Cоціально – психологічна реабілітація і трудова адаптація учнів з особливими освітніми потребами, виховання громадянської позиції

Cоціально – психологічна реабілітація і трудова адаптація учнів з особливими освітніми потребами, виховання громадянської позиції

 Вони – не діти, з особливими потребами,

вони – особистості, не схожі на всіх інших

 і необхідні суспільству.         

      Соціальна реабілітація осіб з особливими освітніми потребами - мета спеціальної освіти. Досягнення цієї мети на науково-педагогічному рівні потребує створення нових освітніх стандартів, відповідних корекційно -методичних засобів, нової структурної організації, розробки чітких нормативів для системи соціальної реабілітації на всіх етапах навчання і розвитку школярів. Лише своєчасне розв’язання всіх цих складних проблем забезпечить оптимальні умови навчання і виховання  дітей з особливими освітніми потребами з тим, щоб сприяти найкращій їх підготовці до самостійного активного суспільного життя.

    Система реабілітації  дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, має забезпечити комплексність і неперервність медичної, психолого-педагогічної, трудової, фізичної, соціальної реабілітації для створення оптимальних умов їх фізичного, психічного, інтелектуального розвитку.

    Психологічна реабілітація спрямована на корекцію та розвиток психічних функцій, особистості в цілому, створення оптимальних умов для подальшого становлення кожної дитини як особистості в процесі засвоєння цінностей та пристосування до вимог та критеріїв суспільства.

     Соціальна реабілітація передбачає прилучення особистості до повсякденної життєдіяльності, включення в соціальні відносини на основі відновлення психічних функцій і комунікативних здібностей,  культурну самореалізацію особистості, її активну роботу над своєю соціальною досконалістю. Якими б сприятливими не були умови реабілітації, її результати залежать від активності самої особистості. Процес соціалізації  дітей з порушеннями інтелектуального розвитку складний і довготривалий, успішність якого залежить від рівня сформованості життєво необхідних знань, умінь і навичок, більша частка яких формується у спеціальній школі (спеціальних класах). Особливості дітей з порушеннями інтелектуального розвитку обмежують можливості їх соціалізації та суспільної адаптації. Вони зумовлюють і зниження рівня та характер вимог до їхньої освіченості. Відтак спеціальна освіта зорієнтована на максимальний розвиток у дитини її загальних соціально – адаптаційних можливостей, її обізнаності, практичну і психологічну підготовку до життєдіяльності в суспільстві. Цьому сприяє  освіта, трудова підготовка, корекція розвитку.

     Спеціальні класи (школи) для дітей, які потребують  корекції  фізичного  та (або)   розумового   розвитку   забезпечують реалізацію  права  школярів  на  здобуття  повної загальної середньої освіти та здійснюють заходи з реабілітації. Навчально-виховний    процес    учнів   (вихованців)  здійснюється  з  урахуванням особливостей психічного та фізичного розвитку за змістом,  формами і методами їх навчання,  відповідного режиму  дня,  що  забезпечує системність       навчально-виховної,      корекційно - розвиткової, лікувально-профілактичної роботи, реабілітаційних заходів. Навчання  має  цілісний підхід до підростаючої особистості, однаковою мірою забезпечуючи її інтелектуальний та соціальний розвиток.

      Послідовність навчання передбачає створення умов для формування здібностей, що визначають рівень соціальної орієнтованості:

1.Здатність до спілкування - це вміння встановлювати контакти  з людьми 

шляхом сприйняття, переробки  і передачі інформації, уміння  вести діалог, співпрацювати, поважати інших, виявляти турботу,чуйність,доброзичливість.

2. Здатність контролювати свою поведінку передбачає знання власних психологічних особливостей, усвідомлення свого емоційного стану і здатність у будь-яких обставин до адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових норм.

3. Здатність планувати свою життєдіяльність включає визначення життєвих перспектив, вміння використовувати алгоритм планування для досягнення поставлених цілей.

