у Пакистані. Загальна маса 202- сторінкової Книги з нержавіючої сталі - близько 9 тонн. Кожна сторінка важить 70 кг.

Найважчий і найкоштовніший у світі Коран – 8-тонна книга з 32 мідних сторінок розміром 1,4 на 1 м у палітурці, оздобленій золотом і дорогоцінним камінням, зберігається  в скарбниці шейха в ОАЕ.

Найменший у світі Коран ( згідно з Книгою рекордів  Гіннеса) виготовлено у 1875 році в Каїрі. У книзі 571 сторінка. Її довжина 1, 7 см , ширина01,28см, товщина - 0. 72см.

3. Засвоєння літературознавчих термінів

Айят- ритмічна або смислова частина сури, вірш.

Сура- сукупність кількох ай ятів, об’єднаних певними спільними ознаками.

4.Читання окремих сур Корану

1) Сура , що відкриває книгу

1.В ім’я всемилостливого, всемилосердного Бога.

2. Слава Богу, Господу всього сущого.

3 .Всемилостивому, всемилосердному.

4. Володареві судного дня.
5. Тобі поклоняємося і в тебе благаємо допомоги.
6.  Веди нас праведним шляхом.
7. Шляхом тих, кого ти облагодіяв, а не тих, що прогнівили Тебе, і не тих, що заблукали.

5. Завдання . Прочитайте молитву « Отче наш» , порівняйте її з прочитаною сурою.
6. Продовження читання текстів сур.

2. Сура 51- « ті, що розвівають»

В ім’я все милостивого , все милосердного Бога.

1. Клянуся вітрами , які віють на всі сторони світу,
2. І хмарами , які набрякли дощем,
3. І кораблями , які долають водні простори;
4. І ангелами , які виконують боже веління.
5. Адже те , що вам обіцяно , - справдиться.
6. І страшний суд справді настане!
7. Клянуся небом, де пролягають зоряні дороги.
8. Воістину , ви марнуєте час на суперечки та суєслів’я.
9. Люди відвертаються від того , хто сам від них відвертається.
10. Нехай згинуть брехуни і обманщики.
11. І ті, яких закрутив вир легковажності.
12. Вони питають : « Коли настане день страшного Суду? «
13. Настане він тоді , коли вони опиняться в пекельному вогні.
14. Карайтесь вашою карою! Ось чого ви прагнули!
15. Воістину, богобоязливі розкошуватимуть у райських кущах біля прохолодних джерел.
16. Прийнявши те , що дарував їм Господь їх.  Але ж , воістину , вони прожили благочестиве життя .
17. Не досипали вони ночей своїх та молилися
18. І зрання благали у Бога прощення,
19. І завжди у них щось знаходилося для жебрака та убогого.
20. І на землі є віщі знаки для тих , які знають істину.
21. І в душах ваших також вони є. Невже ви їх не бачили ?
22. І на небі вас чекає благодать і все те , що вам було обіцяно.
23. А тому , клянуся  Господом неба і землі , що це правда , як і те , що говорите ви .
24. Ч и знаєш ти розповідь про поштивих гостей Ібрагіма?
25. Зайшли вони в його дім і мовили : « Мир тобі! « . Він одрік : « Мир вам, чужинці! «
26.  Потім він вийшов до челяді і приніс вгодоване теля,
27.  І поставив перед ними , сказавши : « Може , хочете їсти ?».
28.  І він відчув страх перед ними , а вони сказали : « Не бійся ! « - і втішили його благою звісткою про те , що у нього народиться мудрий син.
29.  Тут прийшла його жона з лементом , б’ючи себе по обличчю й кажучи : « Я ж стара і безплідна! «
30. А вони сказали  : « Так прорік твій Господь , а він розумний , високомудрий! «
31. Тоді він запитав : « Чого ви завітали сюди , о посланці? «
32. Одрекли вони : « воістину , ми послані  до грішного народу,
33. Щоб наслати на них зливу каміння,
34. Вже помічено в твого   Господа для невірних! «
35. І ми вивели звідтіля тих віруючих , хто був у ньому,
36.  Але ми знайшли в місті один будинок людей , які ввірили себе Богові.
37. У ньому ми поставили віщий знак, щоб урятувати їх від нещадної Божої кари.
38. Саме цей знак був у Муси , коли ми послали його до фараона з явним доказом.
39. А фараон із своїм військом відвернувся і мовив : « Він великий маг або божевільний! «
40. І взяли ми його та його воїнство й кинули в море , бо він заслужив кари.
41.  І в адян також був цей знак , коли ми наслали на них смертоносний вітер.
42.  Який спустошує все на своєму шляху і залишає тільки зотлілі кості,
43. Та в  самудян , коли сказано було їм : « Недовго ви будете веселитися! «
44.  Але вони знехтували попередженням свого Господа , і вразила їх блискавка просто в очі.
45.  І не могли вони звестися на ноги , і не було в них рятівників.
46. А ще раніше було попереджено люд  Нуха , то були грішні і нечестивці.
47. А Ми воздвигнули небо власними руками і Ми , воістину, всемогутні.
48.  І Ми ж розпростерли землю. Які ж Ми чудові творці!
49.  І з усього живого Ми сотворили пару людей. Тож , може, ви схаменетись.
50. Поспішайте ж до Бога! Воістину, я посланий вам Його провозвісник!
51.  І не сотворяйте собі інше божество , крім Бога !
52.  Так само і тим людям , що жили раніше . Кожному посланцеві Бога ,що приходив до них , вони казали : « Ти великий маг , або божевільний ! «
53. Чи заповідали вони це одні одним ? Ні, бо вони є люд, що вийшов з Божої покори.
54. Одвернися від них, і тебе омине Божий суд.
55. Нагадуй про це іншим, бо , воістину , нагадування допоможе тим, які вірять в істинного Бога.
56.  Я сотворив джинів і людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені.
57.  Я не жадаю від них життєвих благі не хочу , щоб вони Мене годували.
58.  Воістину , бог є податель благ, міцний, могутній . 
59.  І , воістину , тих , які чинили кривду, спіткає така ж доля , як і їхніх спільників, тож нехай вони краще не гнівають мене !
60.  Тож горе тим, які не увірували в той день , який їм   було обіцяно !

7. Робота із текстом

1. Які біблійні історії виникають в пам’яті під  час читання 51- ї сури ?

 ( Історія Авраама , згадка про Моісея та Ноя).

2 ) Що спільного у моральних настановах Біблії та Корану за прочитаним уривком.

( Заклик до праведного життя в очікуванні Судного дня , коли кожному буде дано по заслугах його).

3. Які художні засоби використані у текстах ?

4 . Чи переконливим є слово Корана для мусульман ?

1. Чому так багато відомих особистостей звертали свою увагу до Корана?

 

8. Літературні паралелі

Коли О. С. Пушкін прочитав переклад Корану французькою , урочиста сила вірша, багата східна фантазія та екзотика мусульманських звичаїв викликала в нього захоплення, тому що нагадувала біблійний. Саме ці ознаки знайшли відображення  у його циклі « Наслідування Корану»

С Тобою древле , о Всесильный  ,

Могучий состязаться мнил

Безумной гордостью обильный ;         Но ты , Господь , его смирил.

Ты рек : - Я миру жизнь дарую,

Я смертью землю наказую,

На все пдъята длань Моя.

-Я также , - рек он ,- жизнь дарую.

И также смертью наказую :

С тобою , Боже, рамен я.

Но смолкла похвальба порока

От слова гнева Твоего:

• Подъемлю сонце Я с востока ;

 С заката подыми его !

                                 1824

• Коли О. Пушкін прочитав французький переклад Корану, давня пам’ятка викликала в нього захоплення  від урочистої сили вірша, що нагадує біблійний.

ІV. Підведення підсумків уроку

• Скласти гроно на тему « Коран»

5. Домашнє завдання

Підготовка до контрольної роботи

 

 

Коран. Інформаційна довідка

Мекка і Медина (Саудівська Аравія) — священні міста Ісламу. У Мецці близько 570 р. народився пророк Мухаммед, тут міститься головна мусульманська мечеть Харам, і в ній — святилище Кааба. У Медині у 632 р. пророк помер і похований у Мечеті пророка.

Кааба - кам’яна споруда кубічної форми, площа якої 10 м на 12 м, а висота -15 м (саме від слова кааба походить слово куб). Кути Кааби орієнтовані по сторонах світу. Каабу покрито чорним шовковим покривалом (його міняють раз на рік), верхня частина якого прикрашена вишитими золотом висловами з Корану. Подібне покривало закриває і двері в Каабу (які важать 286 кг і зроблені з чистого золота).

Створення Корану

Коран — це перша писемна пам’ятка арабської літератури.

Коран (з арабської — те, що читають; співуче читання) — священна книга мусульман, зібрання одкровень пророка Мухаммеда, проголошених у пророчому екстазі в Мецці та Медині між 610 і 632 роками. Перші записи Корану зроблено 632 року, уже після смерті Мухаммеда.

Ім’я пророка Мухаммед (Магомет) означає «звеличуваний», «гідний хвали». У Корані його названо на ім’я лише чотири рази.

Між 650 і 655 роками за наказом халіфа Османа був створений канонічний текст Корану (Османова редакція).

Структура Корану

Коран складається з 114 сур (з арабської — ряд, ранг), які поділяються на аяти (з арабської — диво, знамення).

За місцем проголошення Сури поділяються на мекканські (проголошені в Мецці 86 сур) — ранні та мединські (проголошені в Медині 28 сур) — пізні.

У Корані немає зв’язної оповіді, кожна сура — це закінчений текст. Усі сури, крім першої, розміщено в Корані за розміром — від найбільшої до найменшої.

Усі сури починаються з незмінної традиційної фрази-формули *;В Ім’я Аллаха Всемилостивого, Всемилосердного!»

Зміст Корану

 Мухаммед постає як натхненний пророк і поет, який прославляє Бога, викладає заповіді віри, переказує аравійські легенди й біблійні епізоди, прикрашаючи їх барвистими подробицями з народних переповідань. Багато сторінок мскканських сур сповнені пишного східного красномовства.

У мсдинських сурах Мухаммед постає як законодавець, мета якого — упорядкувати життя мусульман.

На сторінках Корану зустрічаються персонажі Нового і Старого Заповітів: Авраам — Ібрагім, Йосип — Юсуф, Давид — Дауд, Соломон — Сулейман, Ісус — Ісса, Марія — Маріам. З Корану мусульмани дізнаються історії про Адама і Єву, Каїна й Авеля, Ноя, Мойсея та інші біблійні оповіді. У Корані є міфи про створення світу, який Бог — Аллах створив за шість днів, відділивши небо від землі, створивши небесні світила, тварин, воду, рай, а також перших людей.

Коран включає міфологічні та релігійні сюжети, моральні настанови, поради для щоденного життя, різних сфер людської діяльності. Він визначає обов’язки віруючих щодо правителів, духовенства, іновірців, а також славить Аллаха, якому' слід поклонятися і прославляти.

В ісламі Коран — це не оповідання про Бога, а Слово Боже, послане людству через Божого посланця Магомета. Первинний текст Корану збережений тією мовою, якою його було записано.

За легендою, закінчивши спорудження мечеті в Медині, пророк відштовхнувся ногою від скелі й вознісся вгору. Слід відпечатався на камені, який несподівано на мить став м’яким. Цей шматок скелі зберігається в мечеті в Єрусалимі. Доторкнутися до священного каменю щорічно приїжджають сотні, тисяч мусульман.

