Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві

 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія і комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і театру. «Прометей закутий». Утілення міфу про Прометея у трагедії «Прометей закутий».

Мета: ознайомити учнів з особливостями виникнення, облаштування та функціонування давньогрецького театру; познайомитись з творчістю давньогрецького трагіка Есхіла; стисло схарактеризувати зміст трагедію Есхіла «Прометей закутий» та образ Прометея; розвивати навички конспектування, аналізу драматичного твору, виразного читання, зв’язного мовлення, логічного мислення; сприяти вихованню у школярів високих моральних рис; виховувати повагу до театрального мистецтва.

Обладнання: мультимедійна презентація, текст трагедії Есхіла «Прометей закутий»; роздатковий матеріал.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок 

 Що ж таке театр, де ця могутня драма

огортається з голови до ніг у нову

могутність, де вона вступає у спілку

з усіма мистецтвами…, щоб вирвати

 вас із тісного світу суєт і кинути в

 безмежний світ високого і прекрасного?

 Що ж таке, запитую вас, цей театр?..

О, це справжній храм мистецтва…

В.Бєлінський         

1. Перевірка д/з

1. Виразне читання вірша Тіртея «Добре вмирати тому…»

• З яким пафосом (переважаючим настроєм) треба читати цю поезію? Дайте поради щодо виразного читання окремих рядків, враховуючи, що це вірш-заклик.
• Знайдіть у вірші ті рядки, які, на вашу думку, могли найбільше вплинути на свідомість воїна. Чи можна їх включити до кодексу честі еллінського воїна?
• Дослідники творчості Тіртея називають поезію „Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну...” маршовою. Який віршовий розмір обрав для відворення маршового ритму Тіртей?.
• Чому елегії Тіртея користувалися великою популярністю серед воїнів-спартанців?
• Яке б громадянство ви надали поетові Тіртею: афінське чи спартанське?
• Визначте жанр цього вірша, сформулюйте визначення.

2. Короткі відомості про Сапфо. Виступи учнів.
3. Аналіз вірша «До Афродіти"

• Яким настроєм сповнений вірш?
• Чому лірична героїня Сапфо звертається саме до Афродіти?
• Скільки героїв  в тексті вірша? Як це вплинуло на особливість оповіді?
• Визначте з тексту, який зв'язок існує між богинею та земною жінкою?
• Доведіть, що у вірші «До Афродіти» образ ліричної героїні зливається з особистістю самої Сапфо. Спробуйте схарактеризувати ліричну героїню твору.
• Як ви думаєте, чому саме Афродіта допомагає Сапфо.
• Схарактеризуйте сутність мук героїні. Які рядки вірша найповніше відтворюють її стан?
• За жанром вірш «До Афродіти» - ода. Поясніть, у чому полягає парадокс використання оди Сапфо.
  • ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Чи пам’ятаєте ви, як назвав Платон поетесу Сапфо? Так, десятою музою. А чи знаєте ви, які були 9 муз, що існували у давньогрецькій міфології?

(Від Зевса і Мнемосіни, богині пам’яті, народилося 9 муз, покровительок різноманітних видів мистецтва та науки:

Мельпомена — муза трагедії,

Кліо — муза історії,

Талія — муза комедії,

Евтерпа — муза ліричної поезії,

Ерато — муза любовної лірики,

Терпсіхора — муза танців,

Полігімнія — муза гімнів,

Калліопа — муза епічної поезії,

Уранія — муза астрономії.)

У сучасній мові у переносному значенні муза — натхнення, творчість.

  II. Вивчення нового матеріалу

1. Пригадайте відомі вам драматичні жанри та їх визначення. Заповніть схему на дошці

Драма — це один із видів драматичних жанрів, що зображує складний та напружений  конфлікт, напружену боротьбу між інтересами  дійовиих осіб.

Трагедія — драматичний жанр, в основу якого покладений  гострий та непримиренний суспільний конфлікт, який часто завершується смертю героя або героїв.

Комедія — драматичний жанр, що висміює негативні суспільні явища, людські вади.

У Давній Греції зародилися й отримали повний розвиток комедія і трагедія. Драма сатирів не відігравала значної ролі у розвитку давньогрецького театру.

2. Інсценування або перегляд відеоролика «Театр в Давній Греції» із випереджаючим завданням: переглянувши відео, задайте однокласникам питання за змістом переглянутого.

