Cтаття "Творчість заради любові - шлях до особистісного самовдосконалення дитини"

 Одним із стратегічних завдань, визначених у Національній доктрині
розвитку освіти України у XXI столітті, є створення умов для формування
освіченої людини, творчої особистості громадянина, реалізації та самореалізації
його природних здібностей і можливостей в освітньому процесі.
 Серед різноманітних засобів впливу на молодь і дітей чи не найвищий
виховний потенціал належить мистецтву:

 

Фізичне здоров'я			свідомість		підсвідомість
Моральне здоров'я		Мистецтво формує			інтелектуальну сферу
	вольову сферу			емоційно-почуттєву сферу

 

 „Мистецтво - це своєрідний камертон цивілізації, універсальний спосіб
мислення, здатний формувати не просто людину розумну, а людину духовну" (Л.М.Масол).
 Розуміння мистецтва - це творчий процес співпереживання, процес
активний, діалогічний, що дає змогу учневі не тільки залучитися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, а й самовизначитися у світі культури. Діалог з батьками підтверджує думку, що систематичне виховання мистецтвом розвиває ініціативність, самостійність, критичність, забезпечує умови для самореалізації.

 Систематична робота у цьому напрямку приносить позитивні результати, а саме:

•                  в учнів формується стійке емоційно-естетичне ставлення до дійсності, до
  мистецтва, вітчизняної та зарубіжної культури;
•                  значно розвивається емоційно-почуттєва сфера оригінального образного
  мислення;
•                  забезпечується формування культури мовлення;
•                  підвищується активність та самостійність учнів;
•                  формуються ширші знання та уявлення про мистецтво та художню культуру, розуміння специфіки художньо-образної мови різних видів мистецтв, здібності до сприймання, інтерпретації та оцінювання художніх творів.
  Практичний досвід переконує, що використання словників, вдало дібраних текстів диктантів, переказів, творів українських письменників, репродукцій картин відомих українських і зарубіжних художників та їх біографічних довідок, літературних вікторин, кросвордів і ребусів, методично грамотно побудованих уроків, зустрічі з майстрами рідного краю - забезпечують легке та ефективне сприйняття навчального матеріалу. Така праця формує свідомість і підсвідомість, інтелектуальну, емоційно-почуттєву та вольову сфери, моральне
  здоров'я людини; сприяє психічному розвитку дитини, особливо розвитку
  творчих здібностей учнів, створює атмосферу позитивних емоцій на уроці.
   В перший клас прийшли шестилітні діти. Яким буде навчання
  для маленького школяра? Як позбавити навчальний процес психологічної
  напруги? Як викликати у школяра прагнення вчитися, пізнавати?
   Ці запитання одразу постали перед учителями початкових класів. І
  мимоволі шукаєш на них відповіді у працях видатного українського педагога
  В.О. Сухомлинського, котрий зумів перетворити важку навчальну працю у
  життєрадісний процес сприйняття життя.

   Читаючи твори В.О.Сухомлинського, я часто замислююсь, як він
проводив уроки серед природи, створював „зелені класи". Вчив дітей пізнавати
ту надзвичайну красу, полюбити її, з нею розмовляти і милуватися.
 Природа вчить мудрості, не промовивши ні слова, сповнює твоє серце якоюсь дивною любов'ю, яку оберігаєш, як своє життя.
Сповідь учителя

Я щоранку заходжу в клас                              За плечима  - минулі роки,

На дитячих обличчях — успіх.                      Але й досвід прийшов з літами.

Що я варта, діти, без вас?                               Що я варта без вас, малюки?

Ви натхнення моє, мій успіх.                         Я безмежно люблю вас, я з вами.

                                     Щоб любові вогонь не згас,

                                     Щоб віддать дітям серце і душу,

                                    Я щоранку заходжу у  клас,

                                    Я — учитель, я вчити мушу.

  Людина і природа — вони постійно пов'язані між собою.

                                   Торкнись краси природи усім серцем,

                                    Немов руками ніжних пелюсток

                                    І пригорни хоча б одну до себе,

                                    Неначе мати любих діточок.