Магомет не вмів ні читати, ні писати, тому виголошував одкровення своїм послідовникам, які заучували їх напам’ять або записували на кам'яних дощечках, пергаменті, шматках шкіри. У історичних джерелах згадано близько сорока з тих, хто записував одкровення Корану. За життя Пророка єдиного тексту Корану не було, хоча всі сури й аяти були широко відомі.

Проте після смерті Пророка його найближчий подвижник і перший халіф Абу Бакр відразу ж зібрав писарів для складання єдиного тексту. Роботу було завершено за часів третього халіфа — Османа, до 650 р., і всі наступні примірники Корану відтворюють цей канонічний текст.

У Корані багато сказано про Рамадан — священний місяць для мусульман. Рамадан — це місяць добрих справ, прощення гріхів і зміцнення віри. Також Рамадан — місяць читання і вивчення Корану, роздумів над Кораном і втілення Корану в життя.

Переклади Корану

Європа ознайомилася з текстом Корану через латинські обробки XII-XVI ст. Початок науковим перекладам європейськими мовами поклав коментований латинський переклад

Л. Марраччі (Падуя, 1698 р.). У XVII-XIX ст. з’явилися переклади Корану низкою мов — італійською, голландською, французькою, німецькою, англійською, російською, польською.

Нині цю пам'ятку світової культури перекладено майже всіма мовами мусульманського Сходу і Західної Європи.

Зацікавлення Кораном та ісламською релігією в Україні, зокрема в Острозькій і Києво-Могилянській академіях, з’явилося ще у давні часи. Однак перекладів цієї книги українською мовою не було дуже довгий час. Перший повний переклад Священної книги мусульман українською мовою здійсн

 

 

 

 

 

 

 

Урок ______        Дата_____________

Тема. Контрольна робота № 1. Вступ. Розділ «Священні книги людства як пам’ятки культури і джерело літератури»

Обладнання: тестові завдання.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Основний зміст уроку

1. Інструктаж щодо виконання контрольної роботи

2. Виконання тестових завдань

І варіант

Початковий рівень (0,5 б)

1. Література – це мистецтво…

а) слова;                      б) руху;

в) пензля;                    г) звуку.

2. Слово «Євангеліє» означає…

а) нова радість;                      б) прихід Бога;

в) блага звістка;                     г) нове життя.

3. До Нового Заповіту увійшли … Євангелій

а) 3;                      б) 4;

в) 5;                      г) 6.

4. Псалми – це…

а) пісні розважального характеру;

б) збірка пісень, які співають віруючі люди;

в) пісні релігійного характеру;

г) біблійні притчі.

5. «Ряд каменів, ряд цеглин у стіні» перекладається як…

а) басмала;                      б) сура;

в) айят;                            г) коран.

6. Веди мають … походження

а) давньоарабське;                      б) давньоіндійське;

в) давньоєврейське;                    г) давньоруське.

Середній рівень (1 б)

7. Установіть відповідність між пам’ятками словесності та дослівним значенням їх назв.

Пам’ятка словесності	Дослівне значення назви
1. Веди	а) слово
2. Біблія	б) священне знання
3. Коран	в) книга
	г) те, що читають

8. Дайте визначення.

Літературний процес – це…

9. Поясніть вислів.

«Терновий вінок»

Достатній рівень (1,5 б)

10. До чого закликає Ісус Христос у Нагорній проповіді?

11. Чи можна стверджувати, що Веди, Біблія, Коран – це не лише релігійні книги; вони мають художню цінність?

Високий рівень (3 б)

Написати невеликий твір-роздум (1 тема на вибір)

1) Біблійні сюжети у світовій літературі

2) Найскладніша заповідь

3) Головні цінності християнства

ІІ варіант

Початковий рівень (0,5 б)

1. Термін «Всесвітній літературний процес» виник у…

а) 10-20 рр. ХХ ст.;                      б) 20-30 рр. ХХ ст.;

в) 30-40 рр. ХХ ст.;                      г) 50-60 рр. ХХ ст..

2. Слово «Веди» означає…

а) читання;                             б) духовне знання;

в) сповідь;                              г) одкровення.

3. Найдавніша частина Вед…

а) Рігведа;                            б) Самаведа;

в) Яджурведа;                      г) Атхарведа.

4. Усього у Корані … сур

а) 112;                                   б) 113;

в) 114;                                   г) 115.

5. Євангеліє написано…

а) давньогрецькою мовою;                б) давньоєврейською мовою;

в) давньоарабською мовою;              г) арамейською мовою.

6. Айяти – це … Корану

а) заголовки;                               б) розділи;

в) фрагменти;                              г) цитати.

Середній рівень (1 б)

7. Установіть відповідність між світовими релігіями та їх священними книгами.

 

Священні книги	Релігії
1. Біблія	а) іслам
2. Веди	б) буддизм
3. Коран	в) християнство
	г) іудейство

8. Дайте визначення.

Притча – це…

9. Поясніть вислів.

«Нести свій хрест»

Достатній рівень (1,5 б)

10. Який морально-філософський зміст біблійного сюжету про Каїна і Авеля?

11. Чи можуть священні книги різних релігій бути культурним надбанням інших віросповідань?

Високий рівень (3 б)

Написати невеликий твір-роздум (1 тема на вибір)

1) Біблійні сюжети у світовій літературі

2) Найскладніша заповідь

3) Головні цінності християнства

ІV. Д/З. Підготувати повідомлення про період античності.  V. Підсумок уроку

Тема: «Античність»

Урок ______        Дата_____________

Тема. Поняття про античність, її хронологічні межі. Основні етапи, роди і жанри античної літератури. Специфіка розвитку літератури в Давній Греції і в Давньому Римі. Концепція людини і світу в античній літературі (ідея гармонії тілесного та духовного, любов до життя в усіх його проявах, відкриття світу, героїчне служіння, катарсис, поєднання реального і міфологічного та ін.)

Мета: знайомити учнів з літературою античної доби, з особливостями античної культури, визначати основні етапи, роди і жанри античної літератури; розвивати навички конспектування, логічне мислення; виховувати читацькі смаки та уподобання школярів.

Обладнання: відео, ілюстрації із зображенням античних скульптур.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Аналіз контрольної роботи

ІІI. Мотивація навчальної діяльності

Все, що існує на світі, завжди має витоки. Європейська література бере свій початок з дивовижної і неповторної культури античного періоду розвитку людства. Слово «античність» походить від латинського слова « antiquus», що означає «стародавній». У більш вузькому розумінні поняття «антична література» є загальною назвою літератур Давньої Греції і Риму, що охоплює період з II тисячоліття до н. е. до кінця V століття н. е. Відомо, що давньогрецька література була грецькомовною, а давньоримська – латиномовною.

IV. Оголошення теми й мети уроку

V. Основний зміст уроку

1. Повідомлення учнів-«географів»

«Давня Греція. Географічний коментар»

Стародавня Греція займала територію південної частини Балканського півострова, всі острови Егейського моря та західне узбережжя Малої Азії (до протоки Геллеспонт (сучасні Дарданелли).

Греція – гориста країна з важкооброблюваними і малородючими землями, поганим зрошенням. Греки займалися вирощуванням оливкових і фігових дерев, виноградників, розводили дрібну худобу – кіз та овець.

У країні було багато копалень, в яких видобували золото, срібло, мармур, залізо тощо. Технічна сировина й продукти сільського господарства сприяли розвиткові торгівлі.

Найхарактернішою географічною особливістю цієї країни є надзвичайно звивиста берегова лінія, багата, особливо у східній частині, на бухти і затоки. Це сприяло розвиткові мореплавства.

Греки були напрочуд допитливими людьми, можливо, саме ця риса штовхала їх

до подорожей, під час яких вони не тільки пізнавали нове, а й розширювали ринки торгівлі та колонізації.

Вже з початку II тисячоліття до н. е. греки розселяються на всіх островах Егейсьского та Іонічного морів, на західному узбережжі Малої Азії, де виникають такі великі міста, як Фокея, Ефес, Мілет, Галікарнас, Кнід тощо. У VIII столітті до н. е. греки захоплюють і колонізують острів Сицилія, частину Південної Італії.

Із VI століття до н. е. назва середньої Греції – Еллада – стала назвою всієї країни.

2. Повідомлення учнів-«культурологів»

«Давня Греція. Культурологічний коментар»

Відомо, що греки прийшли на Балканський півострів з півночі. На думку

істориків, першими ці землі заселили ахейські племена, які відзначалися високим рівнем культури.

Слід зазначити, що значних успіхів у розвитку культурних і матеріальних

цінностей досягли й інші племена. Зокрема, це стосується критян. У першій половині II тисячоліття до н. е. острів Крит перетворився на могутню монархію, у якій вже було розвинуто рабовласництво. Острів став центром цивілізації, що ввійшла в  історію під назвою «критська культура». Значний пам’ятник цієї епохи - легендарний царський палац у м. Кноссі, відомий з міфів під назвою «Лабіринт». Цю пам’ятку архітектури у першій третині XX століття розкопав англійський учений Артур Еванс.

Майже водночас із Критом піднеслося місто в Пелопоннесі – Мікена, що породило «мікенську культуру» (XV-XIV ст. до н. е.)

На жаль, у XIII-XII ст. до н. е. критська і мікенська культури загинули. Це

відбулося під впливом переселення грецьких племен, що перебували на значно

нижчому рівні розвитку.

Племена дорійців, іонійців, еолійців, які прийшли на півострів, відрізнялися своєрідними діалектами грецької мови і пізніше плідно сприяли розвиткові грецької літератури.

Слід зазначити, що всі грецькі племена брали участь у створенні єдиної для всіх релігії й еллінської культури.

3. Повідомлення учнів-«географів»

«Давній Рим. Географічний коментар»

Давньоримська держава виникла й сформувалася на території Апеннінського півострова. Саме греки, що прибули сюди в пошуках нових колоній, назвали південну частину півострова, де були буйні пасовиська, «Італією». Слово «vitulus» означає «теля, бичок», тому назва цієї держави перекладається як «країна телят».

З давніх-давен Італія була заселена племенами, які мали різне етнічне походження: лігури, кельти (що їх римляни називали галлами), етруски, умбри, марси, сабіни, латини, герніки та ін. Усі ці племена перебували на різних щаблях економічного та культурного розвитку.

Грецькі колоністи заснували на території півострова свої міста (Куми, Тарент, Кротон, Гераклея (в Італії), а також Сіракузи, Мессану, Гімеру, Гелу (на о. Сицилія).

Колоністи навчили місцевих жителів вирощувати оливкові дерева, виноград, кипариси, познайомили з металургійним та керамічним виробництвом, торгівлею. Вони принесли із собою рабовласницький лад з його ідеологією. Окрім того, культура Давньої Греції мала вплив на духовний розвиток усіх італійських племен.

4. Повідомлення учнів-«істориків»

«Державний устрій Риму»

На основі археологічних розкопок вчені довели, що Рим дійсно заснували латини й сабіни в 754 році до н. е. Навколо нього і відбулося об’єднання всіх італійських племен в єдину державу.

Відомо, що римське суспільство спочатку було племінно-родовим і складалося з трьох триб (племен). Кожна триба мала 10 куріїв, а курії – 10 родів. Саме ці триста родів трьох триб й утворили аристократичну верхівку римського народу – патриціат.

