Цінність рідної мови

Виховний захід

«Цінність рідної мови»

                         Дівчинка.

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

                           Хлопчик.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

 Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла. 

                               Вчитель

 Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.У вас, діти,протягом тижня відбувалися конкурси віршів, народних пісень, танців,ігор,день.А сьогодні – наше родинне свято “Цінність рідної мови  ”

                            Дівчинка

 Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

                          Хлопчик

 У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про нашу рідну мову.

              1-й учень.

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

               2-й учень.

Вся історія народу - в мові,

Мова - душа народу.

Позбавити народ рідної мови –

Це означає вбити народ.

                3-й учень.

Слова летять у душу як лебідки

І пахнуть п'янко житом і росою,

Калиною, цілющою травою,

Вербички юної дівочою красою.

                 4-й учень.

Зневажати мову мамину - біда,

Котра пустими зробить наші душі

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

                    5-й учень.

Зневажати мову - зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мова.

                       6-й учень.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка,

Ти є душа співучого народу

Що був і є, і буде у віках.

                             Чарівниця

 Я — Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас з глибини віків і дуже хочу почути, що ви знаєте про мову, і як ви розмовляєте, тому що мова — це найбільше багатство народу, а ви, українці, — славні нащадки нашого народу.

 Хочу до вас я звернутися, діти.

 Можна людині без мови прожити,

 Можна без пісні, без загадки й казки?

 Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

                    Учень1.

 Як же людині без казки і слова,

 Без задушевної пісні й розмови?

 Думаю я, що таке неможливо.

 Мова людини — це щастя, це — диво!

                      Чарівниця.

 Правильно думаєш. Мова — це диво.

 З нею людина розумна й щаслива.

 Знаючи мову, спілкуються люди,

 Мова загине — й людини не буде.

                   Учень 2.

 Як же без мови? Не уявляю!

 Я щохвилини про щось та й питаю.

 А коли мови не будемо знати,

 Як же ми зможемо світ пізнавати?

                  Чарівниця.

 В світі ми — люди і правильно, діти,

 Людям без мови не можна прожити.

 Ще повідомити хочу вам я

 В кожній країні є мова своя.

 Кожна людина свою мову знає.

 Любить безмежно її й поважає.

 Рідна одним мова східна — японська,

 Іншим найкраща — китайська, естонська.

 Мова у світі панує англійська,

 Нам найрідніша своя, українська.

                 Учень 3.

 Ми з вами всі живемо в Україні,

 Мова чудова й пісні в нас чарівні.

 Треба, щоб мову ми вчили і знали

 Й  нею частенько усі розмовляли.

(Звучить пісня "Мова у серці народу" ).

              Вчитель

 Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.

Учні (хором). Це наша рідна мова.

 

Я — україночка. Хоч зовсім ще маленька ,

Але ходжу до школи в перший клас!

 Читати я навчилася легенько,

 Бо дуже гарна рідна мова в нас.

 Це українська мова промениста.

 Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

 Багата, як земля, джерельна-чиста

 І тепла, наче мамина рука.

 Я вчуся нею гарно розмовляти,

 Читаю вірші і пишу слова,

 Бо рідну мову треба добре знати,

 Вона чудова, ніжна і жива,

             1-й учень.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

            2-й учень.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

             3-й учень.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

                Чарівниця

 Молодці, діти. Ви гарно говорите про мову. Але чи знаєте ви, що у нашій рідній мові є «чарівні» слова?

                 Діти.

Так, знаємо! (Діти називають «чарівні» слова — звертання, привітання, подяки.)

                 Учениця.

 Є в нашій мові слова пречудові:

 Гарні звертання, слова-привітання.

 Треба їх добре нам пам’ятати

 І повсякденно у мові вживати.

 «Доброго ранку!» і «Доброго дня!» —

 Не забувай говорити щодня.

 А як збираєшся спати лягати.

 Не забувай «На добраніч!» сказати!

                Учень.

 Ще коли навіть дитятко в колибі,

 Мама навчає казати «Спасибі!»

 Слово подяки завжди пам’ятай,

 «Дякую!» — слово частіше вживай!

                Учениця.

 Слово чарівне відкриє нам казку.

 Лише скажи тепло й ніжно — «Будь ласка!»

 «Прошу», «Пробачте» і «Будьте здорові!»

 Музика лине у кожному слові.

 Ще й усміхнися при цьому чарівно.

 Все, як у казочці, зміниться дивно.

 Настрій поліпшиться, стане приємно.

 Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

                 Учень.

 До гарного слова нам треба звикати.

 Щоб мова була як дзвінке джерело.

 Подумай сім раз, перед тим як сказати,

 Щоб слово твоє людям радість несло.

 Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

 Напоєне ласкою завжди було.

 З добром і любов’ю від серця летіло

 Й до іншого серця зі щирістю йшло.

                  Чарівниця

 Молодці, діти, «чарівні» слова ви знаєте .

— Іринко, на яблучко!

 — Не хочу.

 — А чому? Як ти мені завтра давала, то я брала ж.

 — А тому, що я тобі давала з «будь ласкою», а ти мені без «будь ласки» хочеш дати!

Мама пояснює маленькій донечці, що треба вітатися із старшими, бути завжди чемною.

 Дівчинка виходить на подвір’я і голосно каже:

 — Добрий день! Добрий день!

 — Доню, а з ким ти вітаєшся, адже нікого нема!

 — Із собачкою і коровою, бо вони старші за мене, а ти ж сама казала вітатися із старшими!

 Чарівниця. Молодці, діти, «чарівні» слова ви знаєте.

                       Вчитель

 Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

1-й учень.

Вже кінчилось свято

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні

Разом. Щастя, миру, добра.