 У літературних читаннях є теми, які можна поглиблювати на тлі природи.
Особливо емоційно-привабливе спілкування з природою навесні. Екскурсії-
спостереження за народженням травички, скресанням річки, за гомінкими
шпаками і турботливими граками надихають на виявлення любові до них у
віршах, прозі, пісні.

 Вчимо дітей радіти природою. Навіть маленьких першокласників можна
навчити бачити красу. Так, у своїй практиці я застосовувала усний календар
природи. Діти, йдучи до школи, спостерігали за змінами в природі.

 „ Ось небо височіє, голубе-голубе... По ньому плавають білі хмаринки, наче овечки, то розсипаються пір'яним килимом. Дерева оживають, тягнуться вітами до сонця, виблискують клейкими бруньками."
 А хтось побачив шпака, який кружляє над шпаківнею, щоб там оселитися.

Діти приносять багато новин у клас. Тут складаємо послідовний опис природи. Додаємо нові описи змін в природі, які з'явилися наступного дня.

 Так збагачується словниковий запас дитини. Вона вчиться говорити літературною мовою повними реченнями, не повторюючись. А потім свої думки відтворюємо у творах і віршах. Ці зернятка творчості я зберігаю, мов скарб. Найулюбленішими були твори-мініатюри “Про що шепоче осика?”, “Чому я люблю тополиний пух?”, “Розкажи, лелеченьку, де ти був?”.

 Нам не слід забувати, що природа не тільки для милування, - вона потребує захисту. Я часто замислююся над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда, замулилися живі джерела, рідше чути солов'їні співи.

 Може в цьому провина і кожного з нас? Адже не всі ми задумуємося над тим, що природа — це наша друга домівка.

 За підрахунками вчених, за три з половиною століття з нашої планети зникли 46 видів ссавців та 94 — птахів.

 Не зі сторінок стародавніх літописів, не з легенд і переказів увірвалось у наше життя лячне і моторошне слово — Чорнобиль. Це лихо було передбачене ще два тисячоліття тому.

  “І впала з неба велика зоря. Ім'я цієї зорі — Полин...” (Одкровення Іоана. Глава 8, вірш 10).

 Природі України завдано непоправних збитків. Невблаганна радіація руйнує наш організм звідусіль. Важкі наслідки трагедії 34-річної давності. Важко плаче хвора Земля. Чорнобиль — тривожний набат — закликає до розуму, і на пам'ять спливає пророцтво великого Кобзаря:

                                     “Схаменіться люди! -

                                     Бо лихо вам буде”...

 Природа України чудова. Та якби люди не нищили її, вона була б ще кращою. Ми ж маємо дбати про неї і молити Господа, щоб він почув наш щирий голос!

                                     Грішні діти — діти не чужі,

                                     Отче наш, почуй їх щирий глас.

                                     Боже, Україну бережи,

                                     Господи, помилуй нас!

 Про все це треба розповідати дітям, організовувати екологічні пости.

 Кожному вчителеві важко усвідомлювати свою відповідальність не лише за якість знань учнів, а, найперше, - за збереження здоров'я дитини. Та найцінніше — це доброзичливі стосунки між дітьми і дорослими, що дає змогу учням жити своїм неповторним повноцінним дитячим життям.

                                    Як поле засівається зерном,

                                    Так наша нива — розумом, красою і добром.

                                    А ми покликані ці зерна проростити -

                                    В дитячих щирих душах відродити.

 

 Приклад уроку мислення серед природи у третьому класі.

Тема. Сонце – джерело життя на землі.

Мета. Пояснити, що сонце – небесне світило, яке має найбільше значення для життя на землі. Вчити спостерігати різні явища і зміни у природі. Відшукувати причини цих явищ і змін. Поповнювати словник дітей образними висловами про сонце. Вчити послідовно і логічно висловлювати думку. Виховувати любов до навколишнього світу, природи.

Місце проведення. Шкільне подвір’я.

Учні виходять на шкільне подвір’я, стають півколом. Надворі світить сонце.