4. Здатність реалізовувати свої плани заснована в першу чергу на застосуванні ресурсів у діяльності, на цілеспрямованості і розвинених вольових якостях .

    В умовах подальшого вдосконалення навчально – виховного процесу в спеціальних класах трудове навчання ( технології) і виховання учнів з порушеннями інтелектуального розвитку  відіграє все більшу роль у всебічному розвитку школярів.  

      Досягти успіхів у трудовому навчанні й вихованні учнів можна тільки тоді, коли:

• в процесі діяльності  створені умови для подолання  психо – фізичних недоліків школярів, розвитку особистості;
• в ході вивчення загальноосвітніх дисциплін, трудового виховання і навчання проводиться цілеспрямована робота по організації їх трудової діяльності, усвідомленню мети й характеру праці, умов її виконання;
• забезпечується моральне виховання, розвиток емоційно – вольової сфери, виховання свідомої поведінки;
• в процесі виконання трудових завдань  розвивається моторика, координованість рухів, пізнавальні процеси;
• забезпечується охоронно – педагогічний режим.

      Психологічна підготовка учнів з порушеннями інтелектуального розвитку до самостійного життя і праці здійснюється під час вивчення загальноосвітніх дисциплін, занять у шкільних майстернях, в ході різноманітних позакласних заходів, що мають трудову спрямованість.  

     На сучасному етапі розвитку суспільства важливою проблемою є пошук нових форм підготовки дітей з проблемами у психофізичному розвитку до активного життя, оптимізація процесів їх адаптації та соціалізації.           Особливе місце в соціально – адаптаційній підготовці дітей з порушеннями інтелектуального розвитку до самостійної життєдіяльності відводиться їхній трудовій підготовці, яка здійснюється передусім завдяки вивченню освітньої галузі «Технології». Трудове навчання і виховання  - основа всієї навчально-виховної і корекційної роботи, посідає провідне місце і  здійснюється в різноманітних формах (ручна праця, самообслуговування, суспільно – корисна праця, трудова , продуктивна).

    В умовах спеціально організованого навчання, трудове виховання учнів розглядається як важливий засіб корекції, розвитку і формування особистості  учнів, підготовки їх до трудової діяльності після закінчення школи.

    Трудове навчання і виховання в спеціальних класах ефективно використовуються для формування в учнів таких важливих якостей особистості, як уміння працювати в колективі (враховувати інтереси його членів, узгоджувати їх з власними інтересами), уміння керувати собою в процесі праці.

   У процесі занять на уроках трудового навчання ( технології) слід формувати у школярів навички загальної культури і культури праці, що виявляються у плануванні й  організації роботи, виконанні трудових завдань, бережливому ставленні до інструментів, матеріалів, обладнання, а також у зовнішньому вигляді та взаємовідносинах учнів. Під час виконання трудових завдань створюються можливості для корекції психофізичних недоліків, вад пізнавальної діяльності і різнобічного розвитку особистості.

   Правильно організована трудова діяльність, формування життєвих компетентностей  дає можливість учням з порушеннями інтелектуального розвитку досягти такого рівня психологічної, практичної й соціальної підготовки, який допомагає їм стати на шлях самостійного життя і праці. Для дітей з особливими освітніми потребами дуже важливо володіти тими компетентностями, які стануть помічниками в самостійному житті і ,в першу чергу, це ті соціальні, комунікативні  й полікультурні уміння і навички, без яких жодна людина не може пристосуватися до життя в суспільстві, тобто це формування життєво необхідних компетентностей, які допоможуть їм активно пристосовуватися до соціального середовища. Таким чином,  формування в учнів спеціальних класів життєво важливих компетентностей сприятиме їх соціальній адаптації, підготовці дітей з порушеннями інтелектуального розвитку до самостійного життя в суспільстві. Для визначення профілю трудової підготовки членами шкільної психолого- медико – педагогічної комісії проводиться діагностика нахилів учнів з урахуванням їх потенційних можливостей, вибір профілю трудового навчання. Трудова підготовка учнів здійснюється на базі шкільних майстерень, які укомплектовані необхідним обладнанням , матеріалами та пристосуваннями за  профілями : квітникарство, слюсарна справа, столярна справа,  швацька справа тощо.