Слід зазначити, що лише патриції становили основну частину повноправних римських громадян. Народ, який складався з вільних селян, ремісників, торгівців, у родові об’єднання аристократів не входив. Другий стан називали плебсом (plebs – простий народ), а представників народу – плебеями. З появою рабовласництва з’явився ще один стан – раби, котрі не мали ніяких прав.

Державою керували сенат, що складався з 300 родових старійшин, обраний ним цар, і Народні збори, до яких входили чоловіки-воїни. Але в 510 році до н. е. царську владу в Римі було ліквідовано й управління державою перейшло до патриціїв. Вони і встановили новий державний устрій, назвавши його республікою (лат. respublica – загальна, всенародна справа). Римська республіка, що проіснувала майже 500 років, мала бути схожою на афінську демократію. Однак всі важливі справи в Римі вирішувалися аристократами, тому і Римська республіка була аристократичною. Це означало, що демократичних свобод, властивих Афінам, у Римі не існувало.

5. Повідомлення учнів-«літературознавців»

«Вплив античної літератури на культуру Західної Європи»

Антична культура мала значний вплив на розвиток сучасної культури Західної Європи. Так, алфавіт англійської, німецької, французької, італійської, іспанської та інших європейських мов заснований на латинській абетці стародавніх римлян. Алфавіти російської, української, білоруської мов – на грецькій абетці.

У багатьох європейських мовах, у тому числі й українській, є чимало слів

грецького та латинського походження (школа, клас, політика, геометрія, фізика, стадіон тощо). Давні греки залишили світові високорозвинену науку, представлену іменами видатних учених, серед яких можна назвати Архімеда, Піфагора, Аристотеля, Платона, Сократа тощо.

Багато слов’янських та католицьких імен мають грецьке та латинське походження (Василь, Петро, Павло, Олена, Наталія, Олександр, Сергій та ін.).

На території сучасної Західної Європи донині збереглися руїни античних міст, римські водогони. Зокрема, в Україні, в Північному Причорномор’ї є руїни давньогрецьких і давньоримських міст: Ольвія (неподалік від Одеси), Херсонес (поблизу Севастополя), Пантикапей (біля Керчі). До наших днів збереглася грецька назва Дніпра – Борисфен. Під впливом Візантії Київська Русь прийняла християнську релігію. У скіфських курганах, що розкидані серед безмежних південноукраїнських степів, археологи знаходять дорогоцінні вироби, виготовлені грецькими майстрами.

Багато відомих європейських письменників часто зверталися до античної

спадщини, яка стала невичерпним джерелом сюжетів, тем, образів. Серед них

Дж. Байрон, П. Шеллі, В. Гюґо, Г. Флобер, Г. Гейне, В. Жуковський, О.Пушкін, М. Лермонтов, А. Фет, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко та ін.

У сучасних європейських літературах існують майже всі жанри й поетичні розміри, породжені античністю: епос, лірика, драма, трагедія, комедія, епітафія, ямб, хорей, дактиль.

 

VІ. Д/З. Вивчити конспект. Повторити поняття про міф. Почитати по одному міфу з різних циклів (на вибір учителя). (Можна запропонувати учням такі міфи: «Паріс повертається до Трої», «Паріс викрадає Єлену», «Менелай готується до війни проти Трої», «Аргонавти звертаються за допомогою до Медеї», «Медея допомагає Ясону викрасти золоте руно», «Ясон і Медея в Коринфі», міфи про царя Едіпа.). Т/З. Намалювати ілюстрації до міфів.

 

VІІ. Підсумок уроку

— Як ви розумієте поняття «антична література»?

— Назвіть хронологічні межі цього періоду?

— Що стало причиною розвитку мореплавства у давніх греків?

— Що нового ви дізналися про грецьку культуру?

— Яку роль в історії Давнього Риму відіграли греки-колоністи?

— Чим Римська республіка відрізняється від грецької демократії?

— У чому полягає вплив античної культури на розвиток європейської літератури?

 

Антична скульптура

 

 

Царський палац у м. Кноссі

 

 

1. Повідомлення учнів-«географів»

«Давня Греція. Географічний коментар»

Стародавня Греція займала територію південної частини Балканського півострова, всі острови Егейського моря та західне узбережжя Малої Азії (до протоки Геллеспонт (сучасні Дарданелли).

Греція – гориста країна з важкооброблюваними і малородючими землями, поганим зрошенням. Греки займалися вирощуванням оливкових і фігових дерев, виноградників, розводили дрібну худобу – кіз та овець.

У країні було багато копалень, в яких видобували золото, срібло, мармур, залізо тощо. Технічна сировина й продукти сільського господарства сприяли розвиткові торгівлі.

Найхарактернішою географічною особливістю цієї країни є надзвичайно звивиста берегова лінія, багата, особливо у східній частині, на бухти і затоки. Це сприяло розвиткові мореплавства.

Греки були напрочуд допитливими людьми, можливо, саме ця риса штовхала їх

до подорожей, під час яких вони не тільки пізнавали нове, а й розширювали ринки торгівлі та колонізації.

Вже з початку II тисячоліття до н. е. греки розселяються на всіх островах Егейсьского та Іонічного морів, на західному узбережжі Малої Азії, де виникають такі великі міста, як Фокея, Ефес, Мілет, Галікарнас, Кнід тощо. У VIII столітті до н. е. греки захоплюють і колонізують острів Сицилія, частину Південної Італії.

Із VI століття до н. е. назва середньої Греції – Еллада – стала назвою всієї країни.

 

 

2. Повідомлення учнів-«культурологів»

«Давня Греція. Культурологічний коментар»

Відомо, що греки прийшли на Балканський півострів з півночі. На думку

істориків, першими ці землі заселили ахейські племена, які відзначалися високим рівнем культури.

Слід зазначити, що значних успіхів у розвитку культурних і матеріальних

цінностей досягли й інші племена. Зокрема, це стосується критян. У першій половині II тисячоліття до н. е. острів Крит перетворився на могутню монархію, у якій вже було розвинуто рабовласництво. Острів став центром цивілізації, що ввійшла в  історію під назвою «критська культура». Значний пам’ятник цієї епохи - легендарний царський палац у м. Кноссі, відомий з міфів під назвою «Лабіринт». Цю пам’ятку архітектури у першій третині XX століття розкопав англійський учений Артур Еванс.

Майже водночас із Критом піднеслося місто в Пелопоннесі – Мікена, що породило «мікенську культуру» (XV-XIV ст. до н. е.)

На жаль, у XIII-XII ст. до н. е. критська і мікенська культури загинули. Це

відбулося під впливом переселення грецьких племен, що перебували на значно

нижчому рівні розвитку.

Племена дорійців, іонійців, еолійців, які прийшли на півострів, відрізнялися своєрідними діалектами грецької мови і пізніше плідно сприяли розвиткові грецької літератури.

Слід зазначити, що всі грецькі племена брали участь у створенні єдиної для всіх релігії й еллінської культури.

 

 

 

3. Повідомлення учнів-«географів»

«Давній Рим. Географічний коментар»

Давньоримська держава виникла й сформувалася на території Апеннінського півострова. Саме греки, що прибули сюди в пошуках нових колоній, назвали південну частину півострова, де були буйні пасовиська, «Італією». Слово «vitulus» означає «теля, бичок», тому назва цієї держави перекладається як «країна телят».

З давніх-давен Італія була заселена племенами, які мали різне етнічне походження: лігури, кельти (що їх римляни називали галлами), етруски, умбри, марси, сабіни, латини, герніки та ін. Усі ці племена перебували на різних щаблях економічного та культурного розвитку.

Грецькі колоністи заснували на території півострова свої міста (Куми, Тарент, Кротон, Гераклея (в Італії), а також Сіракузи, Мессану, Гімеру, Гелу (на о. Сицилія).

Колоністи навчили місцевих жителів вирощувати оливкові дерева, виноград, кипариси, познайомили з металургійним та керамічним виробництвом, торгівлею. Вони принесли із собою рабовласницький лад з його ідеологією. Окрім того, культура Давньої Греції мала вплив на духовний розвиток усіх італійських племен.

 

 

4. Повідомлення учнів-«істориків»

«Державний устрій Риму»

На основі археологічних розкопок вчені довели, що Рим дійсно заснували латини й сабіни в 754 році до н. е. Навколо нього і відбулося об’єднання всіх італійських племен в єдину державу.

Відомо, що римське суспільство спочатку було племінно-родовим і складалося з трьох триб (племен). Кожна триба мала 10 куріїв, а курії – 10 родів. Саме ці триста родів трьох триб й утворили аристократичну верхівку римського народу – патриціат.

Слід зазначити, що лише патриції становили основну частину повноправних римських громадян. Народ, який складався з вільних селян, ремісників, торгівців, у родові об’єднання аристократів не входив. Другий стан називали плебсом (plebs – простий народ), а представників народу – плебеями. З появою рабовласництва з’явився ще один стан – раби, котрі не мали ніяких прав.

Державою керували сенат, що складався з 300 родових старійшин, обраний ним цар, і Народні збори, до яких входили чоловіки-воїни. Але в 510 році до н. е. царську владу в Римі було ліквідовано й управління державою перейшло до патриціїв. Вони і встановили новий державний устрій, назвавши його республікою (лат. respublica – загальна, всенародна справа). Римська республіка, що проіснувала майже 500 років, мала бути схожою на афінську демократію. Однак всі важливі справи в Римі вирішувалися аристократами, тому і Римська республіка була аристократичною. Це означало, що демократичних свобод, властивих Афінам, у Римі не існувало.

 

 

 

 

5. Повідомлення учнів-«літературознавців»

«Вплив античної літератури на культуру Західної Європи»

Антична культура мала значний вплив на розвиток сучасної культури Західної Європи. Так, алфавіт англійської, німецької, французької, італійської, іспанської та інших європейських мов заснований на латинській абетці стародавніх римлян. Алфавіти російської, української, білоруської мов – на грецькій абетці.

У багатьох європейських мовах, у тому числі й українській, є чимало слів

грецького та латинського походження (школа, клас, політика, геометрія, фізика, стадіон тощо). Давні греки залишили світові високорозвинену науку, представлену іменами видатних учених, серед яких можна назвати Архімеда, Піфагора, Аристотеля, Платона, Сократа тощо.

Багато слов’янських та католицьких імен мають грецьке та латинське походження (Василь, Петро, Павло, Олена, Наталія, Олександр, Сергій та ін.).

На території сучасної Західної Європи донині збереглися руїни античних міст, римські водогони. Зокрема, в Україні, в Північному Причорномор’ї є руїни давньогрецьких і давньоримських міст: Ольвія (неподалік від Одеси), Херсонес (поблизу Севастополя), Пантикапей (біля Керчі). До наших днів збереглася грецька назва Дніпра – Борисфен. Під впливом Візантії Київська Русь прийняла християнську релігію. У скіфських курганах, що розкидані серед безмежних південноукраїнських степів, археологи знаходять дорогоцінні вироби, виготовлені грецькими майстрами.

Багато відомих європейських письменників часто зверталися до античної

спадщини, яка стала невичерпним джерелом сюжетів, тем, образів. Серед них

Дж. Байрон, П. Шеллі, В. Гюґо, Г. Флобер, Г. Гейне, В. Жуковський, О.Пушкін, М. Лермонтов, А. Фет, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко та ін.