1. Відгадування загадки Л.І.Глібова “Котилася тарілочка” для постановки завдань уроку.

• Що таке крута гора? Що таке чорна баба? Що таке золота тарілочка? (Учні відповідають: небо ніч, сонце). Як у загадці названо сонечко? (Золотая, хорошая тарілочка, як жар горить, сонце ясне). Чому  люди називають сонечко найкращими словами, люблять його? (Тому, що воно світить нам і дає тепло).

2. Розповідь вчителя.

           Сонце - небесне світило, величезна вогняна куля з розжарених газів. Там така температура, що до Сонця й на тисячі кілометрів не можна наближатись.

      Сонце  -  знаходиться від нас дуже далеко. Щоб до нього можна було доїхати швидким поїздом, то на це й життя не вистачило б. Воно безперервно посилає нам на землю світло і тепло, необхідні для життя на землі.

        3. Постановка проблемних завдань у процесі колективних спостережень.

        - Чи задумувалися ви над тим, що б сталося на землі, якби погасло сонце? (Настала б темна ніч, усе б загинуло). Правильно говорите. Якби раптом погасло сонце, то не стало б на землі зелених полів, ні річок, ні морів, ні лісів.

       - Пригадайте, які дні і ночі взимку? (Взимку ночі довгі, а дні короткі). Які тіні посилає сонце, коли ходить по небу низько, то довгі тіні посилає, а коли високо, то короткі. Як узимку надворі? Яка температура? Чому? (Взимку надворі холодно, стоять морози. Це тому, що сонце мало буває на небі, низько ходить над землею і недостатньо гріє). Що сталося з деревами, травою? (Опало листя, стоять голі, перестають рости). А чому відбувається? (Бракує тепла, вологи, замерзає земля, і своїми корінцями дерева, трави не можуть пити воду. Тому взимку вони сплять). Пригадайте пташок. Чого вони бояться? (Зими). Як звірі поводяться узимку? Як пристосовуються до зими люди? Отже, взимку чого не вистачає рослинам, тваринам, людям? (Тепла). Що ж треба, щоб існувало життя на землі? (Сонячне тепло).

         Розглядаємо стебла споришу, який виріс на сонці, в тіні. Діти встановлюють що рослина, яка росла на сонці, темнозелена, а та, що росла у затінку, - бліда, видовжена, з тоненькими листочками., бо тяглася до сонця. Чого бракує траві, що росте під деревом? (Сонячного світла). Чому у гущавині дерева ростуть дуже високі? ( Бо вони тягнуться до сонечка).

        За високим парканом росла маленька яблунька. Там було темно і холодно. Вона ніколи не бачила сонечка, а побачити його дуже хотілося. Та поки досяглася, стала вищою паркана, зробилася тоненька-тоненька. Зате побачила сонечко і стала на ньому грітися.

Переходимо до каменя.

     -  Подивіться під камінець, Чи росте під ним травичка? Яка вона? Чому?

Учні міркують: волога, тепло і повітря під каменем є, немає там світла.

Робимо висновок: без сонячного світла рослина гине.

•                  Чому влітку люди прагнуть засмагнути? Чому в кімнатах треба робити великі вікна? ( Щоб більше проникало світла у кімнату).

Пояснюємо, що сонячні промені вбивають хвороботворні мікроби.

Туди, де рідко заглядає сонце, часто заглядає лікар. Сонцем виліковують

різні хвороби ( ревматизм, радикуліт). Чому сонечко називають щедрим?

Яку людину називають щедрою? (Сонечко ділиться своїми промінцями. Людина - теж усім, чим може ...).

Учні повертаються до класу.

4. Постановка мовленнєвих завдань.

Які ж казкові пригоди, історії могли б статися із сонечком? (У казці можна розповісти, як сонечко допомогло квіточці, когось вилікувало).

Самостійна побудова і запис казки до виготовленої книжечки.

I група. За самостійно дібраним сюжетом.

II група. Із використанням ілюстрованих карток.

Малюнок. Усміхнене сонечко. До нього тягнуться кульбабки.

Сонечко і кульбабка.