    Особливу увагу слід приділяти вихованню в учнів  відповідальності у виборі майбутньої професії. Така робота проводиться індивідуально з учнями та батьками. У роботі з батьками важливо звернути увагу на психофізичні особливості, стан здоров’я дитини, успіхи у навчанні, невдачі у трудовій діяльності. Необхідно готувати батьків до вибору шляхів соціально – трудової адаптації учня на основі обраної професії, вказувати на вироблення єдиних вимог до професійної підготовки та пошуку ефективних засобів виховного впливу на дитину. Важливим компонентом виховання учнів з порушеннями інтелектуального розвитку є формування у них стійких професійних інтересів.

     Професійний інтерес – це потяг особистості до конкретної професії , який виявляється в оволодінні практичними навичками й уміннями, у набутті знань до професії, у розумінні її змісту, ролі і місця в житті суспільства. Інтереси людини формуються під впливом суспільних умов, взаємовідносин між людьми і є провідним актом її діяльності й поведінки. У формуванні професійних інтересів учнів значна роль відводиться навчальній та художній літературі, засобам масової інформації, екскурсіям , зустрічам з представниками різних професій, позакласній роботі спільно з міськими центрами зайнятості населення, спільній роботі з професійними навчальними закладами для дітей з особливими потребами тощо.

   Зв’язок між загальноосвітніми предметами, трудовим навчанням і вихованням, позакласними виховними заходами взаємозумовлений. Оволодівши певною системою технологічних знань з того чи іншого виду праці, набувши навичок і умінь у виконанні трудових операцій, учні виявляють більшу самостійність у праці, із захопленням включаються у колективні  трудові процеси. Такі якості особистості учнів, як організованість, діловитість, дисциплінованість, цілеспрямованість, сприяють вихованню потреби у здійсненні трудових завдань, які не захоплюють учня ні за змістом, ні за способами їх виконання, але є важливими , суспільно необхідними колективу. Тому однією з важливих функцій навчання й виховання учнів є розвиток суспільних мотивів у діяльності, індивідуальних здібностей і можливостей, творчого мислення, здатності керувати своєю діяльністю та поведінкою. Формування особистості, у якої нероздільні світогляд і мораль, знання і переконання, слово й діло, вимогливість і критичність можливе лише за умови комплексного розв’язання виховних завдань. Комплексність виховання передбачає єдність і взаємозв’язок напрямків педагогічної роботи – її виховний, розвивальний і корекційний характер. Успішна підготовка учнів до праці залежить від правильного розуміння педагогами ролі і значення фізичної праці у формуванні особистості і корекції вад психофізичного розвитку учнів з особливими потребами. Тільки при врахуванні індивідуальних і типологічних особливостей та корекції властивих їм недоліків створюються можливості для виховання позитивного ставлення  і готовності до праці. Позитивне ставлення учнів до праці виховується на основі таких якостей як любов до праці, бажання своєю працею бути корисним суспільству, знаходити в ній насолоду, задовольняти працею свої моральні потреби, відчувати відповідальність перед колективом за результати виконаної  роботи. На уроках соціально – побутового орієнтування, в позаурочний час учні працюють на пришкільних ділянках, ознайомлюються з вирощуванням квітів,  доглядають за ними, прибирають шкільне подвір’я, займаються самообслуговуванням. На базі шкільних майстерень учні виготовляють вироби на  замовлення. Школярі приймають участь виставках технічної творчості, виставках декоративно – прикладного мистецтва, конкурсах з профілю трудового навчання, учнівських проєктах тощо.

   Формування громадянської позиції школярів  формується у процесі засвоєння основ наук, у трудовому навчанні, а  також завдяки проведенню позакласної та позашкільної роботи. Учитель повинен визначити , які саме риси, якості особистості будуть сформовані  у дітей, які факти, матеріали найбільшою мірою сприятимуть вихованню громадянськості. Педагоги на уроках природознавства, географії, української літератури, історії України виховують у учнів любов до Батьківщини, повагу до законів , норм, правил співжиття, позитивне ставлення до праці, почуття людської гідності, формують професійні інтереси, мотиви діяльності, професійні прагнення і спонукання.