У сучасних європейських літературах існують майже всі жанри й поетичні розміри, породжені античністю: епос, лірика, драма, трагедія, комедія, епітафія, ямб, хорей, дактиль.

Ольвія (неподалік від Одеси)

Урок ______        Дата_____________

Тема. Давньогрецька міфологія. Основні цикли давньогрецьких міфів. Міфологічна основа героїчного епосу. Міфи троянського циклу. Облога Трої. Смерть Ахілла. Троянський кінь. Відображення історичних подій у міфах троянського циклу. Ключові образи циклу, їхній гуманістичний зміст. Міфологічні символи (яблуко розбрату, троянський кінь та ін.)

Мета: формувати уявлення школярів про загальні особливості розвитку античної літератури; про основні цикли давньогрецьких міфів; про центральні міфологічні образи й символи троянського циклу; сприяти усвідомленню школярами концепції людини і світу в античній літературі; розвивати творчу уяву, допитливість, увагу, навички виразного читання; виховувати духовно багату особистість.

Обладнання: малюнкові зображення «Антична література».

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка Д/З.

ІІІ. Актуалізація знань учнів

Вправа «Мікрофон»

1. У чому знайшли відображення уявлення давніх народів про оточуючий світ і людину? (У міфах).
2. Що насамперед обожествляли давні греки? (Незрозумілі їм явища природи).
3. У якому міфі втілилось уявлення давніх греків про зміни пір року? (У міфі про Деметру та Персефону).
4. Що таке Олімп? (Гора у Греції, де мешкали боги).
5. Хто з богів-титанів пожертвував собою заради людей? (Прометей).
6. Що означає ім’я Прометей? (Провидець).
7. Ім’ям якої давньогрецької богині названа сучасна столиця Греції? (Афіна).
8. Назвіть ім’я першого у світі байкаря. (Езоп).

ІV. Оголошення теми й мети уроку

Епіграф (останнє слово в епіграфі заклеєне аркушем паперу)

Дивних багато в світі див,

Найдивніше з них – людина.

Софокл

- Як бачите, одне слово в епіграфі закрите. У вас є припущення, яке слово закрите? Запам’ятаймо ваші версії. Ми відкриємо останнє слово вислову Софокла в кінці уроку. Тоді і дізнаємося, чиє припущення було правильним.

V. Основний зміст уроку

Слово вчителя

— У давньогрецькій міфології міфи Троянського циклу посідають особливе місце. Сучасний світ знає про ці сюжети в основному завдяки епосу Гомера «Іліада». Однак ще до нього у грецькому фольклорі побутували сюжети, які розповідали про Троянську війну. Як і годиться міфу, у цій історії було багато персонажів, пов’‎язаних з релігією і богами. Тому сьогодні ми й ознайомимося з окремими із міфів для того, щоб у подальшому краще розуміти творчість щойно згаданого Гомера.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Лекція вчителя

— Назва цього циклу пов’‎язана із містом Троєю. Дослідниками доведено, що це місто було розташоване у Малій Азії (територія сучасної Туреччини) і припинило своє існування приблизно в кінці XIV — на початку XIII століття до н. е.

Троянські міфи розповідають про війну між греками, які називали себе ахейцями, і троянцями. За переказами, війну розпочали греки. У Давній Греції вважали, що Троянська війна почалася або тому, що всемогутній Зевс забажав зменшити кількість людей на землі, або тому, що вирішив дати змогу прославитися героям.

Поки під час розкопок Генрі Шліман, що очолював німецьку експедицію, не знайшов стародавнє місто, його переважно вважали легендою. Дослідники у своїх пошуках спиралися не тільки на «Іліаду», але й на «Кипрії» — одну з поем троянського циклу, історія у якій хронологічно розпочинає епічний цикл, описуючи події, що передували війні, а за нею йдуть події, викладені в поемі «Іліада».

2. Робота з репродукцією картини Гавіна Гамільтона «Викрадення Єлени» (в парах)

• Розгляньте репродукцію картини Гамільтона «Викрадення Єлени».

• Який епізод міфу відобразив митець?

• Підберіть цитати з тексту для характеристики Єлени та Паріса.

Гавін Гамільтон. Викрадення Єлени. 1784 р.

1.Робота з підручником

2. Опрацювання схеми «Світоглядна модель античності» (форзац)

3. Робота з підручником

Фронтальна бесіда на з’‎ясування розуміння учнями міфологічних символів троянського циклу

- Поясніть сенс висловлювань, що стали крилатими. Перекажіть епізоди з міфів, пов’‎язані з цими афоризмами.

«яблуко розбрату» - предмет суперечок, ворожнечі;

«ахіллесова п’‎ята» - слабке, вразливе місце; єдине незахищене місце (Фетіда тримала Ахілла за ніжку, купаючи у підземних водах Стіксу, щоб його тіло було невразливим. Єдиним місцем, не омитим водою, була п’‎ята Ахілла, що й стала його вразливим місцем);

«троянський кінь» - підступний дарунок ворогів (цей вислів використовують, коли йдеться про чиїсь злі, підступні дії, адже вигадка Одіссея зробити дерев’‎яного коня як своєрідний повіз для грецьких воїнів обернулася для троянців страшною поразкою), синонімічний вислів - «дари данайців» - та інші.)

- Як ви думаєте, чому ці вислови вийшли за межі давньогрецьких міфів і активно використовуються за різних часів у різних країнах?

- Які з цих афоризмів безпосередньо пов’‎язані з міфами «Смерть Ахілла» й «Троянський кінь»?

 

V. Д/З. Виготовити скрапбук («альбом» з фотографіями, фотоколажами тощо) з теми «Гомер – легендарний засновник європейської літератури».

VІ. Підсумок уроку

Відновити слово в епіграфі

 

 

 

Гавін Гамільтон. Викрадення Єлени. 1784 р.

 

Манускрипт «Еклог» Вергілія (5 століття)

Урок ______        Дата_____________

 

Тема. Гомер та його значення в історії розвитку європейських літератур.

Міфологічна основа гомерівського епосу. «Іліада» (огляд). Гуманістичний зміст «Іліади». Катарсис 

Мета: формувати в учнів знання про Гомера як легендарного засновника європейської літератури; зацікавити фактами про дослідження Трої Шліманом; розвивати навички аналізу художнього тексту; виховувати культуру читання античних творів,

Обладнання: портретне зображення Гомера, Генріха Шлімана.

 

Перебіг уроку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка Д/З.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Я тримаю в руках одну із найвідоміших книг античності – «Іліаду», автором якої є уславлений легендарний поет Гомер. Саме ця книга та її автор стануть предметом нашої розмови. Але розпочати урок я хочу однією історією, пов’язаною з «Іліадою».

На початку ХІХ століття в Німеччині народився хлопчик, який з раннього дитинства був захоплений «Іліадою». Хлопчик читав і перечитував книгу, і в його уяві оживали картини Троянської війни. Він так захопився книгою, що вирішив присвятити своє життя пошукам Трої. З нього сміялися і говорили, що Троя ніколи не існувала, це міфічне місто. Проте хлопчик вірив, що колись він доведе всьому світові, що місто існувало насправді.

Хлопчика звали Генріх Шліман. Дорослим він здійснив свою мрію! І хоча він не був професійним археологом, все ж розкопав Трою. Для цього йому потрібно було багато років працювати, наполегливо займатися комерцією, щоб заробити немалі кошти для спорядження  експедиції в Туреччину.

1871 року Шліман узявся розкопувати давню Трою на пагорбі Гіссарлик, що на північно-західному узбережжі Туреччини. Він не був ученим, але мав геніальну інтуїцію і вгадав місце! Однак перш ніж копати він мусив усе перевірити. В «Іліаді» сказано, що давньогрецький герой Ахілл міг оббігти Трою за певний час. Шліман узяв годинника й побіг навколо Гіссарлика. Час зійшовся! І він почав копати.

 Саме там, на пагорбі Гіссарлик, було розкопане стародавнє місто. Говорять, що Шліман керував розкопками і в руках тримав «Іліаду», знаходячи в ній точні описи місцевості, які і допомогли йому здійснити велике відкриття.

ІV. Оголошення теми й мети уроку

V. Основний зміст уроку

 

1. Слово вчителя

Ми починаємо знайомство із безсмертним твором Гомера «Іліада», який називають «енциклопедією давнини», вважають найпрекраснішими перлинами світової культури. Впевнена, що зустріч із цими творами супроводжуватиметься для кожного із вас своїми, маленькими і великими, відкриттями!

 

2. Текст про Гомера

 «…Мертвий з Аїду скоріш вернеться знов до життя,

Ніж славнозвісне ім’я меонійця Гомера забудуть,

Ніж його древні пісні кануть у млу забуття», – так писав про Гомера грецький поет у І ст. до н.е. Античний світ дуже шанував Гомера. Лише його елліни називали Поетом, а до «Іліади» та «Одіссеї» зверталися протягом усього життя, шукаючи в них і поради, і розради та втіхи.

Стародавні греки склали чимало легенд про Гомера. За однією з них, батьком Гомера був бог ріки Мелета, матір’ю – німфа Кретеїда. За іншою легендою, він був сліпим (Гомер означає «сліпий»), ходив Грецією і виконував свої поеми і так заробляв на життя. Всього в античній літературі є 9 біографій Гомера. Та в них багато казкового і фантастичного.

Сьогодні дослідники виявили, що Гомер був уродженцем одного із міст-колоній Малої Азії, тобто Іонії, що його поеми були створені десь у VІІІ ст. до н.е. До середини VІ ст. до н.е. поеми Гомера не були записані і передавалися від покоління до покоління усним шляхом.

Але у багатьох виникає сумнів: чи міг один автор створити і запам’ятати в умовах, коли зовсім не було писемності, такі великі твори? У літературознавстві навіть існує спеціальний термін «гомерівське питання». Це питання про авторство: чи дійсно «Іліаду» та «Одіссею» створив один поет?  Чи справді Гомер існував як реальна людина?

Дійсно, в це важко повірити, що одна людина могла скласти майже 16 тисяч віршів (рядків) «Іліади» і понад 12 тисяч рядків «Одіссеї», не записуючи їх, а лише запам’ятовуючи.

Багато сучасних учених доводять, що таке могло бути, якщо Гомер використав ті короткі усні пісні, схожі на балади або билини про подвиги героїв, які складали аеди (співці) ще за часів Троянської війни, а рапсоди (виконавці пісень) передавали їх із покоління в покоління. Саме у цих творах протягом багатьох століть зберігалася пам’ять про героїчне та міфічне минуле.

У VІІІ столітті до н.е. силою свого генію Гомер зумів на основі багатьох народних сказань про Троянську війну створити справді довершені художні твори з ретельно продуманою композицією. І ці твори започаткували європейську літературу.

В «Іліаді» Гомер виокремив лише один епізод із Троянської війни і розгорнув його так, що в ньому відобразився весь героїчний вік. Це епізод – гнів Ахілла – найбільшого із останнього покоління грецьких героїв.

3. Поетика твору

- Який характер оповіді? Як, на вашу думку, потрібно читати поему? (Спокійно, піднесено).

