День пам'яті воїнів-афганців. Поезії Р. Котик

Про матеріал
Ознайомлення учнів з афганською тематикою у творчості Раїси Котик. Розкриття основної думки поезій, учити розуміти ліричні твори поетеси. Прищеплювати любов до Батьківщини.
Перегляд файлу

Урок  позакласного    читання                                                                                                         Тема: День  пам'яті   воїнів -  афганців.  Поезії  Раїси  Котик.                                                          Мета:  ознайомити  учнів  з  афганською  тематикою   у  творчості  Раїси  Котик;  розкрити  основну  думку  поезії;  вчити  розуміти  ліричні  твори,  визначати  їхню  ідею;  виховувати  почуття  патріотизму,  вміння  співпереживати.                                                                                  Обладнання:  збірки   поезій  Раїси  Котик,  фотографії  воїнів  -  афганців,  “Реквієм”  Моцарта,  аудіо-, фотоматеріали  про  війну.                                                                                    Епіграф:  І совість  людську  розбудить  кривава  Афганська  зоря.                                                                                                          Хід        уроку                                                                                           Перегляд  фрагментів  фільму  про  війну .Слухання”Рекмієму” Моцарта.                                       І .Мотивація       навчальної        діяльності.                                                                                           Вступне    слово    вчителя.                                                                                                                     Війна -це  безумство,  невиправдана  жорстокість,  найстрашніше  й  найбезлуздіше,  що  може  бути  у  світі.  15  лютого  ми  відзначаємо   скорботний  День  пам'яті   воїнів — афганців.         Афганська  війна...   Можна  говорити  мовою  цифр   про  цю  страшну  неоголошену  війну, що  розтяглася  на  довгі  десять  років  і  не  ще  історією  для  всіх  нас,  а  тим  більше  для  тих,  хто  її  пережив,  їхніх  рідних  і  близьких.  У  цій  війні   загинуло  понад  15 тисяч  солдат,  35 тисяч  було  поранено,  тисячі  потрапили  в  полон.                                                           У1979  році  ми  свято   вірили,  що  наші  солдати  справді  виконують  свій  інтернаціональний  обов'язок,  обстоюють  мир.  А  цинкові  труни  здавалися  чимось  нереальним  і  випадковим.                                                                                                                    Страшна  правда  про  Афганістан  стала  відома  після  повернення  солдат  з  ранами  на  тілі  та  в  душі.                                                                                                                                               ІІ .Сприйняття     навчального       матеріалу.                                                                                   1-й учень.  Воїнам  казали,  що  вони  виконують  інтернаціональний  обов'язок,  тобто  захищають  братній  народ.  Але  хіба  ж  можна  приносити  свободу,  вбиваючи?                           2-й  учень.   Пестила  матінка   сина  -                                                                                                                                 Мрію   єдину  свою.                                                                                                                                       Ріс  він  здоровим  і  сильним,                                                                                                                     Як  той  дубочок  в  гаю.                                                                                                                             Вже  спозаранку  до  школи                                                                                                                       Тупають  ніжки  його,                                                                                                                                 І   незабути   ніколи,                                                                                                                                    Як  все  цвіло  кругом.                                                                                                                                    Ось  і  останній  дзвіночок.                                                                                                                         Тихо    шепочуть  вуста:                                                                                                                                     -Будь  щасливий,  синочок,                                                                                                                          Мріє  моя   золота!                                                                                                            3-й  учень.      Проводи  в  армію  пишні.                                                                                                                          Мама  на  згадку  дала                                                                                                                                 Гілку  квітучої  вишні -                                                                                                                                Символ  любові  й  тепла.                                                                                                                           В  церкву  ходила  щотижня                                                                                                                        Щастя  просила  в  святих -                                                                                                                          Гілка  квітучої  вишні                                                                                                                                  В  горах  зів'яла  чужих.                                                                                                    4-й  учень       “Чорні  тюльпани”  кружляють,                                                                                                                    Чорні  думи  і  сни...                                                                                                                                     