   Так на уроках історії України  у  школярів з порушеннями інтелектуального розвитку формуються знання про життя людей на території сучасної України з найдавніших часів до сьогодення, уявлення та елементарних поняття про побут, звичаї, традиції, вірування, боротьбу за рідну землю наших предків до  незалежної України, до сьогодення,  виховуються самостійність, активність, повага до матеріальних і духовних здобутків попередніх поколінь,  любов до Батьківщини, усвідомлення належності до українського народу та поваги до його історії. На уроках географії значна увага приділяється  вивченню соціальних, екологічних та культурологічних аспектів. Розгляд національних і регіональних культурних традицій сприяє вихованню в учнів поваги до українського народу, його культури, відчуття себе справжнім патріотом своєї держави і, значною мірою, підвищує пізнавальний інтерес до предмету.   Особлива роль вивчення географії України визначається тісними взаємозв’язками змісту з сучасністю та особистим життєвим досвідом учнів. На уроках природознавства обов’язковим є врахування краєзнавчого принципу, а саме вивчення будь-якої теми має пов’язуватися з місцевими природними та виробничими умовами. Природознавство має багато спільного з географією, трудовим навчанням, зокрема сільськогосподарською справою, столярною справою, квітникарством, декоративним садівництвом, рідною мовою, соціально-побутовим орієнтуванням, образотворчим мистецтвом, що дає змогу здійснювати міжпредметні зв’язки. Соціальні трансформації сьогодення диктують необхідність вирішення проблеми адаптації молодого покоління до сучасного середовища. У спеціальних класах це завдання розглядається  в системі корекційних занять з соціально-побутового орієнтування.  Метою  навчального предмета «Соціально-побутове орієнтування» і є підготовка дітей з порушеннями інтелектуального розвитку до самостійного життя, організації власного побуту, шляхом формування у них відповідних знань та практичних умінь, а також  навичок життєвої та соціальної компетентності:

виконання норм і правил культурної поведінки в суспільстві, родині,  вирішення життєво необхідних побутових завдань, а саме догляд за житлом та одягом, харчування, лікування. Формування навичок соціальної компетентності здійснюється при знайомстві учнів з умовами користування транспортом, засобами зв’язку, оволодінням елементами правової культури. Моделювання особистісних компетентностей закладені в формуванні здорового способу життя, організації та проведенні змістовного дозвілля. Саме компетентнісний підхід до вивчення предмета «Соціально-побутове  орієнтування може забезпечити підготовку школярів до свідомого і самостійного вирішення різноманітних життєвих проблем.

        З кожним наступним роком змінюються характер, форми, зміст громадянського й трудового виховання учнів, розширюються поняття про працю, учні оволодівають вищими моральними категоріями. Діяльність і поведінка учнів з порушеннями інтелектуального розвитку визначаються їх моральними уявленнями, поняттями, соціальними мотивами, некритичним ставленням до своїх вчинків і вчинків товаришів. За умови спеціально організованого навчання й виховання можна виправляти, корегувати вчинки учнів, постійно нагадувати правила поведінки , привчати додержуватися  встановлених норм. Потрібно лише диференційовано підходити до вибору прийомів формування дисциплінованості школярів, змісту організації їхньої діяльності. В одних випадках слід активізувати пізнавальну діяльність учнів, в інших – стримувати негативні реакції.

       У формуванні фізичної вдосконаленості дітей з особливими потребами важливу роль відіграють праця, заняття фізичною та лікувальною культурою. Недорозвинення м’язів, порушення моторики, не координованість рухів, уповільненість темпу і ритму негативно позначаються на рівні втомлюваності, що певною мірою знижує інтерес до будь - якої діяльності. Запорукою успіху підвищення працездатності є оптимальне включення праці в режим дня.     Додержання гігієнічних вимог до умов праці передбачає розумне нормування навантаження, раціональне поєднання праці з відпочинком, враховуючи вимоги лікарського контролю. Слід  пам’ятати , що не координованість рухів, порушення темпу і ритму, неузгодженість дій можна перебороти лише в процесі виконання учнями тренувальних вправ, практичних завдань, які сприяють розвитку м’язів, спритності, швидкості,  точності рухів, загартовуванню організму в цілому,формуванню вольових якостей ( уважності, зосередженості, наполегливості, упевненості в своїх силах).У вихованні позитивного ставлення до праці і готовності до неї велике значення мають естетичне виховання, виховання художнього смаку  й культури праці. Завдання педагогів – розвивати в учнів уміння сприймати й бачити красу праці, її перетворюючу силу, вчити розуміти прекрасне в природі, у взаєминах людей, їхніх вчинках. Значне місце відводиться почуттям, що мають соціальний характер і зумовлені суспільними відносинами. Лише та діяльність людини задовольняє потреби особистості, яка пов’язана з позитивними переживаннями. І, навпаки, якщо в процесі діяльності людина не дістає морального чи духовного задоволення, у неї виникають негативні емоції. Важливо створити такі умови, за яких діти могли б виявляти елементи творчого задуму, які б стимулювали інтелектуальні сили, змушували їх мислити, спостерігати, аналізувати. Праця учнів матиме творчий характер у ході виконання проектної та гурткової діяльності естетично – трудового спрямування. Вироби, зроблені руками учнів повинні використовуватися у побуті, на уроках, для естетичного оформлення приміщень. Усвідомлення того, що створені своїми руками вироби дістають суспільне визнання, підвищує настрій дітей, виховує старанність, прагнення виконувати роботу швидше і якісніше. Праця  входить у життя дітей, стає важливою сферою виявлення творчих здібностей. Не знижуючи активності учнів, рівня їхньої самостійності, слід спрямовувати роботу на виховання звички систематично працювати в інтересах суспільства, колективу. Треба вчити  учнів раціонально планувати роботу, визначати її якість, впливати на виконання покладених обов’язків. Важливе значення в розвитку суспільної свідомості й активності учнів має учнівське самоврядування, яке сприяє об’єднанню колективу, формуванню в учнів свідомого і відповідального ставлення до виконання покладених на них обов’язків. Активна участь у житті дитячого колективу має можливість долати такі серйозні вади, як неорганізованість, схильність до самотності, боязкість контактів, невпевненість. За умови правильного керівництва учнівським самоврядуванням з питань трудової діяльності, яке б раціонально поєднувало педагогічну роботу з самостійною працею дітей, в учнів формуються навички організації й управління трудовою діяльністю,  зростають активність, самостійність, ініціативність, розширюється їх соціальний і життєвий досвід. Важливим завданням, яке вирішує заклад у  підготовці учнів з порушеннями інтелектуального розвитку  до самостійного життя та праці є готовність до виконання сімейних функцій, формування життєвих орієнтацій.

    Cистематичне включення учнів з порушеннями інтелектуального розвитку  у посильну працю вдома і у школі, наявність єдиних вимог до організації діяльності дітей, оцінки її результатів є міцним фундаментом у вихованні громадянської позиції, моральної зрілості, дисциплінованості, а також у підготовці до самостійного життя і праці в колективі. Тож вся діяльність спеціальних класів спрямована на розв’язання основного завдання - підготовка учнів до самостійного життя і праці в умовах сучасних суспільних відносин.

Використана література:

1.Бондар В.І. Підготовка учнів допоміжної школи до самостійної трудової діяльності - Київ, 1988 р.- 39 с.

2. Закон   України . Про реабілітацію інвалідів в Україні .

3.Інструктивно-методичний  лист. Організаційно-методичні засади здійснення комплексної реабілітації учнів (вихованців) у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах. (лист Міністерства освіти і науки        від 04.08.2009 № 1/9-515).

4. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.