Зачин: Жило-було Сонечко. Воно було добрим і привітнім. Вдень по небу гуляло, а ввечері йшло на спочинок у чарівний сад.

Головна частина: Одного разу Сонечко побачило на лузі . . .

(Кульбабку). Якою вона була? (Сумна і невесела). Що зробило Сонечко?

(Погладило її по ...)

Що відкрила відразу? (Своє очко й посміхнулася). На що воно було

схоже? (На Сонечко). Що зробило Сонечко і Кульбабка? (Подружилися).

Закінчення: І з того часу Кульбабка прокидається, як тільки Сонечко погладить її. А закриває свої оченята, коли воно йде спати.

Малюнок: Усміхнене Сонечко і поникла, засмучена Берізка.

Справжня дружба.

Жило-було Сонечко. Одного разу гуляло воно по небу і раптом почуло плач. Дивиться, а то . . .

(Продовжіть казку).

 Виразне читання, колективне обговорення та редагування складених казок. Виконання малюнків до них.

 Прослухайте казки, створені за самостійно дібраним заголовком. Що Вам сподобалося в них?

Подарунок.

 Було це давним-давно, коли ще білочки ходили в сіреньких шубках. Одного разу бігла Білочка лісом, шукала грибочки. Бачить, а Баба-Яга ховає Сонце у чорну скелю. Закувала його в залізні ланцюги. А як скінчила роботу, полетіла до Змія.

 Білочка вибралася зі схованки. Побігла Сонечко виручати. Перегризла ланцюги - випустила його на волю.

 Сонечко подякувало своїй рятівниці і подарувало їй золоту шубку. Тепер білочка має дві шубки. Одну одягає взимку, а другу навесні.

Горда троянда і скромна ромашка.

 На зеленому кущі розквітла червона Троянда. Була вона гордою і неприступною, Пишалася своєю красою, з усіх насміхалася. А найбільше знущалася з сором’язливої Ромашки.

 Побачило сонечко таку несправедливість. Ромашці подарувало золоту перлинку, а Троянді - гострі колючки.

 Зрозуміла Троянда, що треба жити дружно. З тих пір вона вже не глузувала ні з кого.

 

Чому сонечко не світить.

 Чи знаєте, чому інколи Сонечко не виглядає зі свого віконечка? Його тітонька Хмара не пускає.

 Одного разу відпустила тітка Сонечко погуляти. Та воно не вбереглося, простудилося, бо скупалося у холодній річці. Тяжко захворіло. Лікує його, чаєм із малиною напуває тітонька Хмаринка. Гуляти не пускає.

 Тож, як Сонечка не видно, знайте, що воно захворіло.

 Його хмарки теплою ковдрою вкривають і від хвороби лікують.

 Вже звичною стала думка про те, що кожна дитина - художник. Дійсно, маленька людина від найпершого свого слова поринає у процес творчості і ніби таким чином конструює своє уявлення про неосяжний і загадковий світ, у якому мала щастя народитися. Більше того, дитина просто не може не творити, адже це її органіка, спосіб самовираження, шлях до гармонії з довкіллям.

 Одночасно виникає питання чи має бути дитяча творчість спонтанною задля найповнішого самовияву її єства? Навряд. В основу творчості дитини педагог має покласти високі духовні почуття - патріотичні, етичні, естетичні. Творчість заради творчості є безплідною і нагадує примхливий візерунок на тлі порожнечі. Творчість заради любові - ось шлях до особистісного самовдосконалення дітей, адже вчимо їх творити „не для того, щоб всі були художниками, а для того, щоб ніхто не був рабом” (Дж. Родарі).

 Любов і творчість повсякчас сплітаються в один вінок. Тому дитяча творчість завжди емоційно забарвлена і звернена до джерела почуттів. Одним із наймогутніших джерел творчого натхнення дитини є природа. Проте імпульсивний потяг до яскравого її розмаїття не завжди народжує у дітей співчутливу увагу до всіх форм буття у навколишньому середовищі.