Виступ Мельпомени і Талії з розповіддю про давньогрецький театр.

Учениці, що виконують ці ролі, заздалегідь підготовлені і можуть мати костюми, характерні для давньогрецької трагедії.

Мельпомену зображували високою жінкою на котурнах, у вінку з виноградного листя, в театральній мантії, з трагічною маскою в одній руці і з мечем або палицею в іншій.

Талія виглядала як дівчина у легкому вбранні із скіпетром або пастушою палицею у правій руці, з плющовим вінком на голові.

Мельпомена. Ми розповімо вам про виникнення давньогрецького театру, про його облаштування, про те, як відбувалися вистави.

Талія. А все починалося зі свята! Улюблений бог давніх греків Діоніс постійно потребував свят, розваг, веселощів. А давні греки вміли веселитися. Тричі на рік вони влаштовували свята на честь бога Діоніса: у грудні («Малі Діонісії»), у січні—лютому («Ленеї») та у березні—квітні («Великі Діонісії»). Але драми ставилися лише під час «Великих Діоні-сій» та «Леней». Перша постановка відбулася 534 р. до н. е.

Мельпомена. Театр у житті давніх греків відігравав значну роль. Під час постановок вистав припинялося життя міста, і усі громадяни не тільки із великим задоволенням йшли до театру, а й вважали це своїм обов’язком. Якщо у бідних не вистачало грошей на білети, вони отримували спеціальну допомогу — субсидію.

Талія. Як же організовувалось свято? Керівником дійства, до якого готувалися заздалегідь, був хорег — забезпечений громадянин міста, від щедрості якого залежала пишність постановки та її успіх. Вибір хору й акторів теж був його обов’язком.

Мельпомена. Постановки п’єс відбувалися у межах змагання між трьома поетами, які спочатку виступали також у ролі музиканта і балетмейстера. В Афінах, наприклад, журі складалося з 10 громадян, по одному представникові з кожного афінського округа. Саме журі визначало переможця, ім’я якого увічнювалося на мармурових табличках. Інші учасники теж отримували нагороди, але переможцем вважався лише один із трьох поетів.

Талія. Як виглядав театр давніх греків?

Одна з найважливіших відмінностей давньогрецького театру від сучасного полягає в тому, що гра відбувалася просто неба, при денному світлі. Відсутність даху і використання природного освітлення пов’язані були також і з величезними розмірами грецьких театрів, які значно перевищували розміри навіть найбільших сучасних театрів. Наприклад, афінський театр міг умістити 17 тисяч людей, а театр міста Мегалополя в Аркадії — 44 тисячі глядачів.

В Афінах вистави спочатку відбувалися на одному з міських майданів, де для глядачів були споруджені дерев’яні помости. Після того, як вони одного разу розвалилися під час гри, з цією метою почав використовуватися південний скелястий схил Акрополя, до якого прикріплювалися дерев’яні сидіння.

Мельпомена. Зверніть увагу на план театру.

Основна частина театру — орхестра (майданчик перед сценою де грали актори), де розміщувався хор і жертвенник богу Діонісу; театр (місце для глядачів), де у першому ряду було розташоване місце для жреця бога Діоніса; скена (споруда, розташована позаду орхестри, де перевдягалися актори).

На початку V ст. до н. е. дерев’яні лави були замінені кам’яними. Орхестра, на якій розташовувалися хор і актори, набула форми підкови. В еллінські часи актори вже грали на високій кам’яній естраді — проскенії.

План грецького театру класичної епохи

Талія. Якими були актори давнього театру? Спочатку головною фігурою дійства був хор, що складався з 12—15 чоловік. У піснях хору засуджувалися або вихвалялися діяння героїв. Приблизно з VI ст. до н. е. з хору виділився драматичний актор, за часів Есхіла акторів стало уже двоє, а Софокл увів ще й третього артиста.

Мельпомена. Усі ролі виконували лише чоловіки. Актори повинні були не тільки добре промовляти слова п’єси, а й співати і танцювати. Актори носили на обличчі маски, які змінювалися не тільки під час зміни ролі, а навіть під час виконання однієї ролі, якщо герой знаходився під впливом різних почуттів. Необхідність збереження маски була зумовлена величезними розмірами грецького театру, адже міміку актора було б погано видно глядачеві. Щоб збільшити свій зріст, актори носили взуття на високій підошві — котурни. Одяг трагічних акторів був надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровими вишивками. Актори комедії були вдягнені звичайно.

3. Робота в групах

Завдання: опрацювати поданий матеріал, підготувати виступ за ним.

Картка № 1
Запозичення класицизму з античного театру

Антрактів (у сучасному розумінні цього слова) у давньогрецькому театрі не було. Гра відбувалася без перерви, і хор майже ніколи не залишав місця гри під час дії. За цих умов зміна дії у середині п’єси або розтягування її на тривалий час зумовлювали б порушення сценічної дії. Тому стало звичним, що дія трагедії відбувається в одному місці і не перевищує тривалістю одного дня. Ці особливості побудови грецької трагедії отримали у XVI ст. назву «єдності місця» та «єдності часу». Поетика французького класицизму надавала великого значення «єдностям» та вважала їх основним драматургічним принципом.

Картка № 2
Провідні жанри давньогрецької драми

Протягом V—ІV ст. до н. е. драма в двох її жанрових різновидах — трагедія та комедія — стала провідним родом словесності. Трагедія своїм головним джерелом мала хорову лірику, зокрема дифірамб. Він виникає після появи актора, що виділяється з хору. Драматичний елемент посилюється, коли з’являється другий актор. У такий спосіб створюється можливість зображення конфлікту протилежних сил, що складає основу драми, тобто дії. Уперше другий актор був уведений Есхілом, за яким закріпилося ім’я «батька трагедії».

Картка № 3
Особливості давньогрецької комедії

Комедія у Давній Греції отримала офіційне визнання значно пізніше, ніж трагедія.

• Давня комедія, здебільшого політична і викривальна, перетворила фольклорні «насмішкуваті» пісні на зброю політичної сатири та ідеологічної критики.

• У комедії зберігалася необмежена свобода у виголошенні особистої насмішки над окремими громадянами з відвертим називанням їхніх імен.

• Образи комедії — карикатурні, узагальнені, а не індивідуальні.

• Сюжет має фантастичний характер, невідповідність дійсності якого й викликає комічний ефект.

Картка № 4
Побудова давньогрецької драми

Своєрідним є не тільки виконання давньогрецької драми, але й сама її побудова. Пісні хору розподіляють її на частини. Початкова частина до вступу хору називається прологом; пісня, яку співає хор,— парод; подальші діалогічні частини називаються епісодіями; хорові партії між двома епісодіями — це стасими, тобто стоячі пісні, оскільки виконувалися вони хором стоячи.

Оскільки грецька драма виникла з пісень хору, то хор спочатку був її головною й необхідною приналежністю. Поєднуючи у собі декламацію, співи, танці і музику, вона де в чому нагадувала сучасну оперу, але своєрідного характеру їй надавали обстановка, одяг та гра акторів, урочиста мова дійових осіб, насичена художніми образами.

4. Повідомлення підготовлених учнів про Есхіла

      Есхіл (525—456 р. р. до н. е.) жив за часів створення Афінської держави, ста­новлення афінської рабовласницької демократії.

Біографія драматурга маловідома. За свідченням античних вчених, він наро­дився у містечку Елевсін, неподалік від Афін, в аристократичній родині. Є при­пущення, що Есхіл був обізнаний з таємницями Елевсінських містерій, тобто вхо­див у коло посвячених. На це натякають його слова в п'єсі «Жаби»:

Деметра-мати, що плекала розум мій, Твоїх містерій бути гідним дай мені.

          Відомо також, що Есхіл разом зі своїми двома братами став учасником усіх греко-перських війн: під Марафоном був поранений, бився під Саламіном і Платенами. Найважливішим здобутком свого життя вважав не творчість, а участь у Марафонській битві. В епітафії, написаній самому собі і після смерті викарбу­вати на могильній плиті у далекій Сицилії, він навіть не згадує про свою славу трагічного поета:

Тут Есхіла Афінського, Евфоріонова сина,

Геї плодюча земля тіло його прийняла.

Згадує гай Марафонський відвагу його, тож і плем'я

Довговолосих мідян — в битві пізнали її.