Така неспішність оповіді отримала назву «епічного (гомерівського) спокою». Саме так, піднесено, урочисто і фундаментально, потрібно було розповідати про таку грандіозну подію як Троянська війна. Як же Гомер досягнув цього ефекту урочистості і спокою? Він винайшов спеціальний поетичний розмір, який отримав назву гекзаметру (шестимірника). У кожному рядку гомерівських поем шість наголошених складів. Після другого складу третьої стопи пауза – цезура. Цезура розмежовує вірш на два піввірші: перший – з низхідною ритмічною інтонацією, другий – із висхідною.

Метрична схема гекзаметру з  цезурою така:

    —UU/—UU/—U//U/—UU/—UU/—U.

 Гнів ос-пі/вай –о-бо- /ги –не// на /щад-ка- Пе //-ле-я

Якось один поет на березі моря читав гомерівську «Іліаду» і раптом звернув увагу на те, що ритм кожного гомерівського рядка дивним чином співпадає з ритмом хвилі, яка накочується на берег, завмирає на мить і знову повертається в море. Так виникла гіпотеза про те, що Гомер створював свої безсмертні поеми на березі моря, і саме шум хвиль підказав йому розмір вірша.

Ось так, піднесено, спокійно і урочисто, розповів Гомер про 50 днів 10-го року Троянської війни у поемі «Іліада». Уже в першому рядку поеми Гомер повідомляє, що його розповідь буде про гнів Ахілла.

4. Аналіз твору

До описаних Гомером подій (за міфами)

 Троянська війна тривала вже десять років. Сотні грецьких кораблів стояли біля берегів міста Іліона або Трої, що знаходилося в Малій Азії. Ахейці (греки), очолювані звитяжним Агамемноном, розбили свої табори біля стін міста. Між троянцями та ахейцями постійно точилися військові сутички, проте зберігалася рівновага: греки, серед яких були уславлені воїни Ахілл, Патрокл, Менелай, Одіссей,  не могли захопити місто, троянці ж зі своїми ватажками – Гектором та Парісом – не могли перемогти ахейців. Такою була воля Зевса.

Події «Іліади»

 На десятому році війни в таборі ахейців сталася непередбачувана подія – посварилися два грецьких ватажки Ахілл і Агамемнон. Ахілл так розгнівався на Агамемнона, що відмовився брати участь у війні. Без Ахілла греки почали терпіти поразку за поразкою. Коли вже бої точилися біля самих ахейський кораблів і перемога троянців була вже майже вирішеною, Ахілл не витримав і послав на допомогу своїм співвітчизникам найкращого друга Патрокла, мужнього і сильного воїна. Він дав Патроклу свою зброю і обладунок і наказав не захоплюватися боєм, лише відігнати троянців від ахейських кораблів і відразу повернутися в табір. Проте Патрокл переслідував троянців, наляканих Ахілловими обладунками, до самої Трої. А під стінами міста відбувся вирішальний бій між Патроклом і Гектором, ватажком троянців, сином царя Пріама. Гектор переміг Патрокла, і в цьому йому допоміг бог Аполлон. Зброя і обладунок Ахілла дісталися Гектору.

Важко описати відчай Ахілла, коли він дізнався про смерть друга. Мати Ахілла богиня Фетіда, заспокоюючи сина, пообіцяла йому, що нову надійну зброю йому викує сам бог Гефест.

І ось добре озброєний Ахілл вступає у бій, щоб помститися за смерть друга. Страшною була його помста. Сотні троянців полягли від руки Ахілла. Ріка Ксант або Скамандр переповнилася трупами вбитих. Ті троянці, які не загинули, втекли і заховалися за мурами Трої.

На полі бою залишився лише Гектор. Довго радилися боги, кому із двох звитяжних воїнів надати перевагу. І  коли Зевс кинув на золоті терези два жеребки смерті, участь героїв була вирішена. Жеребок Гектора «вниз до Аїда схилився». Залишив тоді Гектора бог Аполлон, який завжди у бою був поруч з ним, а Афіна поспішила на допомогу Ахіллу. Афіна допомогла Ахіллу здолати супротивника. Гектор помирає, а Ахілл волочить тіло троянця навколо могили Патрокла, справляючи тризну по своєму другові.

Закінчується «Іліада» тим, що старий цар Пріам приходить до Ахілла і слізно прохає його повернути тіло сина. Ахілл, зворушений спогадами про свого батька, повертає тіло сина Пріаму і припиняє військові дії на дев’ять днів для поховання Гектора.

VІ. Д/З. с. 52-70, прочитати, аналізувати поему.

 

VІІ. Підсумок уроу

 

 

Портретне зображення Гомера

 

Генріх Шліман

 

 

 

 

 

Урок ______        Дата_____________

Тема. «Двобій Ахілла і Гектора» (пісня 22, вірші140–410). Образи Ахілла і Гектора. Порівняльна характеристика образів Гуманістичний пафос «Іліади»

Мета: вчити аналізувати художній твір, порівнювати героїв літературного твору; розвивати зв’язне мовлення; виховувати вміння співчувати, поважати людину, її героїзм.

Обладнання: тексти уривків «Двобій Ахілла та Гектора», «Викуп Пріамом тіла Гектора»

Хід уроку

I. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда за змістом уривка «Викуп Пріамом тіла Гектора»

Чому Пріам прийшов до Ахілла? (Щоб викупити тіло свого сина Гектора)

Чому

В дім непомітно ввійшов великий Пріам, і, схилившись,

Став обнімати коліна Ахіллові, ще й цілувати

Руки страшні, що в нього численних синів повбивали.

 

(Цар Пріам йде на все заради того, щоб побачити ще хоч раз свого сина та поховати його, як заведено за звичаєм; батьківська любов сильніша над усе.)

 

Виразне читання підготовленим учнем уривку від слів «Батька свого спогадай, до богів подібний Ахілле!» до слів «Рук убивці синів своїх я доторкаюсь губами!»

 

На що розраховує Пріам, промовляючи ці слова? (Пріам нагадує Ахіллові про батька та його любов до нього; порівнює свою долю і долю Пелея, розповідаючи про своїх п’ятдесят синів, більшість яких загинула від рук ахейців.)

Як реагує на слова Пріама Ахілл? Наведіть цитати. (Ахіллу була відома воля Зевса, який бажав, щоб Гектора поховали за звичаєм; велике значення мали й слова царя Пріама, який ризикує своїм життям, забуває про почуття власної гідності через любов до сина та примушує Ахілла відчути біль, жаль, співчуття, силу їхньої спільної трагедії, викликаної Троянською війною.)

Які образи використовує автор, щоб передати волю богів щодо долі людей? (В уривку «Двобій Ахілла та Гектора» Зевс, використовуючи звичайні терези, вирішує долю людей шляхом змішування щастя та горя із глиняних глеків. Це метафори, що передають уявлення давніх греків про несхожість людських доль та їхню примхливість.)

Виразне читання підготовленим учнем плачу Андромахи (від слів «Рано ти, мужу мій любий, пішов із життя» до слів «…рясні проливаючи сльози»).

 

Які почуття ви переживали під час читання уривка?

Чи справдились страшні сподівання Андромахи щодо майбутнього Трої? (Так, Троя була спалена ахейцями, знищена дощенту.)

II. Висновки

Поема закінчується картиною похорону Гектора. А чим закінчується Троянська війна? (Ахейці за допомогою хитромудрого Одіссея будують троянського коня, якого підносять в дар троянцям. Скориставшись довірливістю суперників, ахейці знищують Трою, спаливши її. Але військо Агамемнона теж понесло велику втрату: стрілою Паріса був уражений найсильніший воїн ахейців — Ахілл.)

Поясніть значення фразеологізмів «троянський кінь», «ахіллесова п’ята». (У переносному значенні вислів «троянський кінь» означає подарунок ворогові на його згубу; хитрі, підступні наміри; «ахіллесова п’ята» — слабке, уразливе місце в людини.)

Що принесла десятирічна війна людям? (Троя пала, ахейці перемогли у цій війні. Тисячі загиблих оплакують батьки і матері. Війна нікому не принесла щастя. Про це говорять герої поеми.

Пріам:

Рук убивці синів моїх я доторкаюсь губами!

Ахілл:

Не допоможуть нічого найревніші сльози й ридання.

Долю таку вже богове нам, смертним, напряли, нещасним —

Жити весь вік у журбі, самі лиш вони безпечальні.

Ахілл:

Я й нині

Старості не доглядаю його (батька) й од вітчизни далеко

В Трої сиджу — і тобі, і дітям твоїм лиш на горе.

Ахілл — Пріаму:

Та як наслали на тебе це лихо богове небесні,

Вічно під містом твоїм лише січі та людоубивства.)

 

Яке ставлення до війни висловлює Гомер у своїй поемі «Іліада»?

Підсумки. Війна несе лише смерть і сльози. Вона вражає своєю алогічністю: тисячі людей прагнуть знищити одне одного. І знищують. Задля чого? Перед обличчям війни, замислившись про її абсурдну суть, вороги знову стають просто людьми, які жахливо страждають через продовження війни. Пояснення цього лиха у героїв Гомера одне: безжальні боги не піклуються про людей, їх більше цікавлять власні забаганки.

III. Складання характеристики Ахілла і Гектора

1. Робота над планом характеристики

Образи Ахілла і Гектора як уособлення ідеалу людини, воїна, героя

План

1. Вступ

Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейців та троянців

2. Основна частина

Хто ж із них найгідніший?

1) Походження героїв.

2) Якості воїна.

3) Риси характеру.

4) Ставлення інших героїв твору.

3. Висновок

Ахілл і Гектор — справжні воїни, справжні герої

Можлива відповідь

Герої вічної поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. Вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час Троянської війни. Так хто ж із них най-гідніший?

Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя Лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам Лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас, Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке.

 

Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці Гекуби, чоловік Андромахи. Він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата Паріса до Єлени Прекрасної.

 

Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало подвигів і перемог під час Троянської війни. Але подолати одне одного їм не просто: обидва сильні, фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному поєдинку, якби не допомога Афіни, хто знає, чи був би переможений Гектор. Гомер підбирає порівняння до поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні супротивники: порівнює Ахілла з соколом, що полює на горлицю дику, з псом, який жене молодого оленя, але й Гектор, на його думку, дуже схожий на високолетного орла, який хоче вхопити ягня або зайця.

 

Дужі, сміливі, мужні — хіба можуть бути воїни кращими, ніж вони? Мабуть, ні, тому що ці герої ще й віддані своїй батьківщині. Мужньо боронить рідну змучену Трою Гектор, схаменувшись, повертається до рядів ахейського війська Ахілл.

 

Якими ж іще якостями наділені герої поеми «Іліада»? Гектор — герой, але ніщо людське йому не чуже, і він довго не наважується стати до ґерцю з Ахіллом. Зрозумівши підступність богів і супротивника, він мужньо бореться, до останньої хвилини свого життя прагне бути мужем, гідним поваги й захоплення. Прагне домовитися з улюбленцем Афіни про видачу тіла переможеного рідним, але засліплений гнівом Ахілл запевняє, що ніяких домовленостей між ними не буде.

 

Ахілл — улюбленець богів і ахейців, красень і взірець воїна. Але він — теж жива людина і робить вчинки, про які потім шкодує: йде з війська — гинуть ахейці, його друг Патрокл, знущається над тілом Гектора — потім плаче разом з Пріамом над спільною трагедією учасників війни.

 

І до Гектора, і до Ахілла одноплемінники ставляться з великою повагою: пригадайте, як голосять троянці, дізнавшись про загибель свого героя, плаче Андромаха, тужить Пріам, як поважають та які надії покладають на Ахілла — свого найкращого воїна — ахейці.