Боже,  за  що  помирають                                                                                                                            В  краю  чужому  сини?                                                                                                                               Зойкнуло   серце  в  тривозі  -                                                                                                                          Билася  птаха  в   вікно.                                                                                                                                                                                                                     Люди  чужі  на  порозі.                                                                                                                             Зацепеніло   село.                                                                                                           5-й  учень      Цинку  холднії   шати                                                                                                                                 Грізно  завмерли  над  ним,                                                                                                                       А  божевільная  мати                                                                                                                                  Б'ється   над  гробом  німим.                                                                                                                       Вітер  з-за  гаю  прилинув ,                                                                                                                       Та   й  не  розвіяв   біду.                                                                                                                            Ненька  схилилась  над   сином.                                                                                                                   Плакала  вишня  в  саду.                                                                                                                                                                                     “Гілка   квітучої   вишні”                                                Учитель.  Які  почуття  викликали   у  вас    ці   рядки,  над   чим  примусили  замислитися?         6-й  учень.  Загиблих  ушановують  хвилиною   мовчання.  Ніхто  ще  не  рахував,  скільки  років  довелося  б  нам  мовчати,  коли  б  так  пом'янули  кожного  вбитого  в  тій  страшній війні.  Помовчімо   хвилину.  За  всіх.  Смерть  будь - якої   людини   -   горе.                              7-й  учень.   Їй  снилися   чорні    тюльпани,                                                                                                                    Та  ранок   враз  сон   обірвав.                                                                                                                 А  там,   за  чужими   горами,                                                                                                                       Ріднесенький  син  помирав.                                                                                                                       Вона  і  не  знала,  що  віщим                                                                                                                      Був  сон  той  і  чорний  тюльпан,                                                                                                              Що  трапив  в  смертельнії  кліщі                                                                                                                 І  згинув   від  болісних  ран.                                                                                           8-й  учень.     Навіщо?  Навіщо?  Навіщо                                                                                                                         Нівечили   юності    ряст?                                                                                                                            І  роки  жорстокі   зловіщо                                                                                                                          Ще  дивляться  й  досі  на  нас.                                                                                                                  Все  ходим  по  замкнутім  крузі,                                                                                                                Винуємо  долю  і  час.                                                                                                                                 А  як  пережити  матусі,                                                                                                                                 Що  сина  нема  серед  нас?                                                                                                 9-й  учень.      Чому  обірвалася  пісня?                                                                                                                             І   хто  відповість  за  біду?                                                                                                                            І  тісно,  ви  чуєте,  тісно                                                                                                                             На  світі  від  безліч   чому?                                                                                                                                                                                                 “Їй  снилися    чорні     тюльпани”                           10-й учень.    Там,  в  Афганістані,  ставали  зрозумілими  поняття  , які  раніше  не  сприймалися  так  конкретно,  наприклад , патріотизм. Тільки  на  чужині  починали  розуміти,  що  таке  Батьківщина.                                                                                                           Солдати  гинули.  Як  страшно   помирати  у  розквіті    сил,   недомріявши,  недолюбивши.           11-й  учень.  Недолюбили  -  за  них  долюбите.                                                                                                               Не   дожили  -  ви  за  них  доживіть.                                                                                                           Біля  могили,  де  сплять   наші  діти,                                                                                                         Голови  в  шані   схиліть.                                                                                                                              