Населення Землі спершу зростало дуже повільними темпами. Так, ще 15 тис. років тому на всій планеті було 3 млн осіб. На початку нашої ери, за різними оцінками, в світі налічувалося200 – 250 млн осіб. Зростання кількості населення прискорилося у XVIII—XIX ст. У 1820 р. на Землі вже проживало 1 млрд людей, а в 1927 р. — 2 млрд. Це було початком «демографічного вибуху» – стрімкого зростання кількості населення. Особливо швидко населення світу почало зростати в другій половині XX ст. Цьому сприяли такі чинники:• розвиток економіки;• покращення умов життя та якості харчування;• підвищення якості медичного обслуговування (зокрема, зменшилася кількість епідемій);• скорочення тривалості робочого дня (праця людей завдяки механізації стала легшою та безпечнішою).
Так, населення Землі в 1950-х рр. щороку зростало в середньому на 53 млн осіб. У 1960-х рр. цей показник складав уже 66 млн, у 1970-х рр. — 70 млн, у 1980-х рр. — 86 млн і в 1990-х рр. — понад 90 млн осіб. Сучасне населення світу нерівномірно розподілене за географічними регіонами. За оцінками ООН, на середину 2017 р. близько 60% населення світу проживало в Азії, 17 % — в Африці, 10 % — у Європі, 9% — у Центральній та Південній Америці, 4,8% — у Північній Америці, 0,5% — в Австралії та Океанії.
Природний рух населення характеризується показниками народжуваності (Н), смертності (С), природного приросту (ПП = Н – С), середньої тривалості життя, статево-вікової структури населення, коефіцієнтом потенційної народжуваності на одну жінку тощо. У світі спостерігається послідовне зниження цих показників, яке пов'язане із соціально-економічним розвитком світу, тобто відбувається демографічний перехід.
Топ-10 країн світу за кількістю населення (2019 р.) {5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}№Країна. Кількість населення вмлн. осіб. Відсоток від населення Землі, %Регіон1. Китай1 394,418,16 Азія2.Індія1 356,417,66 Азія3. США333,34,34 Америка4.Індонезія269,53,51 Азія5. Пакистан213,32,78 Азія6. Бразилія209,42,73 Америка7. Нігерія200,12,53 Африка8. Бангладеш168,02,19 Азія9. Росія146,91,91Євразія10. Мексика133,11,73 Америка38. Україна42,00,55Європа
В історії людства виділено чотири фази демографічного переходу: I фаза — високі коефіцієнти народжуваності й смертності, малий коефіцієнт природного приросту; (близький 0)II фаза — швидке зниження коефіцієнта смертності за умови збереження високого коефіцієнта народжуваності, що веде до стрімкого зростання кількості населення (фаза демографічного вибуху);III фаза — повільне падіння коефіцієнта смертності й швидке — народжуваності; зменшення коефіцієнта природного приросту. IV фаза — подальше зближення коефіцієнтів народжуваності й смертності; дуже повільне зростання кількості населення або навіть його скорочення.
Перший тип характеризується низькими коефіцієнтами народжуваності, смертності й природного приросту, причому останній може бути й від'ємним (характерний для країн ІІІ – ІV фазах).«Старіння» населення спричиняє зменшення частки працездатного населення, подальше зниження природного приросту населення. Так, держави Західної Європи в середньому мають природний приріст населення в 10—20 разів менше, ніж країни Африки, наприклад: Франція — 3,7 ‰, Норвегія — 3,5‰, Велика Британія — 3,1 ‰, Іспанія — 0,8 ‰. У деяких країн цей показник навіть від'ємний: Італія — - 1,5 ‰, Греція — - 1,6 ‰, Німеччина — - 2,6 ‰.
Депопуляція — систематичне зменшення абсолютної кількості населення країни, переважно внаслідок перевищення смертності над народжуваністю. Найбільший від'ємний приріст населення впродовж декількох років спостерігається в Латвії, Литві, Болгарії, Сербії — від -8 до -4,5 ‰ відповідно. До цієї групи наближається й Україна.
Для другого типу відтворення населення характерними є коефіцієнт смертності, який поступово знижується, високі показники народжуваності та природного приросту. Такий тип відтворення населення зберігається в країнах Африки, більшості країн Азії та значній частині країн Центральної і Південної Америки. Країни з ІІ типом відтворення стикаються з багатьма проблемами,що пов’язані з неконтрольовано високим приростом населення: це й нестача харчових продуктів, безробіття, брак коштів на розвиток соціальної сфери.
Вікова структура — важлива характеристика населення. Її аналіз дає змогу передбачити кількість трудових ресурсів та економічно неактивного населення, необхідність у дошкільних дитячих закладах і закладах освіти тощо. Від народження до 14 років, середній вік — від 15 до 59 років і старший вік — понад 60 років (у міжнародній статистиці також використовується показник 65 років і старше). Середній вік у Нігері — 15 років, в Уганді — 16 років. Інші країни характеризуються зрілістю та наближаються до старості, насамперед це країни Європи та Японія (наприклад, середній вік населення Японії — 47 років, Німеччини — 46 років, а у 2050 р. очікується 53 та 50 років відповідно).
В Україні поширене поняття, що сім'я — це побудована на єдиній загальнопобутовій діяльності спільність людей, яка поєднана шлюбними зв'язками. У деяких країнах сім'ю розглядають як чоловіка й жінку (або одного з подружжя) із дітьми або без дітей. Усі сім'ї, зокрема, поділяють:• за шлюбним станом: на повні (зі шлюбною парою) і неповні (мати або батько з дітьми);• за структурою сім'ї: прості (нуклеарні) сім'ї, що складаються з однієї шлюбної пари з дітьми; складні — сім'ї, до складу яких, крім подружжя з дітьми, належать інші родичі.*Частина країн зберігає традиції міцних офіційних шлюбів, наприклад, мусульманські держави (але в них і деяких інших країнах поширене багатоженство — полігінія).
Домашнє завдання §201. Як змінювалася кількість населення Землі протягом останніх століть? 2. Поясніть поняття «демографічний перехід» і «демографічна політика». 3. Якими є особливості статевого складу населення світу та окремих регіонів? 4. Що характерно для вікового складу населення світу?