 Організація дитячої творчості на теми природи, на мій погляд, має бути зорієнтованою насамперед на зміцнення емоційно-духовного зв’язку учнів з довкіллям. Саме творчість має навчити школярів зупиняти любовно- зацікавлений погляд на найскромніших виявах виразності у природі. Саме творчість має допомогти дитині полюбити природу всім серцем, перейнятися її болем і захистити від наруги невігласа.

 Пропоную ряд апробованих прийомів організації словесної творчості молодших школярів на теми природи, які, на нашу думку, активізують емоційно-образне осмислення дітьми чуттєвих вражень, підсилюють естетичну реакцію на об’єкти навколишнього, вдало екологізують дитячий світогляд. Це своєрідні „творчі етюди”, які учні можуть виконувати вже наприкінці першого року навчання у процесі урочної та позаурочної роботи. (Нижче наведені зразки дитячої творчості).

 Прийом 1. Знайди образ.

 Система запропонованих нижче завдань допомагає дітям знайти і оцінити естетичну своєрідність природи, зрозуміти образне значення цієї своєрідності. У ході виконання таких завдань учні намагаються влучно визначити суть об’єкта через образ-асоціацію, в основі якого лежить чуттєвий досвід.

 Завдання А. Вгадай колір слова.

 Весна - зелена, блідо-голуба, смарагдова.

 Ніч - чорна, фіолетова, діамантово-синя, блискуча.

 Літо - червоне, різнокольорове, яскраве.

 Метелик - райдужно-червоний, плямистий, різнобарвно-веселий.

 Ромашка - біла, біло-жовта, сонячно-снігова.

 Осінь - жовтогаряча, золота, руда.

 Калюжа - сіра, брудна, чорно-коричнева.

 Зима - біла, молочна, срібна.

 Бурулька - прозоро-синя, світло-жовта, золотиста.

 Завдання Б. Відшукай цікаві слова.

 Гострі - ялинка, бурулька, кропива, чагарник, носоріг.

 Колючі - їжак, троянда, шипшина, кактус, каштан.

 Круглі - сонце, місяць, яблуко, апельсин, медуза.

 Духмяні - квітка, абрикос, банан, сіно, м’ята.

 Така робота породжує дитячу уяву і поступово наближує до оперування метафорою. Метафора ніби оголює естетичну суть об’єкта і змінює ракурс його оцінювання під кутом виразності. Романтизовані, суб’єктивно забарвлені дитячі оцінки (епітети, метафори) яскраво засвідчують народження естетичних почуттів до навколишнього.

 Завдання В. Добери гарне слово.

 Світанок - рожевий, блідий, ніжна квітка.

 Сонце - ласкаве, гарячий апельсин, начищена монета, золота куля.

 Небо - чисте, блакитне, глибоке море, синій купол.

 Хмарка - пухнаста, м’якенька, човник, подушечка, гостя неба.

 Дощ - сумний, прозорий, скляний, сльози неба.

 Сніг - сріблястий, цукровий, білий метелик.

 Ліс - добрий, мудрий, стрункий, зелений богатир.

 Калина - пишна, горда, щедра, янтарний ліхтарик.

 Річка - чиста, прозора, глибока, мокра стежка, синя стрічка.

 Гори - грізні, суворі, чорні трикутники, велетні, сходинки у небо.

 

 Завдання Г.  На що це схоже?

 Сніжинка - квіточка, зірочка, балерина.

 Іній на гілці - білі ниточки, замерзлі слізки, срібні голки.

 Підсніжник - метелик на снігу, розвідник весни, дитина весни.

 Весняна капіж - дзвіночок весни, музика весни, плач бурульок.

 Веселка - місточок, рушничок, дівчина набирає воду.

 Осінній листок, що падає - осінній метелик, літачок, танок осені.

 Завдання Д. Склади загадку (на основі заданої метафори).

 Об’єкт - верба.

 Метафора - зелені коси.

 Наприклад:

                                     Стоїть собі дівчинонька,

                                     Коси розпустила,

                                     Дощик миє, сонце гріє,

                                     Коси зеленіють.

 

 

 

 

 Об’єкт - соняшник.

