Державотворчі процеси та політичний розвиток України

Державотворчі процеси та політичний розвиток України

Мета: 

• Навчальна: визначити та проаналізувати завдання державотворення і заходи які приймались для вирішення стратегічних і першопочаткових завдань; визначити умови і причини помилок та; розглянути чи в сучасний період всі завдання державотворення вирішені.
• Розвивальна: покращувати вміння аналізувати й систематизувати інформацію, проводити паралелі в часі між діями і результатом, робити висновки та давати оціночні судження.

Обладнання: підручник, таблиці, джерела (документи).

Тип уроку: закріплення та застосування знань, умінь та навичок

Основні поняття: державотворчий процес, суверенітет, контррозвідка, поляризація

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання. В учнів підручники з "Історії України" зошити для записів, ручки.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Поясніть будь ласка термін державотворчий процес?

2. Які події передували і створили підґрунтя для процесу державотворення ?

3. Які політичні сили чи партії попередньо утворені могли сприяти і перешкоджати успішності процесу?

ІІІ. Повторення і закріплення раніше засвоєних знань і застосування вже сформованих умінь та навичок

Завдання І.

Пов'язане із перевіркою домашнього завдання та засвоєнням матеріалу з попереднього уроку.

На попередньому уроці ви  розпочали та повинні були заповнити до кінця дану таблицю...

 Також, на попередньому уроці зазначались завдання державотворення.

Перед вами стоїть завдання попрацювати у групах.

1- ша група повинна написати, які першочергові і стратегічні завдання були вирішені на законодавчому рівні впродовж 1991-1993 рр.

2-га група повинна написати, які першочергові завдання не були виконані.

3- тя група аналізує якість прийнятих законопроектів на момент їх прийняття і їх дієвість сьогодні, з метою врахування помилок.

4- та група повинна встановити хронологію прийняття законопроектів та визначити чи в необхідній відповідно до тодішніх умов послідовності вони укладались.

Спільне завдання на основі проаналізованого запропонувати власну реформу яка б позитивно вплинула на процес державотворення в період 1991-1993 рр. Аналізуючи проблеми сьогодення.

Завдання ІІ

Залишаючись у командах визначаємо, які помилки, що допустила українська влада на початку державотворчого процесу 1991-1996 р. були характерні в періоди :

- державного будівництва в період національно-визвольної війни

- правління Центральної Ради

- Гетьманату Скоропадського

- Директорії

Завдання ІІІ

Детально аналізуємо поляризацію між партіями і суспільства, акцентуємо увагу на проблемах, які виникають через даний процес і настроях та прагненнях населення і партій.

А. На основі документа в підручнику під назвою "З програми Комуністичної партії України, червень 1993 р."...

«...Компартія України - це партія робітничого класу, селянства, інтелігенції  всіх, хто своєю працею створює матеріальні багатства. Головна мета Компартії України на нинішньому етапі: усунення від влади буржуазно - націоналістичних, антисоціалістичних сил і перехід всієї повноти влади в державі до Рад депутатів трудящих; рішуча зміна політичного курсу в країні; відновлення регулювання економічних і соціальних процесів в інтересах народу; відновлення соціалістичного характеру розвитку суспільства, що базується на суспільній власності на засоби виробництва; забезпечення виходу країни з всеохопної кризи; відродження на новій основі союзу рівноправних братніх народів...»

Враховуючи те, що частина членів колишньої КПУ восени 1991 р. об’єдналася у Соціалістичну партію України (СПУ), яку очолив О. Мороза. А у червні 1993 р. в Донецьку відбувся з’їзд Компартії України. Керуючись Конституцією України та Законом про об’єднання громадян, учасники з’їзду проголосили відновлення діяльності Комуністичної партії України, а першим секретарем ЦК КПУ обрали П. Симоненка.

Команда І. Прочитавши називає причини, чому населення могло підтримати дану програму і які верстви та чому вона була актуальною. І визначає чи суперечила вона стратегічним завданням державотворення.

Б. На основі документа "З програми Ліберальної партії України, 1993 р."...

«...Особистість, її права і свободи - ось найвища цінність лібералізму, права особистості є пріоритетними по відношенню до прав будь-яких понад особистісних утворень... особливого значення набувають економічні свободи й передусім - свобода володіти і розпоряджатися власністю. Економічна свобода є основою політичної свободи і гарантією демократичних прав».

Команда ІІ. Називає причини, чому населення могло підтримати дану програму і які верстви та чому вона була актуальною. І визначає чи суперечила вона стратегічним завданням державотворення.

Команда ІІІ. Опрацьовує та озвучую ідеї і мету націоналістично орієнтованих і антикомуністично орієнтованих сил. Визначає значущість чи загрозу їх ідей станом на той час.

(Матеріал для опрацювання...

