Давньогрецька міфологія. Основні цикли давньогрецьких міфів. Міфологічна основа героїчного епосу. Міфи троянського циклу. «Паріс викрадає Єлену», «Смерть Ахілла». Ключові образи ци

Міфи троянського циклу. «Паріс викрадає Єлену», «Смерть Ахілла». Ключові образи циклу, їхній гуманістичний зміст, символи.

Еллінських міфів так багато, що зібрати й вивчити їх усі просто неможливо. Проте вже в архаїчні (найдавніші) часи деякі з них набули надзвичайної популярності. Якийсь особливо шанований еллінами герой (скажімо, Геракл або Тезей) міг стати головним персонажем не одного, а цілої низки міфів. Як нитка тримає перлинки в разку намиста, так і цей герой об’єднував міфи в певну сукупність, яку елліни уявляли як своєрідний «вінок» (або «коло»). Отже, сукупність міфів, об’єднаних спільним місцем дії, героєм або подією, почали називати міфічним циклом.

Тема Троянської війни — одна з центральних у грецькій міфології. Троянський цикл міфів своїм корінням сягає у II тисячоліття до н. е. Давньогрецькі співці — аеди і рапсоди — з уст в уста, від покоління до покоління передавали пісні про події легендарного минулого, про похід на Трою, або Іліон (звідси назва «Іліади» Гомера). Ці пісні знала вся Еллада. На їхній основі виникали художні твори, де історія набувала ознак легенди. Міфи Троянського циклу стали підґрунтям для поем Гомера «Іліада» й «Одіссея».

Епізоди, відображені в міфах Троянського циклу1.    Весілля Пелея і Фетіди.2.    Суд Паріса.3.    Єлена, дочка Зевса і Леди.4.    Паріс викрадає Єлену.5.    Менелай готується до війни з Троєю.6.    Народження і виховання Ахілла.7.    Заснування Трої.8.    Перші дев’ять років облоги Трої.9.    Смерть Ахілла.10.    Смерть Аякса.11.    Останні дні Трої.

Троянська війна — одна з центральних подій у грецькій міфології. Початок Троянської війни античні джерела пояснюють волею Зевса, який-волів або «зменшити тягар землі», або дати можливість прославитись божественним героям, або зберегти у пам’‎яті нащадків красу своєї дочки Єлени.

Розпочинається троянський цикл міфів розповіддю про весілля Пелея й Фетіди, на яке були покликані всі боги, крім богині розбрату Еріди. Щоб помститись, Еріда підкинула гостям золоте яблуко з надписом «найвродливішій». Між богинями Афіною, Афродітою і Герою спалахнула суперечка про те, кому з них має належати яблуко. Цю суперечку розв’‎язав троянський царевич Паріс, віддавши яблуко Афродіті, яка обіцяла йому в нагороду кохання найпрекраснішої жінки на землі — Єлени, дружини Менелая. Скориставшись гостинністю царя, Паріс зганьбив його: викрав не лише його дружину Єлену, а й захопив зі скарбниці всі коштовності.

 Так золоте яблуко стало не тільки яблуком розбрату між прекрасними богинями, а й принесло розбрат і війну простим людям. Вислів “яблуко розбрату” давно став фразеологізмом. Яблуко розбрату – причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь

Троянський кінь — міфічна споруда у вигляді коня, з допомогою якої греки хитрощами здобули перемогу в Троянській війні. У переносному значенні — хитрі дії, підступні засоби боротьби.

Троянський кінь в епосіДесять років безуспішно греки намагалися узяти Трою, але їм це не вдавалося зробити. І ось одного разу цар невеличкого острова Ітака на ім’я Одіссей запропонував грекам військову хитрість — зробити величезну фігуру дерев’яного коня, сховати туди загін солдат, а самим відпливти від острова, начебто назавжди. Так греки і зробили. На що троянці, побачивши, що греки нарешті залишили острів, вийшли з фортеці і спокійно втягли фігуру коня у місто. Вночі грецькі солдати, що ховалися всередині, вийшли назовні і відкрили грецьким військам міські ворота. Так і закінчилася ця десятирічна війна, яку описав у своїй поемі Гомер.

Вислів «Троянський кінь» став крилатим і означає підступні вчинки, умисно згубні подарунки, приховану загрозу. Пов'язаний вислів, який іноді його замінює — «Дари данайців», тобто ворожа підступність, яка довірливо сприймається за доброзичливість. На честь Троянського коня названо троянські комп'ютерні програми, які пишуться зловмисниками і видаються за корисні чи нешкідливі. Довгий час люди думали, що історія ця;— лише вигадка. Але в 1879 році відомий вчений Генріх Шліман знайшов залишки Трої, розкопки якої показали, що близько 1260 року до нашої ери місто й дійсно витримало тривалу облогу і було зруйноване. З тих пір і існує у мові людей вираз «троянський кінь». Так кажуть, коли одна людина іншій дарує щось таке, що може її загубити.

Смерть Ахілла. Протягом дев’яти років Троянської війни греки намагалися взяти штурмом Трою, але всі їхні спроби виявилися марними. Тоді вони почали воєнні дії на прилеглих територіях і завоювали міста союзників троянців. Грекам удалося заволодіти островами Тенедос, Лесбос, містами Педас, Лірнесс та іншими. В ycix цих битвах особливо відзначився Ахілл. Основні події Троянської війни відбулися на її десятий рік. Відмова Ахілла від участі у воєнних діях (ображеного тим, що Агамемнон забрав у нього полонянку Брісеїду) загрожує поразкою грекам.

Троянці на чолі з Гектором намагаються знищити ахейський флот. I тільки втручання у бойові дії друга Ахілла Патрокла, сина аргонавта Менетія, який переконав побратима дати йому свою зброю, відводить небезпеку від греків. Але у двобої з могутнім Гектором Патрокл гине. Розгніваний Ахілл повертається до битви i знищує багато троянців. Він перемагає амазонку Пенфесіпею і царя ефіопів Мемнона, які були союзниками Трої. Кульмінацією протистояння ахейців i троянців стає двобій найкращих воїнів з обох боків — Ахілла i Гектора. I лише втручання богів допомогло Ахіллові перемогти троянського героя. Згодом гине і сам Ахілл. Стріла Паріса, спрямована рукою бога Аполлона, поцілила героя в п’яту — єдине уразливе місце на його тілі.

Ахіллес, також Ахілл — син царя мірмідонян у Фесалії Пелея та морської богині Фетіди, герой Троянської війни. За давньогрецьким міфом, мати Ахілла викупала його у водах священної ріки Стікс, щоб зробити невразливим для ворожих стріл. Але при цьому вона тримала Ахіллеса за п’яту, якої не торкнулися води Стікса. Стріла Паріса, спрямована богом Аполлоном, влучила у п’яту, і герой загинув. У переносному значенні «ахіллесова п’ята» — слабке, уразливе місце.

Найвизначнішим циклом давньогрецьких героїчних міфів є троянський, який оповідає про міфологічну історію Троянської війни, приводом до якої стало викрадення Парісом, сином троянського царя Пріама, прекрасної Єлени, дружини царя Спарти Менелая.

Розповіді про Троянську війну стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Вони лягли в основу поем Гомера «Іліада» й «Одіссея», окремі епізоди Троянської війни були опрацьовані старогрецькими трагіками («Троянки» Еврипіда); у Римі про неї писали Енній, Вергілій («Енеїда») та ін. У літературі нового часу до троянських міфів зверталися Джованні Боккаччо, Жан Жироду, Вільям Шекспір, Леся Українка та ін.