        Як і завжди в античності, з іменем поета пов'язано багато легенд, які ви­никли значно пізніше. Одна з них, наприклад, оповідала, що поетичний хист з'явився в Есхіла після того, як уві сні бог Діоніс наказав йому писати трагедії. Поетичну діяльність він розпочав після 20 років, але його виступи на драматич­них змаганнях спочатку виявилися невдалими. Перемога прийшла лише в 484 році до н. є., а взагалі перші місця він здобував тринадцять разів, поки його не пере­міг Софокл.

Двічі Есхіл залишав Афіни. Вперше у 470 році до н. є., коли його запросив сицилійський тиран Гієрош, який полюбляв збирати навколо свого двору видатних письменників і філософів. Там Есхіл вдруге написав трагедію «Перси», що мала такий самий успіх, як і в Афінах.

Незадовго до смерті драматург з невідомих причин вдруге залишив Афіни й переселився до Сицилії.

         Про смерть Есхіла також існує легенда. Оракулом було сповіщено, що він загине від небесного удару. Боячись, щоб у місті щось не впало йому на голову, поет почав писати свої твори в полі. Одного разу пролітав орел, тримаючи в пазурах черепаху і шукаючи скелю, об яку можна було розбити пан­цир жертви. Побачивши лису голову поета і прийнявши її за блискучу скелю, орел випустив черепаху... Відомо також, що існувала антична гема із зображен­ням профілю Есхіла, а над ним — орел з розкинутими крилами і черепахою в па­зурах. Але невідомо чи виникла гема як результат легенди, чи, навпаки, леген­ду складено після появи геми.

         Учені вважають, що Есхіл написав близько 80 п'єс, однак до наших днів дійш­ло лише сім із них та деякі уривки. Серед найбільш відомих творів драматурга можна назвати такі трагедії, як «Перси», «Семеро проти Фів», «Благаючі», три­логію «Орестея» («Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») та інші.

         Найбільш відомою з усіх творів Есхіла стала його трагедія «Прометей заку­тий», яка й сьогодні користується великою популярністю. На думку вчених, цей твір є частиною трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей за­кутий», «Звільнений Прометей»). В основі твору лежить давньогрецький міф про Прометея.

•  Скільки разів Есхіл перемагав у змаганнях драматургів? ( 13)
• Скільки п’єс написав Есхіл? ( 80)
• - до якої трилогії входил п’єса Есхіла “Прометей закутий»? («Прометей-вогненосець», «Прометей за­кутий», «Звільнений Прометей»).

III. Узагальнення та систематизація вивченого

• Назвіть імена муз комедії і трагедії.

• На честь якого бога влаштовувались перші вистави?

• Як організовувалася демонстрація вистав?

• Розкажіть про будову грецького театру.

• Чим відрізняється давньогрецький театр від сучасного?

• Якими були актори грецького театру?

• Назвіть провідні жанри давньогрецької драми.

Назвіть відомих давньогрецьких трагіків.

Як реформував театр Есхіл? Назвіть написані ним твори.

V. Підсумок уроку

Слово вчителя. На наступному уроці ми з вами аналізуватимемо уривок із трагедії Есхіла «Прометей закутий». Образ Прометея відноситься до категорії вічних образів, до нього зверталися Й.В. Ґете, Дж. Байрон, П.Б. Шеллі, О. Мандельштам та ін. Надзвичайно популярним він є і в українській літературі. Прометеєві мотиви лунають у творчості Т. Шевченка (поема «Кавказ»), І. Франка, Лесі Українки (вірші «Хай буде тьма!», «Ніобея», поеми «Кассандра», «У катакомбах»), М. Рильського, А. Малишка (поема «Прометей»).

        Цей образ привертав увагу і живописців, зокрема таких славетних майстрів пензля, як Мікеланджело, Тіціана, Рібейру, Сальватора Розу, Мазереєля.

       Часто використовували образ титана й композитори, зокрема

Л. Бетховен, Ф. Ліст, О. Танєєв, О. Скрябін (симфонія «Поема вогню», яка стала першою у світовому мистецтві спробою поєднати музику і світло), К. Стеценко.

VII.       ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Вивчити літературознавчі терміни: трагедія, комедія, драма.
• Опрацювати конспект та с.88-93 підручника.
• Виразно читати уривок трагедії “Прометей закутий”.
• Виписати засоби художньої виразності, які використовує драматург в трагедії.