 Метафора - золота голова.

 Наприклад:

    Стоїть хлопець у полі

З золотою головою

І пишається собою.

 Об’єкт - осінні листочки

 Метафора — парашутики

 Наприклад: Зелені братики на дереві сиділи,

 Восени парашутиками звідки полетіли.

 

 Прийом 2. Згадай своє почуття.

 Час від часу дітей варто включати в процес самоспостереження, що допомагає їм освіжити пам’ять раннього дитинства („коли я був маленьким”). Аналіз раніше пережитих почуттів ( подиву, хвилювання, захоплення тощо) знову наближує дитину до найперших емоційних вражень від зустрічей з природою. Інтроспективні завдання спонукають учнів поєднувати творчі імпульси уяви з поглядом „всередину”, допомагають піднятися з побутового на естетичний рівень сприймання навколишнього. Відштовхнувшись від ключового слова (сніг, квіти, струмок, райдуга та ін.), діти ніби блукають концентричними колами пам’яті минулих вражень, занурюються у потік колишніх переживань. У творах-спогадах, як правило, карбується безкорислива чистота дитячого погляду на світ. Наприклад:

 а) Коли я вперше побачив сніг.

 Тоді падав сніг, а я його ловив руками. Я думав, що це білі мухи. Вони були дуже мокрі, холодні і зразу зникали. Мене це злякало.

 б) Моя перша зустріч зі струмком.

 Коли я вперше побачила струмок, то подумала, що він живий. Я хотіла зупинити його долонями. Але струмок був впертіший від мене і побіг далі.

 

 Прийом 3. Вияви співчуття.

 Відомо, що уміння співчувати - запорука любові. Безперечно, молодші школярі емоційно реагують на природу, проте ця реакція не завжди є достатньо чуйною. Нерідко трапляються випадки жорстокого поводження дітей з об’єктами і мешканцями довкілля. Аби запобігти цьому, варто пропонувати учням „словотворчі” ігри, які не завдадуть шкоди лексичному розвиткові, проте наблизять дітей до емпатії, тобто до співчуття природі.

 Завдання А. Добери ( придумай) ласкаві слова

Деревце - гіллястик, зеленчук, тінявчик.

Кущик  - листочник, молодик, манюсик.

Квіточка  - квітуненька, барвисток, запашнусик.

Дощик - сріблястик, краплистик, плакусик.

Сніжок - пушечок, пухнастик, цукристик.

Пташечка  - співаночка, пір'янка, дзвінкоголосик.

Зайчик - вухастик, вуханчик, білявчик.

 Надзвичайно корисними у цьому напрямку є завдання, які підготовлюють дитину до своєрідного злиття з природою, допомагають осягнути спільне між собою і нею. Тут народжується культура входження в життя довкілля, закладається основа альтруїстичної поведінки, коригуються моральні координати ставлення до навколишнього. Процес творчості оновлює дитячі позиції щодо природи, робить їх чуйнішими, справедливішими, людянішими.

 

 Завдання Б. Пожалій за що-небудь.

 Небо - плаче дощем, терпить хмари, його б’є град, грім оглушує, літаки задимлюють.

 Земля - ногами топчуть, орють тракторами, з неї зривають траву і квіти (боляче), замерзли від морозу, захлинається водою.

 Квітка - тяжко пробиває голівкою землю, обвітрена вітром, сохне без води, гине від спраги, дерева закривають її від сонця.

 Пташка - мерзне від холоду, тремтить від страху, голодує взимку, боїться кота, люди ловлять і саджають у клітку.

 

 Прийом 4. Стань на його місце.

 Надзвичайно плідними у виховному значенні можуть стати спроби дітей ідентифікувати, тобто ототожнити себе з довкіллям. Можна пропонувати учням створювати своєрідні монологи природи, акцентуючи їхню увагу на тих об’єктах, що набули тривожного екологічного статусу. Наприклад:

 Завдання А. Уяви, що природа просить захисту.