Міряли  сукні  вечірні  дівчата,                                                                                                                   Не  віщували  серця  їх  біди,                                                                                                                      Мрії  розп'ято   ненависним   катом  -                                                                                                         Білії  вельони...   чорні  сліди.                                                                                                                                                                                                          “Білії  вельони...  чорні   сліди”                     12-й  учень.   Їм  не  судилось  -  ви  докохайте.                                                                                                               Мрії  полеглих   в  діла  воплотіть.                                                                                                               Не  доспівали  -  за  них  доспівайте,                                                                                                          Голови  в  шані   схиліть.                                                                                                                         Ніжні   троянди  в  садах   зацвітали,                                                                                                        Тільки  топтали  їх  грізні  ряди.                                                                                                               Квіти  зів'яли,  долі  зів'яли.                                                                                                                      Білі  троянди  -  криваві  сліди.                                                                                     13-й  учень.  А  тих,  хто  повернувся,  називають    по  -  різному:  інтернаціоналістами,  окупантами.  Ту  війну  тепер  вважають   помилкою.   Тисячі    обірваних   молодих  життів  -  ПОМИЛКА?                                                                                                                                            Можна  переосмислювати  все,  але  є  вічні  моральні   цінності,  непідвладні  часові.                  Багато   років  тому   було  покладено  край  фашизму.  Люди  сподівалися,  що  та  війна   буде  останньою.  Вони  не   знали,  що  їхніх  онуків   також  називатимуть  ветеранами.             Пам'ятаймо  ж  і  ми  ветеранів  і  виявляймо  розуміння,  співчуття  та  шану  до  тих,  хто  пройшов  війну   і  для  кого  вона  триває  і  досі  -  у  спогадах,  у  снах,  у  душах. Вони  на  це  заслуговують.                                                                                                                                     14-й  учень.    Нехай  на   солдатськії   груди                                                                                                                     Не  падає  більше  земля,                                                                                                                            І  совість  людськую   робудить                                                                                                                  Кривава  афганська  зоря.                                                                                                                          Хай   мати  ніколи  не  плаче,                                                                                                                     Буяють  весняні  сади.                                                                                                                                  Прости  нас,   безвусий  юначе,                                                                                                                    Благаємо  хором:  прости...                                                                                              ІІІ. Підсумок  уроку.                                                                                                                                 Учитель. Які  ви  бачите  шляхи  розв'язання  вічної   проблеми  війни  і  миру?                            Учень. Проблема  війни  та  миру  була, є і  буде  актуальною,  доки  залишаються  в  пам'яті  людства  страхіття  минулих  воєн,  доки  ллється  безневинна  кров  сучасників.  Ми  знову   оплакуємо   жертви  -  сім'я   втратила  сина,  який  виконував  миротворчу  місію   в  Іраку.  Тривають  війни,  гинуть  діти,  здригається  від  руйнівних   вибухів  планета...                            Чи  ж  схаменеться,  зупиниться   колись  людство?  Досі  винаходили  те,  що  працювало  на  війну;  чи  не  час  уже  винайти  щось  -раз  і   назавжди  -  проти   неї?                                           Учениця.  Люди   повинні  прислухатися   до   голосу    Христа:  “Люби  ближнього  і  прощай  усі  кривди”,  завжди  пам'ятати  його  заповідь  “Не  убий”.  На  жаль,  у  світі  є  сили,  які  брутально  топчуть  Божі  і  людські   закони.  Хто  сильніший  стає  катом,  хто  слабший, -звісно,  жертвою.   Незліченні  жертви  війни, адже вони  вимірюються  не  тільки  кількістю  загиблих,  а  й  кількістю  скалічених  доль,  крахом  майбутнього  для  мільйонів.                          Учениця. Кажуть,  у  війни  не  жіноче  обличчя.  Напевно,  це  так.  Жінка  одвічно  була  запорукою,  провісницею  миру   і   щастя.  Створена  природою  народжувати  дітей,  вона  має  плекати   в  їхніх  душах  красу,  високі  моральні  якості,  гідність.  Тоді,  ставши  гідними  себе  і  світу,  її  діти  прагнутимуть   створювати,  а  не  руйнувати.  Це — шлях  до  припинення  воєн.                                                                                                                                    Учень. Треба  покласти  край  гонці  озброєнь,  випробовуванням  ядерної  і  будь  -  якої  зброї,  бо  це  згубно  діє  на  людей,   робить  їх  агресивними,  підозрілими,  спонукає  до  кровопролиття.  Людство  має  зупинитися,  бо  інакше  воно  само  себе  знищить                       Домашнє   завдання.                                                                                                                             Написати   твір  -  роздум  на  тему: “Чим  хвилює   мене  поезія  Раїси  Котик”.             

docx
Додано
24 травня
Переглядів
71
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку