Цивільний процес (судочинство).

Цивільний процес. Судочинство

Серед багатьох визначених законом форм захисту прав людини і громадянина провідна роль належить судам. Це органи держави, які чинять правосуддя, розглядаючи адміністративні, кримінальні, цивільні справи. Згідно з Конституцією України,рішення суду з розглянутих справ обов’язкові для виконання. Суди забезпечують гарантії досягнення істини, встановлюють права та обов’язки сторін, які перебувають у спорі. Захист прав і свобод громадян, інтересів держави, підприємств, організацій та установ суди здійснюють шляхом судочинства (відправлення правосуддя).

Конституція України проголошує такі основні засади судочинства:справи розглядаються в суді зазвичай відкрито, з дотриманням особливої процедури (особливого порядку);судочинство здійснюється на основі змагальності сторін (захисту та обвинувачення);суд має забезпечити доведеність вини;судові рішення можуть бути оскаржені;суд має забезпечити рівність усіх учасників судового процесу;рішення суду є обов’язковими для всіх громадян, органів, яким вони адресовані.

Зазвичай громадяни звертаються до судів загальної юрисдикції. Це передусім місцеві суди, які розглядають кримінальні, цивільні та адміністративні справи і вирішують їх своїм вироком, рішенням, ухвалою чи постановою. Суди, в яких можна оскаржити обґрунтованість і законність вирішення справи, називають апеляційними. Залежно від суті справи її розглядає той суд, до юрисдикції якого належить вирішення спірного питання. У випадках, передбачених законом, цивільні справи можуть розглядатись третейськими судами в порядку, передбаченому Законом України «Про третейські суди».

Судовий розгляд цивільних справ. Цивільний процес (судочинство) — це порядок провадження у цивільних справах, що включає цілий ряд послідовно здійснюваних дій, змістом яких є діяльність суду, осіб, що беруть участь у справі, та інших учасників процесу, а також органів судового виконання. Розрізняють такі види проваджень (здійснюють суди загальної юрисдикції):позовне провадження (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин);

окреме провадження, в якому встановлюються певні обставини, необхідні для реалізації суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав (про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, безвісно відсутнім, встановлення громадянина померлим, встановлення юридичних фактів, надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, визнання спадщини відумерлою, усиновлення тощо);наказове провадження (полягає у безспірності вимог стягувача, а сторона, яка несе відповідальність не заперечує щодо вимог, що до неї висуваються, й спрямоване на постановлення судового наказу). Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Цивільний процес відбувається за стадіями:1 стадія — це порушення справи шляхом подачі позовної заяви, заяви або скарги.2-га стадія — підготовка справи до судового розгляду й проведення досудового засідання (попереднє судове засідання) у присутності обох сторін з метою з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.3-тя стадія судового розгляду, в якій вирішується справа по суті і виноситься судове рішення.4-тою, останньою і обов’язковою стадією, є судове виконання постанов.

Судове засідання складається з таких частин:підготовча (оголошення складу суду, перевірка явки, видалення свідків із зали тощо);розгляд справи по суті (дослідження доказів і встановлення дійсних обставин, результати експертизи і т. ін.);дебати (сторони дають оцінку доказам, роблять висновки, — не обмежуються часом);постановлення судового рішення (судді збираються у спеціальній кімнаті для постановлення рішення, при розгляді трьома суддями рішення виноситься більшістю голосів). Рішення оголошується прилюдно. Судові рішення приймаються у формі ухвали чи рішення суду.

Учасниками цивільного судочинства є:суд (суддя, — може бути один, або ще два народні засідателі);особи, що беруть участь у справі, поділяються на дві групи: ті, що мають матеріально-правовий інтерес (сторони (позивач, відповідач), треті особи, заявники тощо);ті, що виступають на захист прав та законних інтересів інших осіб (прокурор, органи державного управління, підприємства, установи,громадяни тощо).особи, що сприяють розгляду та вирішенню цивільної справи (свідки, експерти, судовий розпорядник, секретар, перекладачі тощо).

Розгляд цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Судове засідання провадиться в приміщенні суду, а по найактуальніших справах та справах, що мають широкий громадський інтерес, — безпосередньо на підприємствах, будовах, в установах. Суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, висновки експертів, ознайомитися з письмовими доказами, оглянути речові докази. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (заочний розгляд справи).

Ухвали приймаються з питань, пов’язаних з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. Суд розглядає справи не більш ніж два місяці з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — один місяць (за клопотанням сторони строк може бути продовжений максимум ще на 1 місяць).