 Жабка: Не кривдіть мене, будь-ласка. Я ж така беззахисна і зовсім не бридка. Живу собі спокійно в річці. Від вас нічого не хочу. Буду для вас корисною - почищу питну воду, знищу комах, влаштую ввечері концерт. Люди, не вбивайте мене. Я просто маленька зелененька жабка.

 Ялинка: Не спилюй мене. Мені боляче! Я боюсь Новорічних свят. Я вся тремчу. Невже і мене зрубають, як мою сестру? Почекайте. Я стану вам у пригоді. Наповню ліс свіжим ароматом. Я закрию вас влітку від сонця своїми пухнастими гілочками.

 У процесі такої роботи дитина ніби розчленовує власне „я”, намагаючись втілитись в образи інших земних істот чи в об’єкти неживої природи. Активне використання персоніфікації народжує глибоке співпереживання і умовне злиття з природою.

 Завдання Б. Привітай весну від чийогось імені.

Від імені землі: Добридень, весно! Я так на тебе чекала. Моє тіло сумує за тобою. Я не люблю холодної зими. Я люблю тепло, твій дощ. Скоро я розквітну квітами і зазеленію травичкою. Це мій дарунок тобі, весно!

 Від імені першого листочка: Привіт, мати Весно! Я твій перший листочок перший синочок. Я так чекала тебе. Сидів усю зиму в бруньці і виліз лише зараз. Я зеленію! Я росту! Спасибі тобі за тепло і ласку.

 Варто поступово ускладнювати завдання і націлювати учнів на створення невеличких діалогів з природою. Під час таких творчих робіт дитина вчиться зіставляти життєві потреби людини і природи.

 

 Завдання В. Уяви собі розмову з природою.

Моя розмова з річкою:

- Про що ти дзвінко дзюрчиш, люба річечко?

- Про світанок, який розбудив мене, тебе і пташечку.

- Кого ти найбільше любиш?

- Людей. Але вони рідко розмовляють зі мною і запитують про мої справи. А я хворію від бруду.

 

 Корисними є умовно-творчі ситуації зіткнення поглядів на природні явища, їх суть, естетичну своєрідність, одвічне призначення. Варто спробувати включити дітей у так звані „професійні” розмірковування про природу ( з погляду людей різних професій). Це розширює творчий діапазон учнів та поглиблює їхнє розуміння суперечливості людських підходів до оцінки природи.

 Завдання Г. Подивись на природу очима людей різних професій.

Снігопад.

Композитор: Мені подобається музика снігопаду, під яку засинає природа.

Двірник: Сніг сипле й сипле, а мені все прибирай і прибирай. Я сердитий на зиму.

Художник: Снігопад - це блакитні й ніжно-голубі барви. Чудова картина!

Фігурист: Сніг засипав лід і закрив наші гарні візерунки. Снігопад нам ні до чого.

Вчитель: Сьогодні падає сніг. Треба показати снігопад учням, щоб вони написали твори.

 

 Прийом 5. Тренуй фантазію.

 Немає потреби переконувати педагогів у плідності такого виду дитячої само творчості, як складання казок. З раннього дитинства природа входить в свідомість учнів цілою низкою казкових образів, які відразу ж визначають характер сприймання її об’єктів та явищ. Казки вчать дітей поважливого, чуйного, толерантного ставлення до довкілля. Тут природа є доброю, лагідною, щедрою, інколи кумедною і пустотливою, але ніколи не буває зловорожою. Навчаючи дітей конструювати казкові сюжети про природу непросто. Як правило, учні схиляються до звичайного наслідування, а той відвертого запозичення сюжетних ходів з відомих казок. На допомогу може прийти так званий „біном фантазії” (Дж. Родарі): варто запропонувати дітям складання казок на основі зіставлення несумісних, на перший погляд, об’єктів природи. Це руйнує стереотипні ходи дитячої фантазії, примушує її гнучко рухатися у незнайомому напрямку. А результат часто вражає несподівано сміливим, водночас щиросердечним розв’язанням поставленої проблеми. Наприклад:

Троянда - слон

 Жив-був слоник. Всі сусіди сміялися з нього, бо він рідко обливався водою. Решта слонів робили це часто і з ними нічого ніколи не траплялося. А з нашим слоником сталося диво.