 

Ахілл і Гектор — справжні герої, справжні чоловіки. Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. Такими вони залишаються і для нас. А те, що Гомер змалював не лише їхню силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони герої, але все ж таки люди. І ми теж можемо піднестися, дотягнутися до них.

Хто ж із нас найбільш гідний їх?..

IV. Домашнє завдання

Написати твір «Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейців та троянців».

V. Додаткове завдання. Літературні паралелі

 

На останньому уроці з вивчення поеми «Іліада» неможливо не пригадати знамениті твори російських поетів О. Мандельштама та М. Гумільова.

 

Бессонница. Гомер. Тугие паруса.

Я список кораблей прочел до середины:

Сей длинный выводок, сей поезд журавлиный,

Что над Элладою когда-то поднялся.

Как журавлиный клин чужие рубежи,—

На головах царей божественная пена,—

Куда плывете вы? Когда бы не Елена,

Что Троя вам, ахейские мужи?

И море, и Гомер — все движется любовью.

Кого же слушать мне? И вот Гомер молчит,

И море черное, витийствуя, шумит

И с тяжким грохотом подходит к изголовью.

(Осип Мандельштам)

 

СОВРЕМЕННОСТЬ

 

Я закрыл Илиаду и сел у окна,

На губах трепетало последнее слово,

Что-то ярко светило — фонарь иль луна,

И медлительно двигалась тень часового.

Я так часто бросал испытующий взор

И так много встречал отвечающих взоров,

Одиссеев во мгле пароходных контор,

Агамемнонов между трактирных маркеров.

Так, в далекой Сибири, где плачет пурга,

Застывают в серебряных льдах мастодонты,

Их глухая тоска там колышет снега,

Красной кровью — ведь их — зажжены горизонты.

Я печален от книги, томлюсь от луны,

Может быть, мне совсем и не надо героя,

Вот идут по аллее, так странно нежны,

Гимназист с гимназисткой, как Дафнис и Хлоя.

(Николай Гумилев)

 

Які враження від поеми «Іліада» виникли у О. Мандельштама та М. Гумільова?

Визначте головну думку поезії О. Мандельштама «Бессонница. Гомер. Тугие паруса».

Чи вважає М. Гумільов поему Гомера актуальною? Доведіть це, використовуючи цитату.

 

Урок ______        Дата_____________

Тема. Гомер. Поема «Іліада». «Пріам у Ахілла» (пісня 24, вірші 469—670). Гуманістич­ний пафос поеми.

Мета: поглиблювати вміння аналізувати художній текст; засвоїти поняття про епічну поему та гекзаметр; розвивати навички аналізу образів-персонажів, переказу, логічного мислення, виразного читання, зв’язного мовлення; виховувати стійкий інтерес до літератури.

ХІД УРОКУ

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Перевірка домашнього завдання.

Зачитування учнями складених планів до характеристики образів Ахілла та Гек­тора (3—4 плани). Аналіз планів.

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Коментоване читання пісні 24 (вірші 469—670) «Пріам у Ахілла».

2. Бесіда за прочитаним.

— Як Пріам вирішив повернути тіло загиблого сина? (Вночі Пріам пробрався в та­бір греків, щоб зустрітися з Ахіллом.)

— Як Ахілл прийняв старця? Як ви думаєте, чому саме так? (Ахілл дуже гостин ­но прийняв батька Гектора. У цьому виявилася повага до старших та закони гостин­ності, які не можна було порушувати.)

— Як батько Гектора поводив себе перед Ахіллом? (Він не погордував упасти перед Ахіллом на коліна, обцілувати його руки і молити віддати тіло сина для поховання.)

— Як усе це сприйняв Ахілл? (Його вкрай здивувала поведінка «боговидного старця».)

— Як ви гадаєте, що допомогло Пріамові пом’якшити серце Ахілла? (Старий про­сив Ахілла згадати свого батька.)

— Що ще вплинуло на рішення Ахілла? (Він подумав, що такою була воля богів, яку він не насмілився порушити.)

Відображення в поемі Гомера звичаїв давніх греків— Чому Пріам так прагнув забрати тіло свого сина? (Пріам суворо дотримував­ся всіх звичаїв, керуючись законом і вірою в те, що неоплаканий і непохований згід­но з ритуалом небіжчик не знайде собі місця і шкодитиме живим. Ось чому він приї­хав у стан Ахілла.)

3. Переказ тексту.

— Розкажіть, посилаючись на текст пісні, про обряд поховання у давніх греків. (У пісні розповідається про обряд поховання. 11 днів Пріам благав Ахілла віддати небіжчикові всі належні йому почесті. 9 днів мали оплакувати тіло Гектора у домі, на 10-й день — поховати і справити тризну, на 11-й — насипати могильний пагорб, щоб усі знали, що похований тут не простий смертний, а воїн-герой.)

4. Проблемні запитання.

— Подумайте, чому Ахілл погодився виконати прохання Пріама?

— Як характеризує Ахілла прийняте рішення? (Ахілл не міг порушити закон, адже він був установлений богами. На всі дні траура він згодився припинити війну, оскільки того вимагав звичай і пошана до загиблого.)

5. Творче завдання. Робота з текстом.

— Визначте, які художні засоби використовує Гомер у поемі «Іліада».

6. Коментар учителя.

Система постійних епітетів у творі У поемі Гомер використовує цілу систему постійних епітетів, що закріпляються за певним героєм, божеством, річчю. Такий постійний епітет має підкреслити якусь рису характеру героя (Ахілл — прудконогий, богоподібний, могутній, непереборний, богорідний тощо; Гектор — шоломосяйний, осяйливий; Агамемнон, який очолює вій­сько греків,— владущий, широкодержавний, владар мужів тощо.)

Усіх богів автор також характеризує за допомогою постійних епітетів. Найбіль­ше їх у Зевса (олімпієць, громовладний, хмаровладний, батько людей і безсмертних), Гера завжди «волоока», Афіна — «ясноока», Аполлон — «срібнолукий» тощо.

Усі речі, про які йдеться в поемі, викликають у Гомера захоплення. Особливо це стосується зброї (спис — мідногострий, блискучий, міднокутий тощо.)

Досить часто Гомер використовує порівняння. Найдивнішим є те, що всі воєнні події порівнюються з мирним заняттям, з процесом праці.

Дуже часто також трапляється порівняння воїнів з грізним левом. Ахілла Гомер порівнює з конем, який на змаганнях отримує нагороду, Паріса — з погордливим ко­нем, що одержавши волю, мчить на пасовисько.

У порівняннях часом з’являється людина, що пожвавлює їх, надає їм життєвості. Відчувається, що почуття людей близькі і самому авторові. Так, Гомер радіє разом із селянами гарному врожаєві оливок, голодує разом з дроворубами, оплакує загиблих на полі бою.

7. Слово вчителя.

У поемі Гомера оспівуються героїчні події, зображаються відважні захисники вітчизни. В характеристиці героїв переважають сила, відвага, вірність обов’язку, по­чуття власної гідності, усвідомлення своєї ролі, впевненість у правоті. Усі ці риси до­зволяють віднести поему Гомера до героїчного епосу. Та якщо порівнювати «Іліаду» з іншими творами цього жанру, можна відзначити й деякі особливості.

«Іліада» — епічна поема Віршова форма, відображення почуттів дають підстави для віднесення твору до роду лірики. Розвинений сюжет з багатьма подіями, наявність оповідача нагадують епос. Органічний зв’язок з міфологією, народним епосом є теж однією з особливостей твору. Всі ці підстави дають можливість віднести твір до жанру епічної поеми.

8. Словникова робота.

Епічна поема (від гр. poiіo — творити, poiema — творіння) — великий віршовий твір, в якому розповідається про значні події далекого та близького минулого. Вона виникла на ґрунті народних героїчних сказань та пісень про якісь історичні події і здебільшого мала міфологічне забарвлення.

9. Продовження слова вчителя.

Твір «Іліада» Гомера, на думку літературознавців, належать до жанру героїчної епічної поеми. Деякі вчені називають її військово-героїчною поемою, оскільки в ній переважають сцени, пов’язані з бойовими діями, військовим побутом.

Стиль цього жанру відзначається неквапливою величавою мовою, пластичністю (тобто увагою до зображення предметного, чуттєвого світу), наявністю постійних епі­тетів, картинних порівнянь, повторів, гіпербол.

10. Проблемне запитання.

— У чому, на вашу думку, полягає гуманістичний пафос поеми «Іліада»? (Гомер засуджує війну та її жорстокість, співчуває людському горю, поважає людину, поетизує її героїзм та подвиги.) 

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виразне читання вчителем або підготовленим учнем вірша М. Рильського, присвя­ченого Гомерові.

Хай обіцяють мудрощі й корону

 Богині пастухові з Іліону,

У тебе є для нього кращий дар

 Стрільчастих брів сліпучі блискавиці,

Жага, що під невинністю таїться,

І першого цілунку перший чар.

Ще за часів Гомера й Теокріта

Була у цвіт поезія повита

 Забава наша.

У Назона теж

 Ти про рибалку спогади знайдеш…

 Але сьогодні ближчий нам Гомер…

2. Підсумкова бесіда.

— В останньому рядку свого вірша М. Рильський написав: «Але сьогодні ближ­чий нам Гомер». Чим, на вашу думку, античний співець може бути цікавим для су­часного читача?

— Що таке епічна поема?

— Назвіть особливості епічного стилю.

— Визначте особливості поеми Гомера «Іліада».

— Що таке гекзаметр?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати твір на одну з тем:

1) «Що нового про античний світ я дізнався (дізналася) з поеми „Іліада” Гомера?»

2) «Хто з героїв поеми „Іліада” мені сподобався найбільше і чому саме?»

Прочитати поему Гомера «Одіссея» (пісня 1, 8).

Урок ______        Дата_____________

Тема. Особливості розвитку і види лірики в Давній Греції. Тіртей (VII ст. до н.е.). «Добре вмирати тому…». Ідея захисту рідної країни в елегії. Античний ідеал героя. Авторська позиція. Сапфо (VII–VI ст. до н.е.). «До Афродіти» («Барвношатна владарко, Афродіто…). Звернення у вірші до Афродіти – богині кохання. Образ ліричної героїні, глибина її почуттів і переживань. 

Мета:

• навчальна: завершити роботу над уривком з поеми Гомера «Іліада»; ознайомити з особливостями давньогрецької лірики, її жанрами, головними представниками; дізнатись значення слова елегія, вчити визначати жанр вірша; ознайомити учнів з особистістю Тіртея, Сапфо та особливостями їхньої лірики;

• розвивальна: розвивати увагу, уміння слухати й запам'ятовувати;

• виховна: формувати читацький інтерес та виховувати повагу до митців.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок учнів.

Обладнання: тексти поезій Тіртея, Сапфо; схеми-таблиці (за можливості — мультимедійна презентація).

Є деяка насолода й у сльозах.

Овідій

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання

2. Бесіда

• Чому Пріам пішов до Ахілла?

• Чого сподівається Пріам, коли звертається до Ахілла?

• Як реагує на слова Пріама Ахілл?

• Як можна пояснити вчинок Ахілла?

• Які почуття виникли у вас під час читання уривка?