У 1992 р. вперше після Другої світової війни на території України відбулася конференція Організації українських націоналістів (ОУН), яка прийняла рішення про своє перейменування в Конгрес українських націоналістів (КУН). Мету своєї діяльності КУН вбачав у активній участі в процесі державотворення, створенні нових українських структур державної влади. Українські націоналісти та їхній лідер С. Стецько виступали за «національну, унітарну і правову державу», при безумовному забезпеченні прав етнічних меншин. Українська консервативно-республіканську партію (УКРП) партія стояла на крайній антикомуністичній та антиросійській позиціях. Найрадикальнішою силою на правому фланзі стала Українська національна асамблея - УНА (лідер Д. Корчинський). УНА почала створювати збройні формування - українська національна самооборона (УНСО), що виступила за усунення альянсу номенклатури й «нових українців» від влади силою.)

Команда ІV Аналізую проблеми пов'язані із розколом у попередньо значущих і великих політичних силах.

Значні зрушення відбулися і в Народному Русі України. У 1993 р. він утвердився як політична партія, а в 1993 р. почався розкол. Частина його членів вийшла з опозиції і посіла низку посад у владних структурах. Решта, на чолі з В. Чорноволом, продовжувала політичну боротьбу. Аналогічні процеси відбувалися в УРП, одна частина якої співпрацювала з владою, а інша -радикальне крило, вийшла із УРП і утворила Українські новоспечені бізнесмени й директори промислових підприємств (які теж поступово перетворювалися на бізнесменів) прагнули впливати на дії влади не телефонними дзвінками та хабарами, а лобіюванням своїх інтересів у Верховній Раді. З цією метою 1992 р. вони утворили нову громадську організацію - Український союз промисловців і підприємців. До його складу ввійшло понад 14 тис. колективних та індивідуальних членів. Свої головні завдання Союз вбачав у швидкому здійсненні економічних реформ, підтримці ініціативи виробників, відновленні розірваних економічних зв’язків. Головою зазначеного Союзу в грудні 1993 р. було обрано екс-прем’єра Л. Кучму.

Висновок. Очевидно, що станом на середину 90-х років в Україні склалося п’ять основних політичних блоків: консервативно-комуністичний, соціал-ліберальний, націонал-демократичний, державницько-національний та радикально-націоналістичний, їх основною метою стала боротьба як безпосередньо за владу, так і за вплив на владні структури для реалізації власних політичних цілей.

Завдання ІV.

А. На основі попередньо проведеного детального аналізу чи погоджуєтесь ви із думкою істориків - П. Панченко, Н. Барановська, С. Падалка про діяльність партій на початку 90-х років:

«Якщо проаналізувати діяльність партій безпосередньо напередодні парламентських виборів 1994 р., то слід зазначити, що далеко не всі партії брали на себе відповідальність визначитися, куди ми йдемо, яке суспільство будуємо. Більш категоричною була відповідь лівих: у безвихідь, до утвердження капіталістичних відносин, національної катастрофи. Зважаючи на усталені економічні зв'язки України з пострадянськими республіками, всі партії, за винятком право-радикальних, висловилися за їх поглиблення на взаємовигідних засадах. Праві радикали одночасно виступали за вихід з орбіти колишньої російсько-радянської імперії. А, наприклад, Союз комуністів України не менш однозначно декларував необхідність політичного союзу країн СНД і зрештою відродження СРСР. Об’єднання ж центристського спрямування проголосили бажаним просування України „європейським шляхом" до створення такої системи політичного устрою, яку більшість народів Європи вже давно витворила, обминаючи стадію „дикого капіталізму”.

Б. Даємо оцінку реакції населення на процеси і помилки, що відбувались.

( Матеріал... Водночас частина населення, що не брала участі у діяльності політичних партій, реагувала на падіння життєвого рівня, нереалізованість попередніх обіцянок владних структур протестними діями. Протягом 1992 — 1993 р. до масових страйків залучалися гірники Криворіжжя, шахтарі Донбасу, Львівсько-Волинського басейну, авіадиспетчери, машиністи потягів та ін. Характерними ознаками страйкового руху на цьому етапі були політичні вимоги - проведення референдуму про недовіру Верховній Раді, Президентові, надання автономії окремим регіонам, усунення з державних посад скомпрометованих чиновників. Влада вимушена була врахувати протестні акції. Зокрема, під тиском страйкуючих шахтарів у червні 1993 р. було прийнято рішення про проведення 26 вересня цього ж року референдуму з питань довіри чи недовіри Президентові та Верховній Раді. Щоб зняти напругу» Верховна Рада і Президент прийняли рішення про дострокові вибори. )

ІІІ. Узагальнення та систематизація знань      Учні в кінці уроку підводять підсумки опрацьованих завдань. І черговий раз повторюють важливі аспекти, що були розглянуті на уроці. Кожен озвучує свої висновки.

ІV. Домашнє завдання

 Опрацювати § 32-33 с. 242-250. Зробити в кого не було табличку, яку задавали доопрацювати.