Десталінізація. Радянізація.

Десталінізація. Реабілітація. Підготувала: Нєдова В. В.

Повстання українців у таборах ГУЛАГу. Звістка про смерть Йосифа Сталіна швидко розлетілася Союзом, вона відразу стала відомою мільйонам ув'язнених. Жертви сталінського терору виступили з вимогами поліпшити умови утримання та переглянути їхні вироки. Більшість цих виступів пов'язують із українцями, репресованими за участь у націоналістичному підпіллі. Наймасштабніші повстання відбулися в Норильську, Воркуті та Кенгірі, де в'язні вимагали покращення умов праці та життя, перегляду справ і покарання табірної адміністрації.

Спогади учасниці Кенгірського повстання1 Початок повстання. Вранці 17 травня біля нашого барака почалися заворушення. Дівчата швиденько зорієнтувалися і зробили живу загорожу, взявшись попід руки, а на грудях — долоні в замок. Чекісти наказали розійтися, але ми не слухалися.2 Протистояння з владою. Почали стріляти понад головами. Стало страшно, але ми не відступили. Тоді приїхали пожежники і почали з брандспойтів поливати нас холодною водою. Через деякий час автоматники і пожежники відступили.3 Перемога в'язнів. Ця наша маленька перемога додала сил і надії і ще більше згуртувала дівчат. Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.

Відкритий лист українських політв'язнів до ООНВимоги в'язнів. Ми, в'язні мордовських спецтаборів, домагаємось свого законного права на своїй землі. Ми вимагаємо перегляду справ, покарання табірної адміністрації за свавілля й жорстокість, зняття обмежень щодо листування з рідними. Порушення прав людини. Нас загнано в табори, засуджено строгими вироками не за бандитизм, а за те, що ми, як і кожний волелюбний народ, домагаємось свого права на своїй землі. Чи знає культурний світ про умови, в яких знаходимося ми — в'язні, та й увесь наш народ?Заклик до світу. Ми просимо прийняти до загального відома цілого культурного світу нашу скруту та утиски, яких зазнає український народ під радянською окупацією.

1. Які причини виступів в’язнів у радянських концтаборах?2. Що вимагали повсталі в таборах Норильська, Воркути, Кенгіра?3. Що таке реабілітація? Коли було розформовано ГУЛАГ?

XX з'їзд КПРС і десталінізація. Критика культу особи. На XX з'їзді КПРС Микита Хрущов виступив з доповіддю "Про культ особи та його наслідки", в якій розкритикував звеличення особи Йосифа Сталіна. Було наголошено на особистій відповідальності Сталіна за поразки Червоної армії, примусове виселення народів, Великий терор і масові репресії. Непослідовність Хрущова. Хоча Хрущов засудив репресії, починаючи від 1934 року, він не наважився на рішучий перегляд справ жертв політичних процесів 20-30-х років. Правляча верхівка не бажала розділити відповідальність за вчинені злочини, адже сам Хрущов був причетний до репресій. Результати десталінізаціїКритика культу особи Сталіна призвела до незворотних змін у суспільно-політичному житті СРСР. Було припинено репресії, розпочато реабілітацію незаконно засуджених, демонтовано пам'ятники Сталіну, перейменовано міста та підприємства. Однак ідеологічний контроль у культурі зберігався, а КПРС зберігала монополію на владу.

Реакція на доповідь Хрущова1 Оптимізм інтелігенціїУ багатьох діячів культури після XX з'їзду був наївний, рожевий оптимізм, багато ілюзій, побудованих на піску. Їм здавалося, що всі проблеми вирішуються одним махом, і можна урочисто марширувати до комунізму.2 Шокова реакція партійців. Члени парторганізації Харківського університету після доповіді Хрущова перебували у стані загальної розгубленості та шоку. Спочатку запанувала мертва тиша, а потім - пригнічений, шоковий стан.3 Спроба перевороту. У червні 1957 року навіть відбулася спроба державного перевороту, щоб усунути Хрущова від влади. Але змова зазнала провалу, а Хрущов використав її для зміцнення своєї влади.

Реабілітація жертв сталінізму1 Початок реабілітаціїУ 1953-1954 роках радянська влада розпочала процес перегляду справ незаконно засуджених. Спочатку амністію надали тим, чий строк ув'язнення не перевищував п'яти років, переважно кримінальним елементам.2 Масштабна реабілітація. Після виступу Хрущова у 1956 році реабілітація набула більших масштабів. Створено спеціальні комісії, які могли розглядати справи безпосередньо в таборах. З 1956 по 1959 рік повністю реабілітували 250 тисяч осіб, переважно посмертно.3 Обмеження реабілітаціїОднак не всі категорії репресованих реабілітували. Зокрема, не підлягали реабілітації жертви політичних репресій до 1934 року, репресовані за "український буржуазний націоналізм", селяни, виселені під час колективізації.

Повернення реабілітованих. Застереження влади. Секретар ЦК КПУ Микола Підгорний застерігав, що повернення в західні області України раніше засуджених учасників націоналістичних організацій небажано, оскільки там ще не були остаточно ліквідовані збройні банди та підпілля ОУН. Доля реабілітованих. Багато реабілітованих після звільнення не могли знайти роботу, їм відмовляли у праві на прописку. Доля тих, хто повертався додому після ув'язнення, була складною через недовіру та обмеження з боку радянської влади. Неповна реабілітація. Процес реабілітації відбувався повільно, адже в органах безпеки та прокуратури працювало чимало тих, хто був причетний до репресій. Реабілітації не підлягали засуджені за "антирадянську агітацію" та "український буржуазний націоналізм".

Наслідки десталінізаціїДемонтаж пам'ятників Сталіну. Після критики культу особи Сталіна на XXII з'їзді КПРС у 1961 році з мавзолею Леніна було винесено саркофаг з набальзамованим тілом Сталіна. У всьому СРСР демонтували пам'ятники Сталіну, закривали присвячені йому музеї, вилучали його твори з бібліотек. Перейменування міст і підприємств. Міста, області та підприємства, названі на честь Сталіна, отримали нові назви. Наприклад, у 1961 році місто Сталіно перейменували на Донецьк, а Сталінську область - на Донецьку. Зміни в партійному життіВідбулися зміни і в партійному житті: впроваджено регулярне оновлення складу керівних органів КПРС, а перебування на найвищих посадах обмежено трьома термінами.

Домашнє завдання1. Опрацювати параграф 1о с. 66 - 72