 Що в тебе на спині? - запитав його зустрічний слон.

 Наш слоник подивився в дзеркало і побачив на спині троянду. Це йому

дуже сподобалось і він сказав:

 Ось тепер я буду частіше поливатися водою, щоб виростити на спині цілий сад троянд!

 Деколи варто ставити завдання складніші, пропонуючи для творчого опрацювання максимально віддалені одне від одного поняття. Це може бути протиставлення об’єкта (явища) природи і витвору урбанізованого середовища, емоційно-образна дистанція між якими є очевидною. Наприклад:

Листопад - комп’ютер

 Почався листопад. Петрик відчинив вікно. Листопад зазирнув у нього і помітив комп’ютер. Це його зацікавило. Листопад залетів у кімнату і тихенько вліз у комп'ютер. Коли Петрик ввечері увімкнув комп'ютер, то здивувався - там був буквопад! Петрик розсердився на листопадовий вірус і поскаржився батькові. А той засміявся і сказав: „Осінь грається з тобою”.

 Прийом 6. Стань поетом.

 Найбільш складним і вишуканим видом словотворчості є віршування. Проте діти, як правило, без особливих емоційних бар’єрів виконують найпростіші завдання, які спонукають до пошуку милозвучного поєднання слів. Наприклад:

 Завдання А. Добери риму.

 Сонечко - віконечко, донечка, літечко.

 Хмарка - жарко, сварка, арка.

 Гай - край, рай, розмай.

 Квіточки -діточки, зірочки, стрілочки.

 Тюльпан - пан, банан, роман.

 Нарцис - каприз, сюрприз, вниз.

 Поступово можна підвести учнів і до складання невеличких віршиків, присвячених природі. Для цього слід запропонувати декілька пар заздалегідь підібраних рим, які підпорядковані єдиному емоційному образу. Результат такого віршування, звичайно, не буде бездоганним. „Музика" віршиків поки навряд чи вийде ритмічною. Проте діти отримають першу реальну можливість поетизувати образи природи, і ці щирі спроби варто оцінювати обережно, підтримувати, аби не заглушити дзвінкоголосий талант дитинства.

 

 Завдання Б. Склади з дібраних рим пісеньку весни.

 а) Сонечко сміється у віконечко.

     Хмарка пливе - дощик несе.

     А в гаю, як у раю.

              Там квіточки, як зірочки,

              В садку тюльпан стоїть, як пан,

              А білий нарцис - це справжній сюрприз!

 б) Тепле сонечко будить весну-донечку.

      У лісі квіточки - сонця діточки.

      Ось пишається тюльпан

       Він пахучий, як банан.

      Ось білесенький нарцис

               Опустив голівку вниз.

 Хочу зазначити, що така словотворча робота значно наближує дітей до природи, „осердечує” їхнє ставлення до навколишнього світу. Чи є конкретні методичні правила організації такої роботи з маленькими школярами? На мій погляд, безумовним правилом для вчителя тут є одне - самому бути творчою особистістю. Крім того, орієнтувати дітей на небуденне, антиутилітарне ставлення до природи; звільняти дитячу свідомість від зайвого прагматизму і корисливості по відношенню до довкілля; пробуджувати в учнів енергію доброти і співпереживання, щирість емоцій, відшукувати яскраві, нестандартні форми творчого вияву дитячих почуттів. Все це народить концентроване відчуття краси світу і насолоди від творчості, яке назавжди збережеться дитячою пам’яттю як щастя і згодом щедро проросте паростками любові і милосердя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література.

1. Бех І.Д.	Виховання підростаючої  особистості на засадах нової методології.  Педагогіка і психологія, 1999 р. № 3.
2. Вашуленко М.С.	Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного навчання. Початкова школа. 2001 р. № 1.
3. Зязюн І.А	Педагогіка добра: ідеали і реалії. Науково- методичний посібник, 2000 р.
4. Сухомлинський В.О.	Вибрані твори. В 5-ти томах. К: Радянська школа, 1977 р.