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

— У VII-VI ст. до н. е. почали активно виникати поліси. Це створило сприятливі умови для розвитку нових жанрів, зокрема ліричної поезії. Епос ішов у минуле. Греки сприйняли руйнацію старих, родоплемінних порядків як розпад належної гармонії. Людина опинилася перед необхідністю персонального духовного самовизначення в нових умовах. Це спонукало її по-новому дивитися на світ, суспільство і своє призначення в земному житті. Сьогодні ми говоритимемо про давньогрецьку лірику, представлену творчістю Тіртея і однієї з перших поетес у світовій літературі — Сапфо.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Лекція вчителя

— Давньогрецька лірика — поезія для слуху. Її не записували, а виконували за допомогою музичних інструментів — ліри або кіфари. Текст і мелодія мали однакове значення. Аристотель і Платон вважали, що «лірика заспокоює психіку людини». А Піфагор стверджував, що увесь світ побудований на музиці.

Термін лірика з’‎являється дуже пізно — у III ст. до н. е. До цього часу греки всю поезію називали меліка (від melos — мелодія), що характеризувалася розмаїтим комбінуванням віршових розмірів та фольклорних форм (епіталами, гіменеї, заплачки, гімни тощо). Наявність мелодії покладено в основу класифікації поезії.

Розрізняли:

• сольну меліку (Сапфо, Анакреонт, Алкей), що бере початки у любовних, весільних і застольних піснях.

• хорову меліку, що має витоки в урочистих, обрядових уславленнях і гімнах;

• декламаційну лірику, яку ділили на елегії і ямб.

2. Словникова робота

• Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі (назва виникла від слова ямбіке— дудка).

• Хорей — двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

• Елегія — повчальний вірш, що містить заклик до важливих і серйозних справ, роздуми, афоризми; пишуть двовіршем: гекзаметр + пентаметр.

3. Біографічні відомості про Тіртея

Робота в групах

І група

Переказати текст

Тіртей

Майстром елегії вважається Тіртей. Біографія Тіртея оповита легендами. Згідно легенді, він був афінським громадянином, кульгавим учителем. Під час Мессенської війни спартанці звернулися до оракула за порадою: «Що зробити, щоб виграти війну?» Оракул порадив попросити афінян, щоб ті дали їм вождя. Спартанці були гордими воїнами. Вони не хотіли принижуватися перед афінянами, яких вважали своїми суперниками. Проте порадою оракула знехтувати вони не могли, тому і звернулися до афінян з проханням, щоб ті прислали їм свого полководця.

Афіняни відправили спартанцям Тіртея. Це було насмішкою, якщо врахувати те, з яким презирством ставилися до людей із фізичними вадами спартанці. Воїни із Спарти і справді були розчаровані і розгнівані, коли побачили кульгавого вчителя, але через деякий час зрозуміли, що Тіртей – це дійсно той, хто допоможе їм перемогти ворога.

Тіртей не командував військами, а склав декілька патріотичних військових віршів, які підняли дух спартанців і допомогли їм одержати перемогу над ворогом.

Художнє читання

Ідейно-художній аналіз 

Тема: заклик до молодих воїнів про захист Батьківщини.

Ідея: возвеличення єдності народу у боротьбі за свою країну.

Основна думка: «… Будемо батьківщину і дітей боронити відважно».

Жанр: громадянська лірика.

Художні засоби:

ІІ група

Переказати текст

Сапфо

Народилася Сапфо на легендарному острові Лесбосі.

Острів Лесбос у Стародавній Греції вважався священним поетичним місцем і був пов’язаний з ім’ям легендарного співця Орфея. За міфом, бог Діоніс жорстоко помстився Орфею за те, що той не визнавав його свят. Діоніс підговорив менад (сп’янілих розлючених жінок), щоб ті убили Орфея. Менади здійснили жорстоке вбивство. Голову і ліру Орфея, які вони викинули в море, віднесло до берегів Лесбосу. Лесбійці шанобливо розмістили ліру Орфея в храмі Аполлона. Звідти, на прохання муз, Зевс узяв ліру на небо, де вона перетворилася на сузір’я Ліри. Голову ж Орфея жителі острова залишили в печері, де вона продовжувала співати і виголошувати пророцтва. Це розлютило Аполлона, тому що його пророцтва у Дельфах прийшли в занепад. Ось чому Аполлон з’явився в печері і грізно закричав: «Припини вмішуватися в мої справи! Досить я терпів тебе і твої пісні!» Після цього Орфей замовк назавжди. Та його дар не вмер разом з ним. Після того, як до берегів Лесбосу прибило ліру Орфея, острів здобув велику поетичну славу.

І цю славу острову в першу чергу принесла найвідоміша його жителька Сапфо. Сапфо організувала своєрідну школу – літературний гурток молодих жінок, який вона сама назвала «будинком муз». Там вона навчала своїх подруг складати і співати пісні, танцювати, розуміти і цінувати прекрасне. За часів Сапфо таке об’єднання людей у гуртки за інтересами не було чимось незвичайним. Існували гуртки, в яких люди спільно займалися спортом, поезією, вивчали красномовство, філософію тощо.

Багато пізніше, після смерті Сапфо навколо цього жіночого товариства виникло багато домислів. Звідси і таке поняття як «лесбійське кохання». Хоча насправді сучасні науковці доводять, що Сапфо вела бездоганний спосіб життя.  Але вона була настільки популярною, що, звичайно, про неї створювали багато неймовірних вигадок, насмішок, легенд. Серед них – легенда про її кохання до юнака Фаона, красеня, що знехтував поетесу, через що вона кинулась у море з високої скелі.

Стародавні греки дуже цінували поезію Сапфо, вважали поетесу «рівною богам». Її профіль карбували на монетах, з неї писали картини, створювали статуї, а знаменитий філософ Платон називав Сапфо десятою музою.

«Дев’ять на світі Муз, як засвідчують люди, не вірте!

Вже бо й десята прийшла –

Лесбосу донька – Сапфо».

Сучасні літературознавці стверджують, що Сапфо стала засновницею «жіночої поезії». Вона розповіла про кохання так, як це могла зробити лише жінка, причому надзвичайно талановита. Сапфо вдивлялася у світ людської душі і бачила там щастя, пристрасть, муки нещасливого кохання, про що і розповіла в своїх віршах з надзвичайною щирістю.

Художнє читання поезії

Ідейно-художній аналіз

Тема: звернення до богині Афродіти з проханням прихилити серце коханого.

Ідея: возвеличення високих почуттів, віра в їхнє небесне походження.

Основна думка: «…Поспіши мені, вірна помічнице, На допомогу».

Жанр: інтимна лірика.

Художні засоби:

 

4. Бесіда за змістом елегії «Добре вмирати тому...»

• Про які дві долі людини-воїна йдеться в елегії?

• 3 якою метою автор змальовує долю двох воїнів?

• Який висновок ми можемо зробити?

• Що повинна робити чесна людина?

• Як ми можемо сформулювати головну тему вірша?

• Доведіть, що цей вірш є елегією.

5. Біографічні відомості про Сапфо

(Повідомлення учнів за випереджувальним завданням або мультимедійна презентація.)

6. Читання та аналіз поезії Сапфо «Барвношатна владарка, Афродіто...» Бесіда

• Кому присвячено вірш?

• Про що просить лірична героїня у богині?

• Які художні засоби використала Сапфо у творі?

• Знайдіть у творі епітети та метафори.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Бесіда

• Коли виникла лірика?

• Як виконувалися поетичні твори у Давній Греції?

• Назвіть жанри давньогрецької лірики та їх особливості.

• Які факти з біографії Тіртея і Сапфо вам запам’‎ятались?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Підготувати виразне читання елегії Тіртея «Добре вмирати тому...» (для всіх учнів).

2. Підготувати повідомлення про давньогрецький театр (індивідуальні завдання).



І група

Переказати текст

Тіртей

Майстром елегії вважається Тіртей. Біографія Тіртея оповита легендами. Згідно легенді, він був афінським громадянином, кульгавим учителем. Під час Мессенської війни спартанці звернулися до оракула за порадою: «Що зробити, щоб виграти війну?» Оракул порадив попросити афінян, щоб ті дали їм вождя. Спартанці були гордими воїнами. Вони не хотіли принижуватися перед афінянами, яких вважали своїми суперниками. Проте порадою оракула знехтувати вони не могли, тому і звернулися до афінян з проханням, щоб ті прислали їм свого полководця.

Афіняни відправили спартанцям Тіртея. Це було насмішкою, якщо врахувати те, з яким презирством ставилися до людей із фізичними вадами спартанці. Воїни із Спарти і справді були розчаровані і розгнівані, коли побачили кульгавого вчителя, але через деякий час зрозуміли, що Тіртей – це дійсно той, хто допоможе їм перемогти ворога.

Тіртей не командував військами, а склав декілька патріотичних військових віршів, які підняли дух спартанців і допомогли їм одержати перемогу над ворогом.

 

 

ІІ група

Переказати текст

Сапфо

Народилася Сапфо на легендарному острові Лесбосі.

Острів Лесбос у Стародавній Греції вважався священним поетичним місцем і був пов’язаний з ім’ям легендарного співця Орфея. За міфом, бог Діоніс жорстоко помстився Орфею за те, що той не визнавав його свят. Діоніс підговорив менад (сп’янілих розлючених жінок), щоб ті убили Орфея. Менади здійснили жорстоке вбивство. Голову і ліру Орфея, які вони викинули в море, віднесло до берегів Лесбосу. Лесбійці шанобливо розмістили ліру Орфея в храмі Аполлона. Звідти, на прохання муз, Зевс узяв ліру на небо, де вона перетворилася на сузір’я Ліри. Голову ж Орфея жителі острова залишили в печері, де вона продовжувала співати і виголошувати пророцтва. Це розлютило Аполлона, тому що його пророцтва у Дельфах прийшли в занепад. Ось чому Аполлон з’явився в печері і грізно закричав: «Припини вмішуватися в мої справи! Досить я терпів тебе і твої пісні!» Після цього Орфей замовк назавжди. Та його дар не вмер разом з ним. Після того, як до берегів Лесбосу прибило ліру Орфея, острів здобув велику поетичну славу.

І цю славу острову в першу чергу принесла найвідоміша його жителька Сапфо. Сапфо організувала своєрідну школу – літературний гурток молодих жінок, який вона сама назвала «будинком муз». Там вона навчала своїх подруг складати і співати пісні, танцювати, розуміти і цінувати прекрасне. За часів Сапфо таке об’єднання людей у гуртки за інтересами не було чимось незвичайним. Існували гуртки, в яких люди спільно займалися спортом, поезією, вивчали красномовство, філософію тощо.

Багато пізніше, після смерті Сапфо навколо цього жіночого товариства виникло багато домислів. Звідси і таке поняття як «лесбійське кохання». Хоча насправді сучасні науковці доводять, що Сапфо вела бездоганний спосіб життя.  Але вона була настільки популярною, що, звичайно, про неї створювали багато неймовірних вигадок, насмішок, легенд. Серед них – легенда про її кохання до юнака Фаона, красеня, що знехтував поетесу, через що вона кинулась у море з високої скелі.

Стародавні греки дуже цінували поезію Сапфо, вважали поетесу «рівною богам». Її профіль карбували на монетах, з неї писали картини, створювали статуї, а знаменитий філософ Платон називав Сапфо десятою музою.

«Дев’ять на світі Муз, як засвідчують люди, не вірте!

Вже бо й десята прийшла –

Лесбосу донька – Сапфо».

Сучасні літературознавці стверджують, що Сапфо стала засновницею «жіночої поезії». Вона розповіла про кохання так, як це могла зробити лише жінка, причому надзвичайно талановита. Сапфо вдивлялася у світ людської душі і бачила там щастя, пристрасть, муки нещасливого кохання, про що і розповіла в своїх віршах з надзвичайною щирістю.

 

Урок ______        Дата_____________

Тема: Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми — трагедія і комедія

Есхіл (бл. 525–бл. 456 рр. до н. е.). «Прометей закутий». Значення творчості Есхіла для розвиткуєвропейської драми і театру.Утілення міфу про Прометея у трагедії «Прометей закутий». Основний конфлікт трагедії. «Дари» Прометея людству. Ідеї служіння, самопожертви, свободи.

Мета: поглиблювати поняття про драматичний твір, трагедію, комедію; з’ясувати особливості давньогрецького театру; формувати уявлення школярів про ставлення до людини в Давній Греції, сприяти усвідомленню понять «подвиг Прометея», «служіння людям», «нескореність духу» тощо; розвивати навички аналізу, виразного читання; спостережливість; виховувати гуманістичні почуття, повагу до культурної спадщини людства;

Обладнання; схема давньогрецького театру, ілюстрації.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка Д/З.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні до театру ходять ті, у кого є бажання і можливості. У Стародавній Греції у «золотий вік грецької культури» (5 ст. до н.е) відвідання театру було обов’язковим. За правління Перікла бідним громадянам навіть виділяли із скарбниці спеціальні театральні гроші.

У Стародавній Греції було відсутнє книгодрукування, звичайно, не було ЗМІ, а тим паче Інтернету. Тому театр став місцем, де громадяни могли дізнатися про новини у житті країни, укази правителів тощо. Та найголовніше – театр був школою виховання.

ІV. Оголошення теми й мети уроку

V. Основний зміст уроку

1. Проблемне питання

- Є думка, що виникнення театру пов’язане із збором винограду. Хто хоче висловити міркування, який зв’язок може бути між театром та збором винограду?

2. Слово вчителя

Гомер зобразив на щиті Ахілла картину збору винограду. («Юнаки і дівчата носили виноград, співаючи і пританцьовуючи). Про збір винограду Гомер у «Іліаді» – цій «енциклопедії життя стародавніх греків» – розповів не випадково. За природними умовами в сільському господарстві Стародавньої Греції справді переважало виноградарство. Збір урожаю  перетворювався на певне дійство, яке супроводжувалося музикою, танцями, співом.

3. Повідомлення учнів

Як не дивно, театр виник з обрядових пісень – дифірамбів, які виконувались на честь бога землеробства та виноградарства Діоніса на святах Діонісіях.

Про бога виноградарства були складені міфи та легенди, які розповідали, що він привіз на кораблі із заморської країни виноград, до того не відомий грекам. Тому на святі в честь Діоніса часто зображували в’їзд бога на «корабельному візку» (римляни називали його «карус новаліс» – звідси слово «карнавал»). Веселу народну ходу супроводжували козлоногі сатири (люди одягнені у цап’ячі шкури), які танцювали і співали хором. Саме з хорової пісні і виникла трагедія. Ось чому слово «трагедія» означає «пісня цапів» (грецькою  козел – трагос). Трагедія була серйозною частиною свята, але воно супроводжувалося і веселим блазенством, у якому брали участь «комос» – гуляки напідпитку. Так народилася комедія.

Трагедія перетворилася з хору в драматичне дійство тоді, коли давньогрецький поет Феспід включив у дію актора (протагоніста), який вів  діалог з хором, пізніше кількість акторів збільшилася до трьох.

У середині 6 ст. до н.е. в Греції встановили обов’язкове святкування  Великих Діонісій. Навесні, коли розвивалася виноградна лоза, відзначалося свято весняних Діонісіїв, а восени, під час збирання винограду, святкувались осінні Діонісії. Це свято було особливо веселим. Пили молоде вино, водили танок, співали й танцювали.

 На цих святах показували трагедії не тільки на сюжети з життя Діоніса, але й давньогрецьких героїв, титанів. Основою трагедії була суперечка  протилежних сил – добра і зла, світла й темряви. Так народжувався європейський театр.

Грецький театр знаходився просто неба, він вміщував до 20-25 тис. глядачів. Театральні вистави продовжувалися зі сходу до заходу сонця протягом трьох днів і мали характер змагань. Після закінчення вистав спеціальні судді визначали кращих драматургів, вручали призи. Імена переможців записувалися на мармурових дошках. П’єса ставилася лише один раз і більше не повторювалася.

Найбільшого піднесення трагедія зазнала в Афінах у V ст. до н.е., де вона вважалася найдосконалішим літературним жанром.

Усі ролі в грецькій трагедії виконувалися чоловіками. Поступово роль хору зменшувалася, на перше місце висунувся актор, що розкривав внутрішній світ людини. Грали актори в масках, де були отвори для  рота і очей. Надівався високий головний убір, спеціальне взуття з підставками (котурни), що збільшують зріст.

Вся дія і оформлення трагедії  були спрямовані на те, щоб висловити глибокі почуття  героїв. Красиві рухи акторів, величні танці хору, музика, що виконувалася на лірі або флейті, – усе це створювало трагічний ефект. Це викликало у глядачів співчуття, страх або радість, допомагало зрозуміти, що таке добро і зло, мужність і боягузтво, зрада і істинна мудрість.

Як же був обладнаний давньогрецький театр?

Ігровий майданчик у формі кола знаходився біля підніжжя гори. Він називався орхестра (від грецьк. танцювати). Як підковою, його охоплювали розташовані на схилах гори місця для глядачів, які називалися театрон (від грецького «дивитися»). Третьою частиною була скена – намет, де переодягалися актори; вона розміщувалася позаду орхестри. Пізніше її почали оформлювати колонами, як фасад палацу або храму. Перед цими колонами і проходила дія. Давньогрецькі театри мали чудову акустику. Досить було упустити монетку на орхестрі, щоб цей звук почули в задніх рядах величезного театру.

Есхіл – «батько трагедії»

Найбільшими і уславленими давньогрецькими драматургами були трагіки Есхіл, Софокл і Евріпід. Есхіла вважають «батьком трагедії».

Про життя Есхіла відомо небагато. Народився в 525 році до н.е. в      аристократичній сім’ї. Воював простим воїном у переможній війні греків з Персією. Саме участь у війні з персами він найбільше цінував   у своєму житті. Після війни  Есхіл, очевидно, брав участь у зміцненні рідної йому Афінської держави. Останні роки життя провів на острові Сицилія при дворі сіракузького тирана Гієрона, де і помер 456 р. до н.е на 69 році життя.

Відомо, що Есхіл написав близько 90 трагедій, з яких до нас дійшло 7.

Есхіл вважається автором значної кількості сценічних нововведень. Він увів у дію трагедії ще одного самостійного актора (девтерагоніста). Це нововведення скорочувало партії хору, розширювало діалоги, завдяки чому пожвавився розвиток дії. Вважається, що саме Есхілу належить ідея використання багатих костюмів, масок, сценічних ефектів за допомогою технічних пристосувань. Він вводив у свої твори велику кількість танців, до яких сам створював музику та вигадував рухи.

Найбільшою популярністю у глядачів користувалася трагедія Есхіла «Прометей закутий».

4. Виразне читання уривку з трагедії «Прометей закутий».

5. Бесіда

- Що символізує вогонь, який дав людям Прометей? (Цивілізацію).

- «Дивних багато в світі див, найдивніше із них – людина», – так вважав Софокл. Есхіл також з великою гордістю говорить про людину. Яка ж вона – цивілізована людина?

 

 

 

 

 

 

 

 

Людина цивілізована

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- Трагедія «Прометей закутий» була особливо популярною серед глядачів. Яке, на вашу думку, виховне значення вона мала? (Виховувала гуманістичні почуття, готовність до подвигу заради людей, якості сильної особистості: мужність, стійкість, нескореність, силу духу тощо).

- Яких людей, на вашу думку, і у наші часи порівнюють з Прометеєм?

 

VІ. Д/З. опрацювати конспект, відповідати на питання.

 

VІІ. Підсумок уроку

- Трагедії давньогрецьких драматургів (серед них «Прометей закутий» Есхіла) і сьогодні успішно йдуть на сценах багатьох театрів. Чим обумовлена їх популярність?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок ______        Дата_____________

Тема.   Публій Верґілій Марон. Поема «Енеїда» . Зв'язок твору з гомерівським епосом, міфологією. Ідея громадського служіння, утвердження величі держави. Образ Енея та його значення в композиції твору.

Мета:  ознайомити  учнів  із  творчістю  римського  поета  Верґілія  на  прикладі  його  поеми  «Енеїда»; розкрити особливості композиції твору, дослідити зв’язок з   поемами Гоме-ра;  навчати  аналізувати  текст,  розвивати  навички  конспектування,  вміння  знаходити спільне  й   відмінне  в  літературних  творах  різних  авторів;  формувати  уявлення  про індивідуальність  стилю  письменника.

Обладнання:   тексти поеми Верґілія «Енеїда» (у перекладах на вибір учителя); репродукція мозаїки  «Верґілій  в  оточенні  двох  муз».

ХІД УРОКУ

I.   ОГОЛОШЕННЯ  ТЕМИ  ТА  МЕТИ  УРОКУ

II.  СПРИЙНЯТТЯ  І   ЗАСВОЄННЯ  УЧНЯМИ  НАВЧАЛЬНОГО  МАТЕРІАЛУ

  1.  Слово  вчителя.

Естафету давньогрецької літератури прийняла література Давнього Риму. Заснована в   III ст. до н. е. римська література пройшла такі самі етапи розвитку, як і   грецька, але значно інтенсивніше. Найбільшого розвитку римська література досягла за часів правління імператора Августа, який підтримував могутність своєї держави не лише силою, а й пропагандою власних ідей. Визначну роль у цьому зіграла література. Даний період увійшов в  історію під назвою «золота доба» римської поезії. Близький  до  імператора  Гай  Цільній  Меценат  згуртував  навколо  себе  талановитих поетів, підтримував їх матеріально, але за це вони мали уславлювати імператора  Августа. До цього гуртка належали такі видатні римські поети, як Верґілій, Горацій,  Тібулл. Римська література відзначається своїм розмаїттям: розвивається поезія — філософська (поема Тіта Лукреція Кара «Про природу речей») та елегійна (твори Альбія  Тібулла, Секста Проперція), жанр байки (Федр), створюються поеми, сатири, оди, послання, історіографічні твори (Юлій Цезарь «Записки про Галльську війну», «Записки про громадянську війну», Тіт Лівій «Римська історія»). Високого рівня досягає ораторське мистецтво (промови Цицерона про державу, про межі добра і  зла, про дружбу). У зв’язку з  ослабленням Римської імперії з  II ст. н. е. починається занепад римської літератури. На зміну їй прийшла епоха Середньовіччя.

  2.  Повідомлення  підготовлених  учнів   про   життя  і   творчість   Верґілія.

Публій  Верґілій  Марон  (70   р.   —  19  р.   до  н.   е.)

Відомий  український  поет  М.  Зеров  присвятив  знаменитому  римлянину вірш

«Верґілій».

(Учень виразно читає поезію.)